Ухвала

від 26.03.2013 по справі 2а-12462/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2013 р.Справа № 2а-12462/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представника позивача Кондратенко Т.В., представника відповідача Сазонова Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2012р. по справі № 2а-12462/12/2070

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло шахтаря"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря» звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.07.2012 року №0000430040, від 22.10.2012 року№0000780040, винесені відповідачем. Посилаючись на факти викладені у позовній заяві, позивач просив позов задовольнити у повному обсязі.

20 грудня 2012 року постановою Харківського окружного адміністративного суду задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря».

Скасовано податкові повідомлення-рішення №0000430040 від 17.07.2012 року та №0000780040 від 22.10.2012 року.

Відповідач, не погодившись з зазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про порушення судом вимог ст.19 Конституції України, п.3 ст.159 КАС України,п.п.7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п.7.4, п.п. 7.7.1, п.п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» , п.3.1. ст..3 та п.п. 5.2.1, п.5.2, п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що з 15.06.2012 року по 03.07.2012 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання податкового законодавства з податку на прибуток за 2009 - 2010 років та з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП "ВВП-ЛУГАНСЬК-КОНТРАКТ" (код ЄДРПОУ 36409618) за травень, червень, серпень 2010 року, ФО-П ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) за травень, липень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року, січень, лютий 2010 року, ПП "Габарит-Груп" (код ЄДРПОУ 35941644) за серпень 2010 року на підставі направлення на перевірку від 15.06.2012р. № 245, виданого відповідачем.

03.07.2012 року за результатами перевірки відповідачем складений акт документальної позапланової перевірки № 234/40-028/00165712, яким встановлено порушення позивачем

- п.п. 7.2.3. п.7.2., п.п.7.4.1. п.7.4, п.п. 7.7.1. п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997р., зі змінами та доповненнями, а саме:

- завищення суми податкового кредиту за травень 2009 року, липень 2009 року, вересень 2009 року, жовтень 2009 року, листопад 2009 року, грудень 2009 року, січень 2010 року, лютий 2010 року, травень 2010 року, червень 2010 року, серпень 2010 року на загальну суму 217 279,00 грн., що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ на суму 217 279,00 грн. за травень 2009 року, липень 2009 року, вересень 2009 року, жовтень 2009 року, листопад 2009 року, грудень 2009 року, січень 2010 року, лютий 2010 року, травень 2010 року, червень 2010 року, серпень 2010 року;

- сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду за травень 2009 року, липень 2009 року, вересень 2009 року, жовтень 2009 року, листопад 2009 року, грудень 2009 року, січень 2010 року, лютий 2010 року, травень 2010 року, червень 2010 року, серпень 2010 року становить 217279,0 грн.

- п.3.1. ст. 3 та п.п. 5.2.1 п.5.2., п.5.1. ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", зі змінами та доповненнями, а саме, завищено суму валових витрат на загальну суму 1 086 395,00 грн., у тому числі:

- у 2009 року у розмірі 3 500,00 грн.,

- у 2010 року у розмірі 1055895,00 грн., внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2009р. в розмірі 7 625,00 грн., за 2010 року в розмірі 263 974,00 грн.

17.07.2012 року на підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від № 0000440040 про нарахування суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 217 279,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 54 321,00 грн., всього на суму 271600,00 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0000430040 від 17.07.2012р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 271 599,00 грн. та штрафної (фінансової) санкції в сумі 67 900,00 грн., всього на суму 339 499,00 грн.

24.07.2012 року позивач оскаржив вищезазначені податкові повідомлення-рішення до Державної податкової служби у Харківській області ДПС України.

За результатами розгляду первинної скарги позивача №2470 податкове повідомлення-рішення відповідача від 17.07.2012р. № 0000440040 було скасовано в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 179,0 грн. (основного платежу -143,0 грн., штрафних санкцій -36,0 грн.), в іншій частині оскаржене рішення та податкове повідомлення-рішення від 17.07.2012р. № 0000430040 залишено без змін, скарга позивача - без задоволення.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 22.10.2012 року №0000780040 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 216136,00 грн. та штрафної фінансової санкції у сумі 54285,00 грн., всього на суму 271421,00 грн. та податковим повідомленням-рішенням №0000430040 від 17.07.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 271599,00 грн. та штрафної (фінансової) санкції в сумі 67900,00 грн., всього на суму 339499,00 грн., позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв не у межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав:

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених відповідними документами.

Згідно з абз. 4 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.1.6, 1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Підпунктом 7.2.4. пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено , що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку, у порядку, передбаченому ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено реєстрацію осіб як платників податку на додану вартість податковим органами.

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у якому визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно із п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п. 3.4. Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 року за № 250/2054, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

Згідно із п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, законодавством встановлено правило першої події. Підприємство має право отримати податковий кредит або у разі сплати коштів, або отримання податкової накладної. Такому правилу кореспондується правило визначення податкового зобов'язання, згідно з яким датою виникнення податкового зобов'язання вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пп. 7.4.5 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.02.2009р. між позивачем (покупцем) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (постачальником) укладено договір поставки № 7/46, предметом якого є постачання спецодягу, терміном дії договору до 31.12.2011р.

На підтвердження реальності вказаного договору позивачем було надано рахунки №195 від 07.07.2009 року, №205 від 17.07.2009 року, №258 від 07.09.2009 року, №267 від 15.09.2009 року, №302 від 14.10.2009 року, № 302 від 14.10.2009 року, №329 від 03.11.2009 року, №СФ-0000388 від 21.12.2009 року, №СФ-0000388 від 21.12.2009 року, №СФ-0000393 від 22.12.2009 року, №СФ-0000395 від 22.12.2009 року, №СФ-0000016 від 22.01.2010 року, №СФ-0000022 від 26.01.2010 року, №СФ-0000005 від 13.01.2010 року, № СФ-0000034 від 03.02.2010 року, №СФ-0000033 від 03.02.2010 року, №СФ-0000034 від 03.02.2010 року, №СФ-0000038 від 10.02.2010 року, №СФ-0000076 від 17.03.2010 року, №СФ-0000076 від 17.03.2010 року, №СФ-0000064 від 09.03.2010 року, №СФ-0000064 від 09.03.2010 року, №163 від 22.07.2009 року, №174 від 31.07.2009 року, №219 від 09.09.2009р., № 225 від 18.09.2009 року, № 253 від 21.10.2009 року, №275 від 13.11.2009 року, оформлені видаткові накладні №РН-000333 від 22.12.2009 року, №РН-000337 від 24.12.2009 року, № РН-0000013 від 25.01.2010 року, №РН-0000019 від 27.01.2010 року, №РН-0000005 від 15.01.2010 року, №РН-0000026 від 04.02.2010 року, №РН-0000029 від 11.02.2010 року, №РН-0000071 від 25.03.2010 року, №РН-0000063 від 17.03.2010 року, а також оформлені товарно-транспортні накладні №01/12-09 від 02.12.2009 року, №04/10-09 від 21.10.2009 року, № 06/12-09 від 24.12.2009 року, №05/12-09 від 22.12.2009 року, № 04/12-09 від 15.12.2009 року, № 03/12-09 від 10.12.2009 року, № 02/12-09 від 03.12.2009 року, № 01/11-09 від 13.11.2009 року, №16/09-09-1 від 16.09.2009 року, №18/09-09-1 від 18.09.2009 року, №29/09-09-1 від 29.09.2009 року, №09/09-09-1 від 09.09.20009 року, №27/08-09-1 від 27.09.2009 року, №24/06-09-2 від 24.06.2009 року, №31/07-09-1 від 31.07.2009 року, №22/07-09-1 від 22.07.2009р., №04/02-10-1 від 04.02.2010 року, №11/02-10-1 від 11.02.2010 року, №24/02-10-1 від 24.02.2010 року, №07/05-09-1 від 07.05.2009 року, №07/05-09-1 від 07.05.2009 року, №25/03-10-1 від 25.03.2010 року, №17/03-10-1 від 17.03.2010 року, №27/01-10-1 від 27.01.2010 року, №25/01-10-2 від 25.01.2010 року, №21/01-10-4 від 21.01.2010 року, № 15/01-10-1 від 15.01.1010 року.

