Постанова

від 27.06.2013 по справі 804/6860/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2013 р. Справа №804/6860/13-а 10 год. 40 хвил. Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВерба І.О. при секретарі судового засідання Чмоні А.О. за участю представника позивача Ващука М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будгерметик» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

20 травня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Будгерметик» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби з позовними вимогами про скасування податкових повідомлень-рішень від 22 січня 2013 року №0000062270, №0000052270, №0000022240.

В обґрунтування позову зазначено наступне:

- посилання податкового органу на висновки актів перевірки інших платників податків при проведенні планової перевірки ТОВ «Будгерметик» не можна вважати правомірним. Акт перевірки ТОВ «Будгерметик» не містить інформації щодо «подальшої долі» зазначених актів, а також обставин проведення перевірок в ході яких ці акти були складені: чи оскаржували платники податків дії щодо призначення та проведення перевірок, чи приймались на підставі цих актів податкові повідомлення-рішення, чи оскаржувались вони. Окрім того, до акту перевірки не було долучено копій жодного з названих документів (актів, листа), а цитати з них не зрозумілі і явно «вирвані з контексту» відповідних документів. За таких обставин, викладені в актах перевірки висновки являють собою лише «суто суб'єктивну думку податкового ревізора-інспектора», на що неодноразово звертав увагу Вищий адміністративний суд України;

- в акті перевірки відповідач посилається на дані системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів та інші (з яких очевидно й брались вказані акти перевірок контрагентів), вважаючи ці дані підставою для висновків під час проведення документальної перевірки. Проте, з такою позицією неможливо погодитись. Чинне законодавство не містить положень, що такі дані можуть виступати підставою для змін у структурі податкових зобов'язань, а тим більше достатнім доказом у податковому спорі у суді. Посилання відповідача на такі дані викликає багато питань, зокрема статусу такого програмного забезпечення (офіційності), наявності його сертифікації, достовірності та доведеності внесених до нього даних;

- відповідач не дослідив належним чином первинну бухгалтерську документацію ТОВ «Будгерметик» за договорами з відповідними контрагентами, оригінали якої були надані в повному об'ємі перевіряючим в ході перевірки. Вказані документи є достатнім підтвердженням виконання договорів поставки (купівлі-продажу), що підтверджується наступними положеннями законодавства;

- пункт 5.2. розділу II Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений Наказом ДПА України від 22.12.2010 року №984 встановлює певні вимоги до змісту акту перевірки. Однак, з викладеного в акті перевірки неможливо зрозуміти, яку конкретно норму законодавства на думку податкового органу порушило ТОВ «Будгерметик» у взаємовідносинах з названими контрагентами та у чому полягають порушення численних норм ПК України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», на які вказує податковий орган просто цитуючи їх;

- прийняття рішень про фіктивність діяльності суб'єкта господарювання входить до компетенції судових органів та відбувається в рамках відповідних справ, що ініціюються та розглядаються відповідно до норм процесуального законодавства. А органи ДПС можуть лише звертатись до суду з відповідними вимогами за наявності підстав, про що зазначається у статті 55-1 Господарського кодексу України, на яку й посилається податковий орган. Законодавство не наділяє органи ДПС повноваженнями по визнанню фіктивними діяльності суб'єктів господарювання або укладених між ними договорів ні в актах перевірки, ні будь-яким іншим чином. Фіктивність діяльності будь-якого суб'єкта господарювання може бути встановлена (підтверджена) виключно рішенням суду, що вступило в законну силу;

- з акту перевірки не зрозуміло, які саме умови та яких договорів суперечать положенням законодавства, інтересам суспільства та моральним засадам. А також на підставі чого податковий орган прийшов до висновку про відсутність вільного волевиявлення у договорах ТОВ «Будгерметик» та його контрагентів. Відповідно є незрозумілим застосування даного положення податковим органом при складанні акту перевірки;

- податковий орган посилається на статтю 234 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Тобто, фіктивні правочини також відносяться до оспорюваних, а не нікчемних, а повноваження по визнанню правочину таким, що вчинено без наміру правових наслідків також належить до компетенції суду в рамках розгляду відповідної справи. Однак, податковий орган в акті перевірки дозволив собі вийти за межі своїх повноважень і самостійно визначити фіктивність як діяльності окремих суб'єктів господарювання, так і фіктивність окремих правочинів, хоча і одне й інше відносяться виключно до компетенції суду;

- умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Тому, для встановлення умислу на порушення публічного порядку, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник;

- штрафні санкції за порушення Указу Президента України №436/95 відносяться до адміністративно-господарських санкцій, а саме адміністративно-господарського штрафу. А оскільки стаття 250 Господарського кодексу України передбачає, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Податковий орган неправомірно застосував до ТОВ «Будгерметик» штрафні санкції по спливу річного строку, передбаченого статтею 250 Господарського кодексу України;

- податкове повідомлення-рішення №0000022240 про застосування штрафних санкцій за порушення Положення про ведення касових операцій було складено неправомірно, податковий орган допустився і процедурних порушень при його оформленні та направленні платнику податків. Зокрема на порушення пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України та пункту 2.4 «Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків», затвердженого наказом Мінфіну України від 28.11.2012 року №1236, податковий орган не направив ТОВ «Будгерметик» розрахунок штрафних санкцій до повідомлення-рішення.

