Постанова

від 19.06.2013 по справі 804/7163/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2013 р. Справа № 804/7163/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗахарчук Н. В. при секретаріКузнецов С.М. за участю: представників позивача представників відповідача Варакута О.І., Алексєєв О.Є. Колот В.В., Ралло О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГО ПЛЮС" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень- рішень , -

ВСТАНОВИВ:

23 травня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕГО ПЛЮС» (далі - позивач, ТОВ «МЕГО ПЛЮС») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська (далі - відповідач, ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, які полягають у проведенні перевірки ТОВ «МЕГО ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 37213239) в результаті яких було складено Акт від 15.02.2013 року № 659/22-3/37213239 (бланк №000562) про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «МЕГО ПЛЮС» (код за ЄДРПОУ 37213239) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ВК «»ВІКОННІ СИСТЕМИ» (код за ЄДРПОУ 33972398), ТОВ «МАТАДОР» (код за ЄДРПОУ 31820299) за період з 01.12.2011 по 31.12.2011 та з 01.04.2012 по 30.09. 2012 року;

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська щодо формуванні в акті від 15.02.2013 року №659/22-3/37213239 (бланк №000562) про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «МЕГО ПЛЮС» (код за ЄДРПОУ 37213239) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ВК «Віконні системи», ТОВ «МАТАДОР» (код за ЄДРПОУ 31820299) за період з 01.12.2011 по 31.12.2011 та з 01.04.2012 по 30.09. 2012 року висновків про визнання відсутності у ТОВ «МЕГО ПЛЮС» об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам - покупцям у період з 01.12.2011 по 31.12.2011 та з 01.04.2012 по 3.09.2012 року;

- скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення від 01 березня 2013 року №000162205 про нарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 728400грн. у тому числі основний платіж 582720 грн. і штрафні санкції 145680 грн.;

- скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення від 01 березня 2013 року №0000172205 про нарахування податкового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 716839 грн., з яких 627 582, 00 грн. - сума за основним платежем, а також суму штрафних санкцій 89257,00 грн. у тому числі основний платіж 582720 грн. і штрафні санкції 145680 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач пояснив наступне.

Відповідачем в період з 21.01.2013 року по 01.02.2013 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивача (код ЄДРПОУ 37213239) з питань перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «Віконні системи» (код ЄДРПОУ 33972398), ТОВ «Матадор» (код ЄДРПОУ 31820299) за період з 01.12.2011 по 31.12.2011 та з 01.04.2012 по 30.09.2012 року.

За результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки Позивача, Відповідачем було складено з акт від 15.02.2013 року № 659/22-3/37213239 (бланк №000562) (далі - Акт перевірки), у розділі "Висновок", якого встановлено, що:

1. п.п. 198.6 ст.198 ПКУ від 02.12.10 №2755-УІ (із змінами та доповненнями) ТОВ «МЕГО ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 37213239) - встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет всього у сумі 582720 грн., в т.ч. по періодах:

- у грудні 2011 року у сумі 235264 грн.;

- у квітні 2012 року у сумі 7427 грн.;

- у травні 2012 року у сумі 109147 грн.;

- у червні 2012 року у сумі 46050 грн.;

- у липні 2012 року у сумі 26472грн.;

- у серпні 2012 року у сумі 104604 грн.;

- у вересні 2012 року у сумі 53756 грн.

2. п.п. 138.1.1, п. 138.1, п. 138.2. статті 138, п.п. 139.1.1, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями) ТОВ "МЕГО ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 37213239) було занижено податок на прибуток у сумі 627582 грн. у т.ч. за 4 квартал 2011 року у сумі 270553 грн., у II кварталі 2012 року 60056 грн., у III кварталі 2012 року 296973 грн.

Не погодившись з висновками Акту перевірки, який був складений з множиною порушень законодавства та керуючись п.86.7 ст. 86 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI із змінами та доповненнями (надалі ПКУ), Позивач 20.02.2013 року подав заперечення до Акту перевірки.

