Постанова

від 13.03.2013 по справі 801/302/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 березня 2013 р. (15:06 год.) Справа №801/302/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Богацькій А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Дерекой-плюс»

до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_5, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1; договір від 28.01.13;

від відповідача: Джемілова Аліме Наріманівна, довіреність № 218/2-Д-1/10 від 05.03.13, службове посвідчення серії УКР №081344;

Суть спору: Позивач - Мале колективне підприємство «Дерекой-плюс» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби № 0000682300 від 05.12.2012р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що головним державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового контролю ДПІ у Бахчисарайському районі АРК ДПС на виконання наказу ДПІ у Бахчисарайському районі АРК ДПС № 385 від 09.11.12 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку МКП «Дерекой-плюс» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток і податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ БВП «Строитель-плюс», (ЄДРПОУ 31263808), ПП «Ротонда Торг» (36165656), ПП «Габарит-груп» (ЄДРПОУ 35941644), ПП «Гранд-М» (ЄДРПОУ 33581667), ПП «Райс-М» (ЄДРПОУ 33655597), ПП «Грандпродукт» (ЄДРПОУ 34946788), ТОВ «ВТК «Окнополь» (ЄДРПОУ 36070617), ТОВ «Бренд Строй» (ЄДРПОУ 36165567), ПП «Сіті Буд» (ЄДРПОУ 37081640), ПП «Скипер» (ЄДРПОУ 37081677), ПП «Добре Місто» (код ЄДРПОУ 37081745), ПП «Комманд», (ЄДРПОУ 37081766), ПП «Мобкримторг», (ЄДРПОУ 37081792), ПП «Визит Торг» (код ЄДРПОУ 37081939), ПП «Нантехімидж» (код ЄДРПОУ 37081965), ПП «Кримторг»(ЄДРПОУ 32271261), ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь» (ЄДРПОУ 32841299),ПП«Базис Торг» (36165986), ПП «Укрторгпартнер» (ЄДРПОУ 36693415), ПП «Кримспецтехнолоджи» (ЄДРПОУ 36693441), ТОВ «Тонар-Крим» (ЄДРПОУ 37860178), ТОВ «Кримстройиндустрия» (ЄДРПОУ 32100553), ТОВ «Аквамарин» (ЄДРПОУ 32836776), ПП «Евроградстрой»(ЄДРПОУ 34836406), ПП «Прима Торг» (ЄДРПОУ 37081588),ТОВ «ТМ-Компані» (ЄДРПОУ 37132621), Фірма «Капітель Плюс» (ЄДРПОУ 31095815), КП «Альянс» (ЄДРПОУ 32468182), ПП «Пан Буд» (ЄДРПОУ 37081614), ПП «Беллатрикс» (ЄДРПОУ 37081991), ПП «Севелітстрой» (ЄДРПОУ 55096833), ПП «Мастер Торг» (ЄДРПОУ 37196250) за період з 01.01.09 по 31.03.12.

За результатами перевірки ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим ДПС складений акт перевірки №189/40/22/24037108 від 23.11.2012 року, яким встановлені порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97р. (із змінами та доповненнями), а також в порушення п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VІ із змінами і доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість всього у сумі 34 101 грн., у тому числі по періодах: у сумі 34 101 грн., у тому числі по періодах: за 1 квартал 2010 року у сумі 6600 грн., за 2 квартал 2010року у сумі 4167 грн., 3 квартал 2010 року у сумі 1667 грн., за 4 квартал у сумі 8000 грн., 2 квартал 2011року у сумі 13667 грн.

На підставі акту перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення №0000682300 від 05.12.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість 42627,25 грн., в т.ч. 34101,00 грн. - за основним платежем, 8526,25 грн. - штрафні санкції, з яким позивач не погоджується, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

Перевіркою встановлено, що за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012 МКП «Дерекой-плюс» мало господарські взаємовідносини за наступними підприємствами-постачальниками, із відповідного переліку: ПП «Базіс Торг» (36165986), ПП «Ротонда Торг» (3165656), ПП «Кримторг» (32271261).

За результатами перевірки ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим ДПС дійшла висновку, що матеріалами перевірки не підтверджено здійснення фінансово-господарських операцій МКП «Дерекой-плюс» з вищевказаними суб'єктами господарювання, та як наслідок про відсутність права на податковий кредит з податку на додану вартість, що передбачено вимогами пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1, ст.. 4, пп. 7.2.6, п. 7.2, пп. 7.4.5, п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. №168/97-ВР зі змінами та доповненнями та ст.185, 188, 200 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №27-55VI зі змінами та доповненнями.

Позивач зазначає, що за перевіряємий період МКП «Дрекой-плюс» мало господарські взаємовідносини з наступними суб'єктами господарювання:

1. Щодо взаємовідносин позивача з Приватним підприємством «Базис Торг» ЄДРПОУ 36165986, від ПП «Базис Торг» отримано борошно першого сорту, борошно вищого сорту, отрубі на суму 60 000,00грн., складено податкову накладну №105 від 30.04.2011р. та видаткову накладну №420 від 30.04.2011; отримано борошно вищого сорту на суму 22000,00грн., видано податкову накладну №69 від 31.05.2011р. та видаткову накладну №498 від 31.05.2011р., отриманий товар оплачений в безготівковому порядку.

2. Щодо взаємовідносин позивача з Приватним підприємством «Кримторг» ЄДРПОУ 32271261, від ПП «Кримторг» отримано пшеницю на суму 39600,00грн., складено податкову накладну №252 від 19.03.2010р. та видаткову накладну №252 від 19.03.2010, отриманий товар сплачено готівкою.