Відповідач не прибув в судові засідання 11.06.2013 року о 14 год. 30 хвил. (повістка вручена 31.05.2013 року представнику Заболотній, штрихкодовий ідентифікатор 4900005008684, 0209408770820) та 25.06.2013 року о 10 год. 00 хвил. (повістки вручені 13.06.2012 року представнику Заболотній штрихкодовий ідентифікатор 0209409035562, 0209408824377 та 17.06.2013 року представнику начальнику відділу Репкіну штрихкодовий ідентифікатор 4900005508946, 0209408999819), заперечень проти позову та підтверджуючих їх документів на пропозицію суду не надав.

25.06.2013 року за вхідним номером 40768 на адресу суду надійшло письмове клопотання відповідача про передачу справи до іншого суду в порядку статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України, клопотання передано головуючому судді 25.06.2013 року о 15 год. 25 хвил., після закінчення судового розгляду справи.

Відповідно до статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України за загальним правилом адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом. У разі невизначеності цим Кодексом територіальної підсудності адміністративної справи така справа розглядається місцевим адміністративним судом за вибором позивача.

При відкритті провадження у справі 23.05.2013 року судом перевірено відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно яких позивач зареєстрований за адресою: 49125, Дніпропетровська область, місто Дніпропетровськ, Амур-Нижньодніпровський район, вулиця Донецьке шосе, будинок 114, квартира 10, керівник Горділов Дмитро Олександрович, місцезнаходження реєстраційної справи - виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради.

Враховуючи, що предметом спору є рішення індивідуальної дії, прийняті стосовно конкретної юридичної особи, Дніпропетровський окружний адміністративний суд відкрив провадження в цій адміністративній справі.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва проведена планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Будгерметик», за результатами якої 8 січня 2013 року складено акт №25/22-722/32378230.

Проведеною податковим органом перевіркою за період з 01.04.2011 року по 30.09.2012 року на підставі договорів купівлі-продажу товарів (робіт, послуг), платіжних доручень, оборотно-сальдових відомостей по рахунках, аналізів рахунків, встановлено завищення задекларованих показників у рядку 05.1. «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 1625075 грн., а саме у 4 кв. 2011 року 466734 грн., 1 кв. 2012 року 656955 грн., 2 кв. 2012 року 176307 грн., 3 кв. 2012 року 325079 грн.

Перевіркою визначення суми податку на доданку вартість, що підлягала сплаті до бюджету за період з 01.07.2010 року по 30.09.3012 року, встановлено його заниження на суму 1134744 грн.

Згідно акту перевірки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС було отримано податкову інформацію (акти перевірок по постачальникам) ТОВ «Севконтакт» код 37045424, акт №68/225 від 15.06.2012 року за період з 01.08.2011 року по 31.10.2011 року; ТОВ «МВ Консалтинг», код 35310898, акт №1595/22-4 від 30.05.2012 року за період з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року; ТОВ «Нацпромторг» код 37317256, акт №750/22-10 від 24.09.2012 року за період з 01.02.2012 року по 29.02.2012 року.

Згідно висновків вказаних актів, перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1. статті 188 Податкового кодексу України, пункту 2 статті3 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність», в результаті чого завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість та завищено податковий кредит. Сума витрат на придбання товарів та послуг від зазначених вище постачальників складала 5673722 грн.

Також ДПІ отримано лист ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 12.12.2012 року №12793/7/07-06/30, у якому міститься інформація стосовно порушення по постачальникам кримінальної справи №56-3089 за фактом створення (придбання) з метою покриття незаконної діяльності, правова кваліфікація кримінального правопорушення частина 2 статті 205 Кримінального кодексу України (ТОВ «Ювілайт», ТОВ «Селанія»), за рахунок яких ТОВ «Будгерметик» формувало кредит за рахунок придбання ТМЦ згідно договорів купівлі-продажу та отриманих податкових накладних.

Діяльність зазначених підприємств підпадає під ознаки діяльності суб'єктів господарювання, передбачених у статті 55-1 Господарського кодексу України.

Також, враховуючи обставини, які свідчать про відсутність у зазначених СПД адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладенню угод та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання зобов'язань, а рівно й відсутність наміру реального створення правових насідків, які обумовлювались правочинами, а також той факт, що правочини не відповідають вимогам дійсності правочинів, які передбачені частинами 1, 3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України, та внаслідок того, що був спрямований на порушення конституційних прав і свобод громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, згідно до частини 1 статті 288 Цивільного кодексу України вважається таким, що порушує публічний порядок.

Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємства постачальниками та по операціях з продажу таких товарів (послуг) підприємцями покупцями в розумінні статті 22, 185 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 139.1.19. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку із придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями.

Отже, ТОВ «Будгерметик» на порушення підпункту 138.1.1. пункту 138.1., пунктів 138.2., 138.7. статті 138, підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України завищено валові витрати у сумі 1625075 грн.; на порушення пунктів 198.3., 198.6. статі 198, підпунктів 201.1., 201.2., 201.6. статті 201 Податкового кодексу України - завищено податковий кредит на суму 1134744 грн.

Згідно висновків акту перевірки, податковим органом встановлено порушення платником податків:

- підпункту 138.1.1. пункту 138.1., пунктів 138.2., 138.7. статті 138, підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України - завищено валові витрати у сумі 1625075 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 350601 грн.;

- пунктів 198.3., 198.6. статі 198, підпунктів 201.1., 201.2., 201.6. статті 201 Податкового кодексу України - завищено податковий кредит на суму 1134744 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягала сплаті у бюджет у сумі 1134744 грн.;

- пунктів 4.1, .2.6 «Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні», затвердженого постановою НБУ від 15.12.2004 року №637 (далі - Положення №637) - не оприбутковано в касі підприємства готівкові кошти на загальну суму 2773,76 грн.;

- пунктів 2.8, 3.5, 3.9 Положення №637 - перевищено ліміт залишку готівки в касі на суму 15148,10 грн.

На підставі акту перевірки 22 січня 2013 року податковим органом винесені податкове повідомлення-рішення:

- №0000062270, яким позивачу збільшено платіж з податку на додану вартість в розмірі 1418430 грн., з них за основним платежем 1134744 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 283686 грн.;

- №0000052270, яким позивачу збільшено платіж з податку на прибуток підприємств в розмірі 411414 грн., з них за основним платежем 350601 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 60813 грн.;

- №0000022240, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 44165 грн.

Позивач скористався правом адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, отриманих 4 лютого 2013 року, проте останні залишені без змін, а скарга платника позивача без задоволення, про що 19 квітня 2013 року позивачем отримано рішення про результати розгляду первинної скарги.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відповідно до пункту 5.2. розділу II «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року №984 (далі - Порядок №984), у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: 1) чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; 2) зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; 3) у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Суд погоджується із доводами позивача про те, що податковим органом не взяті до уваги та в акті перевірки не визначені первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, окрім послання на ймовірну фіктивність господарської діяльності та неможливість проведення зустрічних перевірок, інших доказів, що підтверджують наявність факту порушення не наведено.

Податковим органом в акті перевірки зазначено, що діяльність підприємств контрагентів позивача підпадає під ознаки діяльності суб'єктів господарювання, передбачених у статті 55-1 Господарського кодексу України.

Наведена норма права визначає перелік ознак фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними.

Проте, податковим органом в акті перевірки не зазначено судові рішення, якими припинено юридичну особи або визнано недійсними установчі документи з підстав наявності ознак фіктивності.

Крім того, відомості автоматичного співставлення не є підставою для визначення податкових зобов'язань, на що неодноразово звертали увагу Верховний суд України та Вищий адміністративний суд України. Фактично зазначені відомості використовуються податковим органом для визначення ступені ризику суб'єкта господарювання, та уваги податкових органів до діяльності таких платників податків.

Результатами автоматизованого співставлення є статистична інформація, яка без належного проведення перевірки у порядку, встановленому Податковим кодексом України, не може призводити до порушення прав та інтересів платників податків, оскільки самостійно не є підставою для визначення податкових зобов'язань, як зазначено вище.

Надаючи оцінку посиланням позивача на відсутність у податкового органу повноважень визнавати нікчемними, недійсними (фіктивними) правочини, суд зазначає, що Цивільний кодекс України, з врахуванням змін, що внесені Законом України від 02.12.2010 року №2756-VI до статей 203, 234, 228, розділяє недійсні правочини на оспорювані, ті що підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, та неоспорювані - нікчемні, ті, що не потребують їх визнання недійсними у судовому порядку.

Підстави для визнання правочинів оспорюванини та неоспорюваними є різними.

Так, згідно частин 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З частин 1, 5 статті 203, частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України вбачається, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; у разі недодержання вимог щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, такий правочин може бути визнаний недійсним в судовому порядку.

Про такий розподіл свідчить й нова редакція назви статті 228 Цивільного кодексу України - «Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства».

Таким чином, стаття 228 Цивільного кодексу України з 1 січня 2011 року, дати набрання чинності відповідними змінами, розподіляє правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, та правові наслідки вчинення правочину з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам або без мети реального настання правових наслідків, що ним обумовлені.