Оскільки заперечення до Акту перевірки було отримано Відповідачем 20.02.2013 року, про що свідчить штамп державної податкової інспекції, то відповідно до 21.02.2013 року у виконання вимог абз. 2 п.86.7 ст. 86 ПКУ на адресу Позивача мало бути надане повідомлення про час і дату розгляду вищезгаданого заперечення.

Проте, порушуючи вимоги ПКУ працівниками відповідача, ні наступного дня після отримання заперечень, ні за два робочі дні до кінця їх розгляду так і не було відправлено повідомлення про час і дату розгляду нашого заперечення, чим було позбавлено права Позивача взяти участь в розгляді заперечень і зрештою розглянуто в односторонньому порядку, зважаючи на лише одну суб'єктивну точку зору.

Також, посадовцями Відповідача була порушена норма п.82.2 ста.82 ПКУ, згідно якої тривалість перевірок, визначених у ст..78 ПКУ (крім перевірок, що проводяться за наявності обставин, визначених у пп.78.1.8 п.78.1 статті 78 ПКУ, тривалість яких встановлена у ст..200 ПКУ), не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, інших платників податків - 10 робочих днів.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у ст.78 ПКУ, можливе за рішенням керівника органу державної податкової служби не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків - не більш як на 5 робочих днів".

На підставі вищезазначеного Акту перевірки Відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 01.03.2013 року за № 0000162205 та від 01.03.2013 року за № 0000172205. Оскаржувані вищезазначені податкові повідомлення-рішення були отримані Позивачем поштою 11.13.2013 року.

Податковим повідомленням-рішенням від 01.03.2013 року за № 0000162205 Позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 728 400 грн. 00 коп., з яких сума 582 720 грн. 00 коп. - це сума основного платежу, 145 680 грн. 00 коп. - сума штрафних (фінансових) санкцій, а податковим повідомленням-рішенням від 01.03.2013 року за № 0000172205 було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 716 839 грн. 00 коп., з яких сума 627 582 грн. 00 коп. - сума за основним платежем, 89 257 грн. 00 коп. - сума штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач вважає податкові повідомлення-рішення від 01.03.2013 року за № 0000162205 та податкового повідомлення-рішення від 01.03.2013 року за № 0000172205 ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська безпідставними, незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Представники позивача у судове засідання з'явилися, адміністративний позов підтримали в повному обсязі.

Представники відповідача в судове засідання з'явилися, надали суду письмові заперечення проти адміністративного позову та зазначили наступне.

В ході перевірки встановлено укладання нікчемних правочинів між ТОВ «МЕГО ПЛЮС» з ТОВ «ВК «Віконні системи», ТОВ Матадор».

Від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська отримано акт по підприємству ТОВ Матадор» від 21.12.2012 року за №7200/224/31820299 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово - господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «Матадор» під час здійснення господарських відносин з ТОВ «Інфотерм» за червень 2011 року, ТОВ «Олімп» за вересень 2011 року, ПП «СВ Гермес» за березень 2011 року, ПВП «Форест» за червень 2011 року, ТОВ «Кафепродакшн» за січень 2011 року, ТОВ «Пасіфік» за вересень 2011 року, ПП «Сура» за вересень 2011 року, ТОВ «Хімагросервіс» за листопад 2011 року.

Також від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська отримано акт по підприємству ТОВ «ВК Віконні системи» №7212/224/33972398 від 21.12.2012 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ВК Віконні системи» з питань не підтвердження господарських відносин з платником податків з ТОВ «Пасіфік» за вересень 2011 року, ТОВ «Олімп» за вересень 2011 року, ПП «СВ Гермес» за лютий, березень 2011 року ПП «Сура за вересень 2011 року, ТОВ «Хімагросервіс» за січень 2011 року, ТОВ «Кафепродакшн» за січень 2011 року, ТОВ «Інфотерм» за червень 2011 року, ПВП «Форест» за червень 2011 року їх реальності та повноти відображення в обліку.

