Ухвала

від 27.06.2013 по справі 801/6450/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

УХВАЛА

про забезпечення адміністративного позову

27 червня 2013 р.Справа №801/6450/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О. за участю секретаря Богацької А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання позивача про забезпечення позову за матеріалами адміністративної справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут "Шельф"

до Центрального відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим

про визнання неправомірними дій та скасування постанови,

за участю представників сторін:

від позивача: Єгорова І.М., довіреність № 01-46/3 від 03.01.13р., паспорт серії ЕТ 235609;

від відповідача: Володькін С.А., довіреність № 03-21/14 від 21.05.13р., посвідчення РК №483;

ВСТАНОВИВ:

21.06.13р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Інститут «Шельф» звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Центрального відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим про визнання неправомірними дій старшого державного виконавця Центрального відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим Володькіна С.А. щодо винесення постанови про арешт грошових коштів боржника від 14.06.13р.; скасування постанови Центрального відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим щодо винесення постанови про арешт грошових коштів боржника від 14.06.13р.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 26.06.13р. відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Разом з адміністративним позовом позивачем подане клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, в якому позивач просить забезпечити адміністративний позов шляхом зупинення виконання Постанови старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Володькіна С.А. про арешт грошових коштів ТОВ «Інститут «Шельф» від 14.06.2013 р. до набрання рішенням у справі законної сили; заборони Центральному відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції та іншими особам вчиняти дії з метою виконання зведеного виконавчого провадження відносно ТОВ «Інститут «Шельф».

В судовому засіданні 27.06.13р. представник позивача підтримав заявлене клопотання про забезпечення адміністративного позову та в обґрунтування клопотання пояснив, що постановою старшого державного виконавця Центрального ВДВС Сімферопольського МУЮ від 14.06.2013 р. накладено арешт на грошові кошти позивача, що знаходяться на всіх рахунках підприємства.

Позивач вважає, що враховуючи той факт, що відбудеться списання грошових коштів, з рахунку ПАТ «ВТБ Банк», що є спеціальним рахунком, відкритим відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», і списання грошових коштів з таких рахунків прямо заборонено Законом. На погляд позивача, вбачаються очевидні ознаки протиправності рішення старшого державного виконавця Центрального ВДВС Сімферопольського МУЮ від 14.06.2013 р. про арешт на грошові кошти позивача.

Представник позивача зазначив, що приймаючи до уваги значний розмір зобов'язань, який складає 4411760,75 грн. і той факт, що постановою про арешт коштів боржника, арештовано рахунки з яких здійснюється виплата заробітної платні, і працівники не матимуть змоги отримувати заробітну плату тривалий час, що призведе до значного погіршання умов життя працівників і залишить більш ніж 150 чоловік без коштів на існування.

Враховуючи значний об'єм грошових зобов'язань, а також те, що арештовані всі наявні розрахункові рахунки підприємства, це в свою чергу заблокувало і зробило неможливим ведення господарської діяльності, сплату податків, зборів та інших обов'язкових платежів ТОВ «Інститут «Шельф».

В судовому засіданні 27.06.13р. представник відповідача проти задоволення клопотання позивача про забезпечення адміністративного позову заперечував та зазначив, що на примусовому виконанні старшого державного виконавця Центрального ВДВС Сімферопольського МУЮ АР Крим Володькіна С.А знаходиться зведене виконавче провадження на суму 4411760,75 грн., яке складається з виконавчих проваджень про стягнення з боржника - позивача по справі заробітної плати, заборгованості на користь УПФУ в Центральному районі в м. Сімферополі, юридичних осіб. Виконавче провадження протягом тривалого часу не виконується, проходять лише часткові виплати.

Обов'язком державного виконавця в першу чергу є накладення арешту на грошові кошти боржника у банку. Зведене виконавче провадження прийнято до виконання старшим державним виконавцем Центрального ВДВС Сімферопольського МУЮ АР Крим Володькіним С.А. 14.06.13р. В результаті ознайомлення зі зведеним виконавчим провадженням направлено запит до ДПІ про наявні розрахункові рахунки у банках, отримана відповідь про відкриті рахунки, на які державним виконавцем накладено арешт.

Перед винесенням постанови про накладення арешту на рахунки боржника у банках, державний виконавець не з'ясовує, які саме кошти знаходяться на цих рахунках, оскільки якщо державний виконавець направить такий запит до банку, боржник встигне списати кошти до винесення постанови про накладення арешту.

Рішення по списання грошових коштів з рахунків боржника у банках буде прийнято державним виконавцем лише після повідомлення банків про прийняття або неприйняття до виконання постанови про арешт коштів.

Банки не приймають до виконання постанову державного виконавця про накладення арешту та не вчиняють дій по списанню коштів боржника зі спеціальних рахунків, на яких знаходяться кошти для виплати страхових коштів (лікарняні та інше) та заробітної плати, тому з даних рахунків списання коштів державним виконавцем не проводиться.

Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову суд знаходить її обґрунтованою з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Згідно з ч. 3 ст. 117 КАС України подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Ухвала негайно надсилається до суб'єкта владних повноважень, що прийняв рішення, та є обов'язковою для виконання.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Суд зазначає, що постановою від 14.06.13р. про арешт грошових коштів боржника знято арешт з грошових коштів Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут «Шельф» (м. Сімферополь, вул. Севастопольська. 45. код ЄДРПОУ 04825950), що знаходяться на рахунках у:

- КРУ ПАТ «ПРИВАТБАНК», МФО 384436;

- Філія «Кримське Центральне відділення ПАТ Промінвестбанк», МФО 324430;

- ПАТ «ВТБ Банк», МФО 321767;

- ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023;

- ПАТ «ЧБРР», МФО 384577, накладений постановами б/н від 17.11.10 р., 03.12.10 р., 04.01.11 р., 18.01.11 р., 24.01.11 р. та 05.04.11р. у межах суми 1851671,68 грн. та 2039835,21 грн.

Накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут «Шельф» (м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 45, код ЄДРПОУ 04825950), що знаходяться на всіх рахунках:

- КРУ ПАТ «ПРИВАТБАНК», МФО 3844364;

- ВАТ «СБРЗ» м. Сімферополь, МФО 324485;

- АТ «БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА», МФО 351931;

- АТ «ЗЛАТОБАНК», МФО 380612;

- Філія «Кримське Центральне відділення ПАТ Промінвестбанк», МФО 324430;

- ПАТ Промінвестбанк, МФО 300012;

- КРИМСЬКА ФІЛІЯ ВАТ ВТБ БАНК, м. Сімферополь, МФО 384618;

- ПАТ «ВТБ Банк», МФО 321767;

- КРФ ПАТ «УСБ» м. Сімферополь, МФО 324010;

- ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, у межах суми - 4 411 760,75 грн. (чотири мільйони чотириста одинадцять тисяч сімсот шістдесят грн. 75 коп.).

Попереджено боржника та керівництво банків по ст. 63 ЗУ «Про виконавче провадження», ст. 6 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та ст. 382 КК України про кримінальну відповідальність за навмисне невиконання рішення суду та відкриття нових рахунків у банках чи інших фінансових установа (а.с.22).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Статтею 11 вказаного Закону передбачено, що до прав державного виконавця належить накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунках.

Згідно ч. 1 -4 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.

Однак, як вбачається з обставин справи, державним виконавцем накладено арешт на кошти, які виділені Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності для виплати соціальної допомоги застрахованим особам у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням на рахунок в ПАТ «ВТБ Банк», МФО 321767, рахунок № 26043013003988, що підтверджується довідкою ПАТ «ВТБ Банк» від 21.06.13р. №941/2000-2 (а.с.20).

Згідно ч. 2 ст. 21 Закону України від 18.01.2001р. № 2240-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» страхувальник-роботодавець відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України.

Страхувальник-роботодавець, який є бюджетною установою, відкриває окремий рахунок для зарахування страхових коштів в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Кошти Фонду, що надходять на зазначений рахунок, обліковуються на окремому субрахунку.

Страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (далі - окремий рахунок), можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам.

Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

Згідно з частиною 3 статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в податкових органах, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Відповідач при винесенні постанови про арешт коштів позивача на рахунках у банках, користуючись наданими йому Законом повноваженнями, не перевірив і не встановив, чи відкрито позивачем рахунок у банку для зарахування страхових сум відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».

Таким чином, державним виконавцем Центрального відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим у порушення наведених норм накладено арешт на кошти, які виділені Товариству з обмеженою відповідальністю «Інститут «Шельф» Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності для виплати соціального допомоги застрахованим особам у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, що є прямим порушенням норм чинного законодавства, яке передбачає заборону спрямування страхових коштів, зарахованих на окремий рахунок, зокрема, на стягнення на підставі виконавчих документів.

Крім того, суд зазначає, що арештовані рахунки позивача у банках АТ «БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА», МФО 351931, рахунок № 26009010100446; АТ «ЗЛАТОБАНК», МФО 380612, рахунок № 26001300003047 згідно довідкам № 150 від 21.06.2013р. та № 28/213 від 20.06.13р. (а.с.18-19) використовуються підприємством для виплати заробітної плати працівникам Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут «Шельф».

Суд зазначає, що право кожного громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю та соціальних виплат закріплено у статтях 43, 46 Конституції України. Реалізація зазначених конституційних прав громадян врегульована Законом від 24 березня 1995 р. № 108/95-ВР «Про оплату праці», Кодексом законів про працю України.

Нормами ст. 12 Закону України «Про оплату праці» № 108/95-ВР від 24.03.1995р. зі змінами та доповненнями та ст. 94 КЗпП встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 97 КЗпП оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці. Аналогічна норма міститься в частині 3 ст. 15 Закону України «Про оплату праці».

Частиною 6 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Згідно ст. 28 Закону України «Про оплату праці» у разі банкрутства підприємства чи ліквідації його у судовому порядку зобов'язання перед працівниками такого підприємства щодо заробітної плати, яку вони повинні одержати за працю (роботу, послуги), виконану у період, що передував банкрутству чи ліквідації підприємства, виконуються відповідно до Закону України «Про банкрутство».