3. Щодо взаємовідносин позивача з Приватним підприємством «Ротонда Торг» ЄДРПОУ 36165656, від ПП «Ротонда Торг» отримано пшеницю на суму 2500,00грн., складено податкову накладну №1651 від 29.06.2010 та видаткову накладну №1651 від 29.06.2010р.; пшеницю на суму 10000,00грн., складено податкову накладну №2900 від 30.09.2010р. та видаткову накладну №2900 від 30.09.2010р.; пшеницю на суму 24000,00грн., складено податкову накладну №3602 від 15.11.2010р. та видаткову накладну №3602 від 15.11.2010р.; пшеницю на суму 24000,00грн. складено податкову накладну №3897 від 30.12.2010р. та видаткову накладну №3897 від 30.12.2010р., отриманий товар сплачено готівковим розрахунком.

На думку МКП «Дерекой-плюс» підтвердженням господарської діяльності позивача з вищевказаними суб'єктами господарювання є первинні документи, що складаються у момент здійснення господарських операцій.

Позивачем зазначено, що на перевірку ним були надані договори, податкові накладні, реєстри податкових накладних, видаткові накладні, банківські виписки, тобто достатня кількість первинних документів для права ведення податкового та бухгалтерського обліків.

Так, як зазначено у позовній заяві, на протязі перевіреного періоду та до теперішнього часу позивач здійснював та здійснює наступні види діяльності: будівництво, технічне обслуговування та ремонт автомобілів, оптова та торгівля будівельними матеріалами, діяльність автомобільного вантажного транспорту, діяльність у сфері інжинірингу. Позивач вважає, що в акті перевірки це не спростовано та не виявлено здійснення інших видів господарської діяльності.

Тому, на думку позивача, діяльність МКП «Дерекой-плюс» є регулярною, постійною та суттєвою.

Щодо висновків, зроблених в акті перевірки про нікчемність укладених правочинів позивачем зазначено, що головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

На думку позивача, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Як зазначає МКП «Дерекой-плюс» у позовній заяві, відповідачем не надано доказів, а так само не було встановлено судами попередніх інстанцій фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та контрагентами.

Таким чином, позивач вважає висновки акту перевірки щодо нікчемності угод МКП «Дерекой-плюс» з ПП «Ротонда Торг» (ЄДРПОУ 36165656), ПП «Базис Торг» (ЄДРПОУ 36165986), ПП «Кримторг» (ЄДРПОУ 32271261) помилковими.

Крім того, у позові зазначено, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення.

МКП «Дерекой-плюс» вважає, що відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

На думку позивача, відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом - є тільки припущенням.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статті 203, частини 1,2 статті 215, статтю 216 ЦК України позивач вважає безпідставними, тому що на його думку зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки, на думку МКП «Дерекой-плюс» підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

У позовній заяві зазначено, що всі надані до перевірки документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

Таким чином, позивач вважає висновки відповідача неправомірними та необґрунтованими і просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби №0000682300 від 05.12.12 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 42 627,25грн., в т.ч. 34101,00грн. - за основним платежем, 8526,25грн. - штрафні санкції, а також судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 08.01.2013 року по справі №801/302/13-а було залишено позовну заяву без руху та встановлено термін для усунення недоліків до 04.02.13 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 22.01.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 22.01.2013 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні 04.02.2013 року відповідач проти позову заперечував з підстав, зазначених у запереченнях на позов (а.с. 114-122).

Зокрема, у запереченнях вказано, що позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню на підставі того, що актом перевірки №189/40/22/24037108 від 23.11.2012 року встановлено, що у період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року відповідно даних податкового обліку МКП «Дерекой-плюс» підприємство мало взаємовідносини з контрагентами: ПП «Базіс Торг», ПП «Ротонда Торг», ПП «Кримторг». ДПІ встановлено, що сумнівний, на думку відповідача, податковий кредит, отриманий від вказаних контрагентів-постачальників фактично не було використано у власній господарській діяльності, а було спрямовано на ухилення від сплати податкових зобов'язань суб'єкту господарювання. Враховуючи це, ДПІ приходить до висновку, що податкова вигода, яка сформована від сумнівних постачальників підлягає коригуванню по ланцюгу постачання.

У запереченнях вказано, що керівники підприємств-постачальників надали пояснення щодо непричетності до реєстрації та здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, допитані пояснили, що підписували документи за грошову винагороду.

Таким чином, ДПІ вважає, що контрагенти позивача були зареєстровані з подальшою передачею в управління підставним особам та таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізувати повноваження, всупереч інтересам держави та з порушенням норм чинного законодавства, з ухилення від сплати податків, оскільки особи, які здійснювали господарську діяльність від імені ПП «Базіс Торг», ПП «Ротонда Торг», ПП«Кримторг» усвідомлювали протиправність своїх дій, свідомо приховували своє місцезнаходження та не сплачували податки, як це передбачено чинним законодавством України.

Оскільки керівники не здійснювали від імені підприємств безпосередньої самостійної діяльності, направленої на отримання прибутку, ДПІ вважає, що таку діяльність не можливо вважати підприємницькою. Первинна документація із реквізитами фіктивних підприємств - від імені ПП «Базіс Торг», ПП «Ротонда Торг», ПП «Кримторг» не відповідає вимогам законів України, так як складена і підписана особами, не уповноваженими на це та не наділеними правоздатністю щодо діяльності вказаних юридичних осіб.

