Постанова

від 21.05.2013 по справі 801/2101/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 травня 2013 р. (12:16 год.) Справа №801/2101/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Богацькій А.О. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» в особі Феодосійської філії Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя»

до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю представників сторін:

від позивача: Курлищук Алевтина Олександрівна, довіреність № 39 від 13.03.13р., паспорт серії НОМЕР_1; Вакулич Тетяна Вікторівна, довіреність № 38 від 12.03.13р., посвідчення №0601;

від відповідача: Васильєва Наталя Олександрівна, довіреність № 79 від 14.09.12р., посвідчення № 103357;

Суть спору: 26.02.13 року до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим надійшов адміністративний позов Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» в особі Феодосійської філії Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» до Державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000241502/0 від 22.02.10 р.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 01.03.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 14.05.2013 року замінено первісного відповідача - Державну податкову інспекцію в Автономній Республіці Крим Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції, належним - Феодосійською об'єднаною державною податковою інспекцією АР Крим ДПС.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податковому органу не надано чинним на період проведення перевірки законодавством право визначати або змінювати призначення платежу при оплаті платником податків податкових зобов'язань.

В порушення зазначеного Феодосійська ОДПІ АРК ДПС зараховувала суми податків, що сплачувалися позивачем з призначеннями платежів: ПДВ за жовтень 2009р., ПДВ за листопад 2009р. на рахунок погашення податкового боргу попереднього періоду, у зв'язку з чим за позивачем склалася заборгованість зі сплати ПДВ за перевіряємий період, що відображено в Акті перевірки № 176/15-2/03348086 від 11.02.2010р. За результатами перевірки податковим органом нараховані позивачу штрафні (фінансові) санкції, про що прийняте податкове повідомлення - рішення № 0000241502/0 від 22.02.10 р., яке позивач вважає протиправним.

Представники позивача в судовому засіданні 21.05.2013р. підтримали заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, про що надав суду письмові заперечення на адміністративний позов (том 1 а.с.91-92), в яких зазначив, що позивачем самостійно визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість в податковій декларації за вересень 2008р. в сумі 105692 грн., строк оплати до 30.10.2008р. Фактичне погашення проведено з порушенням встановленого строку у грудні 2009 року (понад 90 днів). Таким чином, платником податків порушено вимоги пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181 -III.

Згідно даних особового рахунку підприємство має недоїмку з податку на додану вартість.

Представник відповідача зазначив, що перевіркою позивача встановлено порушення платником податків вимог п.п. 1, 3 ст. 1, п. 7.7 ст. 7, пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5, пп. 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-III в частині своєчасності сплати до бюджету погоджених податкових зобов'язань, що є підставою для застосування Феодосійською ОДПІ АРК ДПС штрафних (фінансових) санкцій у відповідності до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-III.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» (далі - КРП «ВПВКГ м. Сімферополя») має статус юридичної особи з 22.03.1996р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 632861, виданим Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим та довідкою ГУ статистики в АРК АА № 685014 про включення до ЄДРПОУ (а.с.57).

Суд зазначає, що розпорядженням Ради Міністрів АР Крим № 95-р від 28.02.2012р. «О реорганизации крымских республиканских предприятий водопроводно-канализационного хазяйства» (мовою оригіналу) реорганізовані кримські республіканські підприємства водопровідно-каналізаційного господарства, зокрема Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Феодосії», шляхом їх приєднання до Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» (код ЄДРПОУ 20671506, місцезнаходження юридичної особи: 95053, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Гурзуфская, 5) (п. 3 розпорядження) та визначено Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» правонаступником кримських республіканських підприємств водопровідно-каналізаційного господарства, вказаних в додатку 1 до даного розпорядження (п. 5 розпорядження).

Феодосійська філія Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» є структурним підрозділом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя», не має статусу юридичної особи, тому належним відповідачем по даній справі є Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» в особі Феодосійської філії Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя».

Судом встановлено, що 11.02.2010р. посадовою особою ДПІ в м. Феодосії АРК була проведена невиїзна документальна перевірка своєчасності сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість КРП «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Феодосії» за вересень 2008 року, про що складено акт від 11.02.10р. № 176/15-2/03348086 (а.с.99-100).

