Постанова

від 07.06.2013 по справі 826/2592/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 червня 2013 року письмове провадження № 826/2592/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. вирішив у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфічне обєднання "Укрдрук" до Державної податкової інспекцїя у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень №0000722260, №0000732260 від 08.02.2013

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 08.02.2013 р. №№ 0000722260, 0000732260.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України, прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток і застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, винесеними на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

10.04.2013 р. відповідач в судове засідання не з'явився, хоча й був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У зв'язку з тим, що перевірка позивача проводилась з урахуванням періоду до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01.01.2011 р.), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31.12.2010 р.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Відповідачем з 09.01.2013 по 15.01.2013, на підставі пп.78.1.1, п.78.1, ст.78, пп.75.1.2, п.75.1, ст.75, та відповідно до п.82.2, ст.82 Податкового кодексу України, наказу, виданого Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м.Києва ДПС від 09.01.2013 №44 про проведення позапланової виїзної перевірки, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Поліграфічне об'єднання «Укрдрук» (код ЄДРПОУ 34956576) з питань достовірності нарахування та своєчасності сплати сум ПДВ та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «ЛЕМІШ ГРУП» (код ЄДРПОУ 36521019) та ТОВ «УКРЗЕМСТРОЙ» (код ЄДРПОУ 36588445) за період з 01.09.2009 по 30.09.2012.

В ході проведення перевірки встановлено взаємовідносини позивача з контрагентом - ТОВ «ЛЕМІШ ГРУП» ґрунтувалися на договорі по виготовленню фотоформ, який був укладений у спрощеній формі (на підставі виписаних рахунків-фактур). На підтвердження виконання вищезазначеного договору ТОВ «ЛЕМІШ ГРУП» сторонами було складено акти виконаних робіт.

На підтвердження позивачем витрат на оплату наданих контрагентом послуг до складу валових витрат підприємства, а також сплати ним податку на додану вартість у складі ціни за надані послуги, контрагентом були виписані позивачу відповідні первинні документи - рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкові накладні, які на думку позивача, є документами, що дають йому право на податковий кредит, а також, включення до складу валових витрат підприємства відповідних витрат на оплату наданих контрагентами послуг.

Під час перевірки податковим органом у якості податкової інформації було використано Вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 24.01.2012 №1-2005/11. Даний вирок містить наступну інформацію : «у вересні 2010 у невстановлений день та час підсудний ОСОБА_1, знаходячись на території Центрального залізничного вокзалу зустрівся з незнайомим йому чоловіком, який запропонував підсудному за грошову винагороду придбати на своє ім'я суб'єкт підприємницької діяльності - ТОВ «ЛЕМІШ ГРУП» в подальшому внести зміни в органах державної влади, повідомивши при цьому підсудному, що підприємство слід придбати з метою прикриття незаконної діяльності третіх осіб і до фінансово-господарської діяльності цього підприємства підсудний не буде мати ніякого відношення.

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_1 було придбане фіктивне підприємство ТОВ «ЛЕМІШ ГРУП» з метою прикриття незаконної діяльності.

Такі дії підсудного-придбання ТОВ «ЛЕМІШ ГРУП» - були направлені на легалізацію суб'єкту підприємства-юридичної особи-без наміру здійснення господарської діяльності, передбаченої законодавством та статутними документами підприємства. Дали можливість невстановленим особам здійснювати незаконну діяльність, використовуючи фіктивну юридичну особо - ТОВ «ЛЕМІШ ГРУП»

Відповідно до інформаційно-аналітичної довідки від 31.10.2011 за №15449/9/23-1010 встановлено, що за результатами аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ «ЛЕМІШ ГРУП» з питань дотримання податкового законодавства за період з 07.09.2010 по 17.09.2010 року вбачаються порушення : п.п.4.1.1, п.4.1, ст.4, пн.11.3.1 її.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого виявлено заниження податку на прибуток в розмірі 1 749 324 грн.; пп.3.1.1, п.3.1, ст.3, пп.7.3.1, п.7.3 ст.7, п.10.1 Закону України « Про податок на додану вартість» в результаті чого вбачається заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 396 892 грн. 82 коп.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у скоєнні інкримінованого йому злочині визнав повністю.

ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ст.205 ч.2 Кримінального кодексу України та призначено покарання у вигляді штрафу в сумі трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51000 грн.»

Аналізом звітності ТОВ «ЛЕМІШ ГРУП» встановлено відсутність декларування основних фондів, трудових ресурсів. Декларації з податку на прибуток ТОВ «ЛЕМІШ ГРУП» присвоєно статус «недійсна».

Також, згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 та пояснень ТОВ «Поліграфічне об'єднання «Укрдрук» по вищевказаним взаємовідносинам наявна кредиторська заборгованість ТОВ «Поліграфічне об'єднання «Укрдрук» на суму 778 683 грн.