На думку відповідача, з норм чинного законодавства можна зробити висновок, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків і така вимога кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Позивачем зазначено, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, а якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Тобто, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідач вважає, що необхідною умовою для віднесення сум до складу валових витрат є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, а тому, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Тобто, для підтвердження даних податкового обліку на думку відповідача, можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

ДПІ у Бахчисарайському районі АРК ДПС, враховуючи отримані матеріали зустрічних звірок позивача стверджує, що не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з контрагентами: ПП «Базіс Торг», ПП «Ротонда Торг», ПП «Кримторг», а тому, відсутні і об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям в розумінні ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. 22, ст. 188 Податкового кодексу України.

Виходячи з наведеного, ДПІ вважає, що ПП «Базіс Торг», ПП «Ротонда Торг», ПП «Кримторг» здійснювали діяльність спрямовану на проведення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, а тому, безпідставно сформували податкові зобов'язання та податковий кредит по податковим накладним, виписаним на придбання чи продаж товарів (робіт, послуг) які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкового кредиту, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих, чим порушено вимоги ст. 22, ст. 185, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Відповідач зазначає, що відповідним аналізом не встановлено факту реального здійснення господарських операцій з ПП «Базіс Торг», ПП «Ротонда Торг», ПП «Кримторг» за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року та встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні товарів (послуг), які підпадають під визначення ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. 22, ст. 185 Податкового кодексу України.

ДПІ вважає, що постачальники позивача у період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року мають ознаки фіктивності, а тому усі операції за їх участю спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Крім того, на думку відповідача, усі суб'єкти господарювання, позивач та його контрагенти, працювали в одному сегменті ринку, в якому існують налагоджені стабільні зв'язки й учасники обізнані стосовно один одного.

Таким чином, ДПІ у Бахчисарайському районі АРК ДПС зроблено висновок, що МКП «Дерекой-плюс» по контрагентам ПП «Базіс Торг», ПП «Ротонда Торг», ПП «Кримторг», по яких не підтверджено фактичну поставку продукції (товарів, робіт, послуг) в порушення пп.3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.97 року (із змінами і доповненнями) та пп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п.201.1, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.10 року №2755-VI (із змінами і доповненнями) віднесено до складу податкового кредиту ПДВ на загальну суму 34101,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 04.02.2013 року замінено позивача на належного - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дерекой - плюс».

У судовому засіданні 20.02.2013 року позивач надав додаткові пояснення та документи по справі (а.с. 131-173).

Зокрема у поясненнях вказано, що договори між сторонами не були укладені в письмовому вигляді, але наявність угод підтверджується належним чином оформленими бухгалтерськими документами, що не суперечить нормам діючого законодавства.

Позивач вважає, що недотримання сторонами письмової форми договору, якщо законодавством для такого виду договорів не вимагається нотаріальне посвідчення та / або державна реєстрація, є порушенням установленого порядку укладення договорів, але таке порушення саме по собі не тягне за собою недійсності договору. Зазначене правило також закріплено в ч. 1 ст. 218 ЦКУ.

У поясненнях зазначено, що за наведеним принципом завжди кваліфікується вид договору, який сторони уклали усно, і визначаються норми законодавства, якими регулюється такий договір. У господарській практиці без оформлення письмових договорів зазвичай здійснюється купівля-продаж товарів, надання послуг чи виконання робіт. При цьому на виконання зазначених усних договорів сторони відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» завжди складають (оформляють) первинні документи: акти, накладні тощо.

Так, зазначає позивач у поясненнях, оформлення господарської операції рахунком (рахунком-фактурою) і / або видатковою накладною на товар свідчить про факт укладення сторонами договору купівлі-продажу. Самі первинні документи: податкові накладні, видаткові накладні, а також рахунки-фактури свідчать про виконання сторонами раніше досягнутої між ними домовленості (угоди, договору).

Отже, при заповненні податкових накладних за усними договорами в полі «вид договору» вказується вид укладеного платником податків усного договору (договір купівлі-продажу, договір про виконання робіт або договір про надання послуг, інше) в залежності від змісту усної домовленості сторін і результату виконання такої домовленості.

У кожній виписаній податковій накладній від вищезазначених контрагентів дана графа заповнена вірно - договір купівлі-продажу, що не суперечить чинному законодавству.

Крім того придбаний позивачем товар від підприємств-постачальників, вказаний в податкових накладних, на думку позивача, відповідає діяльності МКП «Дерекой-плюс» відповідно до КВЕД:15.61.1 Виробництво борошна; КВЕД 51.39.0 Неспецiалiзована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; КВЕД 51.21.0 Оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин.

У поясненнях зазначено, що для впровадження вищевказаних видів господарської діяльності у позивача були як за період проведення перевірки так і на сьогоднішній день споруди млину, а також складські приміщення, що підтверджується копіями інвентарного списку основних засобів, свідоцтвом про право власності на млин, фотографіями складських приміщень.

Отримане від контрагентів зерно перероблювалося у борошно першого та другого ґатунку та отрубі, що підтверджується копіями актів про переробку зерна.

Отже, позивач вважає, що матеріалами справи підтверджується реальний рух активів в процесі здійснення господарської операції; податковий статус контрагента позивача як платника ПДВ на час здійснення господарської операції; наявність безпосереднього зв'язку між фактом придбання товарів і послуг та господарською діяльністю позивача; наявність господарської мети при укладенні правочину з контрагентом позивача.

Податковий орган, на думку позивача, повинен був брати до уваги всі документи надані платником та оцінювати реальність здійснення операції, досліджуючи надані документи в їх сукупності, та вживати заходів для встановлення чи перевірки тих чи інших обставин. Однак, як вбачається з акта перевірки, податковим органом були зроблені поверхові висновки.

Придбаний товар був поставлений на підприємство позивача транспортом ПП «Ротонда Торг», ПП «Базис Торг», ПП «Кримторг» згідно видаткових накладних на кожну партію товару.