Суд зазначає, що визнання недійсними оспорюваних правочинів відноситься до компетенції суду, проте податковий орган має право в акті перевірки припустити, що певні правочини можуть бути визнані судом недійсними, або зробити висновок про їх нікчемність, у зв'язку із порушенням правочином публічного порядку.

У разі встановлення таких обставин податкові органи мають вживати заходів до встановлення винних осіб та притягнення їх до кримінальної відповідальності, або повідомлення компетентних органів про виявлені правопорушення, і лише отримавши рішення компетентних державних органів ґрунтувати на них власні рішення.

Поряд з цим, у разі, коли податковий орган за відсутності відповідного судового рішення приймає податкове повідомлення-рішення або вживає інших заходів реагування з підстав недійсності оспорюваного правочину, законність такого податкового повідомлення-рішення має бути перевірена судом з урахуванням інших підстав для нарахування податкових зобов'язань або зменшення податкового кредиту - зокрема, встановлення реального здійснення оподатковуваних операцій, відповідного оформлення первинних документів, тобто вирішити питання щодо наявності або відсутності інших самостійних та достатніх підстав для прийняття такого податкового повідомлення-рішення.

Надаючи оцінку доводам позивача про реальність операцій із заявленими контрагентами, суд зазначає, що на підтвердження здійснення оподатковуваних операцій позивачем надано належні первинні документи, досліджені у судовому засіданні.

Так, відповідно до договору купівлі-продажу №СЕВ-0109-53 від 01.09.2011 року, укладеного між ТОВ «Севконтакт» (постачальник) та ТОВ «Будгерметик» (покупець), постачальник зобов'язався поставити покупцю, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити будівельні матеріали.

При виконанні договору купівлі-продажу №СЕВ-0109-53 від 01.09.2011 року складені наступні документи:

- податкова накладна №19, видаткова накладна №РН-1003-20 від 03.10.2011 року на будівельні матеріали в кількості 44 найменувань на суму 12768,54 грн., в тому числі ПДВ 17724,32 грн.;

- податкова накладна №20, видаткова накладна №РН-1003-19 від 03.10.2011 року на будівельні матеріали в кількості 103 найменувань на суму 106345,92 грн., в тому числі ПДВ 2128,09 грн.;

- податкова накладна №18, видаткова накладна №РН-1003-18 від 03.10.2011 року на будівельні матеріали в кількості 110 найменувань на суму 252926,22 грн., в тому числі ПДВ 42154,37 грн.;

- податкова накладна №17, видаткова накладна №РН-1003-17 від 03.10.2011 року на будівельні матеріали в кількості 145 найменувань на суму 95799,12 грн., в тому числі ПДВ 15966,52 грн.;

- податкова накладна №42, видаткова накладна №РН-1010-9 від 10.10.2011 року на будівельні матеріали в кількості 40 найменувань на суму 34636,26 грн., в тому числі ПДВ 5772,71 грн.;

- податкова накладна №41, видаткова накладна №РН-1010-8 від 10.10.2011 року на будівельні матеріали в кількості 192 найменувань на суму 215467,20 грн., в тому числі ПДВ 35911,20 грн.;

- податкова накладна №40, видаткова накладна №РН-1010-7 від 10.10.2011 року на будівельні матеріали в кількості 185 найменувань на суму 113116,806 грн., в тому числі ПДВ 18852,80 грн.;

- податкова накладна №60, видаткова накладна №РН-1017-6 від 17.10.2011 року на будівельні матеріали в кількості 176 найменувань на суму 321126,72 грн., в тому числі ПДВ 53521,12 грн.;

- податкова накладна №59, видаткова накладна №РН-1017-4 від 17.10.2011 року на будівельні матеріали в кількості 160 найменувань на суму 113924,70 грн., в тому числі ПДВ 18987,45 грн.;

- податкова накладна №70, видаткова накладна №РН-1024-3 від 24.10.2011 року на будівельні матеріали в кількості 35 найменувань на суму 24804,24 грн., в тому числі ПДВ 4134,04 грн.;

- податкова накладна №69, видаткова накладна №РН-1024-2 від 24.10.2011 року на будівельні матеріали в кількості 161 найменування на суму 262284,78 грн., в тому числі ПДВ 43714,13 грн.;

- податкова накладна №68, видаткова накладна №РН-1024-1 від 24.10.2011 року на будівельні матеріали в кількості 113 найменувань на суму 71562,24 грн., в тому числі ПДВ 11927,04 грн.;

- податкова накладна №96, видаткова накладна №РН-1031-4 від 31.10.2011 року на будівельні матеріали в кількості 124 найменувань на суму 87244,62 грн., в тому числі ПДВ 14540,77 грн.;

- податкова накладна №15, видаткова накладна №РН-0901-14 від 01.09.2011 року на будівельні матеріали в кількості 33 найменувань на суму 10217,10 грн., в тому числі ПДВ 1702,85 грн.;

- податкова накладна №14, видаткова накладна №РН-0901-13 від 01.09.2011 року на будівельні матеріали в кількості 88 найменувань на суму 88705,80 грн., в тому числі ПДВ 14784,30 грн.;