В ході зведення позапланової документально перевірки ТОВ «МЕГО ПЛЮС встановлені взаємовідносини з ТОВ «ВК Віконні системи» у грудні 2011 року, квітні - вересні 2012 року, а саме укладено ряд договорів на проведення субпідрядних робіт, згідно яких ТОВ «МЕГО ПЛЮС» доручає, а ТОВ «ВК Віконні системи» приймає виконання пуско - налагоджувальних робіт по об'єктам.

Також, згідно наявної податкової інформації встановлено, що підприємством ТОВ «МЕГО ПЛЮС» укладено договір на поставку №05/08/12 від 05.08.2012 року, в якому зазначено, що постачальник зобов'язується передати у визначений термін продукцію у власність покупця. а покупець зобов'язується у відповідності з умовами дійсного договору прийняти цю продукцію і оплатити її.

Відповідач зазначає, що у ТОВ «Матадор» та ТОВ «ВК Віконні системи» відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, а також докази щодо перевезення товару, його походження, сертифікації та інше

Виходячи з наведеного, ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська з вимогами, викладеними у позовній заяві не згодна, вважає їх необґрунтованими, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, відповідачем в період з 21.01.2013 року по 01.02.2013 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивача (код ЄДРПОУ 37213239) з питань перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «Віконні системи» (код ЄДРПОУ 33972398), ТОВ «Матадор» (код ЄДРПОУ 31820299) за період з 01.12.2011 по 31.12.2011 та з 01.04.2012 по 30.09.2012 року.

За результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки Позивача, Відповідачем було складено з акт від 15.02.2013 року № 659/22-3/37213239 (бланк №000562) (далі - Акт перевірки), у розділі "Висновок", якого встановлено, що:

1. п.п. 198.6 ст.198 ПКУ від 02.12.10 №2755-УІ (із змінами та доповненнями) ТОВ «МЕГО ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 37213239) - встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет всього у сумі 582720 грн., в т.ч. по періодах:

- у грудні 2011 року у сумі 235264 грн.;

- у квітні 2012 року у сумі 7427 грн.;

- у травні 2012 року у сумі 109147 грн.;

- у червні 2012 рок у сумі 46050 грн.;

- у липні 2012 року у сумі 26472 грн.;

- у серпні 2012 року у сумі 104604 грн.;

- у вересні 2012 року у сумі 53756 грн.

2. п.п. 138.1.1, п. 138.1, п. 138.2. статті 138, п.п. 139.1.1, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями) ТОВ "МЕГО ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 37213239) було занижено податок на прибуток у сумі 627582 грн. у т.ч. за 4 квартал 2011 року у сумі 270553 грн., у II кварталі 2012 року 60056 грн., у III кварталі 2012 року 296973 грн.

Не погодившись з висновками Акту перевірки, який був складений з множиною порушень законодавства та керуючись п.86.7 ст. 86 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI із змінами та доповненнями (надалі ПКУ), Позивач 20.02.2013 року подав заперечення до Акту перевірки.

На першій сторінці Акту перевірки вказано, що перевірка проведена на підставі Направлення від 06.07.2012 року №178, виданого відповідачем. Враховуючи часові терміни, виїзна позапланова перевірка, проведена з 21.01.2013 року по 01.02.2013 року, ніяк не могла бути проведена на підставі вищезазначеного направлення від 06.07.2012 року, після закінчення більше шести місяців після видачі цього направлення, про яке не було повідомлено Позивача раніше, що свідчить про явне порушення норм чинного законодавства, передбачених ПКУ.

На підставі вищезазначеного Акту перевірки Відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 01.03.2013 року за № 0000162205 та від 01.03.2013 року за № 0000172205. Оскаржувані вищезазначені податкові повідомлення-рішення були отримані Позивачем поштою 11.13.2013 року.

Податковим повідомленням-рішенням від 01.03.2013 року за № 0000162205 Позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 728 400 грн. 00 коп., з яких сума 582 720 грн. 00 коп. - це сума основного платежу, 145 680 грн. 00 коп. - сума штрафних (фінансових) санкцій, а податковим повідомленням-рішенням від 01.03.2013 року за № 0000172205 було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 716 839 грн. 00 коп., з яких сума 627 582 грн. 00 коп. - сума за основним платежем, 89 257 грн. 00 коп. - сума штрафних (фінансових) санкцій.