Доводи відповідача щодо відсутності документів, передбачених Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення й товарів народного споживання за кількістю та якістю, затвердженою постановою Державного арбітражного Союзу РСР від 15.06.1965 №П-6, та від 25.04.1966 № П-7, також Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в України, затверджених наказом Мінтранспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють умови перевезення товарів, позивач вважає необґрунтованими, оскільки зазначені акти не регулюють питання щодо формування податкового кредиту з ПДВ.

Відсутність окремих документів, а так само помилки в оформленні певних документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.02.2013 року наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог та надав додаткові документи в обґрунтування своїх раніше наданих заперечень.

У судовому засіданні 13.03.2013 року позивач надав додаткові пояснення та додаткові документи в обґрунтування своїх вимог (а.с. 181-231).

Зокрема у поясненнях вказано, що стосовно оприбуткування товару, отриманого від контрагентів-постачальників позивач пояснює, що отримало товар від ПП «Базіс Торг» на загальну суму 82000,00грн. (у т.ч. ПДВ у сумі 13666,67грн.) - борошно та отрубі, які були прийняті Бєкташ Д.М. (директором підприємства) та оприбутковані на складі, що підтверджується відображенням на 631 рахунку (Розрахунки з вітчизняними постачальниками) Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів №291 від 30.11.1999р. (далі План рахунків). В подальшому, отриманий та сплачений товар відображено на 281 бухгалтерському рахунку (Товари на складі), що підтверджується копіями виписок по бухгалтерському рахунку №631 та №218.

МКП «Дерекой-плюс» також отримало товар від ПП «Ротонда Торг» на загальну суму 83000,00грн. (у т.ч. ПДВ у сумі 13833,34грн.) - пшениця, яка була прийнята директором підприємства Бєкташ Д.М. та оприбуткована на складі, що підтверджується відображенням на 631 рахунку (Розрахунки з вітчизняними постачальниками ) Плану рахунків. В подальшому, отримана (сплачена) продукція відображена на 201 бухгалтерському рахунку (Сировина й матеріали ), та перероблена на млині, що підтверджується копіями виписок по бухгалтерському рахунку №631, №201 та актами переробки зерна.

Крім того, МКП «Дерекой-плюс» отримало товар від ПП «Кримторг» на загальну суму 39600,00грн., у т.ч. ПДВ у сумі 6600,00грн. - пшениця, яка була прийнята директором підприємства Бєкташ Д.М. та оприбуткована на складі, що підтверджується відображенням на 631 рахунку (Розрахунки з вітчизняними постачальниками) Плану рахунків. В подальшому, отримана (сплачена) продукція відображена на 201 бухгалтерському рахунку (сировина й матеріали ), та перероблена на млині, що підтверджується копіями виписок по бухгалтерському рахунку №631, №201 та актами переробки зерна (копії яких долучені до матеріалів справи).

Позивач зазначає, що отримане від контрагентів зерно перероблювалося у борошно першого та другого ґатунку та отрубі, що підтверджується копіями актів про переробку зерна. Отримане борошно від ПП «Базіс Торг», в подальшому реалізовано іншому підприємству ТОВ «Дерекой».

Представник відповідача у судовому засіданні 13.03.2013 року наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог та також надав додаткові документи в обґрунтування своїх заперечень, а саме: копії актів про неможливість проведення зустрічних звірок та копії матеріалів кримінальної справи №69-0146 (т. 1 - а.с. 232-251, т. 2 - а.с. 1-61).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, заслухавши представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Мале колективне підприємство «Дерекой-плюс» має статус юридичної особи з 17.05.1996 р., що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи А00 № 444828, виданим Бахчисарайською районною Державною адміністрацією АР Крим та довідкою Головного управління статистики в АР Крим №09/2-6-19/894 про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 11.04.2003 року (а.с. 51-52) та Статутом підприємства №11231450000001524, яке зареєстровано у Виконавчому комітеті Бахчисарайської районної ради народних депутатів у новій редакціх 19.12.2012 року.

Суд зазначає, що Мале колективне підприємство «Дерекой-плюс», згідно довідки про взяття на облік платника податків №832 від 23.04.2002 року Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим ДПС, взято на облік як платник податків з 16.05.1996 року.

Відповідно до Свідоцтва №101 про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва-юридичною особою серії Б №454012 від 18.12.2009 р., зареєстроване як платник єдиного податку у Державній податковій інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби впродовж 2010 року (а.с. 50).

Згідно матеріалів справи, Мале колективне підприємство «Дерекой-плюс» відповідно до Свідоцтва №141 про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва-юридичною особою серії Б №649705 від 23.12.2010 р., також було зареєстроване як платник єдиного податку у Державній податковій інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби впродовж 2011 року (а.с. 49).

Відповідно до свідоцтва платника єдиного податку серії А №878527, що видане 24.05.2012 року Державною податковою інспекцією у Бахчисарайському районі АР Крим ДПС, Мале колективне підприємство «Дерекой-плюс» з 01.01.2012 року також має статус платника єдиного податку (а.с. 48).