- податкова накладна №30, видаткова накладна №РН-0905-12 від 05.09.2011 року на будівельні матеріали в кількості 38 найменувань на суму 5817,96 грн., в тому числі ПДВ 969,66 грн.;

- податкова накладна №29, видаткова накладна №РН-0905-11 від 05.09.2011 року на будівельні матеріали в кількості 82 найменувань на суму 79471,92 грн., в тому числі ПДВ 13245,32 грн.;

- податкова накладна №28, видаткова накладна №РН-0905-10 від 05.09.2011 року на будівельні матеріали в кількості 158 найменувань на суму 261207,96 грн., в тому числі ПДВ 43534,66 грн.;

- податкова накладна №27, видаткова накладна №РН-0905-09 від 05.09.2011 року на будівельні матеріали в кількості 123 найменувань на суму 97268,34 грн., в тому числі ПДВ 16211,39 грн.;

- податкова накладна №52, видаткова накладна №РН-0912-4 від 12.09.2011 року на будівельні матеріали в кількості 73 найменувань на суму 44325,906 грн., в тому числі ПДВ 7387,65 грн.;

- податкова накладна №51, видаткова накладна №РН-0912-3 від 12.09.2011 року на будівельні матеріали в кількості 122 найменувань на суму 148536,54 грн., в тому числі ПДВ 24756,09 грн.;

- податкова накладна №50, видаткова накладна №РН-0912-2 від 12.09.2011 року на будівельні матеріали в кількості 198 найменувань на суму 236907,90 грн., в тому числі ПДВ 39484,65 грн.;

- податкова накладна №76, видаткова накладна №РН-0919-5 від 19.09.2011 року на будівельні матеріали в кількості 26 найменувань на суму 42287,52 грн., в тому числі ПДВ 7047,92 грн.;

- податкова накладна №75, видаткова накладна №РН-0919-4 від 19.09.2011 року на будівельні матеріали в кількості 92 найменувань на суму 63318,18 грн., в тому числі ПДВ 10553,03 грн.;

- податкова накладна №74, видаткова накладна №РН-0919-3 від 19.09.2011 року на будівельні матеріали в кількості 129 найменувань на суму 356683,68 грн., в тому числі ПДВ 59447,28 грн.;

- податкова накладна №73, видаткова накладна №РН-0919-2 від 19.09.2011 року на будівельні матеріали в кількості 149 найменувань на суму 120849,90 грн., в тому числі ПДВ 20141,65 грн.;

- податкова накладна №93, видаткова накладна №РН-0926-6 від 26.09.2011 року на будівельні матеріали в кількості 36 найменувань на суму 14074,92 грн., в тому числі ПДВ 2345,82 грн.;

- податкова накладна №92, видаткова накладна №РН-0926-5 від 26.09.2011 року на будівельні матеріали в кількості 87 найменувань на суму 91842,84 грн., в тому числі ПДВ 15307,14 грн.;

- податкова накладна №91, видаткова накладна №РН-0926-4 від 26.09.2011 року на будівельні матеріали в кількості 59 найменувань на суму 66961,56 грн., в тому числі ПДВ 11160,26 грн.;

- податкова накладна №90, видаткова накладна №РН-0926-3 від 26.09.2011 року на будівельні матеріали в кількості 168 найменувань на суму 275989,80 грн., в тому числі ПДВ 45998,30 грн.

Вищевказані видаткові накладні містять підписи, прізвище, ініціали, посаду, підпис та печатку директора підприємства-продавця, відомості про особу, яка отримала такі товари - прізвище, ініціали, підпис та дату і номер довіреності. Податкові накладні містять всі відомості, передбачені Податковим кодексом України та типовою формою податкової накладної.

На підтвердження використання будівельних матеріалів у подальшій господарській діяльності позивач надав відомості щодо реалізації зазначених будівельних матеріалів покупцям на території України із зазначенням найменування покупця, дати та номері видаткової та податкової накладної, реквізитів платіжних доручень на 171 аркуші.

Відповідно до договору купівлі-продажу №ЮВ-1805-12 від 18.05.2012 року, укладеного між ТОВ «Ювілайт» (постачальник) та ТОВ «Будгерметик» (покупець), постачальник зобов'язався поставити покупцю, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити будівельні матеріали.

