Постанова

від 08.10.2013 по справі 826/5701/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/5701/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Мельничука В.П., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Вірабуд №1» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вірабуд №1» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0005272220, №0005262220 від 16 листопада 2012 року,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 червня 2013 року у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Вірабуд №1» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0005272220, №0005262220 від 16 листопада 2012 року відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що висновки, які викладені в акті перевірки, є безпідставними та неправомірними, оскільки позивачем були надані первинні документи, які свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Ліга-Груп». Апелянт вважає, що оскільки спірний договір у встановленому законом порядку недійсним не визнано, господарська операція відбулась, сторонами виконані свої обов'язки за договором, позивачем правомірно віднесено сплачені кошти до складу податкового кредиту та валових витрат.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 24 жовтня 2012 року по 30 жовтня 2012 року ДПІ у Подільському районі м.Києва ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Вірабуд №1» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Ліга-Груп» за період з 01 липня 2011 року по 30 вересня 2011 року, за результатами якої складено акт від 06 листопада 2012 року №513/22-205/36337125, в якому встановлено порушення позивачем пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 23575,00 грн., у тому числі за 3 квартал 2011 року - 23575,00 грн., та порушення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму - 20500,00 грн., у тому числі за липень 2011 року - 20500,00 грн.

На підставі акту перевірки №513/22-205/36337125 від 06 листопада 2012 року ДПІ у Подільському районі м.Києва ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення від 16 листопада 2012 року №0005262220, згідно якого за порушення пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 23575,00 грн., у тому числі 23575,00 грн. за основним платежем, та №0005272220, згідно якого за порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 25625,00 грн., у тому числі 20500,00 грн. за основним платежем та 5125,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивачем до ДПС у м.Києві на вищезазначені податкові повідомлення-рішення 21 листопада 2012 року була подана скарга, за результатом розгляду якої рішенням від 28 січня 2013 року №870/10/21-1-03 скаргу залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін

ДПС України, розглянувши повторну скаргу ТОВ «Вірабуд №1» від 11 лютого 2013 року, рішенням про результати розгляду скарги від 28 лютого 2013 року №3143/6/10-2115 залишено скаргу без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та скасуванню не підлягають, оскільки за відсутності факту придбання товару (послуг) або в разі якщо придбаний товар (послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту та до валових витрат, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктом 138.1 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (замовник) та ТОВ «Ліга-Груп» (виконавець) було укладено договір №15/60 від 05 червня 2011 року, за умовами якого замовник замовляє у виконавця послуги спецтехніки згідно Додатку №1 до цього договору (автосамоскиду Татра, 15 т). При цьому сторони прийшли згоди, що об'єми виконуваних робіт прогнозуються і узгоджуються між сторонами та зазначаються у відповідних рахунках, які виставляються замовнику та замовник бере на себе зобов'язання оплатити такі послуги. Оплата за тимчасове користування замовлених авто-механізмів здійснюються згідно нарядів, актів виконаних робіт. Відповідно до п.2.3 даного договору фактичний обсяг і вартість робіт вказується у акті виконаних робіт і визначається після фактичного завершення робіт (або їх етапу) на підставі двостороннього узгодження робіт сторонами.

Позивачем на підтвердження виконання умов вищезгаданого договору надано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №5 від 28 липня 2011 року, змінні рапорти про роботу машини, податкову накладну №5 від 28 липня 2011 року, платіжні доручення про перерахування грошових коштів за надані послуги на користь ТОВ «Ліга-Груп».

Крім того, позивач, основними видами діяльності якого є організація будівництва будівель, будівництво житлових і нежитлових будівель, інші спеціалізовані будівельні роботи, надав докази використання наданих ТОВ «Ліга-Груп» послуг у власній господарській діяльності під час виконання договору №04/05-П від 01 червня 2011 року, укладеного з ПП «Донмед». Відповідачем не доведено, що всі, або будь-яка частина з цих документів не відображають реального стану речей, є підробними тощо, а також, що зазначені операції не призвели до зміни активів для ТОВ «Вірабуд №1».

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення понесених витрат до складу валових витрат та формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

З матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача ґрунтуються на акті ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС від 31 серпня 2012 року №304/22-2/36449011 про результати документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «Ліга-Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства за травень 2011 року-січень 2012 року, в якому встановлено, що за адресою: 08162, с.Чабани, вул.Машинобудівників, 1, підприємство не знаходиться, здійснено виїзд за місцем реєстрації директора ТОВ «Ліга-Груп» Мельниченка К.О., який пояснив, що документів фінансово-господарської діяльності, первинних документів, податкових, видаткових накладних, актів виконаних робіт жодного разу не підписував, звітності до органів ДПІ не підписував, не складав та не подавав, печатку на будь-яких звітних та первинних документах не ставив, довіреності на представлення інтересів від свого імені та від імені ТОВ «Ліга-Груп» не видавав, коштів з рахунку у банку не знімав та нікому не передавав, фінансово-господарську діяльність не проводив.

Згідно з висновком спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУ ГУМВС України в м.Києві від 29 вересня 2011 року №1641 податкову звітність за липень 2011 року та серпень 2011 року Мельниченко К.О. не підписував, а також старшим слідчим з ОВС СВ УСБ України в Київській області 16 січня 2012 року порушено кримінальну справу, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України відносно громадянина Мельниченка К.О.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей. З огляду на недоведеність податковим органом існування відповідних фактів, та обставина, що первинні документи від імені контрагента підписані невстановленими особами, не є достатньою підставою для позбавлення позивача права на відображення у податковому обліку понесених (нарахованих) витрат за наслідками придбання послуг у ТОВ «Ліга-Груп».

Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції помилковим, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, а тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій, а неможливість підтвердження сплати податків та звітування продавцем та/або іншими контрагентами в ланцюгу постачальників, а також виявлення податковим органом ознак фіктивності постачальників в розрізі контрагентів в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування валових витрат та податкового кредиту покупцем.

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Ліга-Груп» останній був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними.

Згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Натомість, відповідачем не доведено наявність обвинувального вироку суду в кримінальній справі за ознаками складу злочину, передбаченого ст.ст.205, 212 КК України, які б могли підтвердити фіктивний чи протиправний характер діяльності ТОВ «Ліга-Груп», не надано належних та допустимих доказів щодо неведення господарської діяльності контрагентом позивача та відсутності реального здійснення договору, укладеногог між ТОВ «Ліга-Груп» та позивачем.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платника податку - ТОВ «Ліга-Груп», на підставі первинних документів сформовано валові витрати, встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарської операції, наявності результатів наданих послуг та проведення оплати за них, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 16 листопада 2012 року №0005272220, №0005262220, які є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 червня 2013 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вірабуд №1» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 червня 2013 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Вірабуд №1» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м.Києва ДПС від 16 листопада 2012 року №0005272220 та №0005262220.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 14 жовтня 2013 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді В.П.Мельничук

І.О.Лічевецький

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Мельничук В.П.