Таким чином, судом встановлено, що Мале колективне підприємство «Дерекой-плюс» являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Головним державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового контролю ДПІ у Бахчисарайському районі АРК ДПС на виконання наказу ДПІ у Бахчисарайському районі АРК ДПС № 385 від 09.11.12 року (а.с. 12) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Малого колективного підприємства «Дерекой-плюс» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ БВП «Строитель-плюс», (ЄДРПОУ 31263808), ПП «Ротонда Торг» (36165656), ПП «Габарит-груп» (ЄДРПОУ 35941644), ПП «Гранд-М» (ЄДРПОУ 33581667), ПП «Райс-М» (ЄДРПОУ 33655597), ПП «Грандпродукт» (ЄДРПОУ 34946788), ТОВ «ВТК «Окнополь» (ЄДРПОУ 36070617), ТОВ «Бренд Строй» (ЄДРПОУ 36165567), ПП «Сіті Буд» (ЄДРПОУ 37081640), ПП «Скипер» (ЄДРПОУ 37081677), ПП «Добре Місто» (код ЄДРПОУ 37081745), ПП «Комманд», (ЄДРПОУ 37081766), ПП«Мобкримторг», (ЄДРПОУ 37081792), ПП «Визит Торг» (код ЄДРПОУ 37081939), ПП «Нантехімидж» (код ЄДРПОУ 37081965), ПП «Кримторг»(ЄДРПОУ 32271261), ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь» (ЄДРПОУ 32841299),ПП«Базис Торг» (36165986), ПП «Укрторгпартнер» (ЄДРПОУ 36693415), ПП «Кримспецтехнолоджи» (ЄДРПОУ 36693441), ТОВ «Тонар-Крим» (ЄДРПОУ 37860178), ТОВ «Кримстройиндустрия» (ЄДРПОУ 32100553), ТОВ «Аквамарин» (ЄДРПОУ 32836776), ПП «Евроградстрой»(ЄДРПОУ 34836406), ПП «Прима Торг» (ЄДРПОУ 37081588),ТОВ «ТМ-Компані» (ЄДРПОУ 37132621), Фірма «Капітель Плюс» (ЄДРПОУ 31095815), КП «Альянс» (ЄДРПОУ 32468182), ПП «Пан Буд» (ЄДРПОУ 37081614), ПП «Беллатрикс» (ЄДРПОУ 37081991), ПП «Севелітстрой» (ЄДРПОУ 55096833), ПП «Мастер Торг» (ЄДРПОУ 37196250) за період з 01.01.09 по 31.03.12 року.

Згідно акту перевірки №189/40/22/24037108 від 23.11.2012 року, перевірка проводилася в період з 12.11.2012 року по 16.11.2012 року.

В п. 1 вказаного акту перевірки зазначено, що наказ та повідомлення про призначення перевірки 12.11.2012 року, отримано особисто головним бухгалтером Малого колективного підприємства «Дерекой-плюс» під розпис ОСОБА_4.

Судом встановлено, що при проведенні перевірки використана інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем ДПІ у Бахчисарайському районі АРК ДПС:

- АС "Аудит";

- АРМ прийняття та обробки звітності БЕСТ «Звіт»;

- Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України.

При перевірці використані:

- документи, які надані МКП «Дерекой-плюс»: податкові накладні на придбання товарів (робіт, послуг), реєстри отриманих податкових накладних, фінансово-господарські документи (видаткові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт);

- матеріали кримінальної справи №69-0146;

- акти «Про неможливість проведення зустрічних звірок платників податків» надісланих на адресу ДПІ листом №3006/7/22-8 від 24.05.2012 року: акт №33/22/3616556 від 06.04.2012 року щодо відносин ПП «Ротонда» з контрагентами, акт № 10/22/36165986 від 06.04.2012 року щодо відносин ПП «Базис-Торг» з контрагентами, акт №22/22/32271261 від 06.04.2012 року щодо відносин ПП «Кримторг» з контрагентами.

Відповідно до висновків вказаного акту, перевіркою встановлено порушення позивачем пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями), а також в порушення п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.10 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість всього у сумі 34 101,00 грн., у тому числі по періодах: за 1 квартал 2010 року у сумі 6600,00 грн., за 2 квартал 2010 року у сумі 4167,00 грн., з квартал 2010 року у сумі 1667,00 грн., за 4 квартал у сумі 8000,00 грн., 2 квартал 2011 року у сумі 13667,00 грн.

Висновки вищевказаного акту перевірки були покладені в основу податкового повідомлення-рішення ДПІ у Бахчисарайському районі АРК ДПС № 0000682300 від 05.12.2012р., яким Малому колективному підприємству «Дерекой-плюс» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 42627,25 грн., у тому числі 34101,00 грн. основного платежу, та 8526,25 грн. штрафних (фінансових санкцій) (а.с. 32).

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дерекой-плюс» є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та способом, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку Державна податкова інспекція у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи правомірність податкового повідомлення-рішення відповідача №0000682300 від 05.12.2012 р., суд встановив наступне.

Відповідачем в п. 3 акту перевірки зазначається, що податковий кредит отриманий від контрагентів-постачальників фактично не було використано у власній господарській діяльності, а було спрямовано на ухилення від сплати податкових зобов'язань суб'єкту господарювання.

Під час дослідження первинних документів, відповідачем, у п. 3.2.2 акту перевірки, зроблений висновок, що сумнівний податковий кредит, отриманий від контрагентів-постачальників ПП «Базіс Торг», ПП «Ротонда Торг», ПП «Кримторг» фактично не було використано у власній господарській діяльності, а було спрямовано на ухилення від сплати податкових зобов'язань суб'єкту господарювання. Враховуючи дані факти, податкова вигода, сформована від сумнівних постачальників підлягає коригуванню по ланцюгу постачання.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що керівники підприємств-постачальників надали пояснення щодо непричетності до реєстрації та здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, допитані пояснили, що фактично підприємства поставки товару, послуг не здійснювали, в т.ч. на підприємстві підписували документи за грошову винагороду.

