Постанова

від 04.06.2013 по справі 826/2918/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 червня 2013 року 09:52 № 826/2918/13-а

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Чайна компанія» доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 000659228 від 10.12.2012 року.

Суддя Смолій І.В.,

Секретар судового засідання Мар'янченко Д.А.

Представники:

Від позивача Хоменко В.В. Від відповідачаНагірняк В.В. На підставі ч. 3 ст. 160 КАСУ в судовому засіданні 04.06.2013 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 000659228 від 10.12.2012 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.03.13р. відкрито провадження у адміністративній справі та закінчено підготовче провадження і призначено справу до розгляду по суті на 09.04.13р.

В судових засіданнях неодноразово оголошувалось перерви з метою отримання усіх необхідних доказів.

В судове засідання 04.06.13р. з'явились сторони.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зіслався на обставини викладені у позові та додаткових письмових поясненнях.

Представники позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на обставини викладені в запереченні на позовну заяву, вважає що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ВСТАНОВИВ:

З 22.10.2012р. по 07.11.2012р. Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва (далі - Відповідач) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Чайна компанія» (далі - позивач) з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Медіамастерс» (код ЄДРПОУ 36050983) за період з 01.01.2012 року по 28.02.2012 року.

За результатами перевірки Відповідачем було складено Акт № 7592/22-2/37244230 від 13.11.2012р. (далі - Акт перевірки), відповідно до якого встановлено порушення:

п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.8, п. 201.10 Податкового кодексу України та п. 4 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України від 29.12.2010 року за № 1401/18696, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 981 938,00 грн., в тому числі по періодам: січень 2012р. - 309 938,00 грн., лютий 2012р. - 672 000,00 грн.

10.12.2012р. Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення № 000659228, яким Позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 981 938,00 грн. за основним платежем та 490 969,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач не погоджується з таким рішенням податкового органу, вважає його безпідставним та необґрунтованим, у зв'язку з чим звернувся до суду про його скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про підставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

З наявних матеріалів справи, зокрема акту проведеної перевірки, а також пояснень представників сторін, судом встановлено, що на формування позивачем податкового кредиту вплинули взаємовідносини з ТОВ «Медіамастерс».

Як вбачається з матеріалів справи, висновки податкового органу щодо заниження позивачем зобов'язань з податку на додану вартість ґрунтуються на визнанні договорів укладених позивачем з ТОВ «Медіамастерс» нікчемними та такими, що не мали реальних наслідків.

Так зокрема відповідачем вказується на те, що до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС надійшов акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 20.08.2012р. № 1189/22-40/36050983 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Медіамастерс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за грудень 2011 - березень 2012 року. В цьому Акті зазначено, що з ТОВ «Медіамастерс» неможливо провести зустрічну звірку у зв'язку з тим, що товариство не знаходиться за податковою адресою, згідно протоколу допиту свідка від 16.07.2012 року в рамках розслідування кримінальної справи № 76-00334 опитано засновника ТОВ «Медіамастерс» ОСОБА_3, який пояснив, що не має ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства.

Аналіз наведених податковим органом обґрунтувань підставності винесення спірного податкового повідомлення-рішення дозволяє зробити висновки щодо не вжиття податковим органом всіх необхідних заходів для встановлення дійсних обставин та відповідно правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість позивачем, перевірка проведена на підставі формальних обставин, при цьому реальність настання наслідків за правочинами не досліджувались.

Судом встановлено, що фінансово - господарські взаємовідносини між Позивачем та ТОВ «Медіамастерс» здійснювались згідно договору № 0106 про надання рекламних послуг від 2011р. За даним договором Позивачу було надано послуг на загальну суму 5 891 628,00 грн., в тому числі ПДВ 981 938,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами приймання-передачі послуг та звітами про розповсюдження інформаційно-рекламних листівок ТМ «Чайна країна».

ТОВ «Медіамастерс» виписало Позивачу податкові накладні на загальну суму 5 891 628,00 грн., в тому числі ПДВ 981 938,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи Податковими накладними. В свою чергу позивачем були здійснені безготівкові рахунки з ТОВ «Медіамастерс».

