Рішення

від 19.06.2013 по справі 914/1753/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.13 р. Справа № 914/1753/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Мак Л.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро-Крат", м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Новекс", м. Львів

про стягнення 15 196,32 грн.

За участю представників сторін:

від позивача Вороницька-Гайдак Н.О. - представник (довіреність №б/н від 04.03.2013р.);

від відповідача не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору : Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Бюро-Крат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новекс" про стягнення 15 196,32 грн., з яких 11 609,40 грн. основного боргу, 46,44 грн. інфляційні втрати, 1 294,53 грн. 22% річних, 865,95 грн. пеня, 1 380,00 грн. юридичні послуги.

Ухвалою суду від 16.05.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 29.05.2013р. Ухвалою суду від 29.05.2013р. розгляд справи відкладено на 19.06.2013р. у зв"зку з неявкою відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених в позовній заяві.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив вимог ухвал суду від 16.05.2013р. та 29.05.2013р. не виконав, причин неявки представника та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи про що свідчить поштове повідомлення №7902403753407 від 31.05.2013р. - вручено 03.06.2013р. (вх. №20888/13 від 06.06.2013р.).

Станом на день розгляду справи (19.06.2013р.) відзив, докази витребувані ухвалою суду, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

встановив:

01.09.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бюро-Крат" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новекс" (покупець) було укладено договір поставки №11/159 (далі по тексту - договір поставки), відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався в обумовлений даним договором строк поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар (канцелярські товари та сувенірна продукція) в асортименті відповідно специфікації постачальника (додаток №1) та накладних, на умовах та в порядку, визначених даним договором.

Відповідно до п.3.2.2. договору постачальник зобов'язувався своєчасно передавати покупцю визначену договором продукцію.

Покупець, в свою чергу, відповідно до п.3.4.2. договору зобов'язувався своєчасно сплачувати за поставлений йому товар.

Відповідно до п.4.3. договору покупець здійснює оплату товару протягом 365 календарних днів з дати приймання товару покупцем, що вказана в накладній.

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар (канцелярські товари та сувенірну продукцію) на загальну суму 12 830,33 грн., згідно видаткових накладних: №8-5747 від 01.09.2011р. на суму 11 609,40 грн.; №8-7651 від 12.12.2011р. на суму 1 220,93 грн.

Проте, відповідач порушив свої зобов'язання, оплату за поставлений товар провів частково, а саме 1 220,93 грн., відтак, основний борг складає 11 609,40 грн.

Позивач керуючись умовами п.7.2., у зв'язку із простроченням оплати за отриманий товар нарахував відповідачу 22% річних від простроченої суми, що становлять 1 294,53 грн. та пеню в сумі 865,95 грн.

Крім того, позивач згідно умов ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 46,44 грн. інфляційних втрат.

Також позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 1 380,00 грн. витрат на юридичні послуги.

Отже, загальна сума заборгованості становить 15 196,32 грн., з яких 11 609,40 грн. основного боргу, 46,44 грн. інфляційні втрати, 1 294,53 грн. 22% річних, 865,95 грн. пеня, 1 380,00 грн. юридичні послуги.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Згідно ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Факт виконання позивачем зобов'язань по договору підтверджується видатковими накладними на загальну суму 12 830,33 грн., а саме: №8-5747 від 01.09.2011р. на суму 11 609,40 грн.; №8-7651 від 12.12.2011р. на суму 1 220,93 грн.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п.4.3. договору покупець здійснює оплату товару протягом 365 календарних днів з дати приймання товару покупцем, що вказана в накладній.

Проте відповідач порушив свої зобов'язання, оплату за поставлений товар здійснив 12.12.2011р. частково на суму 1 220,93 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою.

Відтак, борг становить 11 609,40 грн. Ця ж сума відображена сторонами у підписаному між ними акті звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2012р. по 22.05.2013р.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вказано у ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 11 609,40 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами п.7.2. договору у випадку несвоєчасної оплати товару покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 22% річних від простроченої суми, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період заборгованості, за кожний день прострочення платежу.

Оскільки сторони в договорі визначили інший розмір процентів, ніж зазначений у ч.2 ст.625 ЦК України, відтак, позивач правомірно нарахував 1 294,53 грн. 22% річних, які підлягають стягненню.

Крім того, стягненню з відповідача підлягають 46,44 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період заборгованості, за кожний день прострочення платежу, у випадку несвоєчасної оплати товару покупцем, передбачено сторонами в п.7.2. договору.

Відтак, з відповідача правомірно підлягає стягненню 865,95 грн. пені згідно поданого позивачем розрахунку.

Суд, розглянувши позовну вимогу про стягнення з відповідача витрат пов'язаних з наданням юридичних послуг в сумі 1 380,00 грн., зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 01.03.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бюро-Крат" (замовник) в особі директора Філімонова О.О. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Феміда-Закон" (виконавець) в особі директора Гайдака О.В., було укладено договір про надання юридичних послуг №01/03/2013-1.

Відповідно до п.1. договору від 01.03.2013р. замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати замовникові юридичні послуги в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п.4. договору від 01.03.2013р. замовник зобов'язується прийняти та оплатити послуги в строки та на умовах, передбачених даним договором.

Представником позивача надано банківську виписку від 14.03.2013р., з якої вбачається, що позивачем ТзОВ "Бюро-Крат" здійснено оплату 1 380,00 грн. на розрахунковий рахунок ТзОВ "Феміда-Закон", з призначенням платежу - за юридичні послуги.

Згідно ст.44 ГПК України до складу судових витрат відносяться послуги адвоката.

За змістом ч.3 ст. 48 та ч.5 ст. 49 ГПК України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п.1 ст. 1 та ч.1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у ч.4 п.6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 із змінами та доповненнями "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України".

З договору про надання юридичних послуг №01/03/2013-1 від 01.03.2013р. не вбачається, що він укладений з адвокатом, адвокатськиим бюро, колегією, фірмою, конторою чи іншим адвокатським об'єднанням з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді. В судовому засіданні представником позивача була Вороницька-Гайдак Н.О., яка не є адвокатом.

Відтак, вимога позивача про стягнення з ТзОВ „Новекс" 1 380,00 грн. витрат пов'язаних з наданням юридичних послуг не підлягає задоволенню.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата судового збору підтверджується платіжними дорученнями №1969 від 13.03.2013р. на суму 1 380,00 грн. та №1972 від 14.03.2013р. на суму 340,50 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України слід покласти сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.11, 526, 530, 549, 610, 612, 625, 627-629, 712 ЦК України, ст.ст.174, 193, 230-232, 265 ГК України, ст.ст. 4 3 , 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новекс" (79067, м.Львів, Личаківський район, вул.Гайдучка, 1; р/р 260010101829 в ПАТ "Прокредитбанк»; МФО 320917; код ЄДРПОУ 32893614) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро-Крат" (юридична адреса: 01042; м.Київ, провул. Новопечерський, буд. 5; поштова адреса: 02140, м.Київ, вул.Б.Гмирі, 1/2, офіс 141; р/р 26009210252261 в АТ КБ "ПроКредит Банк" м.Києва; МФО 320984; код ЄДРПОУ 24917826) основний борг в сумі 11 609,40 грн., 46,44 грн. інфляційних втрат, 1 294,53 грн. 22% річних, 865,95 грн. пені та 1 564,25 грн. судового збору.

3 . У задоволенні позову в частині стягнення 1 380,00 грн. витрат на юридичні послуги відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішення законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 25.06.2013р.

Суддя Сухович Ю.О.