Постанова

від 19.06.2013 по справі 826/5701/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 червня 2013 року 13:52 № 826/5701/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Хилі І.В. та представників сторін:

від позивача: Рибальченка В.О.,

від відповідача: Павліченко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Вірабуд №1» до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0005272220 та №0005262220 від 16 листопада 2012 року,-

ВСТАНОВИВ :

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Вірабуд №1» (далі - позивач, ТОВ «Вірабуд №1») з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби (надалі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0005272220 та №0005262220 від 16 листопада 2012 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2013 року провадження у даній справі було відкрито та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій з ТОВ «Ліга- Груп», оскільки податковий кредит було сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Ліга-Груп», яке на момент здійснення даних господарських операцій було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та зареєстроване як платник податку на додану вартість; а витрати, понесені в рамках укладених договорів, підтверджуються відповідними первинними документами.

Крім того, позивач зазначав, що укладання договорів було спрямоване на реальне створення правових наслідків, оскільки документами, що були надані під час перевірки, повністю підтверджується фактичне виконання робіт та відповідно подальше використання результатів робіт в господарській діяльності позивача, а тому висновок відповідача про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту та валових витрат за вказаними операціями є таким, що не ґрунтується на вимогах закону.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем неправомірно було задекларовано податковий кредит у розмірі 20 500,00 грн. та сформовано валові витрати у розмірі 102 500,00 грн. за наслідками взаємовідносин з ТОВ «Ліга-Груп» (код ЄДРПОУ 36449011), оскільки правочини між позивачем і вказаним контрагентом не були спрямовані на реальне настання юридичних наслідків.

В обґрунтування даних висновків відповідач посилався на отриманий від ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області акт від 13.08.2012 р. №304/22-2/36449011 про результати документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «Ліга-Груп» (код ЄДРПОУ 36449011) з питань дотримання вимог податкового законодавства за травень 2011 року - січень 2012 року, в якому зазначається, що ТОВ «Ліга-Груп» має ознаки фіктивності і створено та використовувалося без мети зайняття господарською діяльністю, з метою прикриття незаконної діяльності із переведення безготівкових коштів у готівку.

Наведені обставини, на думку відповідача, дають можливість дійти висновку про те, що позивачем було вчинено правочин з ТОВ «Ліга-Груп» без мети реального настання правових наслідків, виключно для створення видимості проведення господарських операцій, отже, позивач, в свою чергу, позбавлений права на віднесення сум по цим операціям до податкового кредиту з ПДВ та до валових витрат.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 19 червня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд встановив наступне.

Позивач - ТОВ «Вірабуд №1» (код ЄДРПОУ 36337125) зареєстроване Подільською районною у місті Києві державною адміністрацією 31.03.2009 року, що підтверджується витягом про державну реєстрацію юридичної особи (том І, а.с.156).

Як платник податків позивач перебуває на обліку в ДПІ у Подільському районі м. Києва з 01.04.2009 року за №31660, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків форми №4-ОПП (том І, а.с.28).

У період з 24.10.2012 року по 30.10.2012 року ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Вірабуд №1» (код ЄДРПОУ 36337125) з питань фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліга Груп» (код ЄДРПОУ 36449011) за період діяльності з 01.07.2011 року по 31.09.2011 рік.

За результатами проведеної перевірки було складено акт від 06.11.2012 року №513/22-205/36337125 (далі по тексту - Акт перевірки, Акт) - том І, а.с.18-33.

16 листопада 2012 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0005272220, яким позивачу за порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 25 625,00 грн., з яких 25 000,00 грн. - основного платежу та 5 125,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій (том І, а.с.17) та податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0005262220, яким позивачу за порушення п.138.1.1 п.138.1 п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 23 575,00 грн., з яких основного платежу - 23 575,00 грн., штрафні санкції не нараховувалися (том І, а.с.16).

За наслідками адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень (скарга ТОВ «Вірабуд №1» від 21.11.2012 б/№) Державна податкова служба в місті Києві рішенням про результати розгляду первинної скарги від 28.01.2013 року №870/10/21-1-03 (том І, а.с.35-39) скаргу залишила без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін.

Державна податкова служба України, розглянувши повторну скаргу ТОВ «Вірабуд №1» від 11.02.2013р. б/№ рішенням про результати розгляду скарги від 28.02.2013 №3143/6/10-2115 (том І, а.с.40-43) залишила скаргу без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін.