При виконанні договору купівлі-продажу №ЮВ-1805-12 від 18.05.2012 року складені наступні документи:

- податкова накладна №22, видаткова накладна №РН-0000234 від 27.07.2012 року на будівельні матеріали в кількості 33 найменувань на суму 42392,10 грн., в тому числі ПДВ 7065,35 грн.;

- податкова накладна №21, видаткова накладна №РН-0000233 від 23.07.2012 року на будівельні матеріали в кількості 54 найменувань на суму 59536,74 грн., в тому числі ПДВ 9922,79 грн.;

- податкова накладна №20, видаткова накладна №РН-0000232 від 17.07.2012 року на будівельні матеріали в кількості 60 найменувань на суму 40175,76 грн., в тому числі ПДВ 6695,96 грн.;

- податкова накладна №13, видаткова накладна №РН-0000228 від 02.07.2012 року на будівельні матеріали в кількості 51 найменування на суму 40619,58 грн., в тому числі ПДВ 6769,93 грн.;

- податкова накладна №12, видаткова накладна №РН-0000227 від 02.07.2012 року на будівельні матеріали в кількості 65 найменувань на суму 48831,30 грн., в тому числі ПДВ 8138,55 грн.;

- податкова накладна №11, видаткова накладна №РН-0000226 від 02.07.2012 року на будівельні матеріали в кількості 54 найменувань на суму 53632,02 грн., в тому числі ПДВ 8938,67 грн.;

- податкова накладна №98, видаткова накладна №РН-0000217 від 25.06.2012 року на будівельні матеріали в кількості 62 найменувань на суму 18982,86 грн., в тому числі ПДВ 3136,81 грн.;

- податкова накладна №97, видаткова накладна №РН-0000216 від 15.06.2012 року на будівельні матеріали в кількості 77 найменувань на суму 54160,92 грн., в тому числі ПДВ 9026,82 грн.;

- податкова накладна №25, видаткова накладна №РН-0000150 від 01.06.2012 року на будівельні матеріали в кількості 60 найменувань на суму 26039,58 грн., в тому числі ПДВ 4339,93 грн.;

- податкова накладна №24, видаткова накладна №РН-0000149 від 01.06.2012 року на будівельні матеріали в кількості 29 найменувань на суму 33736,80 грн., в тому числі ПДВ 5622,80 грн.;

- податкова накладна №23, видаткова накладна №РН-0000148 від 01.06.2012 року на будівельні матеріали в кількості 50 найменувань на суму 32434,44 грн., в тому числі ПДВ 5405,74 грн.;

- податкова накладна №18, видаткова накладна №РН-0000015 від 23.05.2012 року на будівельні матеріали в кількості 79 найменувань на суму 46214,16 грн., в тому числі ПДВ 7702,36 грн.

На підтвердження використання будівельних матеріалів у подальшої господарської діяльності позивач надав відомості щодо реалізації зазначених будівельних матеріалів покупцям на території України із зазначенням найменування покупця, дати та номері видаткової та податкової накладної, реквізитів платіжних доручень на 40 аркушах.

Відповідно до договору купівлі-продажу №СЕ-270812 від 27.08.2012 року, укладеного між ТОВ «Селанія» (постачальник) та ТОВ «Будгерметик» (покупець), постачальник зобов'язався поставити покупцю, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити будівельні матеріали.

При виконанні договору купівлі-продажу №СЕ-270812 від 27.08.2012 року складені наступні документи:

- податкова накладна №226, видаткова накладна №РН-0000219 від 25.09.2012 року на будівельні матеріали в кількості 9 найменувань на суму 8195,04 грн., в тому числі ПДВ 1365,84 грн.;

- податкова накладна №225, видаткова накладна №РН-0000218 від 21.09.2012 року на будівельні матеріали в кількості 15 найменувань на суму 6273,72 грн., в тому числі ПДВ 1045,62 грн.;

- податкова накладна №224, видаткова накладна №РН-0000217 від 17.09.2012 року на будівельні матеріали в кількості 17 найменувань на суму 28576,92 грн., в тому числі ПДВ 4762,82 грн.;

- податкова накладна №222, видаткова накладна №РН-0000215 від 12.09.2012 року на будівельні матеріали в кількості 28 найменувань на суму 12303,54 грн., в тому числі ПДВ 2050,59 грн.;

- податкова накладна №221, видаткова накладна №РН-0000214 від 11.09.2012 року на будівельні матеріали в кількості 8 найменувань на суму 8783,34 грн., в тому числі ПДВ 1463,89 грн.;

- податкова накладна №220, видаткова накладна №РН-0000213 від 06.09.2012 року на будівельні матеріали в кількості 8 найменувань на суму 5349,066 грн., в тому числі ПДВ 891,51 грн.;

- податкова накладна №219, видаткова накладна №РН-0000212 від 03.09.2012 року на будівельні матеріали в кількості 15 найменувань на суму 20348,70 грн., в тому числі ПДВ 3391,70 грн.

На підтвердження використання будівельних матеріалів у подальшій господарській діяльності позивач надав відомості щодо реалізації зазначених будівельних матеріалів покупцям на території України із зазначенням найменування покупця, дати та номерів видаткової та податкової накладної, реквізитів платіжних доручень на 5 аркушах.

Відповідно до договору купівлі-продажу №НЦП-007-01-2012 від 03.01.2012 року, укладеного між ТОВ «Нацпромторг» (постачальник) та ТОВ «Будгерметик» (покупець), постачальник зобов'язався поставити покупцю, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити будівельні матеріали.

При виконанні договору №НЦП-007-01-2012 від 03.01.2012 року складені наступні документи:

- податкова накладна №12, видаткова накладна №РН-0000012 від 01.02.2012 року на будівельні матеріали в кількості 52 найменувань на суму 104330,58 грн., в тому числі ПДВ 17388,43 грн.;

- податкова накладна №71, видаткова накладна №РН-0000204 від 16.02.2012 року на будівельні матеріали в кількості 57 найменувань, на суму 122460,84 грн., в тому числі ПДВ 20410,14 грн.;

- податкова накладна №84, видаткова накладна №РН-0000217 від 20.02.2012 року на будівельні матеріали в кількості 106 найменувань на суму 116604,48 грн., в тому числі ПДВ 19334,08 грн.;

- податкова накладна №72, видаткова накладна №РН-0000205 від 16.02.2012 року на будівельні матеріали в кількості 157 найменувань на суму 128111,76 грн., в тому числі ПДВ 21351,96 грн.

На підтвердження використання будівельних матеріалів у подальшій господарській діяльності позивач надав відомості щодо реалізації зазначених будівельних матеріалів покупцям на території України із зазначенням найменування покупця, дати та номерів видаткової та податкової накладної, реквізитів платіжних доручень.

Відповідно до договору купівлі-продажу №МК-011120-11 від 01.11.2011 року, укладеного між ТОВ «МВ Консалтінг» (постачальник) та ТОВ «Будгерметик» (покупець), постачальник зобов'язався поставити покупцю, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити будівельні матеріали.

При виконанні договору №МК-011120-11 від 01.11.2011 року складені наступні документи:

- податкова накладна №21, видаткова накладна №РН-0000018 від 01.12.2011 року на будівельні матеріали в кількості 3 найменувань на суму 913,62 грн., в тому числі ПДВ 152,27 грн.;

- податкова накладна №20, видаткова накладна №РН-0000017 від 01.12.2011 року на будівельні матеріали в кількості 58 найменувань на суму 21452,10 грн., в тому числі ПДВ 3575,35 грн.;

- податкова накладна №19, видаткова накладна №РН-0000016 від 01.12.2011 року на будівельні матеріали в кількості 71 найменувань на суму 37454, 94 грн., в тому числі ПДВ 6242,24 грн.;

- податкова накладна №30, видаткова накладна №РН-0000024від 05.12.2011 року на будівельні матеріали в кількості 9 найменувань на суму 11414,64 грн., в тому числі ПДВ 1902,44 грн.;

- податкова накладна, видаткова накладна №РН-0000018 від 05.12.2011 року на будівельні матеріали в кількості 3 найменувань на суму 913,62 грн., в тому числі ПДВ 152,27 грн.;

- податкова накладна №29, видаткова накладна №РН-0000023 від 05.12.2011 року на будівельні матеріали в кількості 16 найменувань на суму 15303,42 грн., в тому числі ПДВ 2550,67 грн.;

- податкова накладна №28, видаткова накладна №РН-0000022 від 05.12.2011 року на будівельні матеріали в кількості 4 найменувань на суму 7205,64 грн., в тому числі ПДВ 1200,94 грн.;

- податкова накладна №27, видаткова накладна №РН-0000021 від 05.12.2011 року на будівельні матеріали в кількості 191 найменування на суму 296024,52 грн., в тому числі ПДВ 49337,42грн.;

- податкова накладна №38, видаткова накладна №РН-0000031 від 12.12.2011 року на будівельні матеріали в кількості 20 найменувань на суму 11018,58 грн., в тому числі ПДВ 1836,43 грн.;

- податкова накладна №37, видаткова накладна №РН-0000030 від 12.12.2011 року на будівельні матеріали в кількості 107 найменувань на суму 96284,88 грн., в тому числі ПДВ 16047,48 грн.;

- податкова накладна №36, видаткова накладна №РН-0000029 від 12.12.2011 року на будівельні матеріали в кількості 169 найменувань на суму 298185,90 грн., в тому числі ПДВ 49697,65 грн.;

- податкова накладна №43, видаткова накладна №РН-0000036 від 19.12.2011 року на будівельні матеріали в кількості 184 найменувань на суму 356124,25 грн., в тому числі ПДВ 71224,85 грн.;

- податкова накладна №42, видаткова накладна №РН-0000035 від 19.12.2011 року на будівельні матеріали в кількості 110 найменувань на суму 66923,88 грн., в тому числі ПДВ 11153,98 грн.;

- податкова накладна №51, видаткова накладна №РН-0000038 від 26.12.2011 року на будівельні матеріали в кількості 32 найменувань на суму 15839,94 грн., в тому числі ПДВ 2639,99 грн.;

- податкова накладна №54, видаткова накладна №РН-0000041 від 26.12.2011 року на будівельні матеріали в кількості 5 найменувань на суму 21269,52 грн., в тому числі ПДВ 3544,92 грн.;

- податкова накладна №53, видаткова накладна №РН-0000040 від 26.12.2011 року на будівельні матеріали в кількості 96 найменувань на суму 150055,32 грн., в тому числі ПДВ 25009,22 грн.;

- податкова накладна №52, видаткова накладна №РН-0000039 від 26.12.2011 року на будівельні матеріали в кількості 164 найменувань на суму 190365,36 грн., в тому числі ПДВ 31727,56 грн.