Вказані у накладних товарно-матеріальні цінності оприбутковані позивачем на своєму складі на підставі прибуткових ордерів №56 від 22.07.2009 року, №305 від 31.07.2009 року, №58 від 31.07.2009 року, №71 від 07.09.2009 року, №74 від 18.10.2009 року, №86 від 21.10.2009 року, №91 від 13.11.2009 року, №108 від 22.12.2009 року, №109 від 24.12.2009 року, №7 від 25.01.2010 року, №16 від 27.01.2010 року, №4 від 13.01.2010р., №22 від 04.02.2010 року, № 20 від 11.02.2010 року, №35 від 25.03.2010 року, №34 від 17.03.2010 року, №40 від 20.05.2009 року та видані працівникам позивача згідно особистих карток обліку спецодягу, спецвзуття та запобіжних пристосувань.

Розрахунки із ФО-П ОСОБА_3 проведені позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника на загальну суму 210087 грн. 72 коп. на підставі платіжних доручень №4029 від 08.07.2009 року, №4367 від 22.07.2009 року, №5337 від 08.09.2009 року, №5631 від 18.09.2009 року, №6571 від 15.10.2009 року, №6998 від 04.11.2009 року, №8278 від 22.12.2009 року, №8316 від 23.12.2009 року, №442 від 25.01.2010 року, №499 від 27.01.2020 року, №165 від 14.01.2010 року, №718 від 04.02.2010 року, №910 від 11.02.2010 року, №2890 від 26.03.2010 року, №2607 від 17.03.2010 року.

Від ФО-П ОСОБА_3 позивачем були отримані податкові накладні №160 від 08.07.2009 року, №174 від 22.07.2009 року, № 222 від 08.09.2009 року, №228 від 18.09.2009 року, №257 від 15.10.2009 року, №280 від 04.11.2009 року, №336 від 22.12.2009 року, №340 від 24.12.2009 року, №12 від 25.01.2010 року, №18 від 27.01.2010 року, №5 від 15.01.2010 року, №24 від 04.02.2010 року, №25 від 04.02.2010 року, №28 від 11.02.2010 року, №62 від 17.03.2010 року, №68 від 25.03.2010 року на загальну суму 64469 грн. 40 коп., у т.ч. ПДВ -10744,90 грн., по яких було сформовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, на загальну суму 53724 грн. 50 коп. та сформовано податковий кредит на загальну суму 10744,90 грн. за липень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 р., січень, лютий, березень 2010 року.

Поставлений товар оприбутковано на складі позивача згідно прибуткових ордерів, обліковано та застосовано у виробничій діяльності Позивача, в підтвердження чого оформлені відповідні витратні документи (вимоги, зворотні відомості, рахунки про складські залишки).

Факт отримання позивачем від ФО-П ОСОБА_3 товару засвідчується відповідними записами у Журналах реєстрації довіреностей за 2009 року, 2010 року.

21.05.2010 року позивачем укладено договір поставки з ПП "ВВП-ЛУГАНСЬК-КОНТРАКТ" №21/05-1, за умовами якого ПП "ВВП-ЛУГАНСЬК-КОНТРАКТ" (постачальник) зобов'язався поставити Позивачеві на умовах FCA (Правила «Інкотермс-2000») рештаки СП250.12.34.00.000ШР в кількості 112 шт. та СП250.12.34.00.000ШР.01 в кількості 37 шт. на загальну суму 1084062,00 грн., в т.ч. ПДВ, терміном дії договору до 31.12.2010р.

В підтвердження фактичного виконання вказаного договору позивачем надано: рахунки-фактури на оплату вартості товару №ВП-030601 від 03.06.2010 року, №ВП-310501 від 31.05.2010 року, пред'явлені на оплату вартості транспортних послуг рахунки-фактури № ВП010601 від 01.06.2010 року, №ВП-040603 від 04.06.2010 року, №ВП-280501 від 28.05.2010 року; видаткові накладні №ВП-250501 від 25.05.2010 року, №ВП-2705 від 27.05.2010 року, №ВП-310501 від 31.05.2010 року, №ВП-030601 від 03.06.2010 року; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) що надання Позивачу транспортно-експедиційних послуг від 04.06.2010 року.

Розрахунки із ПП "ВВП-ЛУГАНСЬК-КОНТРАКТ" проведені позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника на загальну суму 1090352 грн. 00 коп. на підставі платіжних доручень № 5260 від 23.06.2010 року, №5036 від 15.06.2010 року, № 5237 від 22.06.2010 року.

Від ПП "ВВП-ЛУГАНСЬК-КОНТРАКТ" позивачем були отримані податкові накладні №250501 від 25.05.2010 року, №2705 від 27.05.2010 року, №310501 від 31.05.2010 року, №280501 від 28.05.2010 року, №10601 від 01.06.2010 року, №30601 від 03.06.2010 року, №40603 від 04.06.2010 року на загальну суму 1090352 грн. 00 коп., у т.ч. ПДВ -181725 грн.33 коп., по яких було сформовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, на загальну суму 1051361 грн. 00 коп. та сформовано податковий кредит на загальну суму 181725 грн. 33 коп. за травень, липень 2010 року.

Поставлений товар оприбутковано на складі позивача згідно прибуткових ордерів №18 від 31.05.2010 року, №19 від 31.05.2010 року, №27 від 24.06.2010 року, №28 від 24.06.2010 року, обліковано та застосовано у виробничій діяльності позивача, в підтвердження чого оформлені відповідні витратні документи (лімітно-заборні карти).

Факт поставки вказаного товару від ПП "ВВП-ЛУГАНСЬК-КОНТРАКТ" до місцезнаходження позивача (м. Харків, вул. Світло шахтаря, 4/6) підтверджується подорожніми листами вантажного автомобіля від 26.05.2010 року №602726, від 28.05.2010 року №602816.

Факт отримання позивачем від ПП "ВВП-ЛУГАНСЬК-КОНТРАКТ" товару засвідчується відповідними записами у Журналі реєстрації довіреностей за 2010 року.

Придбані позивачем рештаки в складі конвеєру СП250.13-01 були відвантажені в травні, червні 2010 року на адресу кінцевого споживача (ВП «Шахта № 81 Київська» ДП «Ровенькиантрацит») на підставі договору від 20.05.2010 року №138, укладеного ПАТ "СВІТЛО ШАХТАРЯ" з ТОВ "ІСТКОЙЛ", з оформленням накладних на відвантаження продукції.

28.05.2010 року позивачем укладено договір поставки з ПП "ГАБАРИТ-ГРУП" №16, за умовами якого ПП "ГАБАРИТ-ГРУП" (постачальник) зобов'язався поставити позивачеві вертикально-фрезерний станок моделі 65А80Ф1 в кількості 1 од. на суму 148000,00 грн., в т.ч. ПДВ -24666,67 грн., терміном дії договору до 31.12.2010 року.

В підтвердження фактичного виконання вказаного договору позивачем надано: рахунок-фактура №СФ-0000024 від 31.05.2010 року; видаткова накладна №РН-000512 від 15.06.2010 року; акт приймання-передачі майна від 23.06.2010 року, акт № 459 технічного огляду обладнання від 25.06.2010 року, акт №312 незавершеного виробництва монтажних робіт по встановленню обладнання від 25.06.2010 року, акт №456 від 03.10.2011 року про здавання об'єкта в експлуатацію.

Розрахунки із ПП "ГАБАРИТ-ГРУП" проведені позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника на загальну суму 148000,00 грн. на підставі платіжних доручень №5275 від 23.06.2010 року, №4960 від 11.06.2010 року.

Від ПП "ГАБАРИТ-ГРУП" позивачем були отримані податкові накладні №633 від 24.06.2010 року, №512 від 15.06.2010 року на загальну суму 148000 грн. 00 коп., у т.ч. ПДВ -24666 грн. 66 коп., по яких було сформовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, на загальну суму 123333 грн. 34 коп. та сформовано податковий кредит на загальну суму 24666 грн. 66 коп. за червень 2010 року.

Факт поставки вказаного товару від ПП "ГАБАРИТ-ГРУП" до місцезнаходження позивача (м. Харків, вул. Світло шахтаря, 4/6) підтверджується подорожніми листами вантажного автомобіля від 21.06.2010 року №603375, від 21.06.2010 року №603385.

Факт отримання Позивачем від ПП "ГАБАРИТ-ГРУП" товару засвідчується відповідними записами у Журналі реєстрації довіреностей за 2010 рік.

Колегією суддів встановлено, що спрямованість спірних правочинів на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючий орган прийшов до висновку про нікчемність правочинів, укладених позивачем з ПП "ВВП-ЛУГАНСЬК-КОНТРАКТ", ФО-П ОСОБА_3, ПП "Габарит-Груп" на підставі актів перевірки зазначених контрагентів, зокрема:

- акт перевірки Ленінської МДПІ у м. Луганську від 22.03.2012 р. № 363/16/36409618 за період про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «ВВП-ЛУГАНСЬК-КОНТРАКТ» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за січень 2010 року - січень 2011 року;

- акт перевірки Дергачівської МДПІ Харківської області ДПС від 24.02.2012 року № 134/17-205/86/НОМЕР_1 від 24.02.2012 року про результати позапланової невиїзної перевірки ФО-П ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) стосовно взаємовідносин із ФО-П ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4) за травень-вересень 2009 року, ФО-П ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_5) з травня 2009 року по березень 2010 року, та ТОВ "Сервістрейд-Т" (код ЄДРПОУ 371898589) за січень-березень 2011 року,

- акт перевірки ДПІ у м. Сімферополі від 06.04.2012 року № 9/22/35941644 про неможливість проведення зустрічної перевірки -ПП «Габарит-Груп»(код ЄДРПОУ 35941644), з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами - покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням її виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року.

Колегія суддів відмічає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів вважає висновок відповідача про нікчемність правочинів, як такого, що не спричиняє реального настання правових наслідків, помилковим, та таким, що спростовується встановленими обставинами та дослідженими у справі доказами.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що викладені в акті перевірки висновки щодо порушення контрагентами позивача вимог ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України "Про державну податкову службу в Україні" не наділяють податковий орган повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України.

Суд вважає за необхідне зазначити, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" ПАТ "СВІТЛО ШАХТАРЯ" та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а отже, за змістом Податкового кодексу України, - окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податку на додану вартість, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим. Висновок про те, що платник податків не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд визнав, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

За встановлених в ході судового розгляду обставин щодо реальності здійснених позивачем господарських операцій, які підтверджені належним чином складеними первинними документами суб'єктів господарювання, що на час вчинення спірних господарських операцій мали необхідний обсяг правоздатності та були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість, за відсутності фактів вчинення позивачем нікчемних угод або угод, які суперечать інтересам держави та суспільства, інші доводи заперечень відповідача на висновки суду не впливають.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача в апеляційній скарзі про наявність вироку Брянківського міського суду Луганської області від 21.10.2011 року по справі №1-291/2011 відносно фактичного керівника ПП "ВВП-Луганськ-Контракт" ОСОБА_6, яким останнього визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України (фіктивне підприємництво), оскільки зазначеним вироком не встановлено фіктивність господарських правочинів, вчинених ПП "ВВП-Луганськ-Контракт" з позивачем.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про скасування такого рішення є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі в частині задоволення позовних вимог суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2012р. по справі № 2а-12462/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П. Судді (підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П.

Повний текст ухвали виготовлений 01.04.2013 р.