Взаємовідносини позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРЗЕМСТРОЙ» ґрунтувалися на договорі №П-05/10-09 від 05.10.2009. Згідно договору ТОВ «УКРЗЕМСТРОЙ» (Виконавець) зобов'язався виконувати роботи по виводу пластин, а також же інші поліграфічні роботи для ТОВ «Поліграфічне об'єднання «Укрдрук» (Замовника) вартістю, обумовленими і згідно виставлених рахунків-фактур.

На підтвердження позивачем витрат на оплату наданих контрагентом послуг до складу валових витрат підприємства, а також сплати ним податку на додану вартість у складі ціни за надані послуги, контрагентом були виписані позивачу відповідні первинні документи - рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкові накладні, які на думку позивача, є документами, що дають йому право на податковий кредит, а також, включення до складу валових витрат підприємства відповідних витрат на оплату наданих контрагентами послуг.

Під час перевірки було використано Вирок Подільського районного суду міста у справі 1-596/11 від 09.08.2011. У Вироку зазначено, «ОСОБА_2 згідно даних Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України є засновником та директором суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЗЕМСТРОЙ». Вказане підприємство було зареєстроване в державних органах влади як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа. ОСОБА_2 взяла участь у його створенні з корисливих мотивів.

Такі дії ОСОБА_2 були направлені на легалізацію суб'єкта підприємництва, без наміру здійснення господарської діяльності, передбаченої законодавство та статутними документами підприємства, дали змогу невстановленим особам здійснювати незаконну діяльність, використовуючи фіктивну юридичну особу - ТОВ «УКРЗЕМСТРОЙ» і прикривати незаконну фінансово-господарську діяльність інших суб'єктів підприємницької діяльності.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_2 повністю визнала свою вину по пред'явленому обвинуваченню, покаялася у вчиненому.

ОСОБА_2 визнати винною у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України і призначити їй міру покарання у вигляді штрафу у розмірі трьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян».

Аналізом звітності ТОВ «УКРЗЕМСТРОЙ» встановлено відсутність декларування основних фондів, трудових ресурсів. Декларації з податку на прибуток ТОВ «УКРЗЕМСТРОЙ» присвоєно статус «недійсна». ТОВ «УКРЗЕМСТРОЙ» стан «припинено, але не знято з обліку (кор не пусті)».

Також згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 - по вищевказаним взаємовідносинам наявна кредиторська заборгованість ТОВ «Поліграфічне об'єднання «Укрдрук» на суму 617 500 грн.

Вищезазначене дало відповідачу підстави вважати, що контрагенти позивача -ТОВ «ЛЕМІШ ГРУП», ТОВ «УКРЗЕМСТРОЙ» є "фіктивними", а всі правочини (договори), укладені між позивачем та такими контрагентами є нікчемними та такими, що вчиненні без мети настання реальних наслідків, отже не створюють інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, а виписані зазначеними контрагентами первинні бухгалтерські документи, не можуть бути прийняті до уваги, як документи, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 22.01.2013 № 52/22-6/34956576, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: п.1.32 ст.1., п.5.1.,пп.5.2.1 п.5.2., абзацу 4 пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 373 213 грн., в т.ч. за ІІІ квартал 2009 року в сумі 74 609 грн., за ІV квартал 2009 року в сумі 186 201 грн., за І квартал 2010 року в сумі 35 000 грн., за ІІ квартал 2010 року в сумі 77 583 грн. та пп.7.4.1. та 7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 282 972 грн., в т.ч. : за вересень 2009 року в сумі - 59688 грн., за жовтень 2009 року в сумі - 21000 грн., за листопад 2009 року в сумі - 29000 грн., за грудень 2009 року в сумі - 98817 грн., за квітень 2010 року - 15667 грн., за травень 2010 року - 32000грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки від 22.01.2013 р. №52/22-6/34956576, позивачем були подані відповідачу заперечення до акту, за результатами розгляду яких, висновки акту перевірки були залишені без змін, а заперечення - без задоволення.

Крім того, відповіддю від 05.02.2013 р. за № 2794/10/22-605-1 на заперечення до акту перевірки, у зв'язку з виявленням технічних помилок в акті перевірки від 22.01.2013 № 52/22-6/34956576, крім іншого, абзац на ст. 10 акта «Також, згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 та пояснень ТОВ «ПО «Укрдрук» вх. 19285/10 від 05.11.2012 р. - по вищевказаним взаємовідносинам наявна кредиторська заборгованість ТОВ «ПО» Укрдрук» на суму 778683 грн.» доповнити наступним: «термін виникнення кредиторської заборгованості по ТОВ «ЛЕМІШ ГРУП» є період вересень 2009- травень 2010»; абзац на ст.12 акта «Також згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 - по вищевказаним взаємовідносинам наявна кредиторська заборгованість ТОВ «ПО»Укрдрук» на суму 617500 грн.» доповнити наступним : «термін виникнення вказаної кредиторської заборгованості по ТОВ»УКРЗЕМСТРОЙ» є період жовтень 2009-грудень 2009».