Висновок податкового органу про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства зводиться до безтоварності господарських операцій позивача з ТОВ «Ліга-Груп».

Під час перевірки позивача податковим органом отримано матеріали від іншого податкового органу з висновком про наявність ознак фіктивності ТОВ «Ліга -Груп».

Як вбачається з Акта перевірки (аркуш 12), податковим органом зазначено, що під час перевірки позивача, від ДПІ у Києво-Святошинському районі отримано акт від 31.08.12 №304/22-2/36449011 про результати документальної виїзної позапланової перевірки контрагента ТОВ «Ліга - Груп» (код ЄДРПОУ 36449011) з питань дотримання вимог податкового законодавства за травень 2011 року - січень 2012 року.

Відповідно вказаного Ата перевірки ДПІ у Києво-Святошинському районі співробітниками ВПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі в ході відпрацювання ТОВ «Ліга - Груп» здійснено виїзд за місцем реєстрації ТОВ «Ліга-Груп»та та встановлено, що за адресою: 08162, с. Чабани, вул. Машинобудівників, б. 1 підприємство не знаходиться, про що складено відповідний акт, та опитано гр. Пасинкову Олену Олександрівну, яка є директором ТОВ «Техномеблі» (код ЄДРПОУ 31767246) та власником приміщення за вищенаведеною адресою, яка пояснила, що підприємство ТОВ «Ліга-Груп» їй не відомо, ніколи договорів оренди приміщення з ним не укладала та за вказаною адресою ТОВ «Ліга-Груп» ніколи не знаходилось, посадові особи ТОВ «Ліга-Груп» їй не відомі.

Враховуючи даний факт, співробітниками ВПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі здійснено виїзд за місцем реєстрації директора ТОВ «Ліга-Груп» ОСОБА_4, саме: АДРЕСА_1, який пояснив, що невстановлена особа на ім'я ОСОБА_1 запропонувала йому роботу кур'єром, які фактично документи він підписав, точно не розбирався, оскільки не має відповідної освіти. Крім того, гр. ОСОБА_4 зазначив, що документів фінансово-господарської діяльності, первинних документів, податкових, видаткових накладних, актів виконаних робіт жодного разу не підписував, звітності до органів ДПІ не підписував не складав та не подавав. Печатку на будь-яких звітних та первинних документах не ставив. Довіреності на представлення інтересів від свого імені та від імені ТОВ «Ліга-Груп» не видавав, коштів з рахунку у банку не знімав та нікому не передавав, фінансово-господарську діяльність не проводив.

Згідно з висновком спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві від 29.09.2011р. №1641 податкову звітність за липень 2011 року та серпень 2011 року гр. ОСОБА_4 не підписував.

Крім того, старшим слідчим з ОВС СВ УСБ України в Київській області 16.01.2012 р. порушено кримінальну справу прийнято її до свого провадження, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України відносно громадянина ОСОБА_4.

Розглянувши матеріали справи встановлено, що 24.05.2011 р. з метою фіктивного підприємництва, невстановлені особи придбали суб'єкт підприємницької діяльності ТОВ «Ліга-Груп» (код ЄДРПОУ 36449011). Згідно зі статутними документами та документами податкової звітності засновником, директором та головним бухгалтером зазначеного підприємства є громадянин України ОСОБА_4. В той же час встановлено, що ТОВ «Ліга-Груп» (код ЄДРПОУ 36449011) має ознаки фіктивності і створено та використовувалось без мети зайняття господарською діяльністю, з метою прикриття незаконної діяльності із переведення безготівкових коштів у готівку, що підтверджується поясненнями громадянина ОСОБА_4

Фактично, згідно податкової звітності у ТОВ «Ліга-Груп» встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності.

Розглянувши матеріали перевірки ДПІ у Києво-Святошинському районі, ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС дійшла висновку про те, що взаємовідносини між ТОВ «Вірабуд №1» та ТОВ «Ліга -Груп» не спричиняють реального настання правових наслідків.

За результатам перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог п.138.1.1 п.138.1 п.138.2 ст.138, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим підприємством завищено податковий кредит у сумі 20 500,00 грн. за липень 2011 року та занижено податок на прибуток на суму 23 575,00 грн. за ІІІ квартал 2011 року.