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 2343-ХІІ від 14.05.1992р. зі змінами та доповненнями кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею. При цьому у першу чергу задовольняються,зокрема, вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати перед працюючими та звільненими працівниками банкрута.

Аналізуючи наведені норми, суд приходить до висновку, що чинне законодавство надає гарантії та захист прав працівників на отримання заробітної плати в першочерговому порядку належно від інших зобов'язань підприємства. На думку суду, погашення заборгованості підприємства на підставі виконавчих документів не може бути задоволено за рахунок працюючих чи вже звільнених працівників, оскільки це є різними видами зобов'язань підприємства перед кредиторами підприємства та перед працюючими чи звільненими робітниками, а отже кошти, які передбачені для оплати праці працівників, захищені від направлення їх на інші цілі крім виплати заробітної плати.

Суд зазначає, що відповідно до довідки про заборгованість по заробітній платі за судовими рішеннями, які знаходяться на виконанні в органах ДВС станом на 26.06.2013р. ТОВ «Інститут «Шельф» має заборгованість перед 13 працівниками на суму 64,9 тис. грн. Так, постанова про арешт грошових коштів боржника від 14.06.2013 р. передбачає задоволення вимог кредиторів на загальну суму 4411760,75 грн., в тому числі вимогу Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя, АП «Кримтеплокомуненерго», ПП «Рубіж» і Центральний відділ державної виконавчої служби Сімферопольського МУЮ за примусове виконання судових рішень.

Разом з тим, відповідно до довідки про розмір заборгованості перед працюючими співробітниками ТОВ «Інститут «Шельф» станом на 26.06.2013 р. має заборгованість у розмірі 2223,2 тис. грн. перед 140 працівниками.

На думку суду, арешт розрахункових рахунків підприємства в банківських установах, на які спрямовуються кошти на виплату заробітної плати у даному випадку суперечить ч. 3 ст.15 Закону України «Про оплату праці» в частині того, що виплата заробітної плати працівникам підприємства здійснюється у першочерговому порядку, всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем накладено арешт на рахунки, з яких провадиться виплата заробітної плати та коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності для виплати соціальної допомоги застрахованим особам у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, що є неприпустимим.

Суд вважає за необхідне зазначити, що накладення арешту на розрахункові рахунки підприємства позивача у даному конкретному випадку є обставиною, яка не сприяє виконанню рішень судів, а навпаки перешкоджає підприємству погашати борги перед бюджетом та іншими юридичними та фізичними особами, що суперечить вимогам ст.5 Закону № 606, яка передбачає обов'язковість вимог державного виконавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Як передбачено частиною 5 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Суд зазначає, що арешт рахунків у банках, що обслуговують ТОВ «Інститут «Шельф», які використовуються підприємством для виплати заробітної плати працівникам підприємства, матиме наслідками невиплату заробітної плати працівникам ТОВ «Інститут «Шельф», що є прямим порушенням охоронюваного чинним законодавством права працівника на оплату праці.

З урахуванням викладеного, суд вважає заяву позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню частково, а саме в частині неможливості накладення арешту на рахунки, на які перераховуються кошти, виділені Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності для виплати соціальної допомоги застрахованим особам у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням на рахунок, та рахунки, що передбачені для виплати заробітної плати працівникам ТОВ «Інститут «Шельф».

При цьому належним способом забезпечення адміністративного позову суд вважає заборону старшому державному виконавцю Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АРК Володькіну Святославу Анатолійовичу вчиняти дії, направленні на примусове списання грошових коштів ТОВ «Інститут «Шельф» (ЄДРПОУ 04825950; 95013, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, б. 45), які знаходяться на рахунках в ПАТ «ВТБ Банк», АТ «БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА», АТ «ЗЛАТОБАНК» до набрання рішенням у справі законної сили.

В іншій частині суд відмовляє в задоволенні клопотання у зв'язку з його необґрунтованістю.

Керуючись ст. ст. 117, 118, 160, 165 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву представника позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову задовольнити частково.

2. Заборонити старшому державному виконавцю Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АРК Володькіну Святославу Анатолійовичу вчиняти дії, направленні на примусове списання грошових коштів ТОВ «Інститут «Шельф» (ЄДРПОУ 04825950; 95013, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, б. 45), які знаходяться на рахунках в ПАТ «ВТБ Банк», АТ «БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА», АТ «ЗЛАТОБАНК», до набрання рішенням у справі законної сили.

3. Ухвалу направити позивачу, копію ухвали направити відповідачу.

4. В іншій частині заяви представника позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову в задоволенні відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому законом для виконання судових рішень.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 Кодексу адміністративного судочинства України оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили протягом 5 днів з дня її проголошення. Якщо справу розглянуто у порядку письмового провадження або без виклику особи, яка її оскаржує, ухвала набирає законної сили через 5 днів з дня її отримання.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної республіки Крим протягом 5 днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи у порядку письмового провадження або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя А.О. Кушнова