Рішення

від 25.06.2013 по справі 913/1071/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 червня 2013 року Справа № 913/1071/13

Провадження №3/913/1071/13

За первісним позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хай Термал Технолоджис»,

м. Луганськ,

про стягнення 141 569 грн. 13 коп.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хай Термал Технолоджис», м. Луганськ,

до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ,

про визнання договору недійсним

суддя Секірський А.В.

в присутності представників сторін:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом):

- Єгоров В.С. , довіреність №14-30 від 30.01.2013;

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - Буднік Р.А. , довіреність №19 від 01.04.2013;

представник державного реєстратора: Зєнкін В.С. , довіреність №01/1-07-80/0/39-13 від 15.01.2013,

в с т а н о в и в:

Суть спору : Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» ( далі - позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом) заявлено вимогу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хай Термал Технолоджис» (далі - відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом) суми основного боргу в розмірі 129448,47 грн., інфляційних нарахувань - 508,21 грн., 3% річних - 4042,74 грн. та пеню - 7569,71 грн. за договором №3454/ТЕ-11 від 30.09.2011 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання.

В обґрунтування позовних вимог позивач за первісним позовом зазначив, що згідно договору №3454/ТЕ-11 від 30.09.2011, позивач за первісним позовом зобов'язався передати відповідачу за первісним позовом природний газ, а відповідач за первісним позовом повинен був прийняти та оплатити поставлений природний газ.

Позивач за первісним позовом свої зобов'язання згідно договору виконав, передав відповідачу за первісним позовом протягом листопада 2011 - квітня 2012 року природний газ, на загальну суму 129 448,47 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу. Відповідач за первісним позовом свої зобов'язання по договору не виконав.

Станом на 11.04.2013 заборгованість відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом за листопад 2011 - квітень 2012 року становить 129 448,47 грн., крім того, за прострочення оплати поставленого природного газу позивачем за первісним позовом нараховано пеню в розмірі - 7 569,71 грн., інфляційних нарахувань в розмірі - 508,21 грн., 3% річних в розмірі - 4042,74 грн.

Відповідач за первісним позовом 23.04.2013 звернувся з зустрічним позовом до позивача за первісним позовом про визнання недійсним договору №3454/ТЕ-11 від 30.09.2011 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, який обґрунтував тим, що згідно абз.2 ч. 8.10 Статуту ТОВ «Хай Термал Технолоджис» затвердженого рішенням Загальних зборів учасників від 30.09.2008 року, генеральний директор має право укладати угоди від імені Товариства, видавати доручення (довіреності), рішення про укладення (підписання) яких прийнято учасником. Рішення учасника на укладення (підписання) договору поставки природного газу відсутнє. Це означає, що договір поставки природного газу підписаний особою яка не мала права підписувати його.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні первісні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, зустрічні позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у відзиві на зустрічну позовну заяву від 25.06.2013.

Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні зустрічні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у зустрічному позові, первісні позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у письмовому відзиві №146 від 22.04.2013 (а.с. 55-56).

Розглянувши матеріали справи, вислухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, суд встановив такі фактичні обставини.

30.09.2011 між Публічним акціонерним товариством «Луганськгаз» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хай Термал Технолоджис» був укладений договір поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання №3454/ТЕ-11 (далі - Договір) (а.с. 15-19).

19.12.2011 між Публічним акціонерним товариством «Луганськгаз» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хай Термал Технолоджис» було укладено додаткову угоду №1 до договору №3454/ТЕ-11 від 30.09.2011, відповідно до якої договір було викладено в новій редакції (а.с. 23-29).

Між сторонами договору було також укладено додаткову угоду №2 від 04.01.2012 до договору №3454/ТЕ-11 від 30.09.2011 відповідно до якої п. 4.2 договору було викладено в новій редакції (а.с. 32) та додаткову угоду №3 від 13.08.2012 до договору №3454/ТЕ-11 від 30.09.2011 відповідно до якої договір припинив дію в частині постачання природного газу з 01.09.2012 (а.с. 33).

03.12.2012 Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» та Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» уклали договір № 14/7229/12 про відступлення права вимоги (а.с. 10-11). Відповідно до п.1.1 та п. 1.2 зазначеного договору первісний кредитор передає, а новий кредитор (позивач) приймає на себе право вимоги до боржника первісного кредитора ТОВ «Хай Термал Технолоджис» за договором на постачання природного газу №№3454/ТЕ-11 від 30.09.2011.

Крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в п. 1.1 договору, до Нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням Боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором.

Відповідно до п. 2.2 договору про відступлення права вимоги, право вимоги вважається переданим після фактичної передачі документів, зазначених в п. 2.1 цього договору. Передача документів оформлюється актом приймання-передачі з зазначенням переліку переданих документів (а.с. 12-13).

У відповідності з п. 2.3 договору про відступлення права вимоги відповідача за первісним позовом було належним чином повідомлено про відступлення права вимоги про що свідчить лист Первісного кредитора з доказами направлення (а.с. 14, 48).

Таким чином, належним позивачем за даним позовом є саме ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».

Згідно п. 1.1 договору №3454/ТЕ-11 від 30.09.2011 (з урахуванням внесених змін) постачальник (позивач за первісним позовом) постачає природний газ споживачу (відповідач за первісним позовом) в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором. Газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання. Використання газу споживачем для інших потреб не є предметом цього договору.

Згідно п. 4.1 договору розрахунки за реалізований споживачеві газ здійснюються за цінами, що встановлено національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Відповідно до п. 4.2 договору загальна вартість за 1000 куб.м. газу становить 1309,2000 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та податку на додану вартість.

На підставі п.4.1 договору та п.4.6 договору (зі змінами) оплата вартості за постачання газу здійснюється споживачем шляхом поетапної оплати у такому порядку:

- перша оплата у розмірі 40% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 30% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30(31) числа поточного місяця.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 15 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 2.2 додатку №1 послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу (а.с. 20-22).

Позивач за первісним позовом у листопаді 2011 - квітні 2012 року належним чином виконав умови даного договору, поставив природний газ відповідачеві за первісним позовом за договором №3454/ТЕ-11 від 30.09.2011 природний газ, а саме:

- за листопад 2011 року - 18,320 куб.м на суму 23 984,55 грн., що підтверджується актом приймання - передачі природного газу від 30.11.2011 (а.с. 34), підписаним сторонами;

- за грудень 2011 року - 19,033 куб.м на суму 24 918,01 грн., що підтверджується актом приймання - передачі природного газу від 31.12.2011 (а.с. 35), підписаним сторонами;

- за січень 2012 року - 19,827 куб.м на суму 25 957,52 грн., що підтверджується актом приймання - передачі природного газу від 31.01.2012 (а.с. 36), підписаним сторонами;

- за лютий 2012 року - 21,705 куб.м на суму 28 416,18 грн., що підтверджується актом приймання - передачі природного газу від 29.02.2012 (а.с.37), підписаним сторонами;

- за березень 2012 року - 18,905 куб.м на суму 24 750,42 грн., що підтверджується актом приймання - передачі природного газу від 31.03.2012 (а.с.38), підписаним сторонами;

- за квітень 2012 року - 1,086 куб.м на суму 1421,79 грн., що підтверджується актом приймання - передачі природного газу від 30.04.2012 (а.с.39), підписаним сторонами.

Про належне виконання позивачем за первісним позовом своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача за первісним позовом претензій та повідомлень про порушення зобов'язань за договором.

Відповідач за первісним позовом свої обов'язки за договором щодо своєчасної та повної сплати вартості поставленого природного газу не виконав, внаслідок чого за ним на момент звернення позивача за первісним позовом до суду з даним позовом утворилась заборгованість за договором №3454/ТЕ-11 від 30.09.2011 в розмірі 129 448,47 грн.

Пунктом 6.1 договору (зі змінами) передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з договором і чинним законодавством України; п.6.2.2 - у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На підставі умов договору, а також з урахуванням приписів ст. 232 Господарського кодексу України позивачем за первісним позовом нараховано та заявлено до стягнення з відповідача за первісним позовом пеню за порушення строків оплати поставленого газу у розмірі 7569,71 грн.

На підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у сумі 4042,74 грн. та інфляційні нарахування на суму боргу у сумі 508,21 грн., що підтверджено відповідними розрахунками позивача в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали, додані до позовної заяви, надані учасниками судового процесу докази, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість первісних позовних вимог, та необґрунтованість зустрічних позовних вимог та необхідність задоволення у повному обсязі первісних позовних вимог, та відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог з таких підстав.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п.2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Фактичні обставини свідчать, що позивач за первісним позовом на виконання умов договору постачав відповідачу за первісним позовом природний газ, претензій щодо постачання природного газу у відповідача за первісним позовом немає.

Обсяги поставленого газу за листопад 2011 - квітень 2012 року позивач за первісним позовом підтверджує відповідними актами приймання-передачі природного газу.

Втім, відповідач за первісним позовом в порушення умов договору не здійснив оплату за поставлений природний газ за листопад 2011 - квітень 2012 року, у зв'язку з чим виникла заборгованість по сплаті поставленого природного газу в сумі 129 448,47 грн., яка підтверджується також актом звірення розрахунків станом на 01.11.2012 (а.с. 41).

Таким чином, заборгованість відповідача за первісним позовом за листопад 2011 - квітень 2012 року яка складає 129 448,47 грн., підтверджена матеріалами справи, заявлена обґрунтовано та підлягає до стягнення з відповідача.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п.6.2.2 договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За порушення термінів оплати за договором №3454/ТЕ-11 від 30.09.2011 відповідачу за первісним позовом нарахована пеня за прострочення платежу за листопад 2011 - квітень 2012 року у сумі 7569,71 грн.

Перевіривши розрахунок заявленої суми пені суд дійшов висновку, що позивачем за первісним позовом пеня нарахована вірно та є обґрунтовано заявленою.

У відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем за первісним позовом нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 4042,74 грн., а також інфляційні нарахування на суму заборгованості у розмірі 508,21 грн.

Наданий позивачем за первісним позовом розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань є обґрунтованим, та таким, що відповідає матеріалам справи та її фактичним обставинам, а тому вимога про стягнення з відповідача за первісним позовом 3% річних у сумі 4042,74 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 508,21 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, первісний позов підлягає задоволенню у загальній сумі 141 569 грн. 13 коп., з них: 129 448 грн. 47 коп. - борг за поставлений природний газ, 7569 грн. 71 коп. - пеня, 4042 грн. 74 коп. - 3% річних, 508 грн. 21 коп. - інфляційні нарахування.

В ході судового розгляду справи суд дійшов висновку про необхідність відмовити у зустрічних позовних вимогах в повному обсязі з огляду на наступне.

Статтею 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлений принцип правомірності правочину, відповідно до якого правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підстави для визнання правочину недійсним визначені в ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України , відповідно до якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Зміст вказаної норми дозволяє зробити висновок про те, що для визнання правочину недійсним має значення недодержання сторонами вимог ЦК України в момент його вчинення, а не протягом його виконання.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності ; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятись у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, для визнання спірного договору недійсним позивач за зустрічним позовом має довести за допомогою належних засобів доказування, що договір суперечить вимогам чинного законодавства щодо його форми, змісту, правоздатності і волевиявленню сторін, на момент укладення договору свідомо існує об'єктивна неможливість настання правового результату, а також, що внаслідок його укладення порушені права або охоронювані законом інтереси позивача за зустрічним позовом.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що згідно зі статтями 4,10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом.

Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до абз. 2 п. 8.10 Статуту ТОВ «Хай Термал Технолоджис» затвердженого рішенням загальних зборів учасників від 30.09.2008 (далі - Статут) генеральний директор має право укладати угоди від імені товариства, видавати доручення (довіреності), рішення про укладення (підписання) яких прийнято учасником. Як зазначає позивач за зустрічним позовом, рішення учасника на укладення (підписання) договору поставки природного газу відсутнє і це на його думку означає, що договір поставки природного газу підписаний особою яка не мала права підписувати його, у зв'язку з чим даний договір підлягає визнанню недійсним. Але суд не погоджується з такими висновками позивача за зустрічним позовом з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, проте, разом з тим, частиною 3 ст. 92 Цивільного кодексу України передбачено, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Це положення є гарантією стабільності майнового обороту і є також загальноприйнятим стандартом у світовій практиці, зокрема, відповідно до Першої директиви Ради Європейських Співтовариств від 09.03.1968 (68/151/ЄЕС).

Відповідна правова позиція також викладена в 3.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 відповідно до якої припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

У зв'язку з наведеним господарському суду слід виходити з того, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо:

- такі обмеження передбачені законом (наприклад, абзацом другим частини другої статті 98 ЦК України);

- про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Судом встановлено, що зі сторони позивача за зустрічним позовом договір було підписано Болдирєвою Л.С., яка була генеральним директором на той момент.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 12.06.2013 №16656006 зазначено, що Болдирева Лариса Сергіївна - керівник, - підписант . Судом встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців жодних обмежень щодо укладання угод Болдирєвою Л.С. не встановлено.

Таким чином, позивачем за зустрічним позовом не доведено, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Відповідна правова позиція також викладена в 3.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 відповідно до якої наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання , здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Судом встановлено, що відповідний правочин був схвалений позивачем за зустрічним позовом шляхом прийняття газу про що свідчать наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі природного газу.

Тобто, вчинивши ряд зазначених у наведених законодавчих нормах дій, позивач за зустрічним позовом фактично схвалив правочин, недійсність якого є предметом розгляду у даній справі.

Таким чином, в ході судового розгляду справи встановлено, що позивачем за зустрічним позовом не доведено за допомогою належних і допустимих доказів наявності підстав для визнання спірного договору недійсним, а обставини, на які в обґрунтування своїх позовних вимог посилається позивач за зустрічним позовом, в контексті ст. 207 Господарського кодексу України, не є такими, які б тягнули за собою правові наслідки у вигляді недійсності укладеного між сторонами договору тому у задоволенні зустрічних позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати у відповідності з приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача за первісним позовом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Первісний позов задовольнити в повному обсязі.

2 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хай Термал Технолоджис», вул. Фрунзе, 107б, м. Луганськ, 91005, код ЄДРПОУ 35773835, на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 20077720, заборгованість за договором №3454/ТЕ-11 від 30.09.2011 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання за листопад 2011 - квітень 2012 року в розмірі 129 448 грн. 47 коп. (сто двадцять дев'ять тисяч чотириста сорок вісім гривень 47 копійок), пеню в розмірі 7569 грн. 71 коп. (сім тисяч п'ятсот шістдесят дев'ять гривень 71 копійка), 3% річних в розмірі 4042 грн. 74 коп. (чотири тисячі сорок дві гривні 74 копійки), інфляційні витрати в розмірі 508 грн. 21 коп. (п'ятсот вісім гривень 21 копійка) та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2831 грн. 39 коп. (дві тисячі вісімсот тридцять одна гривня 39 копійок), видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 01.07.2013.

Суддя А.В. Секірський