Постанова

від 15.08.2018 по справі 2а-12462/12/2070

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 серпня 2018 року

Київ

справа №2а-12462/12/2070

адміністративне провадження №К/9901/775/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постановуХарківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року (суддя: О.Г. Котеньов) та ухвалуХарківського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2013 року (колегія у складі суддів: С.П. Жигилій, С.В. Дюкарєва, Т.С. Перцова) у справі№2а-12462/12/2070 за позовомПублічного акціонерного товариства Харківський машинобудівний завод Світло шахтаря доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові проскасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Харківський машинобудівний завод Світло шахтаря (далі - Товариство) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі - СДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 17 липня 2012 року №0000430040, від 22 жовтня 2012 року №0000780040.

Позов обґрунтовано тим, що первинними документами підтверджується здійснення господарських операцій з контрагентами позивача, суми доходів від операцій відображались позивачем в податковому та бухгалтерському обліку згідно діючого законодавства, а тому висновки податкового органу в акті перевірки не відповідають дійсності, податкові повідомлення-рішення винесені неправомірно.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року, яка ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2013 року залишена без змін, позов задоволено у повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення-рішення №0000430040 від 17 липня 2012 року та №0000780040 від 22 жовтня 2012 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що в ході розгляду справи встановлена реальність здійснених позивачем господарських операцій, які підтверджені належним чином складеними первинними документами суб'єктів господарювання, які на час вчинення спірних господарських операцій мали необхідний обсяг правоздатності та були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість, за відсутності фактів вчинення позивачем нікчемних угод або угод, які суперечать інтересам держави та суспільства.

Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Скарга мотивована тим, що судами не враховано вирок Брянківського міського суду Луганської області від 21 жовтня 2011 року у справі №1-291/2011, яким фактичного керівника контрагента ПП ВВП - Луганськ - Контракт ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво). Також відповідно до висновку УПМ ДПС в АР Крим №441/07-31 від 02 квітня 2012 року встановлено, що керівник контрагента позивача ПП Габарит-груп ОСОБА_3 на підприємстві фактичну діяльність не здійснював та документи підписував за грошову винагороду.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу Товариство просило залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін. В обґрунтування зазначено, що зважаючи на наявність первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, та документів, які свідчать про фактичне виконання умов договору (поставку товару та оплату його вартості) позивач правомірно зазначив вказані суми у складі своїх податкових зобов'язань при поданні відповідних декларацій з податку на прибуток підприємств та відобразив податковий кредит в податкових деклараціях з податку на додану вартість, наданих до податкового органу за місцезнаходженням.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що з 15 червня 2012 року по 03 липня 2012 року СДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з питань дотримання податкового законодавства з податку на прибуток за 2009 - 2010 років та з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП "ВВП-ЛУГАНСЬК-КОНТРАКТ" за травень, червень, серпень 2010 року, ФОП ОСОБА_4 за травень, липень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року, січень, лютий 2010 року, ПП "Габарит-Груп" за серпень 2010 року на підставі направлення на перевірку від 15 червня 2012 року № 245.

03 липня 2012 року за результатами перевірки відповідачем складений акт документальної позапланової перевірки № 234/40-028/00165712, за висновками якого встановлено порушення:

1) пп. 7.2.3. п.7.2., пп.7.4.1. п.7.4, пп. 7.7.1. п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме:

- завищення суми податкового кредиту за травень 2009 року, липень 2009 року, вересень 2009 року, жовтень 2009 року, листопад 2009 року, грудень 2009 року, січень 2010 року, лютий 2010 року, травень 2010 року, червень 2010 року, серпень 2010 року на загальну суму 217 279,00 грн., що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ на суму 217 279,00 грн. за травень 2009 року, липень 2009 року, вересень 2009 року, жовтень 2009 року, листопад 2009 року, грудень 2009 року, січень 2010 року, лютий 2010 року, травень 2010 року, червень 2010 року, серпень 2010 року;

- сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду за травень 2009 року, липень 2009 року, вересень 2009 року, жовтень 2009 року, листопад 2009 року, грудень 2009 року, січень 2010 року, лютий 2010 року, травень 2010 року, червень 2010 року, серпень 2010 року становить 217279,0 грн.

2) п.3.1. ст. 3 та пп. 5.2.1 п.5.2., п.5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", зі змінами та доповненнями, а саме: завищено суму валових витрат на загальну суму 1 086 395,00 грн., у тому числі:

- у 2009 року у розмірі 3 500,00 грн.,

- у 2010 року у розмірі 1055895,00 грн., внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2009р. в розмірі 7 625,00 грн., за 2010 року в розмірі 263 974 грн.

Підставою для такого висновку відповідача стосовно порушень законодавства стали висновки щодо ознак фіктивності контрагентів позивача, у зв'язку із неможливістю проведення зустрічної звірки суб'єктів господарювання - контрагентів, за відсутності останніх за юридичною (податковою) адресою, що свідчить про наявність ознак нереальності здійснення господарської діяльності

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від № 0000440040 від 17 липня 2012 року про нарахування суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 217 279,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 54 321,00 грн., всього на суму 271600,00 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0000430040 від 17 липня 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 271 599,00 грн. та штрафної (фінансової) санкції в сумі 67 900,00 грн., всього на суму 339 499 грн.

24 липня 2012 року позивач оскаржив вищезазначені податкові повідомлення-рішення до Державної податкової служби у Харківській області ДПС України.

За результатами розгляду первинної скарги позивача №2470 податкове повідомлення-рішення відповідача від 17 липня 2012 року № 0000440040 скасовано в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 179,0 грн. (основного платежу -143,0 грн., штрафних санкцій -36,0 грн.), в іншій частині оскаржене рішення та податкове повідомлення-рішення від 17 липня 2012 року № 0000430040 залишено без змін, скарга позивача - без задоволення.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України від 16 липня 1999 року №996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі Закон №996-ХІV).

Відповідно до статті 1 цього Закону бухгалтерський облік це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації (пункт 1 статті 8 Закону № 996-ХІV).

У бухгалтерському обліку відображаються окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність.

Господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 Закону №996-ХІV).

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, господарська операція являє собою дію або подію, яка веде до змін у фінансовому стані підприємства.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону Про оподаткування прибутку підприємств (чинного на час виникнення спірних відносин; далі Закон №334/94-ВР) визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.35.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Із наведеного нормативного регулювання випливає, що витрати позивача, понесені у зв'язку із придбанням товарів чи послуг, належать до категорії витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, робіт, послуг і зменшують оподатковуваний дохід платника, якщо вони понесені у процесі реальної господарської діяльності, яка документально підтверджується.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Аналіз значених норм права дає підстави для висновку, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення таких операцій всіма необхідними документами первинного бухгалтерського обліку.

Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання товару.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів не може бути підставою для висновків про відсутність господарської операції та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю.

У даній справі суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що фактичне виконання господарських зобов'язань позивачем підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а укладені з названими контрагентами договори спрямовані на настання реальних обставин.

Щодо доводів СДПІ стосовно наявності вироку Брянківського міського суду Луганської області від 21 жовтня 2011 року у справі №1-291/2011, за яким ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, судом апеляційної інстанції встановлено, що засновником та керівником ПП "ВВП-ЛУГАНСЬК-КОНТРАКТ" був ОСОБА_5, а не ОСОБА_2 і саме ОСОБА_5 підписував первинні документи. В касаційній скарзі податковий орган зазначає, що ОСОБА_2 був фактичним керівником цього підприємства без зазначення будь-яких доказів, якими підтверджуються такі висновки, оскільки наданий за запит суду апеляційної інстанції вирок (копія виписки) таких відомостей не містить.

Також, як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, в акті Про неможливість проведення перевірки ПП "Габарит-Груп" від 06 квітня 2012 року №9/22/35941644 зазначено, що керівник ПП "Габарит-Груп" ОСОБА_3 заперечує своєю участь у здійсненні фінансово-господарської діяльності підприємства, однак матеріали перевірки не містять вказаних пояснень.

З огляду на викладене, Суд касаційної інстанції визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2013 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

………………….

………………….

………………….

В.П.Юрченко І.А.Васильєва С.С.Пасічник Судді Верховного Суду