Постанова

від 13.06.2013 по справі 820/2107/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2013 р. Справа № 820/2107/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.,

позивача - ОСОБА_1, представників відповідача - Тарана М.М., Мачульської М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної міжрайонної Державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2013р. по справі № 820/2107/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Західної міжрайонної Державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Західної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі по тексту - Західна МДПІ ДПС, відповідач), в якій просив суд податкові повідомлення - рішення від 28.11.2012 року №0001901722, №0001891722, винесені Західною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2013 р. по справі № 820/2107/13-а адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення - рішення №0001901722 від 28.11.2012 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за платежем податок на доходи фізичних осіб у розмірі 146058,80 грн., з яких за основним платежем - 118198,27 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 27860,53 грн.

Скасовано повідомлення-рішення №0001891722 від 28.11.2012 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у розмірі 2848,75 грн., з яких за основним платежем - 2788 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 60,75 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( ІПН код НОМЕР_1, 61157, АДРЕСА_1) судові витрати в розмірі 1555,60 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят п'ять грн. 60 коп.).

Відповідач, не погодившись із вищевказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2013 р. по справі № 820/2107/13-а скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги з посиланням на матеріали перевірки ФОП ОСОБА_1 зазначив, що відповідно до наданих позивачем первинних документів обсяг виручки позивача у 1-3 кварталах 2010 року склав 734315,66 грн., що на 234315,66 грн. перевищує граничний обсяг виручки, передбачений статтею 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва». У зв'язку з чим, вважає, що позивач з 3 кварталу 2010 року повинен був перейти на загальну систему оподаткування, а також зареєструватись як платник ПДВ, декларувати та сплачувати податкові зобов'язання з ПДВ, що фактично було зроблено позивачем по справі лише у 4 кварталі 2010 року. При цьому, сукупний оподатковуваний дохід, отриманий позивачем після перевищення, яке відбулося 13.05.2010 року, позивачем не було оподатковано податком з доходів фізичних осіб, що призвело до несплати податкового зобов'язання з вказаного податку за 2-3 квартали 2010 року на загальну суму 6756,16 грн. та з податку на додану вартість на суму 1452 грн. Крім того, вказує на те, що позивачем, в порушення п.п.139.1.12 п.139.1 ст. 139, п.177.1, п.177.2 та п.177.4. ст.177 Податкового кодексу України завищено витрати, та, як наслідок, занижено сукупний оподатковуваний дохід за рахунок віднесення до складу витрат вартості послуг, наданих платниками єдиного податку. Зазначене порушення слугувало підставою для донарахування ФОП ОСОБА_1 податку з доходів фізичних осіб в сумі 115310,85 грн. Також, пояснив, що позивачем було безпідставно оподатковано за нульовою ставкою операції з надання послуг міжнародних перевезень, які в межах України повинні оподатковуватись за ставкою 20% ПДВ, і лише за межами України - за ставкою 0%. Вищевказане призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ на суму 2788 грн. З огляду на викладене, не вбачає підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень про збільшення позивачеві грошових зобов'язань з ПДВ та податку з доходів фізичних осіб.

Представники відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали з підстав, викладених в останній, просили суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2013 року по справі № 820/2107/13-а скасувати, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач у судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Зазначив, що не погоджується з висновками акту перевірки, та вважає їх безпідставними, а податкові повідомлення - рішення такими, що не відповідають приписами чинного податкового законодавства України, оскільки, з Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" випливає, що фізична особа - підприємець - платник єдиного податку, розмір виручки якого в будь - якому кварталі перевищує 500 тис. грн., допрацьовує до кінця цього кварталу на єдиному податку і лише з початку наступного кварталу переходить на загальну систему оподаткування. Тому, до закінчення кварталу, в якому перевищено 500-тисячне обмеження розміру виручки, підприємець є платником єдиного податку, отже його доходи за цей квартал обкладаються єдиним податком у фіксованому розмірі. Таким чином, виручка понад 500 тис. грн., отримана в період перебування підприємця на спрощеній системі оподаткування, не обкладається податком з доходів фізичних осіб, а єдиним наслідком перевищення платником єдиного податку граничного розміру виручки є позбавлення його права перебування на спрощеній системі оподаткування як мінімум впродовж наступного календарного року. Стверджує, що до плати експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, тобто доходом ФОП ОСОБА_1 відповідно до п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України є виключно сума винагороди, а отже в декларації про майновий стан і доходи за 2011 рік він вірно зазначив суму валового доходу у розмірі 208453,51 грн., а суму валових витрат - у розмірі 184750,89 грн.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби була проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за період з 01.10.2009 року по 31.12.2011 року.

Результати перевірки оформлені актом №2634/17-221/НОМЕР_1 від 07.11.2012 року, яким зафіксовані наступні порушення:

1) ст. 1 Указу Президента України від 03.07.1998 р. № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" зі змінами та доповненнями, за рахунок перевищення у 2 кварталі 2010 року обсягу виручки 500,0 тис. грн.. Відповідно до п.7.1 ст.7 Закону України від 22.05.2003 р. № 889-ІУ "Про податок з фізичних осіб" із змінами та доповненнями та розділу IV ст.13 Декрету КМУ від 26.12.1992 року №13-92 "Про прибутковий податок з громадян" зі змінами та доповненнями до донараховано за 2-3 квартали 2010 року податку з доходу фізичних осіб від підприємницької діяльності у сумі 6756,16 грн.;

2) п.6 ст.128 Господарського Кодексу України від 16.01.2003 року №436-ІV, п.п.19.1.ст.19 Закону України від 22.05.2003 р. № 889-ІV "Про податок з доходів фізичних осіб" із змінами та доповненнями, п.8 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 13.10.1999 року № 599, п.5 Постанови КМУ від 26.09.2001 року №1269 "Про затвердження порядку ведення книги обліку доходів та витрат", п.3 Порядку ведення Книги обліку доходів та витрат, які ведуть фізичні особи-підприємці, який затверджено наказом ДПА України від 24.12.2010 року №1025, п.177.10 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями, а саме: неналежне ведення обліку доходів та витрат за період з 01.10.2009 року по 31.12.2011 року;

3) п.п.139.1.12 п.139.1 ст. 139, п.177.1, п.177.2 та п.177.4. ст.177 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями, призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від провадження господарської діяльності за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011 р. у сумі 115310,85 грн.;

4) пп.2.3.1, п.2.3, ст.2, пп.6.1.1 п.6.1 та пп.6.2.4 п. 6.2 ст.6, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.9.3 та п.9.4 ст.9 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97- ВР "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями, п. 187.1 ст.187, п. 189.4 ст.189 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями, призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 4240 грн., в т.ч. у липні 2010 року у сумі 686 грн., у серпні 2010 року - 766 грн., у жовтні 2010 року - 60 грн., у листопаді 2010 року - 69 грн., у грудні - 77 грн., у січні 2011 року - 849 грн., у лютому 2011 року - 42 грн., у березні 2011 року - 157 грн., у травні 2011 року - 511 грн., у червні 2011 року - 990 грн. та у липні 2011 року - 33 грн.;

5) неповідомлення за формою 1-ДФ відомостей про доходи нараховані/виплачені фізичним особам-підприємцям за 3 квартал 2010 року, чим порушено ст.9 Закону України від 22.12.1994 року №320-ВР "Про державний реєстр фізичних осіб платників податків та інших платежів до бюджету", п.19.2 ст.19 Закону України від 22.05.2003року №889-ІV "Про податок з доходів фізичних осіб" із змінами та доповненнями, та п.3 Порядку заповнення та надання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом ДПА України від 29.09.2003 року №451, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.10.2003 року №960/8281 (т. 1 а.с. 14-52).

16.11.2012 року позивач, не погодившись з висновками акту перевірки від 07.11.2012 року надав на них заперечення (т. 1 а.с. 57-63).

Листом від 23.11.2012 року №2478/Л/17-208, податковий орган повідомив ФОП ОСОБА_1 про те, що висновки акту перевірки залишено без змін, а заперечення - без задоволення (т. 1 а.с. 64-67).

На підставі висновків акту перевірки про порушення позивачем ст. 1 Указу Президента України від 03.07.1998 р. № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", п.п.139.1.12 п.139.1 ст. 139, п.177.1, п.177.2 та п.177.4. ст.177 Податкового кодексу України, пп.2.3.1, п.2.3, ст.2, пп.6.1.1 п.6.1 та пп.6.2.4 п. 6.2 ст.6, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.9.3 та п.9.4 ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 187.1 ст.187, п. 189.4 ст.189 Податкового кодексу України 07.11.2012 року податковим органом винесено податкові повідомлення - рішення №0001901722, №0001891722 (т. 1 а.с. 55-56).

Скориставшись правом, наданим п.56.1 ст.56 ПК України, позивач звернувся зі скаргою до ДПС в Харківській області, а в подальшому і до ДПС України, за результатами розгляду яких рішеннями від 01.02.2013 року №166/Л/10.2.17 та від 07.03.2013 року №1350/Л/10-2315 відповідно скарги позивача було залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін (т.1 а.с.68-79).

Не погодившись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом про їх скасування в повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення №0001901722 від 28.11.2012 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб у розмірі 146058,80 грн., з яких за основним платежем 118198,27 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 27860,53 грн., суд першої інстанції виходив з того, що доходи, отримані при спрощеній системі оподаткування і оподатковані за відповідною ставкою єдиного податку, не можуть бути додатково обкладені податком на прибуток, чинним законодавством не встановлено зобов'язань платника єдиного податку оподатковувати суму виручки, що перевищує 500 тис. грн., податком з доходів фізичних осіб, а тому податкове повідомлення-рішення №0001901722 від 28.11.2012 року в цій частині підлягає скасуванню.

Задовольняючи позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення №0001891722 від 28.11.2012 року - в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у розмірі 2848,75 грн., з яких за основним платежем - 2788 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 60,75 грн., суд першої інстанції виходив з того, що вся транспортно - експедиційна діяльність Позивача - ФО-П ОСОБА_1 пов'язана тільки з міжнародним сполученням, а тому, з огляду на положення п.186.3 ст.186 ПК України, щодо місця надання транспортних послуг, операції з надання послуг міжнародних перевезень не повинні оподатковуватись податком на додану вартість, оскільки місцем їх проведення не є територія України.

При цьому, судом першої інстанції зазначено, що позивачем в ході розгляду справи частково визнано правомірність донарахування податкового зобов'язання, визначених спірним податковим повідомленням-рішенням, по податку з доходів фізичних осіб - в загальному розмірі 4835,93 грн., у т.ч. за основним платежем - 3868,74 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 967,19 грн..

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 пройшов встановлену законодавством процедуру державної реєстрації у виконавчому комітеті Харківської міської ради, про що зроблено відповідний запис №2 480 000 0000 113541 від 23.09.2009 року, згідно свідоцтва НОМЕР_2 (т. 1 а.с. 83).

Позивач є платником податку на додану вартість, про що останньому видано свідоцтво державного зразку №100301218 від 01.10.2010 року (т. 1 а.с. 84).

З матеріалів справи вбачається, що позивач у період з 01.10.2009 року по 31.09.2010 року здійснював підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності та був платником єдиного податку (т. 2 а.с. 152).

Судом першої інстанції встановлено, підтверджено в суді апеляційної інстанції, та не заперечується позивачем по справі, що обсяг виручки ФОП ОСОБА_1 від реалізації товарів (робіт, послуг) у I - III кварталах 2010 року склав 734315,66 грн., що на 234315,66 грн. перевищує граничний обсяг виручки, передбачений ст. 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства".

Перевищення обсягу виручки у фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 відбулось 13 травня 2010 року, тобто позивач повинен був перейти на загальну систему оподаткування з III кварталу 2010 року, однак, фактично перейшов лише у IV кварталі 2010 року.

Надаючи оцінку правомірності прийняття податкового повідомлення - рішення №0001901722 від 28.11.2012 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб у розмірі 6756,16 грн. (за основним платежем) - за 2 та з квартали 2010 року, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.

Зважаючи на те, що спірні правовідносини щодо нарахування та сплати позивачем податку з доходів фізичних осіб за 2 квартал 2010 року - 4 квартал 2010 року виникли до 01.01.2011 року (набрання чинності Податковим кодексом України), застосуванню при наданні оцінки правомірності формування таких показників податкового обліку підлягають положення Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», Указу Президента України від 03.07.1998 р. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (далі по тексту - Указ № 727/98), Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян». При цьому, колегія суддів відмічає, що порядок нарахування податку з доходів фізичних осіб у 1-4 кварталах 2011 року, а також підстави та порядок проведення спірної перевірки регламентовано Податковим кодексом України.

Спеціальним законодавством, зокрема, Указом Президента України від 03.07.1998 р. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», чинним на час виникнення спірних правовідносин, запроваджено спеціальний режим оподаткування, обліку та звітності, спрямований на підтримку суб'єктів малого підприємництва. За змістом статті 1 зазначеного Указу, єдиний податок сплачується виключно з доходів, одержаних фізичною особою-суб'єктом підприємницької діяльності з додержанням вимог Указу, зокрема, якщо виручка платника єдиного податку за рік не перевищує 500 тис. грн..

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг) (абзац 5 вказаної статті).

Відповідно до статті 5 Указу № 727/98 у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Згідно п. 9.12.1. ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 року N 889-IV, чинного на час виникнення спірних правовідносин, оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

До набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності діє розділ IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (надалі - Декрет) від 26 грудня 1992 року № 13-92.

Абзацом 1 статті 13 цього Декрету визначено, що згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах ІІ та ІІІ цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто, різниця між валовим доходом (виручка у грошовій і натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу (абзац 2 вказаної статті).

Отже, у разі перевищення граничного розміру виручки у платника єдиного податку виникає як обов'язок переходу у наступному податковому періоді на загальному систему оподаткування, так і обов'язок оподаткування суми такого перевищення у порядку, встановленому розділом ІV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», який, згідно із п.22.10 ст.22 «Прикінцеві положення» Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 цього Закону.

Таким чином, позиція суду першої інстанції стосовно того, що перехід платника податків, який обрав спрощену систему оподаткування та звітності, у наступному податковому періоді на загальну систему оподаткування є єдиним передбаченим наслідком для такого платника, не відповідає правильному застосуванню наведених норм, оскільки оподаткування за ставкою єдиного податку може мати місце при дотриманні норм Указу № 727/98, а у випадку недотримання вказаних норм, зокрема у разі перевищення граничного розміру виручки, такі суми мають оподатковуватись на загальних підставах.

Як вірно зазначено відповідачем по справі, діюче податкове законодавство не містить норм, які б звільняли від оподаткування доходи, отримані фізичною особою-підприємцем у разі порушення умов Указу № 727/98 в частині перевищення встановленого максимального обсягу виручки, тому сума перевищення у 2-3 кварталах 2010 року в розмірі 234315,66 грн., з них у ІІ кварталі 2010 року - 145863,25 грн., у ІІІ кварталі 2010 року - 88452,41 грн., підлягає оподаткуванню в порядку, встановленому розділом ІV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян».

При цьому, як вбачається з наданих сторонами розрахунків та зі змісту акту перевірки (т.1, а.с.31, 33, 37), сума валового доходу за 2 квартал 2010 року (з моменту перевищення) склала 145863,25 грн., валові витрати - 189274,58 грн., отже, сума оподатковуваного доходу за 2-3 квартали 2010 року склала 45041,08 грн.

Таким чином, з урахуванням 15-відсоткової ставки податку, колегія суддів вважає правомірним донарахування ФОП ОСОБА_1 грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 6756,16 грн. (за основним платежем) згідно податкового повідомлення-рішення №0001901722 від 28.11.2012 року.

Щодо правомірності визначення позивачеві податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в загальній сумі в загальній сумі 144296,61 грн., у т.ч. за основним платежем - 115468,89 грн. (158,04 грн. - за 3 квартал 2010 року, 115310,85 грн. - 1-4 квартал 2011 року), та за штрафними (фінансовими) санкціями - 28827,72 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що підставою для донарахування позивачеві податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 115310,85 грн. (за основним платежем) та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 27860,53 грн. згідно податкового повідомлення-рішення №0001901722 від 28.11.2012 року слугували висновки акту перевірки про порушення п.п.139.1.12 п.139.1 ст. 139, п.177.1, п.177.4 ст. 177 Податкового кодексу України за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року.

У свою чергу, такий висновок відповідачем зроблено виходячи з того, що позивачем у 2-4 кварталах 2011 року включено до складу валових витрат витрати, понесені у зв'язку з придбанням послуг у фізичної особи-підприємця, що сплачує єдиний податок (послуги перевезення та експедиторські послуги в сумі 688795,28 грн., оренда приміщення - 18000,00 грн., компенсація вартості електроенергії згідно договору з підприємцем-платником єдиного податку - 1885,62 грн.).

Відповідно до п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

До складу загального оподатковуваного доходу зараховується виручка, що надійшла фізичній особі - підприємцю у грошовій та негрошовій формі.

Згідно п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат виробництва (обігу) згідно з розділом III цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.12. пункту 139.1 статті 139 розділу ІІІ Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до складу витрат не включаються, зокрема, витрати, понесені у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи - підприємця, що сплачує єдиний податок (крім витрат, понесених у зв'язку із придбанням робіт, послуг у фізичної особи - платника єдиного податку, яка здійснює діяльність у сфері інформатизації).

Наведена норма втратила чинність лише з 01.01.2012 року, отже, в період з 2 по 4 квартали 2011 року позивач не мав права відносити до складу витрат, що враховуються при визначенні доходу як об'єкту оподаткування податком з доходів фізичних осіб, вартість послуг, наданих підприємцями - платниками єдиного податку.

Факт віднесення до складу витрат вартості послуг (транспортні та експедиторські послуги, оренда приміщення із супутніми витратами) в загальній сумі 688795,28 грн. позивачем не заперечується і не спростовується.

Як визначено пунктом 167.1. статті 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.4 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу у державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

У разі якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17 відсотків суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою, визначеною в абзаці першому цього пункту.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем правомірно донараховано ФОП ОСОБА_1 грошове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 115310,85 грн. згідно податкового повідомлення-рішення №0001901722 від 28.11.2012 року.

Надаючи оцінку правомірності податкового повідомлення-рішення № 0001891722 від 28.11.2012 року про збільшення позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 4240,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 423,75 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що підставою для прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення слугували висновки акту перевірки про порушення ФОП ОСОБА_1 пп.2.3.1, п.2.3, ст.2, пп.6.1.1 п.6.1 та пп.6.2.4 п. 6.2 ст.6, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.9.3 та п.9.4 ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 187.1 ст.187, п. 189.4 ст.189 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями, призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 4240 грн., в т.ч. у липні 2010 року у сумі 686 грн., у серпні 2010 року - 766 грн., у жовтні 2010 року - 60 грн., у листопаді 2010 року - 69 грн., у грудні - 77 грн., у січні 2011 року - 849 грн., у лютому 2011 року - 42 грн., у березні 2011 року - 157 грн., у травні 2011 року - 511 грн., у червні 2011 року - 990 грн. та у липні 2011 року - 33 грн..

Як зазначалось вище, позивачем у 2 кварталі 2010 року було допущено перевищення граничного обсягу виручки, передбаченого ст. 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства", на 234315,66 грн.

У відповідності до п.2.1 Закону України «Про податок на додану вартість» платником податку є будь-яка особа, яка, зокрема, підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку.

Підстави, за якими особа підлягає реєстрації як платник ПДВ, визначені у ст.2 даного Закону.

Виходячи з приписів пп.2.3.1 п.2.3. ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість" особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку на додану вартість у випадку, якщо загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

При цьому абз.2 п.9.4 ст.9 Закону передбачено обов'язок особи надіслати податковому органу заяву про реєстрацію платником ПДВ протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом, якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 цього Закону, не більше ніж у два рази.

Системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку, що з моменту перевищення платником єдиного податку граничного обсягу виручки, визначеного у ст.1 Указу, починають розповсюджуватись положення Закону України «Про податок на додану вартість», зокрема, пп.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону щодо підстав обов'язкової реєстрації платником податку.

Відповідно, у разі, коли з моменту перевищення граничного розміру виручки, визначеного ст.1 Указу, особою, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, допущено перевищення операції з поставки товарів (послуг) сукупно протягом останніх дванадцяти календарних місяців 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), у такої особи виникає обов'язок зареєструватися платником та сплатити податок на додану вартість, починаючи з операції, за якою відбулось перевищення загальної суми від здійснення операцій з поставки товарів (послуг).

При цьому, слід враховувати, що виходячи із положень абз.4 п.9.4 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», особа, що не надсилає заяву про реєстрацію платником ПДВ, у таких випадках та у строки, несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає вірним донарахування позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ за липень та серпень 2010 року в загальній сумі 1452,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 363,00 грн. згідно податкового повідомлення-рішення № 0001891722 від 28.11.2012 року.

Слід відмітити, що правомірність нарахування податкового зобов'язання з ПДВ у цій частині позивачем не заперечується.

Щодо збільшення позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ згідно податкового повідомлення-рішення № 0001891722 від 28.11.2012 року на суму 2848,75 грн., з яких за основним платежем - 2788 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 60,75 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 перебував на загальній системі оподаткування, обліку та звітності, та був платником податку на додану вартість.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач в період перебування на загальній системі оподаткування при здійсненні господарської діяльності залучав до міжнародного перевезення вантажів інших перевізників - учасників транспортно-експедиційної діяльності.

При цьому, сам позивач в даному випадку виступав в якості експедитора, тобто, здійснював організацію перевезень.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій податкових накладних (т. 1, а.с. 94-250, т. 2, а.с. 1-3), виписаних ФОП ОСОБА_1 замовникам перевезень, у даних податкових накладних окремими рядками відображено вартість послуг перевезення за ставкою 20% (митна територія України) та нульова ставка за межами митної території України.

Зі змісту акту перевірки випливає, що підставою для висновку про заниження позивачем ПДВ за жовтень 2010 року - липень 2011 року слугувало твердження відповідача про безпідставність застосування позивачем нульової ставки ПДВ по спірним господарським операціям.

Вважаючи таке твердження безпідставним, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки вся транспортно - експедиційна діяльність ФО-П ОСОБА_1 пов'язана тільки з міжнародним сполученням, оподаткування її за нульовою ставкою узгоджується з приписами пп. 195.1.3 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України. Крім того, оскільки місцем надання послуг не є територія України, останні не підлягають оподаткування податком на додану вартість.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим, з наступних підстав.

Згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції з поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України.

У відповідності до п.6.1 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Як встановлено підпунктом 6.2.4. пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість», за нульовою ставкою оподатковуються, зокрема, поставки послуг з міжнародного перевезення пасажирів, їхнього багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також поставка міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту (місця) їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) за межами державного кордону України, між пунктами, які знаходяться за межами державного кордону України, а також від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) за межами державного кордону України до пункту (місця) їх митного оформлення на території України;

поставка послуг з міжнародного перевезення пасажирів, їхнього багажу та вантажів іншими видами транспорту, ніж зазначені в абзаці першому цього підпункту, за межами державного кордону України.

Якщо поставка послуг з міжнародного перевезення пасажирів, їхнього багажу, вантажів чи з міжнародних відправлень здійснюється у вигляді продажу квитків, інших проїзних документів, укладення брокерських, агентських, комісійних чи інших договорів (рахунків) з посередниками або довіреними особами, то винагорода таких осіб оподатковується за ставкою, передбаченою підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 цієї статті.

Відповідно до пп.7.3.1 п.7.3. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Наведеним нормам Закону України «Про податок на додану вартість» кореспондують положення Податкового кодексу України, відповідно до яких датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України).

З положень п.186.3 ст. 186 ПКУ від 02.12.2010 року, вбачається, що місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать: ж) надання транспортно-експедиторських послуг.

Відповідно до пп. «а» пп.195.1.3 п.195.1. ст.195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з: постачання таких послуг: міжнародні перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Для цілей цього підпункту перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

Зі змісту наведених норм випливає, що нульова ставка, визначена п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» та абз. «а» пп.195.1.3 п.195.1 ст.195 ПК України, застосовується саме перевізниками, а не експедитором.

Позивачем, в порушення наведених норм, оподатковувалась за ставкою 20% лише вартість наданих ним експедиторських послуг, про що в податкових накладних, виписаних ФОП ОСОБА_1 замовникам, зазначено окремими рядками (а не вартість міжнародних перевезень за межами України, як помилково зазначив суд першої інстанції).

При цьому, слід відмітити, що позивачем вказаний факт в ході перевірки не заперечувався (т.1, а.с.43, арк. 30 акту перевірки).

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає правомірним донарахування позивачеві податкового зобов'язання з ПДВ на суму 2788 грн. за жовтень 2010 року - липень 2011 року, та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 60,75 грн. згідно податкового повідомлення-рішення № 0001891722 від 28.11.2012 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 28.11.2012 р. № 0001891722 та № 0001901722 прийняті відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, та з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано.

У відповідності до п.п.3, 4 ч.1 ст.202 КАС України невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Згідно ч.2 ст.205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може прийняти нову постанову, якою суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2013 р. по справі № 820/2107/13-а через порушення ним норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків обставинам справи, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 до Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п.п.3, 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Західної міжрайонної Державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2013р. по справі № 820/2107/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Західної міжрайонної Державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С. Судді (підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Перцова Т.С.

Повний текст постанови виготовлений 18.06.2013 р.