Рішення

від 20.06.2013 по справі 911/1311/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" червня 2013 р. Справа № 911/1311/13

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКСХІМ",

02660, м. Київ, вул. Братиславська, 50, кім. 413

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРКС",

09107, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Павліченко, 17

про стягнення 121 090,63 грн.

за участю представників:

позивача - Бегтяр С.В. (довіреність від 04.02.2013, б/н);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКСХІМ" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРКС" (далі - відповідач) про стягнення 121 090,63 грн., з яких: 112 663,98 грн. - основний борг та 8 426,65 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.04.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 30.04.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області позивачем подані клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням представника (вх. № 10669 від 29.04.2013) та документи та вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі (вх. № 1067029 від 29.04.2013).

У судове засідання 30.04.2013 представники сторін не з'явились, вимоги ухвали суду від 12.04.2013 відповідач не виконав, розгляд справи відкладено на 21.05.2013.

У судове засідання 21.05.2013 представники сторін не з'явились, вимоги ухвали суду від 12.04.2013 відповідач не виконав, розгляд справи відкладено на 10.06.2013.

У судове засідання 10.06.2013 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 12.04.2013 не виконав, розгляд справи відкладено на 20.06.2013.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.06.2013 на підставі частини 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору у справі на п'ятнадцять днів.

11.06.2013 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 13037 від 11.06.2013) відповідачем подано відзив, в якому позов заперечується повністю, з підстав вказаних у відзиві.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 13752 від 19.06.2013) відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, але не раніше 08.07.2013, у зв'язку з відпусткою представника відповідача. За наслідками розгляду вказаного клопотання у судовому засіданні 20.06.2013 у задоволенні клопотання відмовлено з огляду на його необґрунтованість.

При цьому, господарський суд виходив з того, що у даному випадку відповідач не позбавлений права і можливості забезпечити, за необхідності, участь у судовому засіданні іншого представника, згідно з частинами 1-5 статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.

Крім того, продовжений, а, отже, остаточний строк вирішення спору закінчується 25.06.2013, про що відомо відповідачу, оскільки копію ухвали господарського суду Київської області від 10.06.2013 про продовження строку вирішення спору у справі на п'ятнадцять днів надіслано на його адресу.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи.

У судовому засіданні 20.06.2013 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 20.06.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКСХІМ" (далі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАРКС" (далі - відповідач, покупець) укладено договір купівлі-продажу партії товару від 29.09.2011 № 26 (далі - Договір), відповідно до умов якого, продавець зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти зазначений товар і сплатити його за умовами даного Договору, предметом Договору є товар - лакофарбові матеріали (розділ 1. Договору).

Відповідно до пункту 2.1. Договору, асортимент товару та термін постачання передбачається у заявці покупця або у специфікації на кожну окрему поставку, узгоджену між сторонами, яка складає невід'ємну частину Договору.

Згідно з пунктом 2.2. Договору, продавець зобов'язався передавати товар в обсязі і асортименті згідно специфікації у власність покупця або його представника у термін двох діб після отримання передоплати (або на інших умовах за письмовою згодою сторін).

Відповідно до пункту 4.1. Договору, покупець зобов'язався розрахуватися з продавцем за товар на умовах 100 % передплати, за узгодженою договірною ціною з урахуванням ПДВ вказаною у рахунку-фактурі та накладній або додатковій специфікації до даного договору на кожну партію поставленого товару окремо, із зазначенням умов оплати.

Термін дії Договору - з моменту підписання Договору сторонами до 31.12.2011 (пункт 6.1. Договору). У випадку, якщо жодна сторона не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за 30 днів до його закінчення, Договір вважається пролонгованим строком на один рік (пункт 6.2. Договору).

У матеріалах справи відсутні докази розірвання або зміни Договору, що не заперечувалось сторонами, а, відтак, суд дійшов висновку про дію Договору під час спірної поставки товару.

На виконання умов Договору, позивач за видатковою накладною від 04.10.2012 № Е-00000163 на суму 122 664,00 грн., що підписана у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін, поставив відповідачу товар, а останній, за довіреністю від 04.10.2012 № 341, що підписана керівником відповідача та скріплена відбитком його печатки, вказаний товар отримав. До матеріалів справи долучена копія зазначеної накладної та довіреності, а оригінали оглянуті судом у судовому засіданні. Підписи представників обох сторін на вказаній видатковій накладній скріплені відбитками їх печаток, що оцінюється судом як підтвердження юридичними особами - позивачем та відповідачем, факту здійснення господарської операції з поставки товару.

Разом з тим, до матеріалів справи залучено копію товарно-транспортної накладної на суму 122 664,60 грн., що підписана у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін та скріплена відбитками їх печаток.

Відповідно до вказаної товарно-транспортної накладної, пунктом розвантаження є м. Хотин, вул. Незалежності, 49-а.

Вказані матеріали справи спростовують твердження відзиву на позов щодо відсутності товарно-транспортної накладної на спірну поставку та порушення позивачем умов Договору при здійсненні поставки товару, до того ж, судом враховано відсутність доказів заперечень відповідача при прийнятті виконання позивачем зобов'язання з поставки товару.

Крім того, на підтвердження позовних вимог, позивачем надано в матеріали справи копію податкової накладної, що виписана позивачем на спірну поставку товару.

Вказану податкову накладну складено станом на 04.10.2012, тобто, у період дії Податкового кодексу України, відповідно до пунктів 201.1, 201.4., 201.6., 201.7. статті 201 якого (у редакції, чинній на момент складання даної податкової накладної) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Зважаючи не викладене, судом оцінюється вказана податкова накладна як доказ відображення позивачем спірної поставки товару у своїх податкових зобов'язаннях.

Як зазначається представником позивача та підтверджується матеріалами справи, відповідач частково оплатив отриманий товар, на суму 10 000,02 грн., що підтверджується банківськими виписками, що засвідчені підписом уповноваженої особи банківської установи та скріплені відбитком її печатки (оригінал в матеріалах справи).

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

З наявних у матеріалах справи письмових доказів, з огляду на те, що вони підписані уповноваженими на те особами, вбачається наявність у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем, строк виконання якого настав і яке відповідачем не виконане.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до статті 531 Цивільного кодексу України боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частини 4 статті 538 Цивільного кодексу України, якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Товар відповідачем прийнято, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача та відбитком його печатки на вищевказаній видатковій накладній.

Матеріали справи не містять доказів заперечень відповідача при отриманні товару щодо неналежності виконання позивачем зобов'язань з поставки товару за Договором.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищевикладене, наявні у справі докази, досліджені судом, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 112 663,98 грн. заборгованості за поставлений товар є доведеною та обґрунтованою, а, відтак, підлягає задоволенню.

Твердження відзиву на позов не спростовують вказаних висновків суду, належними і допустимими доказами відповідачем не доведено відсутності у нього зазначеного грошового зобов'язання перед позивачем.

Крім того, позивач на підставі підпункту 7.2. Договору заявляє до стягнення з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу, яка за розрахунком позивача складає 8 426,65 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру пені та з'ясував, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірними та відповідає обставинам справи, а тому, позовна вимога про стягнення 8 426,65 грн. пені підлягає задоволенню у повному обсязі.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 112 663,98 грн. та пені у розмірі 8 426,65 грн., є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 2 421,81 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРКС" (09107, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Павліченко, 17, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37117493) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКСХІМ" (02660, м. Київ, вул. Братиславська, 50, кім. 413, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31413106) 112 663 (сто дванадцять тисяч шістсот шістдесят три) грн. 98 коп. основної заборгованості, 8 426 (вісім тисяч чотириста двадцять шість) грн. 65 коп. пені та 2 421 (дві тисячі чотириста двадцять одна) грн. 81 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 25.06.2013.

Суддя С.О. Саванчук