На підтвердження використання будівельних матеріалів у подальшої господарської діяльності позивач надав відомості щодо реалізації зазначених будівельних матеріалів покупцям на території України із зазначенням найменування покупця, дати та номері видаткової та податкової накладної, реквізитів платіжних доручень на 156 аркушах.

Задовольняючи адміністративний позов, суд виходить із того, що об'єктом оподаткування є певні операції між конкретними суб'єктами господарювання, а не договори, укладені між ними.

Підставою для відсутності у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій або недоліки таких документів.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами, що в свою чергу в певній мірі свідчить про реальність таких операцій.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, відповідно до підпункту 198.6. статті 189. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Кодексу), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Кодексу.

Згідно підпункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 14.1.27. пункту 14.1 статті 14, пункту 138.2. статті 138 Податкового кодексу України витрати це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Також належить враховувати вимоги «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88. Так, відповідно до пунктів 2.4., 2.14-2.16 Положення, первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, у тому числі: зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо правомірності відображення проведених операцій, суд зазначає, що надане документальне оформлення операцій між позивачем та його контрагентами свідчить про фактичне існування та реальність господарських правовідносин між такими особами.

Надаючи оцінку доводам позивача про протиправність податкового повідомлення-рішення від 22 січня 2013 року №0000022240, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 44165 грн., суд зазначає наступне.

Актом перевірки виявлені порушення пунктів Положення №637 у формі не оприбутковано в касі підприємства готівкові кошти на загальну суму 2773,76 грн., та пунктів 2.8, 3.5, 3.9 Положення №637, у зв'язку із перевищенням ліміту залишку готівки в касі на суму 15148,10 грн. Зокрема, ОСОБА_5, відповідно до видаткового касового ордера від 17.08.2010 року №37 видано готівкові кошти у сумі 11517,22 грн., про що зроблено відповідний запис у касовій книзі від 17.08.2010 року на аркуші 39. Видана сума 11517,22 грн. не підтверджена підписом одержувача. ОСОБА_6 відповідно до видаткового касового ордера від 20.10.2010 року №57, видано готівкові колеги у сумі 3039,07 грн., про що зроблено відповідний запис у від 20.10.2010 року на аркуші 41. Видана сума 3039,07 грн. не підтверджена підписом, що є порушенням пункту 3.5 Положення №637. Відповідно до видаткового касового ордера від 17.08.2010 року № 34, отримано готівкові кошти на видачу заробітної плахи ТОВ «БУДГЕРМЕТИК» у сумі 1616,67 грн., про що зроблено відповідний запис у касовій книзі від 17.08.2010 року на аркуші 39. У вставному аркуші до відомості на виплату грошей №65 за липень 2010р. відсутній підпис про отримання готівкових коштів у сумі 877,81 грн. в рядку 2 - ОСОБА_7.

На порушення пункту 3.9 Положення №637 касиром підприємства не зроблено напису «Депоновано», не складено реєстр депонованих сум та не здійснено відповідного запису у касовій книзі підприємства. Тобто з каси підприємства видавались готівкові кошти за видатковими відомостями, в яких видача готівки не підтверджена підписами одержувача, тому на підставі пункту 3.5 Положення №637 для виведення залишку готівки в касі такі видаткові відомості та ордери не приймаються.

Санкції на зазначені порушення передбачені Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 року №436/95 (далі - Указ № 36/95).

Відповідно до частини 1 статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Згідно з частиною 1 статті 241 Господарського кодексу України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Штрафні санкції за порушення Указу №436/95 відносяться до адміністративно-господарських санкцій, а саме адміністративно-господарського штрафу, оскільки статті 250 Господарського кодексу України передбачає, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом, податковий орган неправомірно застосував до ТОВ «Будгерметик» штрафні санкції по спливу річного строку, передбаченого вказаною нормою.

Також суд погоджується із позицією позивача про допущення порушення податковим органом при направленні платнику податків податкового повідомлення-рішення від 22 січня 2013 року №0000022240 пункту 58.1. статті 58 Податкового кодексу України та пункту 2.4 «Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків», затвердженого наказом Мінфіну України від 28.11.2012 року № 1236, податковий орган не направив ТОВ «Будгерметик» розрахунок штрафних санкцій до вказаного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будгерметик» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 22 січня 2013 року №0000062270, №0000052270, №0000022240, винесені Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 27 червня 2013 року.

Суддя І.О. Верба