Рішення

від 25.06.2013 по справі 906/667/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "25" червня 2013 р. Справа № 906/667/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А. ,

за участю представників сторін:

- від позивача: Черниш О.М., довіреність від 24.07.2012р.;

- від І відповідача: не з'явився;

- від ІІ відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитер - Люкс" (м.Житомир)

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Стратег-ІВ" (м.Івано-Франківськ)

2) Приватного підприємства "Анна" (м.Житомир)

про стягнення 387148,32грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення солідарно з відповідачів 387148,32грн., з яких 365277,00грн. основного боргу, 18226,30грн. пені та 3645,02грн. 3% річних. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що згідно договору він здійснив поставку обладнання відповідачу - ТОВ "Стратег-ІВ", за який останній в повному обсязі не розрахувався.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник першого відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали господарського суду від 08.05.2013р. не виконав, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином (про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, а.с.41, 44, 58).

Представник другого відповідача в судове засідання не з'явився; в адресованому суду відзиві позов визнає у повному обсязі (а.с.47).

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 08 травня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кондитер-Люкс" (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стратег-ІВ" (покупець, відповідач 1) укладено договір №80512 купівлі-продажу (а.с.14), за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця , а покупець зобов'язався оплатити та прийняти подвійну виробничу лінію для виробництва опалювальних брикетів. Загальна вартість товару складає 594432,00грн. (1.1 договору).

Оплату за товар покупець здійснює у формі попередньої оплати рівними частинами на протязі 6 місяців наступним чином:

- до 15.06.2012р. покупець сплачує 99072,00грн. (з урахуванням ПДВ);

- до 15.07.2012р. покупець сплачує 99072,00грн. (з урахуванням ПДВ);

- до 15.08.2012р. покупець сплачує 99072,00грн. (з урахуванням ПДВ);

- до 15.09.2012р. покупець сплачує 99072,00грн. (з урахуванням ПДВ);

- до 15.10.2012р. покупець сплачує 99072,00грн. (з урахуванням ПДВ);

- до 15.10.2012р. покупець сплачує 99072,00грн. (з урахуванням ПДВ).

Отже, ТОВ "Стратег-ІВ" зобов'язане було оплатити обладнання до 15.11.2012р. включно.

На виконання умов договору №80512 від 08.05.2012р. позивач поставив, а відповідач прийняв обладнання - подвійну виробничу лінію для виробництва опалювальних брикетів - на суму 594432,00грн., що підтверджується видатковою накладною №ЛНА-00008 від 27.12.2012р. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей №135 від 27.12.2012р., виданої на ім'я Лобанова О.В. (а.с.21, 22), оригінали яких оглянуто в судовому засіданні.

Однак, відповідач в порушення умов договору розрахунки за отриманий товар провів лише частково на загальну суму 74000,00грн. (15-16, 23-24).

Також, на підставі п.3.2 договору позивачем було зменшено частину заборгованості ТОВ "Стратег-ІВ" за даним договором шляхом зарахування зустрічних грошових вимог, що підтверджується актами про проведення зустрічних вимог від 31.08.2012р. на суму 63782,50грн., від 30.09.2012р. на суму 45337,50грн., від 31.10.2012р. на суму 14337,50грн., від 30.11.2012р. на суму 31697,50 грн. Разом на загальну суму 155155,00грн. (а.с.17-20).

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість за отримане обладнання в сумі 365277,00рн. (594432,00грн. - 74000,00грн. - 155155,00грн.)

З матеріалів справи вбачається, що 28.03.2013р. між ТОВ "Кондитер-Люкс" (позивач) та ПП "Анна" (другий відповідач) укладено договір поруки №01/2013, за яким ПП "Анна" виступило поручителем перед ТОВ "Кондитер-Люкс" за виконання зобов'язань ТОВ "Стратег-ІВ" по оплаті обладнання, поставленого ТОВ "Кондитер-Люкс" на підставі договору купівлі-продажу №80512 від 08.05.2012р., в сумі 594432,00грн., а також пені, інфляційних нарахувань, трьох відсотків річних та збитків, завданих неналежним виконанням ТОВ "Стратег-ІВ" своїх зобов'язань за даним договором (а.с.25).

01.04.2013р. позивач звернувся до ПП "Анна" з вимогою про оплату боргу ТОВ "Стратег-ІВ" по договору купівлі-продажу №80512 від 08.05.2012р., у розмірі 365277,00грн. в строк до 22.04.2013р. (а.с.30).

Проте відповідач - ПП "Анна" в порушення умов договору поруки №01/2013 від 28.03.2013р. жодних оплат не здійснив.

За вказаних обставин, позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості у розмірі 365277,00грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази та всі обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між позивачем та першим відповідачем є правовідносинами з купівлі-продажу.

Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Приписами ч.ч.1,2 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вже зазначалось, пунктом 3.1 договору визначено порядок оплати за придбане обладнання.

Судом встановлено, що відповідач - ТОВ "Стратег-ІВ" не оплатив у повному розмірі отриманий у позивача товар, доказів на підтвердження протилежного відповідачем не надано. Крім того, наявність заборгованості в сумі 365277,00грн. (станом на 21.02..2013р. та 01.03.2013р.) не заперечується першим відповідачем, що вбачається із актів звірки розрахунків, підписаних представниками обох сторін (а.с.60-61), оригінали яких оглянуто в судовому засіданні.

Також судом встановлено, що між ТОВ "Кондитер-Люкс" та ПП "Анна" укладено договір поруки №01/2013, за яким ПП "Анна" виступило поручителем перед ТОВ "Кондитер-Люкс" за виконання зобов'язань ТОВ "Стратег-ІВ" по оплаті обладнання, поставленого ТОВ "Кондитер-Люкс" на підставі договору купівлі-продажу №80512 від 08.05.2012р., в сумі 594432,00грн., а також пені, інфляційних нарахувань, трьох відсотків річних та збитків, завданих неналежним виконанням ТОВ "Стратег-ІВ" своїх зобов'язань за даним договором

Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Другий відповідач свої зобов'язання по договору поруки щодо сплати позивачу боргу, який виник на підставі договору купівлі-продажу №80512 від 08.05.2012р. у встановлені строки не виконав.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів солідарно 365277,00грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач відповідно до п.4.3 договору від 08.05.2012р. та п.1.1 договору поруки №01/2013 від 28.03.2012р. за порушення строків оплати нарахував відповідачам пеню у розмірі 18226,30грн.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 3 ст.549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).

Пунктом 4.3 договору купівлі-продажу сторони встановили, що у випадку прострочення оплати за товар покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення оплати.

Договором поруки №01/2013р. також встановлений обов'язок поручителя оплатити крім суми основного боргу, пеню, інфляційні та 3% річних.

Перевіривши розрахунок пені (а.с.4), суд вважає його обґрунтованим, оскільки пеня в сумі 18226,30грн. нарахована відповідно до вимог чинного законодавства України.

Також позивач просить господарський суд на підставі ст.625 ЦК України стягнути з відповідачів за прострочення грошового зобов'язання 3645,02грн. 3% річних.

Приписами частини 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.

Перевіривши розрахунок 3% річних (а.с.4), суд вважає його обґрунтованим, оскільки 3% річних у розмірі 3645,02грн. нараховані правомірно.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідачі доказів оплати обладнання не надали, доводів позивача не спростували. Наявність заборгованості не заперечується відповідачами, що вбачається із актів звірки взаєморозрахунків та відзиву другого відповідача.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню на суму 387148,32грн., з яких: 365277,00грн. - основний борг, 18226,30грн. - пеня, 3645,02грн. - 3% річних.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідачів 2500,00грн. витрат за оплату послуг адвоката, що виникли внаслідок порушення відповідачами своїх зобов'язань, на підставі Договору про надання адвокатських послуг №01/2013 від 28.03.2013р. (а.с.27-28).

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факт здійснення такої оплати за умовами відповідного договору, підтверджений платіжними документами, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником.

Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката, позивач долучив до матеріалів справи договір про надання адвокатських послуг №01/2013 від 28.03.2013р., укладений між ТОВ "Міжнародний правовий консалтинг" та ТОВ "Рошен-Полісся", копію Свідоцтва за №568, виданого 10.03.2011р. гр.Чернишу О.М. про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с.38), платіжне доручення №198 від 29.03.2013р. про сплату позивачем ТОВ "Міжнародний правовий консалтинг" гонорару в сумі 2500,00грн.

З наданого представником позивача протоколу №1 загальних зборів учасників ТОВ "Міжнародний правовий консалтинг" вбачається, що Черниш Олександр Миколайович є головою товариства "Міжнародний правовий консалтинг" (а.с.37).

З огляду на викладене, та ст.49 ГПК України, судовий збір та витрати на оплату послуг адвоката покладаються на відповідачів, оскільки вони спонукали позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82- 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стратег-ІВ" (м.Івано-Франківськ, вул.Данилевського, 12, код 35517745), Приватного підприємства "Анна" (м.Житомир, вул.Ватутіна, 188, код 30617826)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитер-Люкс" (м.Житомир, вул.Ватутіна, 188, код 30503256)

- 365277,00грн. - основного боргу;

-18226,30грн. - пені,

- 3645,02грн. - 3% річних;

- 7742,96грн. - судового збору;

- 2500,00грн. - витрат на оплату послуг адвоката.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати 3прим.:

1 - до справи;

2,3 - відповідачам (рек.з повід.)