Постанова

від 29.03.2012 по справі 2а-4901.1/11/0170/9

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 березня 2012 р. (11:26) Справа №2а-4901.1/11/0170/9

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Гаманка Є.О , при секретарі Сироватському М.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Морське"

до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим ДПС

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Представники сторін:

представник відповідача, Антілогова Н.В., довіреність № 7 від 06.03.12р.;

представник позивача, не з'явився

Державне підприємство "Морське", яке є правонаступником державного підприємства «Веселівське» (далі позивач), звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Судак (далі відповідач) від 26.06.2008 року № 0000372301/0 та № 0000382301/0 .

Вимоги мотивовані тим, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником, виробляє виноматеріали, які реалізує заводам вторинного виноробства. Зазначені виноматеріали не відносяться до підакцизних товарів, а тому податок на додану вартість від їх реалізації підприємство, згідно п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", нараховувало, але до державного бюджету не сплачувало, а перераховувало його на спеціальний рахунок підприємства й використовувало для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

Крім того позивач вважає, що в наслідок того, що підприємство є платником фіксованого сільськогосподарського податку, воно не сплачує дивіденди, як виду податку на прибуток.

Під час розгляду справи представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач надав заперечення на позов в якому зазначив, що з боку позивача має місце неправомірне користування пільгою по податку на додану вартість, яка встановлена п.11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість". На думку відповідача пільга поширюється на сільськогосподарських товаровиробників, які здійснюють операції з продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва, з якої виключена підакцизна продукція, а позивач виробляє алкогольну продукцію, тому він зобов'язаний, відповідно до п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", платити даний податок до державного бюджету України на загальних підставах. Відповідач також вважає, що відповідно до вимог ст. 63 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 січня 2007 року «Про затвердження порядку відрахування господарськими організаціями до Державного бюджету України частини прибутку (доходу», ст. 61 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня.2008 року «Про затвердження порядку відрахування у 2008 році державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до державного бюджету частини прибутку (доходу)», п.п. 7.8.2 прункту 7.8 ст. 7 Закону України № 283 від 22 травня 1997 року «Про оподаткування прибутку підприємств», позивач повинен був сплатити до спеціального фонду Державного бюджету частину доходу за результатами господарської діяльності за період з 01.01.2007 року по 31.03.2008 року.

Ухвалою суду від 14.03.12р. замінено первісного відповідача - Державну податкову інспекцію у м. Судак АР Крим на правонаступника - Феодосійську об'єднану державну податкову інспекцію АР Крим Державної податкової служби.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідач провів планову виїзну документальну перевірку державного підприємства «Веселівське», правонаступником якого є державне підприємство «Морське», з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.03.2008 р., за результатами якої 24 червня 2008 року був складений акт № 248/23-0/00412808.

Відповідно до висновків, зазначених у акті, позивачу донараховано податку на додану вартість у розмірі 547 406 грн., а також зазначено, що позивач не нарахував та не сплатив у встановлений законодавством термін дивіденди, що підлягають перерахуванню у спеціальний фонд Державного бюджету в сумі 138 750 грн.

26 червня 2008 року, на підставі акту перевірки, відповідач прийняв податквое повідомлення-рішення № 0000372301/0 про донарахування позивачу податку на додану вартість у розмірі 1 236 156 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000382301/0 про сплату частини прибутку до загального фонду Державного бюджету України в розмірі 138 750 грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На час проведення перевірки позивача, звернення його до суду платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій були визначені в Законі України "Про податок на додану вартість".

Порядок обчислення та сплати податку був встановлений статтею 7 зазначеного Закону.

Підпунктом 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" було встановлено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 11.29 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на час прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними яких є предметом позову) до 1 січня 2009 р. була зупинена дія п.7.7 ст.7, п.10.1 і п.10.2 ст.10 даного Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Зазначені кошти залишались в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і мали використовуватись ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

Порядок акумуляції й використання зазначених коштів визначались Кабінетом Міністрів України.

Державне підприємство «Морське» (правонаступник ДП «Веселівське») є сільськогосподарським товаровиробником - заводом первинного виноробства. На протязі періоду, охопленого перевіркою, підприємство реалізовувало заводам вторинного виноробства виноматеріали, котрі є продуктом переробки власної сільськогосподарської сировини - винограду.

Статтею 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» визначено : «Акцизний збір - це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції)».

Стаття 2 зазначеного Декрету визначала, що платником акцизного збору є суб'єкт підприємницької діяльності - виробник підакцизних товарів на митній території України, а пунктом «а» ст. 3 Декрету визначено об'єкт оподаткування - обороти з реалізації виготовлених в Україні підакцизних товарів .

Статтею 2 Постанови Верховної Ради України № 365 від 12 вересня 1996 року «Про перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір» визначено, що перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір, визначається і обмежується переліками підакцизних товарів, які ввійшли до Закону України "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої" ( 178/96-ВР )

Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про ставки акцизного збору й ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої» визначені ставки акцизного збору на вироблені в Україні з вітчизняної сировини виноматеріали (код згідно з УКТ ЗЕД 2204 30), що реалізуються посередницьким організаціям і населенню, та виноматеріали, вироблені на підприємствах первинного виноробства для суб'єктів підприємницької діяльності, що не є виробниками виноробної сировини (винограду), крім підприємств вторинного виноробства, які використовують ці виноматеріали для виробництва готової продукції 1,0 гривні за 1 літр.