Отже, на думку ДПІ, з зібраних документів вбачається, що ПП «Базіс Торг», ПП «Ротонда Торг», ПП «Кримторг» були зареєстровані з подальшою передачею в управління підставним особам та таким особам, що не мали наміру проводити фінансово-господарську діяльність або реалізувати повноваження, всупереч інтересам держави та з порушенням норм чинного законодавства, з метою ухилення від сплати податків, оскільки особи, які здійснювали господарську діяльність від імені ПП «Базіс Торг», ПП «Ротонда Торг», ПП «Кримторг» усвідомлювали протиправність своїх дій, свідомо приховували своє місцезнаходження та не сплачували податки, як це передбачено чинним законодавством.

Таким чином, ДПІ приходить до висновку, що оскільки керівники не здійснювали від імені підприємств безпосередньої самостійної діяльності, направленої на отримання прибутку, то дану діяльність не можливо вважати підприємницькою. Первинна документація із реквізитами фіктивних підприємств - від імені ПП «Базіс Торг», ПП «Ротонда Торг», ПП «Кримторг» не відповідає вимогам законів України, так як складена і підписана особами, не уповноваженими на це та не наділеними правоздатністю щодо діяльності вказаних юридичних осіб.

Враховуючи отримані матеріали зустрічних звірок, а саме, акти «Про неможливість проведення зустрічних звірок платників податків» ДПІ вважає, що не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) від постачальників ПП «Базіс Торг», ПП «Ротонда Торг», ПП «Кримторг», у зв'язку з чим відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям в розумінні ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями) та ст. 22,188 Податкового кодексу України.

На підставі зазначеного ДПІ вважає, що ПП «Базіс Торг», ПП «Ротонда Торг», ПП «Кримторг» здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, а тому безпідставно сформували податкові зобов'язання та податковий кредит по податковим накладним, виписаним на придбання чи продаж товарів (робіт, послуг), які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкового кредиту, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих документів, чим порушено вимоги ст. 22, 185, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, постачальники МКП «Дерекой плюс»: ПП «Базіс Торг», ПП «Ротонда Торг», ПП «Кримторг», на думку ДПІ, мають ознаки «фіктивності».

Суд вказані висновки ДПІ вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 86 ПК результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджений наказом ДПА України 22.12.2010 N 984, зареєстрованим у Мінюсті України 12.01.2011 за № 34/18772. Відповідно до пунктів 3-6 Порядку, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно розділу 4 Примірного порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом ДПА України від 18.04.2008 N266, не зареєстрованому в Міністерстві юстиції України, (надалі - наказ N266), підрозділи оподаткування юридичних, фізичних осіб проводять документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової звітності платника ПДВ другої категорії з урахуванням вимог до проведення документальної невиїзної перевірки, визначених Законом України "Про державну податкову службу в Україні".

Згідно пункту 4.2 наказу N 266 під час проведення документальної невиїзної перевірки підлягають перевірці такі документи, пов'язані з нарахуванням і сплатою податку:

- податкова звітність (декларація з податку на додану вартість (у тому числі скорочена), уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (у тому числі до скороченої);

- реєстри отриманих та виданих податкових накладних;

- фінансово-господарські документи, що підтверджують сплату грошових коштів за вчиненим правочином, платіжні доручення, виписки банківських установ, прибуткові та видаткові касові ордери, чеки РРО та інші;

- фінансово-господарські документи, що підтверджують передачу товарів, виконання робіт (надання послуг) за вчиненим правочином, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), наявність власних виробничих потужностей, трудових ресурсів, складських приміщень, договори оренди складських приміщень;

- господарські договори, укладені платником ПДВ з контрагентом, у взаємовідносинах з яким виявлено розбіжності;

- платіжні доручення на перерахування суми податку на додану вартість до бюджету.

Відповідно до матеріалів справи контрагентами позивача у періверяємий період були ПП «Базіс Торг», ПП «Ротонда Торг», ПП «Кримторг», які на момент вчинення господарських операцій з МКП «Дерекой-плюс» були зареєстровані платниками ПДВ згідно даних офіційного веб-сайту ДПС України http://www.sta.gov.ua та включені до ЄДР згідно даних веб-сайту http://irc.gov.ua (а.с. 84-89).

Як зазначено у п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

При цьому, в силу п. 184.5 ст. 185 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Згідно з п.2 ст.33 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Отже, на момент здійснення господарських операцій з поставки товарів юридичні особи ПП «Базіс Торг», ПП «Ротонда Торг», ПП «Кримторг» не були припинені та знаходились у статусі платників ПДВ без будь-яких обмежень, а тому мали право на здійснення господарських операцій.

Суд вважає, що посилання податкового органу на факт відсутності постачальника за його місцезнаходженням свідчить лише про порушення даною юридичною особою законодавства, яке стосується його реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності чи платника податків і зобов'язує його повідомляти реєструючі органи про зміну свого місця знаходження, а у випадку порушення даної вимоги передбачає персональну відповідальність такої особи та її посадових осіб (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.05.2012 р. по справі №К-9991/6724/12).

Суд зазначає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, тому вважає необхідним дослідити надані позивачем документи бухгалтерського обліку на підтвердження реальності господарських операцій.

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі договору купівлі-продажу МКП «Дерекой - плюс» отримало від ПП «Базис Торг»:

- борошно 1 гатунку, борошно вищого ґатунку та отрубі на загальну суму 60 000,00 грн., у т.ч. 10 000,00 грн. ПДВ, що підтверджено податковою накладною № 105 від 30.04.2011 року та видатковою накладною № 420 від 30.04.2011 року(а.с. 34-35);

- муку вищого ґатунку на загальну суму 22000,00 грн., у т.ч. 3666,67 грн. ПДВ, що підтверджено податковою накладною № 69 від 31.05.2011 року та видатковою накладною №498 від 31.05.2011 року (а.с. 36-37).