Щодо взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Ліга-Груп» суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ТОВ «Вірабуд №1» (Замовник), в особі директора Ляшенка Миколи Миколайовича, що діє на підставі статуту, з однієї сторони, та ТОВ «Ліга-Груп» (Виконавець) в особі директора ОСОБА_4 , що діє на підставі статуту, з іншої сторони, уклали договір №15/60 від 05 червня 2011 року , за умовами якого Замовник замовляє у Виконавця послуги спецтехніки згідно Додатку №1 до цього договору (п.1.1). При цьому сторони прийшли згоди, що об'єми виконуваних робіт прогнозуються і узгоджуються між Сторонами та зазначаються у відповідних рахунках, які виставляються Замовнику та Замовник бере на себе зобов'язання оплатити такі послуги (п.1.2). Оплата за тимчасове користування замовлених авто-механізмів здійснюються згідно нарядів, Актів виконаних робіт (п.2.1). Фактичний обсяг і вартість робіт вказується у Акті виконаних робіт і визначається після фактичного завершення робіт (або їх етапу) на підставі двостороннього узгодження робіт сторонами (п.2.3).

Позивач на підтвердження виконання умов Договору надав суду акт здачі приймання робіт (надання послуг) №5 від 28.07.2011р., змінні рапорти про роботу машини, податкову накладну №5 від 28.07.2011р., які використані позивачем для формування валових витрат у ІІІ кварталі 2011 року та податкового кредиту у липні 2011 року.

Дослідивши додані до позовної заяви документи, суд встановив, що договір, акт здачі приймання робіт (надання послуг) та податкову накладну за господарськими операціями між ТОВ «Вірабуд №1» та ТОВ «Ліга-Груп» підписано від імені останнього ОСОБА_4.

Викликаний в судове засідання ОСОБА_4, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, підтвердив надані раніше ВПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі пояснення і пояснив суду наступне. Так, ОСОБА_4, у зв'язку з потребою влаштуватися на роботу, шукав собі постійне місце роботи, телефонував по різним об'явам особам, які пропонували роботу. В червні 2011 року йому зателефонувала незнайома особа, яка назвалася Сергієм, та запропонувала роботу. ОСОБА_4 зустрівся з незнайомою дівчиною, яка запропонувала в присутності нотаріуса підписати документи для влаштування на роботу. Він підписав документи, зі змістом яких він не ознайомився, оскільки не має відповідної освіти. Після підпису документів через декілька днів йому знову зателефонували і повідомили, що для відкриття заробітної картки потрібно під'їхати до банку. В банку його зустріла та сама незнайома дівчина і надала папери для підпису. Які саме документи ОСОБА_4 підписував, йому не відомо. Потім ОСОБА_4 пообіцяли через тиждень передзвонити з метою повідомлення інформації, коли слід виходити на роботу. Через певний йому зателефонували і сказали, що треба під'їхати і підписати документи на звільнення. Після цього ОСОБА_4 не спілкувався з цими людьми.

Той факт, що ОСОБА_4 є директором та засновником ТОВ «Ліга Груп» він дізнався від працівників податкової міліції в кінці 2011 року. ОСОБА_4 повідомив суду, що ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності цього підприємства він не має, документи якого змісту він підписував йому не відомо, печатку підприємства він не отримував та не використовував, будь-які фінансово-господарські документи та документи податкової звітності не підписував та не надавав до податкового органу, грошові кошти не перераховував, заяву про реєстрацію платником ПДВ не подавав, довіреності на виконання вказаних дій від імені ТОВ «Ліга Груп» нікому не видавав та відповідно договорів з будь-якими підприємствами не підписував та не надав послуги спецтехніки.

Як пояснив свідок, ТОВ «Вірабуд №1» йому не відоме, він ніколи не укладав із зазначеним підприємством жодних договорів, в тому числі про надання послуг спецтехніки.

З метою з'ясування тієї обставини, чи належить підпис ОСОБА_4, поставлений від його імені на договорі, акті виконаних робіт та податковій накладній, виданій на користь позивача (том І, а.с. 44-48, 67), судом було надано для огляду дані документи ОСОБА_4, який зазначив, що не підписував зазначені документи та не бачив їх раніше.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступних доводів.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема , у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, виходячи зі змісту п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, зокрема, у випадку не здійснення самих операцій.

Аналогічні висновки з питань визначення правомірності формування валових витрат, можна зробити також з положень Розділу ІІІ Податкового кодексу України, який визначає правила оподаткування податком на прибуток підприємств з 01 січня 2011 року.