Перевіркою встановлено порушення позивачем своєчасності сплати податку на додану вартість, а саме: за декларацією № 52295 від 20.10.2008р. позивачем самостійно розраховане податкове зобов'язання в розмірі 105692,00 грн., термін сплати - 30.10.08р. Погашення податкового боргу відбувалось частково:

- платіжним дорученням № 4 від 10.12.09р. на суму 10000,00 грн., кількість прострочених днів - 406 (сума недоїмки - 105692,00 грн.);

- платіжним дорученням № 2106 від 11.12.09р.на суму 30000,00 грн., кількість прострочених днів - 407 (сума недоїмки - 98411,50 грн.);

- платіжним дорученням № 35 від 15.12.09р.на суму 2640,00 грн., кількість прострочених днів - 411 (сума недоїмки - 70698,26 грн.);

- платіжним дорученням № 68 від 16.12.09р.на суму 10000,00 грн., кількість прострочених днів - 412 (сума недоїмки - 68261,80 грн.);

- платіжним дорученням № 73 від 17.12.09р.на суму 5000,00 грн., кількість прострочених днів - 413 (сума недоїмки - 59033,56 грн.);

- платіжним дорученням № 1978 від 23.12.09р.на суму 10000,00 грн., кількість прострочених днів - 419 (сума недоїмки - 54420,90 грн.);

- платіжним дорученням № 134 від 24.12.09р.на суму 15000,00 грн., кількість прострочених днів - 420 (сума недоїмки - 53493,62 грн.);

- платіжним дорученням № 150 від 25.12.09р.на суму 15000,00 грн., кількість прострочених днів - 421 (сума недоїмки - 39584,86 грн.);

- платіжним дорученням № 173 від 29.12.09р.на суму 8000,00 грн., кількість прострочених днів - 425 (сума недоїмки - 25682,56 грн.);

- платіжним дорученням № 199 від 30.12.09р.на суму 20000,00 грн., кількість прострочених днів - 426 (сума недоїмки - 18271,40 грн.).

В акті перевірки податковим органом зроблений висновок про порушення позивачем вимог пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181 -III.

На підставі акту перевірки від 11.02.10р. № 176/15-2/03348086 ДПІ у м. Федосії прийняте податкове повідомлення - рішення № 0000241502/0 від 22.02.2010р., яким позивачу нараховано штраф у розмірі 50 % від суми податкового боргу, що складає 52846,00 грн. (а.с.96).

Перевіряючи правомірність прийняття податкового повідомлення - рішення № 0000241502/0 від 22.02.2010р., суд встановив наступне.

Враховуючи те, що штрафні (фінансові) санкції були нараховані до моменту набрання чинності Податковим кодексом України, суд вважає необхідним застосовувати норми законодавства, що діяли за період перевірки.

Основним законом, який регулював питання оподаткування, встановлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення був Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181 -III зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 2181).

Відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків) згідно з відповідним законом з питань оподаткування, така декларація подається у строки, визначені цим пунктом для такого базового податкового періоду. Для цілей підпункту 4.1.4 цього пункту під терміном «базовий податковий період» слід розуміти перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування, зокрема календарний квартал для цілей оподаткування прибутку підприємств.

Платник податку звільняється від обов'язку подавати податкову декларацію за звітний (податковий) період протягом поточного року у разі, якщо його податкові зобов'язання були відображені у річній податковій декларації на поточний рік відповідно до закону з питань окремого податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно підпункту 5.3.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації.

За порушення зазначених норм законодавства передбачена відповідальність відповідно до пп. 17.1.1, п.п. 17.1.3, п.п. 17.1.7 п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Суд зазначає, що положеннями ч. 3 та ч. 4 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-ХІІ від 25.06.1991р. зі змінами та доповненнями (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1251) визначено, що зобов'язання юридичної та фізичної особи по сплаті податків та зборів (обов'язкових платежів) припиняються у зв'язку зі сплатою податку, збору (обов'язкового платежу).

Судом встановлено, що підставами для застосування до відповідача штрафних санкцій спірним податковим повідомленням - рішенням за пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», стало порушення позивачем граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання.