На підставі видаткової накладної № 252 від 19.03.2010 року МКП «Дерекой - плюс» придбало у ПП «Кримторг»:

- пшеницю на загальну суму 39 600,00 грн., у т.ч. ПДВ - 6 600,00 грн., що підтверджено податковою накладною № 252 від 19.03.2010 року (а.с. 38-39).

На підставі видаткових накладних № 1651 від 29.06.2010 року, №2900 від 30.09.2010 року, №3602 від 15.11.2010 року та № 3897 від 30.12.2010 року МКП «Дерекой - плюс» придбало у ПП «Ротонда Торг»:

- пшеницю на загальну суму 25 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 4 166,67 грн., що підтверджено податковою накладною №1651 від 29.06.2010 року;

- пшеницю на загальну суму 10 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 1 666,67 грн. що підтверджено податковою накладною №2900 від 30.09.2010 року;

- пшеницю на загальну суму 24 000,00 грн., у т.ч. 4 000,00 грн. ПДВ, що підтверджено податковою накладною №3602 від 15.11.2010 року;

- пшеницю на загальну суму 24 000,00 грн., у т.ч. 4 000,00 грн. ПДВ, що підтверджено податковою накладною №3897 від 30.12.2010 року.

Судом встановлено, що вказані податкові накладні містять всі необхідні реквізити, передбачені ст. 201.1 Податковим Кодексом України та Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом ДПА України № 969 від 21.12.2010р, а саме: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Порушень щодо їх форми та порядку заповнення судом не встановлено, відповідач про такі порушення також не вказує.

Усі податкові накладні включено до реєстру отриманих та виданих податкових накладних, які наявні у матеріалах справи: № 2 за 2 квартал 2010 року, №3 за 3 квартал 2010 року, № 4 за 4 квартал 2010 року, за 4 та 5 місяці 2010 року (а.с. 95,98,101,104-105).

Усі суми включено до податкових декларацій з податку на додану вартість за 1 квартал 2010 року - 2 квартал 2011 року (а.с. 90-105).

Сплату за придбані ТМЦ позивачем було здійснено:

- відповідно до виписок по рахунку сплачено ПП «Базіс Торг» 13.05.2011 року - 60000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 10 000,00 грн., 24.06.2011 року - 22000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 3666,67 грн.;

- відповідно до фіскальних чеків про готівкову сплату ПП «Кримторг» сплачено 11.05.2010 року - 10000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1666,67 грн., 12.05.2010 року - 10000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1666,67 грн., 13.05.2010 року - 10000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1666,67 грн., 14.05.2010 року - 9600,00 грн., в т.ч. ПДВ 1600,00 грн.;

- відповідно до фіскальних чеків про готівкову сплату ПП «Ротонда Торг» сплачено 20.08.2010 року - 10000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1666,67 грн., 19.08.2010 року - 10000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1666,67 грн., 25.08.2010 року - 5000,00 грн., в т.ч. ПДВ 833,33 грн., 14.10.2010 року - 10000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1666,67 грн., 15.12.2010 року - 10000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1666,67 грн., 16.12.2010 року - 10000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1666,67 грн., 17.12.2010 року - 4000,00 грн., в т.ч. ПДВ 666,67 грн., 18.01.2011 року - 10000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1666,67 грн., 17.01.2011 року - 10000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1666,67 грн., 19.01.2011 року - 4000,00 грн., в т.ч. ПДВ 666,67 грн., 15.12.2010 року - 10000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1666,67 грн.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 передбачає, що "первинні документи" - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До того ж, частина 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши надані позивачем суду на підтвердження правомірності формування податкового кредиту документи, суд вважає, що вказані документи містять обов'язкові реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів.

Суд вважає, що вказані первинні документи підтверджують реальність та товарність спірних господарських операцій.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.6.2 наказу Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року № 969 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Зважаючи на те, що перевіряємий період склав з 01.01.09 по 31.03.12 року, тобто частина правовідносин позивача з контрагентами виникла у період до набрання чинності Податковий кодексом України (з 01.01.09р. по 01.01.11р.), суд вважає необхідним до правовідносин, що виникли до набрання чинності Податковий кодексом України, застосовувати норми законодавства, що діяли у той період.

Відповідно до п.1.3, п.1.4 ст.1 Закону України №168 «Про податок на додану вартість» встановлено: платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. (п.1.3)

Поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності. (п.1.4).

Пунктом 1.6, пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168 встановлено, що податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом. (п.1.6) Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.(п.1.7)

Згідно пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 168 об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з:

передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця;

передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача;

поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України;

поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України;

в інших випадках, визначених цим Законом.

Згідно з приписами п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону № 168, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону № 168, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.6 п. 7.2 ст.7 Закону № 168, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з приписами п.п. 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону № 168, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону № 168 Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.7.1. п.7.7 ст.7 Закону № 168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

На правовідносини, що виникли між позивачем те його контрагентами після набрання чинності Податковим кодексом України (після 01.01.2011р.), суд застосовує норми Податкового кодексу України.

Пункт 198.3 ст. 198 даного Кодексу визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Як зазначено у п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пункт 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначає обов'язкові реквізити податкової накладної, серед яких в силу п.п. «ґ» має бути зазначено місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

Згідно з п.п.14.1.191. п.14.1. ст.14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Таким чином, досліджені судом документи по взаємовідносинам позивача з ПП «Базіс Торг», ПП «Ротонда Торг», ПП «Кримторг» відповідають вимогам, що висуваються до первинних документів.

За таких обставин, податковий кредит був сформований позивачем законно та обґрунтовано, а тому відповідне збільшення грошових зобов'язань по податку на додану вартість на суму 42627,25 грн. є протиправним, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення № 0000682300 від 05.12.2012р. підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Перевіряючи дотримання позивачем вимог Податкового кодексу України, судом встановлено наступне.