У відповідності до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат , обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Виходячи із системного аналізу норм Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення .

Отже, на переконання суду, будь-які документи (у тому числі договори, акти виконаних робіт, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

З урахуванням вищезазначеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції , яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Між тим, за відсутності факту здійснення господарської операції, відповідні суми не можуть включатись до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. При цьому, як зазначено Вищим адміністративним судом України в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала); відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції (наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо) ; відсутність можливості здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо та інші обставини.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне зазначити, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є необхідною , але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.

В свою чергу, як видно з наявних матеріалів справи, та було встановлено також перевіркою, ТОВ «Ліга-Груп» зареєстроване та провадить фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновника та керівника, що відповідно до ст. 55-1 Господарського кодексу України є ознакою фіктивності даного підприємства.

Зважаючи на відсутність вільного волевиявлення директора ТОВ «Ліга Груп» ОСОБА_4 під час складання та підписання первинних документів, копії яких наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновок про те, що зазначені документи складені з порушенням вимог законодавства.

Так, за вимогами пп. 201.6, 201.10 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. А відповідно до п. 16 наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969 (чинного на момент існування спірних правовідносин), яким затверджено Порядок заповнення податкової накладної, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг , та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

За змістом пункту 2 Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 05.03.2012 року , сама лише наявність у платника податків податкових накладних, виписаних від імені його контрагентів, не є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту, якщо особи, від імені яких складено такі документи заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

За таких обставин, первинні документи, надані позивачем на підтвердження правомірності формування податкового кредиту, не можуть бути взяті судом до уваги в якості доказу реальності операції між позивачем та ТОВ «Ліга Груп».

При цьому, посилання позивача на акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.07.2011р. (а.с.48), договір підряду №04/05-П від 01.06.2011р., що укладений між ТОВ «Вірабуд №1» та ПП «Донмед», докази оплати ПП «Донмед» виконаних ТОВ «Вірабуд №1» робіт (а.с. 53-58) та змінні рапорти про роботу машин (а.с. 49-52, 61 -66 ), судом не приймаються до уваги, оскільки вказані документи можуть підтверджувати лише виконання робіт по реконструкції об'єктів самим позивачем, а також перерахування коштів від ПП «Донмед» до ТОВ «Вірабуд №1», що податковим органом не заперечується. Сам факт виконання робіт на об'єктах під сумнів не ставиться, спірним питанням є участь у вказаних роботах ТОВ "Ліга Груп", на користь якого позивачем були переховані кошти, за рахунок чого було сформовано валові витрати та податковий кредит. Між тим, обставини укладання та фактичного виконання договору підряду між позивачем та ПП «Донмед» не були предметом перевірки контролюючих органів.

Крім того, як вбачається з акту перевірки, ДПІ у Києво-Святошинському районі було встановлено відсутність транспортних засобів, трудових ресурсів та виробничого обладнання на підприємстві ТОВ «Ліга-Група». Як встановлено в ході перевірки ТОВ «Ліга Груп», здійснені ним операції не мали реального товарного характеру, не виявлено відповідних транспортних засобів, в т.ч. спецтехніки, не встановлено наявність трудових ресурсів для надання будь-якого виду послуг із застосуванням спецтехніки.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції позивача з його контрагентом фактично не мали реального характеру, дані операції оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеним договором. Тобто, в даному випадку фактично відбувався лише обмін документами з метою створення зовнішніх ознак правомірності формування валових витрат та податкового кредиту за безтоварними операціями та отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Тому наявність у позивача необхідних документів, які відповідно до Податкового кодексу України є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту та валових витрат (видаткових та податкових накладних, тощо) сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту та валових витрат, оскільки судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Відсутність судового рішення про визнання недійсним договору (правочину), укладеного між позивачем та ТОВ «Ліга-Груп», саме по собі не свідчить про реальність виконання цього договору зазначеним суб'єктом, а укладення договору не є доказом його виконання.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що в порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України позивачем занижено податок на додану вартість на 20 500,00 грн., а також з висновком про заниження позивачем податку на прибуток у розмірі 23 575,00 грн. в порушення п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем надано достатні аргументи та доводи, які свідчать, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи те, що судом не встановлено підстав для скасування податкових повідомлень-рішень №0005272220 та №0005262220 від 16 листопада 2012 року, та, відповідно, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Патратій

Повний тест постанови складено та підписано: 25 червня 2013 року.