Постанова

від 13.06.2018 по справі 804/7163/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 червня 2018 року

Київ

справа №804/7163/13-а

адміністративне провадження №К/9901/9181/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2013 (головуючий суддя: Захарчук Н.В.)

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2015

(головуючий суддя: Баранник Н.П., судді: Малиш Н.І., Щербак А.А.)

у справі № 804/7163/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МЕГО ПЛЮС

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-промислова компанія МЕГО ПЛЮС (далі - позивач, TOB) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - ДПІ, відповідач) в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.03.2013: № 0000162205 про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 582720,00 грн. за основним платежем та на 145680,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000172205 про збільшення грошового зобов'язання із податку на прибуток на 627582,00 грн. за основним платежем та на 89257,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2013, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2015, позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 01.03.2013: № 0000162205 та № 0000172205.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, а саме: підпунктів 138.1.1. пункту 138.1, пункту 138.2, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139, пунктів 198.1, 198.3., 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК), та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Доводи касаційної скарги дублюють висновки, наведені в акті перевірки від 15.02.2013 № 659/22-3/37213239, які стали підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подання заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача сум грошового зобов'язання із податку на прибуток, ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті позапланової виїзної перевірки від 15.02.2013 № 659/22-3/37213239. Згідно з цим актом підприємство порушило норми підпунктів 138.1.1. пункту 138.1, пункту 138.2, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139, пунктів 198.1, 198.3. 198.6, ст. 198 ПК, а саме: завищено валові витрати на загальну суму за 4-й квартал 2011 року, 2-й та 3-й квартали 2012 року на загальну суму 2876457,00 грн. та податковий кредит 582720,00 грн. за грудень 2011 року, квітень, травнь, червень, липень, серпень, вересень 2012 року за наслідками господарських операцій із поставки товарів (послуг) від ТОВ Матадор , ТОВ Виробнича компанія Віконні системи , які не мали реального характеру. У результаті цих порушень позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 627582,00 грн. за 4-й квартал 2011 року, 2-й та 3-й квартали 2012 року та ПДВ за грудень 2011 року, квітень, травнь, червень, липень, серпень, вересень 2012 року на загальну суму 582720,00 грн.

За наслідками висновків акту перевірки відповідачем відносно позивача прийняті податкові повідомлення- рішення від 01.03.2013: № 0000162205 про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 582720,00 грн. за основним платежем та на 145680,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000172205 про збільшення грошового зобов'язання із податку на прибуток на 627582,00 грн. за основним платежем та на 89257,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що за наслідками поставки позивачу підрядних послуг від ТОВ Виробнича компанія Віконні системи та товарів від ТОВ Матадор , сторони господарських операцій із поставки підрядних послуг підписали акти приймання виконаних будівельних робіт, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг),

від імені ТОВ Матадор на адресу позивача виписані видаткові накладні, а від обох постачальників - податкові накладні, на підставі яких позивач задекларував суми валових витрат (витрат) та податкового кредиту у податковому обліку з податку на прибуток, ПДВ за вищевказані податкові періоди.

Відповідно до пункту 138.1 ст. 138 ПК (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків сторін в яких виник спір) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 цієї статті).

Згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту а пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку..

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем передбачається реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення витрат та податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум витрат та податкового кредиту, ДПІ посилається на відсутність реального характеру поставки позивачу товарів (послуг) від ТОВ Матадор , ТОВ Виробнича компанія Віконні системи , з огляду на: відсутність у цих постачальників основних фондів (складських приміщень, виробничого обладнання), необхідних для здійснення поставки.

Суди попередніх інстанцій на підставі оцінки доданих у судовому процесі доказів, а саме: копії видаткових та податкових накладних, актів приймання виконаних будівельних робіт, довідок про вартість виконаних будівельних робіт, доказів використання позивачем отриманих послуг та товарів для використання при поставці підрядних послуг при виконанні своїх господарських зобов'язань - за відсутності з боку ДПІ інших доводів та доказів, які б беззаперечно спростовували відсутність реального характеру поставки позивачу товарів (послуг) від ТОВ Матадор , ТОВ Виробнича компанія Віконні системи та достовірність наданих позивачем документів щодо операцій із поставки з цими постачальниками, - зробили юридично правильний висновок про недоведеність з боку ДПІ на виконання процесуального обов'язку, встановленого нормою частини другої ст. 71 КАС України (у редакції, чинній на дату ухвалення оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції), правомірності зменшення у податковому обліку позивача сум податкового кредиту. Оцінка доказів судами зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України.

Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми витрат та/чи податкового кредиту лише за встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов'язань. Обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, у справі не встановлені.

Доводи, наведені відповідачем у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини 1 ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2015 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко