Рішення

від 26.06.2013 по справі 910/9096/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9096/13 26.06.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Рада-1» ДоІноземного дочірнього підприємства «Норіс-україна» Простягнення 33 484,36 грн. Суддя Куркотова Є.Б.

Представники: Від позивача:не з'явився Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рада-1» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Іноземного дочірнього підприємства «Норіс-Україна» про стягнення 33 484,36 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в супереч умов Договору про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території №б/н від 12.11.2002 р. відповідач, як власник квартири в„–54 будинку 17 по вулиці Ковпака в м. Києві, загальною площею 202,80 кв. м. не належним чином виконує грошове зобов'язання по оплаті послуг з централізованого опалення, відшкодування експлуатаційних витрат та додаткових послуг, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 30 653,68 грн. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 1 408,11 грн. та 3% річних у розмірі 1 422,57 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.05.2013 р. порушено провадження у справі №910/9096/13, розгляд справи призначено на 12.06.2013 р.

24.05.2013 р. через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, за змістом якого заявник просить вжити заходи до забезпечення позову ТОВ «Рада-1» до Іноземного дочірнього підприємства «Норіс-Україна» в розмірі 33 484,36 грн. шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, а саме наказу Господарського суду м. Києва №34/502 від 14.01.2011 р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.06.2013 р. в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову відмовлено, оскільки заявником не надано доказів з якими приписи ст. 66 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість вжиття заходів до забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.06.2013 р. у зв'язку із неявкою у судове засідання представників сторін, розгляд справи відкладено до 26.06.2013 р.

В судове засідання представник позивача не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

12.11.2002 р. між позивачем (Підприємство) та Дочірнім підприємством «ММР-України», правонаступником якого є відповідач (співвласник/споживач) було укладено договір №б/н про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору предметом Договору є забезпечення Підприємством обслуговування та поточного ремонту житлового будинку та прибудинкової території за адресою: м. Київ, вул. Ковпака, 17 де на 3 поверсі знаходиться квартира №54 загальною площею 202,8 кв. м., жилою площею 120,3 кв. м., що належить співвласнику на підставі приватної власності.

Згідно п. 1.2 Договору мета Договору - забезпечення кваліфікованого, якісного та гарантованого обслуговування та поточного ремонту житлового будинку, його технічного обладнання, надання житлово-комунальних послуг, дотримання санітарного стану прибудинкової території для створення мешканцям будинку належних умов проживання.

Положеннями п.п. 2.1, 2.1.1, 2.1.2 Договору визначено, що підприємство зобов'язується забезпечити виконання всього комплексу робіт по утриманню будинку, прибудинкової території та створення необхідних умов мешкання в будинку в тому числі співвласнику та мешкаючим з ним особам, згідно з вимогами «Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій». Надання співвласнику комунальних та інших послуг згідно діючим розцінкам і тарифам та ведення особистого рахунку співвласника.

Відповідно п. 5.9 Договору термін дії цього Договору складає три роки з дня його підписання.

Положеннями п. 5.10 Договору визначено, що дія договору автоматично продовжується на наступний термін, якщо жодна із сторін в письмовій формі не заявить про його перегляд за один місяць до закінчення його дії.

29.08.2012 р. позивач звернувся до відповідача із листом №19/01/30, за змістом якого повідомив останнього про існування заборгованості за договором у розмірі 12 840,38 грн., яку просив сплатити на протязі 7 днів після отримання зазначеного листа.

24.04.2013 р. позивач повторно звернувся до відповідача із претензією-вимогою про сплату заборгованості по оплаті послуг з централізованого опалення, відшкодування експлуатаційних витрат та додаткових послуг, яка станом на 01.04.2013 р. становить 30 653,68 грн. Проте останній відповіді не направив та погашення заборгованості не здійснив.

Спір виник у справі у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором по оплаті послуг з централізованого опалення, відшкодування експлуатаційних витрат та додаткових послуг, у зв'язку із чим виникла за останнім виникла заборгованість у розмірі 30 653,68 грн. у період з січня 2009 р. по 01.04.2013 р.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Вказаний договір є договором про надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із змісту п. 2.2.4 Договору вбачається, що не пізніше 10-го числа наступного місяця вносити плату на рахунок підприємства пропорційно його частині власності в будинку і в розмірах, визначених чинним законодавством, за надані послуги, а саме: диспетчирізацію і технічне обслуговування ліфтів, вивіз побутових відходів, обслуговування будинкових вузлів обліку, їх стандартизацію і метрологію, обслуговування водостоків, люків, димовентиляційних каналів, протипожежної автоматики, внутрішніх та зовнішніх тепло - та електропроводів будинку, дезінфекцію, дератизацію, послуги аварійної служби, підготовку будинку до експлуатації у зимовий період, електроенергію на роботу ліфтів, на освітлення сходових кліток, опалення місць загального користування, воду на миття та полив прибудинкової території, податок на землю, матеріальні витрати, витрати на утримання адміністративного приміщення та апарату управління підприємства, санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будинку, технічне обслуговування, комунальні та інші платежі, передбачені чинним законодавством України.

Однак в порушення умов договору відповідач не виконав свої зобов'язання щодо сплати заборгованості по оплаті послуг з централізованого опалення, відшкодування експлуатаційних витрат та додаткових послуг, внаслідок чого у період у період з січня 2009 р. по 01.04.2013 р. у відповідача виникла заборгованість у розмірі 30 653,68 грн. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Доказів звернення відповідача до позивача в порядку ст.18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» для складання та підписання акту-претензії щодо порушення позивачем як виконавцем умов договору із зазначенням строків, видів та показників порушень відповідачем також надано не було.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Іноземним дочірнім підприємством «Норіс-Україна» не наведено обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства про стягнення з Підприємства заборгованості у розмірі 30 653,68 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційної складової боргу у розмірі 1 408,11 грн. та 3% річних у розмірі 1 422,57 грн., що нараховані у загальний період з грудня 2008 р. по березень 2012 р.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З розрахунком розміру 3% річних в сумі 1 422,57 грн., наданим позивачем, суд погодився та вважає його обґрунтованим.

Суд здійснює перерахунок заявлених до стягнення інфляційних збитків з урахуванням викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, враховуючи наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат з грудня 2008 р. по березень 2012 р.

Розмір інфляційного збільшення суми боргу за прострочення виконання грошового зобов'язання за перерахунком суду складає 1 113,37 грн.

В іншій частині - 294,74 грн. інфляційні втрати нараховано безпідставно.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних заяв та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 30 653,68 грн., 3% річних у розмірі 1 422,57 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 113,37 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада-1» задовольнити частково.

2. Стягнути з Іноземного дочірнього підприємства «Норіс-україна» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18; ідентифікаційний код 31991513) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада-1» (02068, м. Київ, вул. Драгоманова, 17; ідентифікаційний код 32070503) заборгованість у розмірі 30 653 (тридцять тисяч шістсот п'ятдесят три) грн. 68 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 1 113 (одна тисяча сто тринадцять) грн. 37 коп., 3% річних у розмірі 1 422 (одна тисяча чотириста двадцять дві) грн. 57 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 705 (одна тисяча сімсот п'ять) грн. 35 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Є.Б. Куркотова

Дата підписання повного тексту рішення - 27.06.2013 р.