Не погодившись з вказаними оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, їх було оскаржено Позивачем в адміністративному порядку (копії скарг про адміністративне оскарження додаються до позовної заяви). 03.05.2013 року було отримано лист від Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області із відмовою у задоволенні скарг Позивача та посилання на здійснення коригування вищезазначених повідомлень-рішень у посиланні на виправлення норм чинного законодавства Відповідачем (копія листа Відповідача з коригування вищезазначених повідомлень-рішень та копія рішення про результати розгляду первинних скарг додаються до позовної заяви).

Спрямованості мети правочинів між позивачем та його контрагентами, а саме ТОВ "ВК Віконні системи" та ТОВ "Матадор", «на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, Відповідачем в ході перевірки не досліджувалось та в Акті перевірки не наводиться. Також зазначений Акт перевірки не доводить умислу Позивача, спрямованого на порушення публічного порядку, та на те, в чому таке порушення полягає.

Сам по собі договір підряду між позивачем та ТОВ "ВК "Віконні системи" та між Позивачем і ТОВ "Матадор" не є такими, що суперечать інтересам держави та суспільства; на час їх укладення та виконання сторони були належним чином зареєстрованими та були платниками податку на додану вартість. Якщо вищезазначені контрагенти позивача, а саме ТОВ "ВК Віконні системи" та ТОВ "Матадор" по ланцюгу господарських операцій не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи подачі звітності до податкових органів, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих контрагентів, і не є підставою для висновку про нікчемність укладених угод чи порушення зазначеними вище угодами публічного порядку.

Отже, відповідач, зробивши висновок у Акті перевірки про нікчемність правочинів, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи рішеннями суду про визнання їх такими.

Таким чином, дії Відповідача щодо викладення висновків, зазначених в Акті перевірки про нікчемність правочинів є неправомірними та такими, що вчинені за межами наданих функцій та повноважень, передбачених ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та Податкового кодексу України.

Відповідач, як на підставу обґрунтування Акту перевірки посилається на результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Матадор", встановлені актом від 21.12.2012р за № 7200/224/31820299 та результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Т0В"ВК Віконні системи", встановлені актом від 21.12.2012р. № 7212/224/33972398.

На момент перевірки ТОВ "ВК Віконні системи" та ТОВ "Матадор" первинні та інші документи відсутні, перевірку проведено за результатами аналізу даних АІС "Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України; БД "Бест-Звіт"; АІС РПП.

Відповідно до актів перевірки ТОВ "ВК Віконні системи" та ТОВ "Матадор" встановлено, що у останніх відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість, оскільки операції ТОВ "ВК Віконні системи" та ТОВ "Матадор" не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських

На думку відповідача, правочини, відповідно до пп. 1.2 ст. 215, пп.5 ст. 203 ЦК України і в силу ст. 216, 228 ЦК України, є нікчемними та в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. За викладеного, Відповідач дійшов висновку про те, що ТОВ "ВК Віконні системи" та ТОВ "Матадор" здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. В даному випадку, відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

З вищевикладеного слідує, що податковою службою була проведена перевірка ТОВ ''ВК Віконні системи" та ТОВ "Матадор" та зроблено відповідні висновки тільки на підставі баз даних, не досліджуючи при цьому первинні документи ТОВ "ВК Віконні системи" та ТОВ "Матадор", також не було фактично встановлено наявність трудових ресурсів, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, транспортних засобів. У Відповідача також відсутні докази на підтвердження його висновків, вказаних в Акті перевірки.

Слід також вказати, що невиконання контрагентом Позивача свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього платника. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення позивача права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Факт порушення вищезазначеними контрагентами позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Вказаних обставин не було доведено Відповідачем в Акті перевірки, Позивач не знав та не міг взнати, що також не доведено відповідними доказами, про те що його контрагенти (ТОВ "ВК Віконні системи" та ТОВ "Матадор"), здійснюють будь-які порушення податкового законодавства.

