Ухвала

від 08.07.2015 по справі 804/6860/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2015 року м. Київ К/800/31267/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

при секретарі Ігнатенко О.В.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Інспекція)

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2014

та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2014

у справі № 804/6860/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будгерметик" (далі - Товариство)

до Інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача - не з'явились,

відповідача - Кинали Д.С.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про скасування податкових повідомлень-рішень від 22.01.2013 № 0000062270, № 0000052270 та № 0000022240.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2014 позов задоволено у повному обсязі. У прийнятті цієї постанови суд виходив з наявності у позивача належним чином оформлених первинних документів на підтвердження реальності виконання операцій із заявленими контрагентами; також суд зазначив про пропуск відповідачем строку застосування адміністративно-господарських санкцій, установлених статтею 250 Господарського кодексу України, під час накладення на позивача штрафу за порушення правил здійснення касових операцій.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2014 назване рішення суду першої інстанції скасовано в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 22.01.2013 № 0000022240 на суму 13 869 грн.; у цій частині позову відмовлено з посиланням на правомірність накладення на платника штрафу в цій сумі у межах річного строку з часу вчинення правопорушення; в решті постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2014 залишено без змін з тих самих мотивів.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та повністю відмовити у позові з посиланням, зокрема, на те, що подані платником первинні документи не відображають реальних фактів господарської діяльності, оформлені виключно з метою одержання податкової економії, а тому не можуть слугувати підставою для формування даних податкового обліку. Також у поданій скарзі відповідач посилається на порушення судами правил територіальної підсудності при вирішенні даного спору.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 30.09.2012, валютного та іншого законодавства за той самий період, оформлену актом від 08.01.2013 № 25/22-722/32378230.

Під час цієї перевірки відповідач дійшов висновку про неправомірне формування позивачем у податковому обліку витрат та податкового кредиту за операціями з придбання будівельних матеріалів у товариства з обмеженою відповідальністю «Севконтакт», товариства з обмеженою відповідальністю «Селанія», товариства з обмеженою відповідальністю «Нацпромторг» та у товариства з обмеженою відповідальністю «МВ Консалтінг» з посиланням на безтоварний характер цих операцій.

Наведений висновок слугував підставою для прийняття Інспекцією:

податкового повідомлення-рішення від 22.01.2013 № 0000062270, за яким Товариству визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 1 134 744 грн. за основним платежем та 283 686 грн. за штрафними санкціями;

податкового повідомлення-рішення від 22.01.2013 № 0000052270 про донарахування позивачеві грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 350 601 грн. за основним платежем із застосуванням 60813 грн. штрафних санкцій.

Також, виявивши факти перевищення платником ліміту залишку готівки в касі та неоприбуткування готівкової виручки, Інспекцією було застосовано до позивача штраф у загальній сумі 44165 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 22.01.2013 № 0000022240.

У підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК) податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 цієї ж статті ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість на суму понесених (нарахованих) витрат по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності належним чином оформлених первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

За змістом пункту 138.8 статті 138 ПК собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, та включає як прямі матеріальні витрати, так і вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

В силу вимог пункту 138.2 цієї ж статті ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.4 статті 138 ПК передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Таким чином, витрати позивача, понесені у зв'язку із придбанням товарів та робіт, належать до категорії витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, робіт, послуг, а відтак умовами їх врахування при зменшенні оподатковуваного доходу платника є: факт понесення цих витрат у процесі реальної господарської діяльності платника, документальна підтвердженість цих витрат, а також декларування доходу, отриманого як результат понесення цих витрат.

З огляду на існуючу презумпцію добросовісності платника податків у сфері податкових правовідносин подання платником усіх належним чином оформлених документів податковому органові з ціллю отримання податкової вигоди є достатньою підставою для її одержання, якщо податковим органом не представлено суду доказів недостовірності або суперечливості вказаних у таких документах відомостей.

У справі, що переглядається, судами встановлено, що на підтвердження факту поставки названими постачальниками будівельних матеріалів Товариству останнім подано договори поставок, податкові накладні, видаткові накладні, виписки з банківського рахунку позивача про оплату придбаної продукції у безготівковому порядку. Судами перевірено і факт реалізації платником придбаних будівельних матеріалів тертім особам.

В силу частини другої статті 71 КАС тягар доказування недостовірності відомостей у поданих платником первинних документах, отримання ним податкової вигоди не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності покладається на податковий орган.

У даному разі висновок Інспекції про відсутність у цих документів підтверджувальної сили первинних документів мотивований виключено посиланням на обставини, викладені в актах податкових перевірок цих постачальників, щодо відсутності у них об'єктів оподаткування, наявності у цих контрагентів ознак фіктивного підприємництва та провадження ними протиправної діяльності.

Втім, як вірно зазначили суди попередніх інстанцій, висновки актів перевірок не є безпосереднім та беззаперечним доказом безтоварності господарських операцій; такі висновки самі по собі не можуть спростовувати факти, засвідчені первинними документами.

Правовідносини постачальника позивача з іншими суб'єктами господарювання не стосуються його операцій з Товариством та не можуть впливати на податковий облік позивача у справі як сторонньої особи.

А відтак суди цілком об'єктивно визнали недоведеним висновок податкового органу про безтоварний характер взаємовідносин позивача із задекларованими контрагентами.

Скасовуючи податкове повідомленням-рішенням від 22.01.2013 № 0000022240 в частині застосування до платника штрафу в сумі 15148,10 грн. за перевищення залишку готівки, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що на час вчинення цього правопорушення у 2010 році зазначений штраф кваліфікувався як адміністративно-господарська санкція, застосування якої було можливим лише у межах строку, установленого статтею 250 Господарського кодексу України. Пропуск Інспекцією цього строку виключає правомірність накладення цього штрафу незалежно від наявності складу порушення касової дисципліни у діях платника.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог постанова суду апеляційної інстанції зі спору учасниками провадження не оскаржується, тому підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам апеляційного суду відсутні.

Посилання Інспекції на порушення судами правил територіальної підсудності також не заслуговують на увагу, адже частиною другою статті 19 КАС встановлено альтернативну підсудність справ з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії суб'єктів владних повноважень, які прийняті стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), за вибором позивача - за місцезнаходженням позивача або відповідача.

Норми права при вирішенні спору застосовані апеляційним судом правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судового акта, не виявлено, а тому підстав для задоволення касаційних вимог Інспекції не вбачається.

За таких обставин, керуючись статтями 160, 167, 223, 224, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2014 у справі № 804/6860/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько