Ухвала

від 13.06.2013 по справі 2а-1171/10/1670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2013 року м. Київ К/9991/32143/11

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддівОстровича С.Е., Степашка О.І. Федорова М.О. секретаря судового засідання Волошина В.М.,

представник відповідача Орлова М. Є.

представник прокуратури Чубенко В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альден" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альден" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області за участі прокуратури Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альден" (далі - ТОВ "Альден") звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ) за участі прокуратури Полтавської області в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2010 року позов ТОВ "Альден" задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2011 року апеляційну скаргу Кременчуцької ОДПІ задоволено. Скасовано постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2010 року. Прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ТОВ "Альден" відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції ТОВ "Альден" подало касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2011 року та залишити в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2010 року.

Кременчуцька ОДПІ подала до суду письмові заперечення на касаційну скаргу ТОВ "Альден".

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Кременчуцькою ОДПІ у період з 21 травня 2009 року по 22 травня 2009 року проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Альден" з питань взаємовідносин з ПП "Профіт-Капітал" за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року. За результатами перевірки складено акт від 22 травня 2009 року №2080/23-209/23558897.

Згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення ТОВ «Альден» п.п 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість за періодах з 01.03.2008 року по 30.09.2008 року на загальну суму 2246330, 00 грн.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 01 липня 2010 року №0003542301/0/2081, яким ТОВ «Альден» донараховано податок на додану вартість на загальну суму 3369495,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 2246330,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1123165,00 грн.

В результаті адміністративного оскарження скарги позивача були залишені без задоволення, а рішення - без змін.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за період з 01.03.2007 року по 30.09.2008 року ТОВ «Альден» задекларовано податковий кредит по додатку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Профіт-Капітал» та включений до податкового кредиту на суму 2246330, 00 грн.

Згідно з п.1.6, 1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168-97/ВР, податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобов'язання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи документами, передбаченими п.п.7.2.6 цього пункту. Платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами лише у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24 грудня 2007 року між позивачем ТОВ "Альден" (Покупець) та ПП "Профіт-Капітал" (Продавець) укладено договір купівлі-продажу антикорозійного покриття №24.12-07. На виконання умов даного договору ПП „Профіт-капітал" виписано рахунки, накладні, податкові накладні, в яких вказано постачання ТОВ «Альден» лакофарбових матеріалів загальною вартістю 11231647,76 грн., у тому числі ПДВ - 2246329,58 грн. При цьому, не підтверджено фактичне придбання та переміщення лакофарбових матеріалів від ПП «Профіт-Капітал» на адресу ТОВ «Альден».

Відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568, які визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників, товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11.1 розділу 11 вказаних Правил, визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Тобто, товарно-транспортна накладна відноситься до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності є обов'язковим.

Щодо висновку про нікчемність угоди укладеної між ТОВ "Альден" та ПП "Профіт-Капітал", суд апеляційної інстанції зазначив наступне.

Згідно ч.1, ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України , зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ст. 215 ЦК України , недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частинами 1 та 2 ст. 203 цього Кодексу , є підставою недійсності правочину. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

При цьому недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ст. 216 ЦК України ).

Згідно ст. 228 ЦК України , правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України , господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд апеляційної інстанції встановив, що укладання договору купівлі - продажу товарів №14.12-07 від 14.12.2007 року між ПП «Профіт-Капітал» та ТОВ «Альден», видача податкових накладних та інших документів на підставі цієї угоди є таким, що суперечить інтересам держави і суспільства (відповідно до ст. 207 ГК України ) та таким, що суперечить моральним засадам суспільства, тобто є нікчемним (відповідно до ч.1ст.203, ч. 2ст.215 ЦК України ) та виключає необхідність визнання його недійсним у судовому порядку. Таким чином, оскільки нікчемний правочин, який згідно договору №14.12-07 від 14.12.2007 року, не створює жодних юридичних наслідків, то включення ТОВ «Альден» до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку в розмірі 2246330, 00 грн. призвело до порушення п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 01 липня 2010 року №0003542301/0/2081 та податкові повідомлення-рішення від 26 жовтня 2009 року №0003542301/1/3339, від 18 січня 2010 року №0003542301/2/54 прийняті Кременчуцькою ОДПІ на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ "Альден".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альден" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2011 року - без змін.

Ухвала є остаточною, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О. І. Степашко М. О. Федоров