У даному випадку відповідачем не доказано ні факту здійснення вищезазначеними контрагентами позивача та/чи їхніми постачальниками діяльності, пов'язаної з незаконним втриманням бюджетного відшкодування ПДВ, ні факту залучення Позивача до такої діяльності.

Таким чином, будь-які дії третіх юридичних осіб, які не є безпосередніми постачальниками товарів (робіт, послуг) позивача (тобто не є контрагентами позивача), не впливають на правомірність формування позивача податкового кредиту. Можлива несплата контрагентами контрагентів до бюджету ПДВ по проведеним оподатковуваним господарським операціям не може впливати на результати фінансово-господарської діяльності Позивача і не може бути підставою для притягнення останнього до відповідальності, оскільки статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Посилання відповідача в Акті перевірки на відсутність ТОВ "ВК Віконні системи" і ТОВ "Матадор" за місцем їх реєстрації, а також знаходження останніх в процедурі банкрутства не заслуговують на увагу, так як законодавець не пов'язує з цим законність формування податкового кредиту платником податку. Факти відсутності вищезазначених контрагентів Позивача за місцезнаходженням, перебування їх у процесі банкрутства чи інші подібні факти самі по собі не свідчать про фіктивний характер діяльності таких контрагентів чи здійснення ними діяльності, направленої на ухилення від сплати податків (формування неправомірної податкової вигоди).

Суд зазначає, що сам факт відсутності контрагентів позивача за їх місцем реєстрації не є підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

ЦК України встановлює, що нікчемними є правочини: у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину (ч. 1 ст. 219, ч. 1 ст. 220 ЦК України); у разі відсутності схвалення правочину який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 221 ЦК України); правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (ч. 1ст. 224 ЦК України); у разі відсутності схвалення опікуном, правочину, який вчинено недієздатною фізичною особою (ч. 1 ст. 226 ЦК України); а також в інших випадках передбачених ч. 1 ст. 27, ч. З ст. 121, ч. 6 ст. 126, ч. З ст. 247, ч. 1 ст. 249, ч. 2 ст. 547, ч. З ст. 586, ч. З ст. 614, ч. 6 ст. 633, ч. 2 ст. 661, ч. 4 ст. 698, ч. З ст. 719, ч. 4 ст. 720, ч. 1 ст. 739 та іншими статтями ЦК України.

З аналізу вище викладених норм ЦК України вбачається, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі. Проте, статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо правочин не визнано судом недійсним. Тобто, зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключно законами. Правочин може бути визнано недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом. Також нормами ЦК України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Посилання на статті 203 та 215 ЦКУ можуть бути використані лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Інших підстав визнання правочину нікчемним діюче законодавство не передбачає.

Укладені між сторонами договори не визнавалися недійсними в судовому порядку, а твердження відповідача про нікчемність цих правочинів не приймається до уваги судом, оскільки не є безспірним. Позивач вважає такі договори укладеними у відповідності до вимог чинного законодавства та такими, що спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкції, воно лише передбачає обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення суми податку на додану вартість у податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналізуючи наведені норми, можна зробити висновок, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх не недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Відповідач, зробивши висновок у акті від 26.03.2013 р. про нікчемність правочину, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладеного позивачем договору, його позиція про те, що цей правочин очевидно суперечить інтересам держави, не підкріплена належними доказами, а саме: рішеннями суду про визнання його таким або вироком суду про визнання вини посадових осіб позивача щодо ухилення від сплати податків, що набрали законної сили.

Суд вважає, що посилання у Акті на норми ст. 228 Цивільного кодексу України є необгрунтованими, адже у зазначеній статті встановлено, що правочином, який порушує публічний порядок є правочин спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, або незаконне заволодіння ним.

Частиною 2 ст. 228 Цивільного кодексу України, визначено, що саме такий правочин є нікчемним. Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначеними ст. 228 Цивільного кодексу України, є: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Таким чином, суд вважає, що висновки ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська зроблені без належного дослідження документів первинного бухгалтерського та податкового обліку Позивача, а факти, викладені в зазначеному Акті не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України відносно того, що укладені ним у 2011 - 2012 рр. угоди з контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними та є підставою для невизнання таких угод недійсними.

На думку суду, у разі, коли податковий орган за відсутності відповідного судового рішення приймає податкове повідомлення-рішення з підстав нікчемності оспорюваного правочину, законність такого податкового повідомлення-рішення має бути перевірена з урахуванням інших підстав для нарахування податкових зобов'язань або зменшення податкового кредиту - зокрема, встановлення відсутності реального здійснення оподатковуваних операцій, не оформлення або неповного оформлення первинних документів, внесення до них недостовірних відомостей, тобто вирішити питання щодо наявності інших самостійних та достатніх підстав для прийняття такого податкового повідомлення-рішення.

Поряд з цим, у разі посилання відповідачем на нікчемність угод у зв'язку із порушенням ними публічного порядку, такі обставини мають бути доведеними. Зокрема, доведенню підлягають обставини спрямування правочину на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина та/або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. У разі встановлення таких обставин податкові органи мають вживати заходів до встановлення винних осіб та притягнення їх до кримінальної відповідальності, або повідомлення компетентних органів про виявлені правопорушення.

В розглянутій справі суд не встановив ознак нікчемності правочинів, укладених позивачем із вищевказаними контрагентами при здійсненні операцій по поставці будівельних матеріалів.

Обґрунтування відповідача щодо нікчемності правочинів не є підставою для визнання таких правочинів нікчемними, оскільки відповідачем не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між позивачем та його контрагентом є нікчемним.

Щодо оскарження дій відповідача щодо проведення перевірки та формування акту, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

П. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно п.п. 78.1.12. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється якщо органом державної податкової служби вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Рішення про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається органом державної податкової служби вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу.

Пунктом 55.2 ст.55 ПК України визначено, що контролюючими органами вищого рівня є Державна податкова адміністрація України для державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які у свою чергу є контролюючими органами вищого рівня для державних податкових інспекцій.

Аналізуючи вищевикладені положення, суд доходить висновку, що рішення про проведення позапланової виїзної документальної перевірки, відповідно до пп.78.1.12 п. 78.1 ст. 78 ПК України, приймається виключно вищестоящим органом.

Відповідно до п. 81.1 ст.81 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, і фактичної перевірки, яка проводиться з підстав, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби.

Оформлення результатів перевірки та порядок надіслання акту перевірки встановлений статтею 86 Податкового кодексу, так результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка (п.86.1).

Акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку.

У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) посадовими особами органу державної податкової служби складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови.

Один примірник акта або довідки про результати виїзної планової чи позапланової документальної перевірки у день його підписання або відмови від підписання вручається або надсилається платнику податків чи його законному представнику.

Так, копія наказу органу ДПС вручена 18.01.213 року під розписку директору ТОВ «МЕГО ПЛЮС» Варкуті Ользі Іванівні. Направлення пред'явлено під розписку директору ТОВ «МЕГО ПЛЮС» Варкуті Ользі Іванівні 21.01.2013 року.

Відповідно до пункту 4.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, відповідно до Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ (далі ПКУ) із змінами та доповненнями., у разі незгоди із висновками перевірки чи фактами та даними, вкладеними в акті перевірки, посадові особи платника податків мають право протягом п'яти робочих днів від дня отримання примірника акта перевірки подати до органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує судові витрати позивачу згідно задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГО ПЛЮС» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити повністю.

Скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення від 01 березня 2013 року №000162205 про нарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 728400грн. у тому числі основний платіж 582720 грн. і штрафні санкції 145680 грн..

Скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення від 01 березня 2013 року №0000172205 про нарахування податкового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 716839 грн., з яких 627 582, 00 грн. - сума за основним платежем, а також суму штрафних санкцій 89257,00 грн. у тому числі основний платіж 582720 грн. і штрафні санкції 145680 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГО ПЛЮС» судові витрати в розмірі 1 148,00 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 25 червня 2013 року

Суддя Н.В. Захарчук