Рішення

від 19.06.2013 по справі 905/3235/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.06.2013р. Справа № 905/3235/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В.,

при секретарі судового засідання Д'яковій Ю.Ю

розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтова компанія Технол", м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Меблевий рай", м. Донецьк

про стягнення заборгованості в сумі 14720,00 грн., 3% річних в сумі 211,73 грн., пені в сумі 1093,92 грн.

за участю представників :

від позивача: Клочков Д.В. - за довір. 27.05.2013 р. № 1

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтова компанія Технол", м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меблевий рай", м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 14720,00 грн., 3% річних в сумі 211,73 грн., пені в сумі 1093,92 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на договір поставки від 10.02.2012 р. № 100МР, видаткові накладні від 14.02.2012 р. № РН-306, від 18.05.2012 р. № РН-986, від 14.06.2012 р. № РН-1164, від 27.08.2012 р. № РН-1721, від 24.10.2012 р. № РН-2186, платіжні доручення, рахунки-фактури, довіреності від 14.02.2012 р. № 30, від 18.05.2012 р. № 97, від 14.06.2012 р. № 124, від 27.08.2012 р. № 157, від 24.10.2012 р. № 181, вимогу від 18.03.2013 р. № 1803/209-1, правовстановлюючі документи тощо.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав наполягав на їх задоволенні.

Відповідач жодного разу у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином відповідними ухвалами суду, які направлялися за його місцезнаходженням.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомлених представників сторін у світлі приписів ст. ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно зі ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

10.02.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтова компанія Технол" (постачальник), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Меблевий рай" (покупець) було укладено договір поставки № 1002МР, відповідно до умов якого постачальник поставляє, а покупець набуває на умовах, викладених в цьому договорі, технічні мастила й змащення та іншу продукцію. Ціна, кількість, назва, асортимент товару протягом всього строку дії договору визначається в специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього договору, рахунками, накладними, додатками, додатковими угодами до цього договору або іншою документацією, що підтверджує узгодження ціни, кількості, назву та асортименту товару (п. 1.1 договору).

Умови постачання та строки поставки визначені у розділі 3 Договору.

Згідно п. 3.4 Договору датою поставки вважається дата складання видаткової накладної. Перехід права власності від постачальника до покупця на товар відбувається після передачі товару за видатковими накладними з фіксуванням дати в цих накладних.

Умови оплати узгоджені сторонами у розділі 4 Договору.

Так, відповідно до п. 4.1. договору розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України шляхом прямого банківського перерахування на поточний рахунок постачальника з відстрочкою платежу 5 банківських днів з моменту поставки товару.

Строк дії Договору встановлено з моменту його підписання обома сторонами до 31.12.2013 р. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторін від виконання тих зобов'язань, які залишились не виконаними.

З матеріалів справи та пояснень відповідача вбачається, що в спірний період договір був чинний.

На виконання умов договору від 10.02.2012 р. № 1002МР позивач поставив відповідачу товар.

Факт поставки товару позивачем відповідачу підтверджено матеріалами справи, зокрема видатковими накладними № РН-17212 від 27.08.2012 р., та № РН-2186 від 24.10.2012 р., довіреністю від 27.08.2012 р. № 157, довіреністю від 24.10.2012 р. № 181.

Одночасно з поставкою товару позивачем було виставлено Відповідачу рахунки-фактури № СФ-2017 від 27.08.2012 р. та № СФ-2545 від 23.10.2012 р. для оплати вартості отриманого товару, який було отримано відповідачем, про що свідчить відмітка про отримання на видаткові накладній № РН-17212 від 27.08.2012 р., та № РН-2186 від 24.10.2012 р.

В свою чергу, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати вартості партії товару за договором поставки від 10.02.2012 р. № 1002МР, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача борг за паливно-мастильні матеріали в сумі 14720,00 грн.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Шляхом оцінки всіх матеріалів справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що борг відповідача перед позивачем за поставлену продукцію в сумі 14720,00 грн. є доведеним матеріалами справи та підлягає стягненню в повному обсязі.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 01.11.2012 р. по 25.04.2013 р. в сумі 211,73 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 3% річних саме за вказаний ним у розрахунку період є обґрунтованими та правомірними.

Сума 3% річних перерахована судом у відповідності до вимог діючого законодавства та складає 211,73 грн. Тому суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення 3% річних за період з 01.11.2012 р. по 25.04.2013 р. в сумі 211,73 грн.

Відповідно до вимог ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язань та його розмір встановлено статтею 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та статтями 1 і 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ст. ст. 216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п. п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6.4 Договору забезпеченням виконання зобов'язання покупця за своєчасним здійсненням передбачених договором платежів є неустойка, яка сплачується покупцем за порушення строків оплати поставленого товару в розмірі 1% від вартості невиконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення, але не менш подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи наведені вище приписи, позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 01.11.2012 р. по 25.04.2012.2012 р. в сумі 1093,92 грн.

Судом перерахована сума пені, яка підлягає стягненню, з урахуванням приписів діючого законодавства та умов Договору (за період з 01.11.2012 р. по 25.04.2013 р.).

Сума пені згідно здійсненого судом перерахунку складає 1063,67 грн.

Таким чином, вимога щодо стягнення пені підлягає частковому задоволенню, а саме в сумі 1063,67 грн. за період з 01.11.2012 р. по 25.04.2013 р.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 11, 549, 526, 527, 530, 629, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст. 67, 193, 199, 231, 216-218 Господарського кодексу України, керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтова компанія Т?ехнол" про стягнення заборгованості в сумі 14720,00 грн., 3% річних в сумі 211,73 грн., пені в сумі 1093,92 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Меблевий рай", м. Донецьк (83037, м. Донецьк, вул. Кірова, буд. 90, ЄДРПОУ 35151794) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтова компанія Технол" (83050, м. Донецьк, вул. Щорса, 39, ЄДРПОУ 37296451, р/р № 26008962494966 в ПАТ ПУМБ, Донецьк, МФО 334851) заборгованість в сумі 14720,00 грн., 3% річних в сумі 211,73 грн., пеню в сумі 1063,67 грн., судовий збір в сумі 1717,25 грн.

В залишковій частині позовних вимог відмовити

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 25.06.2013 р.

Суддя Ю.В. Бокова