Відповідно до експертних висновків Торгово-промислової палати Криму № 72/1-О/04-13 та № 72/2-О/04-13 від 10 липня 2008 року виноматеріали позивача відповідають кодам та опису : 2204296500, 2204297500, 2204299400, 2204298900.

На час звернення до суду спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) був Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Стаття 1 Закону визначала, що податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня , нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Статтею 17 Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" був визначений порядок нарахування штрафних санкції за порушення податкового законодавства платником податків.

Зазначені вище положення Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір", Закону України «Про ставки акцизного збору й ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої» та експертних висновків Торгово-промислової палати Криму № 72/1-О/04-13 та № 72/2-О/04-13 від 10 липня 2008 року, спростовують твердження відповідача про те, що виготовлені позивачем виноматеріали є підакцизними товарами, що позивач повинен відображати продаж виноматеріалів в загальній декларації по ПДВ.

В порядку, передбаченому ст. 72 КАС України, відповідачем не надані докази того, що позивач в період часу, який перевівся, виробляв виноматеріали з УКТ ЗЕД 220430.

Враховуючи, що до вартості виноматеріалів, реалізованих позивачем заводам вторинного виноробства, не включено акцизний збір, що Законом вони виключені з переліку підакцизних товарів, що виноматеріали позивача не відповідають коду 220430, суд приходить до висновку, що на позивача розповсюджується дія п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість"(в редакції на час проведення перевірки, звернення до суду) .

Суд вважає, що в акті № 248/23-0/00412808 від 24 червня 2008 року «Про результати виїзної планової перевірки державного підприємства «Веселівське», код ЄДРПОУ 00412808, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період часу з 01.01.2007 р. по 31.03.2008 р.» відповідач зробив помилкові висновки, що призвело до необґрунтованого визначення позивачу суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість та нарахування ним штрафних санкції.

На підставі викладеного, суд вважає правомірним подання позивачем до податкових органів двох декларацій по податку на додану вартість - спеціальної (окремої) і загальної.

Наведене свідчить про те, що мають місце законні підстави для визнання протиправним та скасуванню податкового повідомлення - рішення відповідача № 0000372301/0 від 26 червня 2008 року.

Відповідно до наданих суду матеріалів - позивач є некорпоратизованим державним підприємством із стовідсотковою долею держави в статутному капіталі, яке зареєстровано платником фіксованого сільськогосподарського податку.

Частиною 2 ст. 1 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» визначено, що фіксований сільськогосподарський податок - це податок, що не міняється протягом зазначеного даним Законом строку.

Частиною 1 статті 9 зазначеного закону визначений строк його дії до 31 грудня 2009 року.

Пунктом 1 частини 3 ст. 1 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» визначено: «фіксований сільськогосподарський податок виплачується в рахунок таких податків і зборів (обов'язкових платежів) :

податку на прибуток підприємств.»

Принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників були визначені Законами України "Про систему оподаткування", "Про оподаткування прибутку підприємств" які діяли на час проведення перевірки та звернення позивача до суду.

Статтею 2 Закону України "Про систему оподаткування" було встановлено, що під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів необхідно було розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Що таке податок на прибуток підприємств, визначено пунктом 3 частини 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподатковування» у якому зазначено, що податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, які виплачуються в бюджет державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами.

Частиною 2 ст. 7 Закону України «Про систему оподаткування» встановлено, що зміна податкових ставок і механізм справляння податків і зборів ( обов'язкових платежів) не можуть запроваджуватися Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Відповідно до п. 1.9 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" дивіденд - платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

До дивідендів прирівнювався також платіж, який здійснювався державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства. При цьому наявність чи відсутність прибутку, розрахованого згідно з правилами податкового обліку, не могло вплинути на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів.

Отже, порядок нарахування дивідендів, що сплачувалися до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами було визначено Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", який на час звернення позивача до суду був спеціальним законом з оподаткування по зазначеному платежу.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що дивіденди за своєю суттю були різновидом податку на прибуток, а позивач був платником фіксованого сільськогосподарського податку і, в силу положень Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок", не повинен був нараховувати та перераховувати дивіденди до Державного бюджету.

Судом встановлено, що за охоплений перевіркою період, Державна податкова інспекція у м. Судак не нарахувала позивачу такого платежу як частина прибутку (доходу), який сплачують державні не корпоратизовані та корпоратизовані, казенні підприємства.

Суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасуванні податкового повідомлення-рішення відповідача № 0000382301/0 від 26 червня 2008 року, підлягають задоволенню.

Під час судового засідання, яке відбулось 29.03.12р., було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 30.03.12р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Судак № 0000372301/0 та № 0000382301/0 від 26.06.2008 року.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Гаманко Є.О.