При цьому, суд не приймає до уваги твердження відповідача про нікчемність (недійсність) правочинів вчинених Позивачем та ТОВ «Медіамастерс» з наступних підстав.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 року перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже, при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

На час розгляду даної справи не встановлено наявність умислу у директора TOB «Медіамастерс» виражена в намірі порушити публічний порядок під час укладання договорів.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок передбачені в статті 216 Цивільного кодексу України. Разом з тим, оскільки укладені позивачем з ТОВ «Медіамастерс» правочини є господарськими договорами, то при визнанні їх недійсними наслідки, що підлягають застосуванню передбачені у ст. 208 Господарського кодексу України. Зазначені в цій статті наслідки визнаного недійсним господарського зобов'язання є одним з видів адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються до суб'єкта господарювання за вчинення господарських правопорушень. З огляду на це, при встановлені у визначеному законом порядку факту недійсності господарського договору до суб'єкта/суб'єктів господарювання, що його вчинили, має бути застосована адміністративно-господарська санкція, передбачена ст. 208 Господарського кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, встановивши під час проведення перевірки, що вчинені позивачами правочини з ТОВ «Медіамастерс» мають ознаки фіктивного та/або нікчемного правочину, не вжив передбачених чинним законодавством заходів - не звернувся до суду про визнання таких правочинів недійсними (у разі його фіктивності) та не звернувся до суду про застосування наслідків нікчемного правочину.

Листом ВАСУ від 02.06.2011р. судам першої та апеляційної інстанції рекомендовано при встановленні правомірності формування даних податкового обліку та наявності ознак фіктивності чи нікчемності досліджувати товарність таких правочинів.

Судом на відміну від податкового органу з метою встановлення істини по справі та дотримання рекомендацій спеціалізованих судів вищих інстанцій досліджено товарність угоди та реальність настання її умов.

Суд вважає, що позивачем надано належним чином оформлені документи, які підтверджують факт реального виконання договорів, укладених з ТОВ ««Медіамастерс».

Під час розгляду справи відповідачем не було надано доказів, які б свідчили про суперечність первинних документів, податкових накладних, отриманих позивачем від ТОВ «Медіамастерс».

Згідно з п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

- дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу)

Згідно з приписами п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що на час здійснення господарських операцій між Позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Медіамастерс» останній був належним чином зареєстрований як платник податку на додану вартість і йому відповідно до законодавства надано право на видачу податкових накладних.

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З огляду на вище викладене, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявності обставин, які були покладені ним в основу висновків про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Доводи податкового органу щодо відсутності настання реальних наслідків за правочинами укладеними позивачем з ТОВ «Медіамастерс» у повній мірі спростовано не лише наявними матеріалами, а й обставинами викладеними у Постанові про закриття кримінальної справи старшого слідчого СВ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС підполковника податкової міліції ОСОБА_4 від 27.05.2013 року, в якій зазначено, що провадженням досудового слідства в кримінальній справі не здобуто достатніх доказів, які свідчили б про факт безтоварності взаємовідносин ТОВ «Чайна компанія» та ТОВ «Медіамастерс», а відтак не можливо стверджувати про факт умисного ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ «Чайна компанія» за наслідком відображення в бухгалтерському та податковому обліках підприємства взаємовідносин з ТОВ «Медіамастерс».

Крім того допитаний в судовому засіданні в якості свідка гр. ОСОБА_5, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих пояснень та за відмову давати показання, пояснив, що від являється директором ТОВ «Медіамастерс», підприємство на даний час діюче та є платником податку на додану вартість.

Також свідок зазначив, що він дійсно надавав позивачу рекламні послуги на підставі заключного договору № 0106 про надання рекламних послуг від 2011р., договір та податкові накладні він підписував особисто. А стосовно пояснень що надавались ОСОБА_3 то він дійсно являється співзасновником ТОВ «Медіамастерс», однак лише формально(так як його частка складає 0,3% статутного фонду підприємства), жодної діяльності від імені товариства він не здійснює, а всією діяльністю займається виключно свідок.

Таким чином суд приходить до висновку, що Позивачем правомірно включено до податкового кредиту податок на додану вартість на суму 981 938,00 грн. за рахунок виписаних податкових накладних ТОВ «Медіамастерс».

Оскільки суд встановив відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то накладення на позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 490 969,00 грн. є також протиправним.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення № 000659228 від 10.12.2012 року

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення № 000659228 від 10.12.2012 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва.

Постанова набуває законної сили в порядку статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В.Смолій