Зібраними по справі документами, а саме: платіжними документами, податковими, видатковими накладними, актами виконаних робіт матеріальними звітами, дійсність яких не оскаржується відповідачем, висновок ДПІ про заниження податку на додану вартість на суму 34101, 00 грн. спростовується виходячи з наступного.

Відповідно до довідки Головного управління статистики в АР Крим №09/2-6-19/894 про включення у Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України одним з основних видів діяльності МКП «Дерекой-Плюс» є мукомольна промисловість.

Згідно свідоцтва на право власності, копія якого наявна у матеріалах справи, позивач має у власності будівлю млина, який розташований за адресою:вул. Промислова, б. 10, м.Бахчисарай, АР Крим (а.с. 156).

На підтвердження цього факту позивачем надано технічний паспорт вказаної будівлі (а.с. 198) та фотографії приміщення складу (а.с. 229-231).

Як вбачається з матеріалів справи, отриману від ПП «Базіс Торг», ПП «Ротонда Торг», ПП «Кримторг», пшеницю відповідно до актів оприбуткування на склад за грудень 2010 року, листопад 2010 року, вересень 2010 року, липень 2010 року, травень 2010 року, квітень 2010 року, було перероблено у муку вищого і першого ґатунку та висівки.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що досліджені документи з використання придбаного товару відповідають вимогам, що висуваються ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пп. 2.1-2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом № 88 Міністерства фінансів України від 24.05.1995р., до первинних документів, а відтак підтверджують реальність та товарність спірних господарських операцій між МКП «Дерекой-Плюс» та його контрагентами.

В свою чергу, п. 5.2. Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства розділу II. "Зміст акта (довідки) документальної перевірки" встановлено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

-у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

-у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;

- у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

В той же час, дані автоматизованого зіставлення даних податкової звітності у розрізі контрагентів на рівні ДПА України, на які посилається відповідач в п. 2.8 акту перевірки № 189/40/22/24037108 від 23.11.2012 року в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків.

Суд вважає, що вказане свідчить про порушення відповідачем ч. 2 ст. 19 Конституції України, яка зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Однак, відповідач в п. 2.8 акту перевірки № 189/40/22/24037108 від 23.11.2012 року посилається на матеріали кримінальної справи №69-0146 та акти ДПІ «Про неможливість проведення зустрічних звірок платників податків». Матеріали кримінальної справи, на які посилається відповідач, а також висновки актів перевірок не відносяться до первинних документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених ДПІ фактів. Тому суд, критично оцінює ці доводи та не бере їх до уваги.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що обставини, покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення не були підтверджені відповідачем у встановленому законом порядку.

Крім того, суд виходить з того, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Посилання відповідача, в обґрунтування нікчемності вказаних правочинів, на ст. 228 ЦК України, суд вважає безпідставними з огляду на наступне.

Частина 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність укладених між позивачем та його контрагентом угод, відповідачем не наведено.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В свою чергу, ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладених позивачем з контрагентами ПП «Базіс Торг», ПП «Ротонда Торг», ПП «Кримторг» правочинів на настання обумовлених ним правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується його суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Суд також виходить з того, що відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Однак, і з цієї підстави у встановленому законом порядку спірні правочини недійсними не визнано.

Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

Суд зазначає, що статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до ч. 5 статті 17 цього Закону в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб. Порядок внесення таких відомостей до Єдиного державного реєстру врегульований статтею 19 цього Закону.

Таким чином, дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, зокрема про адресу місцезнаходження юридичної особи, є обов'язковими для врахування як податковим органом так і іншими особами, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем ані в акті перевірки, ані під час судового розгляду не надано доказів наявності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про відсутність ПП «Базіс Торг», ПП «Ротонда Торг», ПП «Кримторг» за їх місцезнаходженням або навіть даних про внесення запису щодо не підтвердження відомостей про юридичні особи.

Перелік обов'язків платника податків, наведений у ст. 17 ПК України, є вичерпним та не передбачає обов'язку платника податку перевіряти правильність сплати контрагентом податків та зборів, встановлювати наявність або відсутність у контрагента по угоді трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності, з чого слідує, що порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Позивач, як добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що згідно пп. 36.1, 36.5 ст. 36, п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік та формував податковий кредит відповідно до вимог чинного законодавства, реальність вчинених ним операцій з придбання товарів повністю підтверджена матеріалами справи, а тому висновки податкової інспекції щодо заниження об'єкту оподаткування що призвело до прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, є протиправними.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень.

Суд вважає, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, суд виходить з того, що відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів недійсними.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» також встановлює, що посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Матеріали справи свідчать про те, що спірні договори у встановленому законом порядку недійсними не визнано, а відтак є дійсними.

За таких обставин, суд вважає висновки Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим ДПС про заниження позивачем податку на додану вартість на суму 34101,00 грн. необґрунтованими та безпідставними.

В силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам даної норми, відповідачем правомірності свого податкового повідомлення-рішення суду не доведено.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 п. 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас п. 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача.

У зв'язку зі складністю справи судом 13.03.2013р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови, а 19.03.2013 р. постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби № 0000682300 від 05.12.12 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дерекой-плюс» (вул. Первомайська, б. 4в, м. Бахчисарай, АР Крим, 98400, ЄДРПОУ 24037108) 426,27грн. судового збору шляхом безспірного списання з розрахункових рахунків Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Сімферопольська, б. 3, м. Бахчисарай, АР Крим, 98403, ЄДРПОУ 23191787).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя А.О. Кушнова