Відповідно до пп. 17.1.7. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

П. 17.3 ст. 17 вказаного Закону визначає, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Відповідно до п. 6.1.7 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17 березня 2001 року № 110, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 березня 2001р. за № 268/5459, про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань складається податкове повідомлення за формою та згідно з вимогами, установленими Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 № 253, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за № 567/5758 (зі змінами та доповненнями).

З форми податкового повідомлення за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання (форма «Ш») слідує, що в основу такого повідомлення має бути покладено саме акт перевірки.

В свою чергу, відповідно до п.1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за №925/11205, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

П. 2.3.2 Порядку встановлено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, в тому числі, зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

При цьому, відповідно до п. 11.4 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України № 276 від 18.07.2005р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.08.2005. за № 843/11123, під погашенням податкового боргу за певним видом платежу слід розуміти зменшення абсолютного значення від'ємного сальдо розрахунків платника з бюджетом та пені, підтверджене відповідним документом.

Таким чином, суд вважає, що підставою для висновків про порушення позивачем граничних строків сплати зобов'язань можуть бути виключно певні документи, а не дані автоматизованого ведення особового рахунку платника податку.

Судом встановлено, що позивачем у податковій декларації з ПДВ за жовтень 2009р. самостійно узгоджені податкові зобов'язання з ПДВ на суму 185457грн. (том 1 а.с. 62-63).

Судом встановлено, що позивачем було сплачено:

- податкове зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень 2009 року в сумі 10000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4 від 10.12.2009р. (а.с.19);

- податкове зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень 2009 року в сумі 30000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2106 від 11.12.2009р. (а.с.20);

- податкове зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень 2009 року в сумі 2640,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 35 від 15.12.2009р. (а.с.21);

- податкове зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень 2009 року в сумі 10000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 68 від 16.12.2009р. (а.с.18);

- податкове зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень 2009 року в сумі 5000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 73 від 17.12.2009р. (а.с.22);

- податкове зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень 2009 року в сумі 1000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1978 від 23.12.2009р. (а.с.23);

- податкове зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень 2009 року в сумі 15000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 134 від 24.12.2009р. (а.с.24);

- податкове зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень 2009 року в сумі 15000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 150 від 25.12.2009р. (а.с.25);

- податкове зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень 2009 року в сумі 8000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 173 від 29.12.2009р. (а.с.26);

- податкове зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень 2009 року в сумі 20000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 199 від 30.12.2009р. (а.с.27).

Суд зазначає, що призначення платежу за переліченими платіжними дорученнями було: «ПДВ за жовтень 2009 року».

У розумінні Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» переказ грошей - це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок одержувача або видачі йому в наявній формі. Ініціатором переказу вважається особа, яка на законних підставах ініціює переказ грошей шляхом формування і подачі відповідного документа на переказ або використання спеціального платіжного засобу.

Судом з'ясоване, що грошові кошти за вищенаведеними платіжними дорученнями надійшли в бюджет в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи, в тому числі відмітками банку на цих платіжних дорученнях.

Судом встановлено, що сплачені вищенаведеними платіжними дорученнями суми зараховані відповідачем не в рахунок погашення поточного платежу відповідно призначенню платежу, а в рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше - за вересень 2008 року, в автоматичному режимі.

Зокрема, згідно податкової декларації з ПДВ за вересень 2008 року КРП ППВКХ м. Феодосії самостійно задекларувало податкові зобов'язання з ПДВ у сумі 105692 грн. (а.с.79-80).

Позивачем було самостійно погашено податкове зобов'язання з ПДВ за вересень 2008 року, про що свідчать платіжні доручення:

- № 1634 від 23.10.2008р. на суму 20000,00 грн. з призначенням платежу: ПДВ за вересень 2008 року (а.с.81);

- № 1641 від 27.10.2008р. на суму 24302,00 грн. з призначенням платежу: ПДВ за вересень 2008 року (а.с.82);

- № 1702 від 12.11.2008р. на суму 10000,00 грн. з призначенням платежу: ПДВ за вересень 2008 року (а.с.83);

- № 1707 від 13.11.2008р. на суму 10000,00 грн. з призначенням платежу: ПДВ за вересень 2008 року (а.с.84);

- № 1580 від 14.11.2008р. на суму 13000,00 грн. з призначенням платежу: ПДВ за вересень 2008 року (а.с.90);

- № 1715 від 14.11.2008р. на суму 2000,00 грн. з призначенням платежу: ПДВ за вересень 2008 року (а.с.85);

- № 1736 від 18.11.2008р. на суму 5000,00 грн. з призначенням платежу: ПДВ за вересень 2008 року (а.с.86);

- № 1738 від 19.11.2008р. на суму 10000,00 грн. з призначенням платежу: ПДВ за вересень 2008 року (а.с.87);

- № 1759 від 28.11.2008р. на суму 8000,00 грн. з призначенням платежу: ПДВ за вересень 2008 року (а.с.88);

- № 1762 від 27.11.2008р. на суму 10000,00 грн. з призначенням платежу: ПДВ за вересень 2008 року (а.с.89).

Розглядаючи дану справу, судами було встановлено, що відповідно до п.п. 10.1.1 п.10.1 ст. 10 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., з наступними змінами і доповненнями, у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків.

Стягнення безготівкових коштів здійснюється шляхом надіслання банку (банкам), обслуговуючому платника податків, платіжної вимоги на суму податкового боргу або його частини, а при стягненні готівкових коштів - у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу, відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Орган податкової служби відповідно до ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-ХІІ від 04.12.1990 року зі змінами та доповненнями (який діяв на момент виникнення спірних відносин) не має права визначати або змінювати призначення платежу при сплаті платником податків узгоджених сум податкових зобов'язань.

Системний аналіз норм Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, затвердженої наказом ДПА України від 18.07.2005 № 276, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 р. за № 843/11123, свідчить, що контроль за справлянням податкових зобов'язань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Відповідно до ст. 177 ЦК України гроші є об'єктами цивільних прав, у тому числі права власності.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001р. № 2346-ІІІ зі змінами та доповненнями кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк виконує доручення клієнта у точній відповідності з інформацією, що міститься в розрахунковому документі.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власник користується своїм майном на свій власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, що встановлено ст. 391 ЦК України. Відповідно до ст.ст. 22, 41 Конституції України захист права власності гарантується державою. Кожен має право володіти, користуватись та розпоряджуватися своєю власністю. Відповідно до ст. 47 Господарського кодексу України держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що жодна норма податкового законодавства не наділяє органи державної податкової служби розпоряджатися коштами платника податків всупереч його волі, вираженій у призначеннях платежів на платіжних дорученнях, на свій власний розсуд.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача повноважень змінювати призначення платежу, визначене платником податків в платіжних документах.

За таких обставин суд вважає, що відповідач діяв упереджено, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи, несправедливо.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» в особі Феодосійської філії Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000241502/0 від 22.02.10 р. є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Що стосується строку звернення з даним адміністративним позовом до суду, то суд вважає що такий строк не пропущений позивачем, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Ураховуючи викладене, законодавцем було вдосконалено правове регулювання питання строків оскарження рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання, винесеного на підставі норм Податкового кодексу України. Нова редакція пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України конкретизувала строки давності, протягом яких платник податків має право оскаржити в суді рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання, шляхом безпосереднього посилання на статтю 102 цього ж Кодексу. Тим самим законодавцем усунуто можливі різні тлумачення змісту пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України в частині визначення тривалості строку для оскарження в суді рішень контролюючого органу. Цей строк з урахуванням змісту статті 102 Податкового кодексу України становить 1095 днів з дня отримання оскаржуваного рішення.

Зазначені висновки кореспондуються з висновками Вищого адміністративного суду України, викладеними в Інформаційному листі від 01.11.2011р. № 1935/11/13-11.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача.

З урахуванням викладеного, суд вважає необхідним відшкодувати позивачу витрати на сплату судового збору в розмірі 528,46грн.

У зв'язку зі складністю справи судом 21.05.2013 року проголошена вступна та резолютивна частини постанови, а 27.05.2013 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Феодосії АРК № 0000241502/0 від 22.02.10 р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» в особі Феодосійської філії Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» (ЄДРПОУ 20671506) судовий збір в розмірі 528,46 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (ЄДРПОУ 33180053).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя А.О. Кушнова