Висновки акту перевірки були викладені в наступній редакції : перевіркою встановлено порушення ТОВ «Поліграфічне об'єднання «Укрдрук» :

- п.1.32. ст.1., п.5.2., пп.5.2.1., п.5.2.. абзацу 4 пп.5.3.9, п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 355213 грн. в т.ч. за ІІІ квартал 2009 року в сумі 74609 грн., за ІV квартал 2009 року в сумы 186021 грн., за І квартал 2010 року в сумі 35000 грн., за ІІ квартал 2010 року в сумі 59583 грн.,

- пп.7.4.1 та 7.4.4 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 282972 грн., в т.ч. за вересень 2009 р. в сумі 59688 грн., за жовтень 2009 р. в сумі 21000 грн., за листопад 2009р. в сумі 29000 грн., за грудень 2009р. в сумі 98817 грн., за березень 2010р. в сумі 26800 грн., за квітень 2010 р. в сумі 15667 грн., за травень 2010 р. в сумі 32000 грн.

На підставі акта перевірки від 22.01.2013 р. №52/22-6/34956576, відповідачем були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення: від 08.02.2013 р. № 0000732260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 280 604 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 70 151 грн.; від 08.02.2013. № 0000722260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість розмірі 74 467 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 18 617 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 202, ч.1-3,5,6 ст. 203 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ч.1 ст. 204 ЦКУ).

Згідно ч.2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно ч.1,2 ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи в їх сукупності: систематичність угод позивача з контрагентами посадові особи, яких визнано винними у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 205 та ч.2 ст. 205 Кримінального кодексу України, відсутність обґрунтованих пояснень позивача та його контрагентів про фактичне виконання угод , а також те, що податковим органом не встановлено будь-якої діяльності контрагентів позивача крім діяльності з формування податкового кредиту з податку на додану вартість для інших суб'єктів господарської діяльності, укладений між позивачем та контрагентом договір підписані невстановленими особами з боку контрагентів, суд погоджується з висновками відповідача, викладених в акті.

Відповідно до пп. 14.1.36. п.14.1. ст. 14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп. 14.1.27. п.14.1. ст. 14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.5.1, пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат підприємства включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до ч.4 пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно п.1.7. ст.1. Закону України "Про податок на додану вартість", пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу).

Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.6. ст.198 Кодексу, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 Закону, п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп.7.5.1. п.7.5. Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.2. ст.198 Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту та бюджетного відшкодування, необхідні первинні документи (зокрема, податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі-Закон).

Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст.2).

Частиною 2 ст.3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Враховуючи викладені вище обставини справи, судом встановлено, що первинні бухгалтерські документи з боку контрагентів були підписані невстановленими особами. При цьому позивач не надав суду обґрунтованих пояснень, щодо осіб з якими фактично здійснювався обмін первинними документами.

Згідно п. 2.15 вищевказаного Положення, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Відповідно до п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Проте бухгалтером не було виконано покладений на нього обов'язок, згідно пп.2.15. 2.16 Положення.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства, не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та не можуть базуватися на недійсному правочині.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

В судовому засіданні, при огляді наявних в матеріалах справи первинних документів по взаємовідносинах позивача з контрагентами - ТОВ "УКРЗЕМСТРОЙ", ТОВ "ЛЕМІШ ГРУП", судом було встановлено, що податкові накладні, виписані зазначеними контрагентами не містять реквізитів посад посадової особи, яка їх підписувала. Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) складені без зазначення дати і місця складення акту, не містять реквізитів посад та ініціалів посадових осіб, які їх підписували. Рахунки-фактури виписані без зазначення реквізитів посади та ініціалів посадової особи, яка їх підписувала.

Однак, з наданих позивачем доказів, наявних у справі документів не вбачається реальності виконання визначених у актах робіт по виводу пластин, а також інші поліграфічні роботи. Позивач не зміг спростувати висновки викладені в акті перевірки, зокрема щодо вироків Подільського районного суду м. Києва, Шевченківського районного суду міста Києва по контрагентах Позивача.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний поступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце та чи вчинене воно цією особою.

Враховуючи наведені правові норми, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати належними доказами документи видані контрагентами - ТОВ "ЛЕМІШ ГРУП", ТОВ "УКРЗЕМСТРОЙ" та представлені позивачем. Ці документи не можуть також надати йому право на включення витрат понесених за недійсними договорами до складу валових витрат підприємства та податкового кредиту у порядку, визначному Податковим кодексом України.

Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи свідчить про те, що відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, повністю виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліграфічне об'єднання «Укрдрук» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій