Постанова

від 12.06.2013 по справі 826/4228/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 червня 2013 року 14:16 № 826/4228/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Медведєвій А.С., за участю представників: позивача - Мацанек К.В., відповідача - Денисенко О.Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовомКомунального підприємства «Житній ринок» доДержавної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 листопада 2012 року № 0005442250, № 0005452250, -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12 червня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27 березня 2013 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Комунальне підприємство «Житній ринок» (далі - КП «Житній ринок», позивач) з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 листопада 2012 року № 0005442250, № 0005452250, прийнятих Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС, відповідач).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що податковим органом під час перевірки взято до уваги дані Акту ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС № 3704/22-9/30522682 від 12.09.2012 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС-К» (код ЄДРПОУ 30522682) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період квітень 2012 року» (далі - Акт № 3704/22-9/30522682 від 12.09.2012 р.), в якому податковий орган (ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС) дійшов висновку про те, що укладені ТОВ «КОЛОС-К» правочини з контрагентами, зокрема з позивачем, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано, з метою приховування сплати податків третіх осіб. Крім того, встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за квітень 2012 року, які підпадають під визначення пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, ст. 185, ст. 198 Податкового кодексу України.

Посилання податкового органу в Акті «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки КП «Житній ринок» (код за ЄДРПОУ 05587843) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «КОЛОС-К» (код за ЄДРПОУ 30522682) за квітень 2012 року» № 499/22-511/05587843 від 30.10.2012 року на висновки, викладені в Акті № 3704/22-9/30522682 від 12.09.2012 р., на думку позивача, жодним чином не підтверджують відсутність правових наслідків вчинених правочинів КП «Житній ринок» із ТОВ «КОЛОС-К».

Позивач вважає, що вищевказані висновки податкового органу не відповідають дійсності та фактичним обставинам, жодним чином не підтверджені, суперечать первинним документам, що містять відомості про господарські операції, підтверджують та фіксують факти здійснення операцій між КП «Житній ринок» та ТОВ «КОЛОС-К».

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС подала заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначає, що КП «Житній ринок», на підставі цивільно-правового договору, укладеного з ТОВ «КОЛОС-К», сформовано податковий кредит з податку на додану вартість в квітні 2012 року на загальну суму 106 994 грн., проте, проведеною перевіркою не встановлено факту отримання товару покупцем (КП «Житній ринок») від продавця (ТОВ «КОЛОС-К») по взаємовідносинах за квітень 2012 року.

Таким чином, за відсутності факту придбання товарів чи послуг, або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми, на думку відповідача, не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В наданих запереченнях, представник відповідача просить в задоволенні позовних вимог відмовити, в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Житній ринок» (код ЄДРПОУ 05587843) зареєстроване Подільською районною у місті Києві державною адміністрацією 25 червня 1990 року за № 10711200000004215. Вказане підприємство розташоване за адресою: 04071, м. Київ, вулиця Верхній Вал, будинок 16 (Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ № 424485).

КП «Житній ринок» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 19 червня 2001 року за № 2451 та перебуває на обліку у ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200030265 від 02 березня 2012 року КП «Житній ринок» є платником податку на додану вартість.

В період з 17 жовтня 2012 року по 23 жовтня 2012 року Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку КП «Житній ринок» (код за ЄДРПОУ 05587843) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «КОЛОС-К» (код за ЄДРПОУ 30522682) за квітень 2012 року, за результатами якої складено Акт № 499/22-511/05587843 від 30 жовтня 2012 року.

Вказаною перевіркою встановлено порушення наступних вимог:

- пп. 16.1.2 п 16.1 ст. 16, п. 22.1 ст. 22, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 106 994 грн., в тому числі:

- за квітень 2012 року в сумі 106 994 грн.;

- пп. 16.1.2 п 16.1 ст. 16, п. 22.1 ст. 22, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток підприємства, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 112 343 грн., в тому числі:

- за півріччя 2012 року в сумі 112 343 грн.

09 листопада 2012 року позивач до податкового органу подав заперечення на Акт № 499/22-511/05587843 від 30 жовтня 2012 року.

21 листопада 2012 року ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС, на підставі Акта перевірки № 499/22-511/05587843 від 30 жовтня 2012 року, прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0005442250, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до абз. 1,2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI за порушення вимог пп. 16.1.2 п 16.1 ст. 16, п. 22.1 ст. 22, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності на загальну суму 140 429 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 112 343 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 28 086 грн.

21 листопада 2012 року ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС, на підставі Акта перевірки № 499/22-511/05587843 від 30 жовтня 2012 року, прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0005452250, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та п. 7 підрозділу 10 розділу XX та відповідно до абз. 1,2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI за порушення вимог пп. 16.1.2 п 16.1 ст. 16, п. 22.1 ст. 22, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на загальну суму 133 743 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 106 994 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 26 749 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в порядку процедури адміністративного оскарження до ДПС у м. Києві та ДПС України, які своїми рішеннями відповідно від 31 січня 2013 року № 1021/10/12-1-03 та від 05 березня 2013 року № 3386/6/10-2115 його скарги залишили без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Незгода з зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями відповідача обумовила позивача звернутись до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд погоджується з доводами Комунального підприємства «Житній ринок», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV (далі - Закон № 755-IV), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України визначено, що податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

В п. 22.1 ст. 22 ПК України зазначено, що об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

У відповідності до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Приписами п. 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що 05 березня 2012 року між КП «Житній ринок» (далі - Покупець) та ТОВ «КОЛОС-К» (далі - Продавець) було укладено Договір купівлі-продажу № 5/03 (далі - Договір № 5/03), по умовам якого, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити шкіряний напівфабрикат «вет-блу» із шкір ВРХ 2,6 м 2 /шт несортований (далі - товар) за ціною, вказаною в видатковій накладній(пп. 1.1 Договору № 5/03).

Продавець поставляє товар Покупцю за адресою: 39612, м. Кременчук, вул. Леонова, 1 (пп. 1.2 Договору № 5/03).

20 березня 2012 р. між позивачем та його контрагентом була укладена та підписана додаткова угода № 1 до Договору № 5/03, якою розділ 1 «Загальні положення» Договору № 5/03 було доповнено пунктом 1.3 наступного змісту:

« 1.3 Ціна, вказана в видатковій накладній є фіксованою та не підлягає зміні без письмової згоди Покупця. При цьому ціна, вказана в видатковій накладній, включає в себе витрати, пов'язані із транспортуванням товару та інші пов'язані з цим процесом витрати, зокрема, але не виключно, витрати на тару, упаковку, маркування тощо».

05 квітня 2012 р. між позивачем та його контрагентом була укладена та підписана додаткова угода № 2 до Договору № 5/03, якою пп. 1.2 Договору № 5/03 було викладено в наступній редакції:

« 1.2 Продавець поставляє товар Покупцю за наступними адресами шкірзаводів:

ТОВ «Кременчуцький шкірзавод» 39612, м. Кременчук, вул. Леонова, 1;

ТОВ «Шкірзавод Златопіль», м. Новомиргород, вуд. Комсомольська, 105.

На виконання умов Договору № 5/03, Продавцем були виписані податкові накладні:

- № 1 від 05.04.2012 р. на суму 175 929,60 грн., ПДВ - 35 185,92 грн., всього на суму - 211 115,52 грн.;

- № 2 від 19.04.2012 р. на суму 359 039,00 грн., ПДВ - 71 807,80 грн., всього на суму - 430 846,80 грн. та підписані видаткові накладні № PH-0000008 від 05.04.2012 р. на суму 175 929,60 грн., ПДВ - 35 185,92 грн., всього на суму - 211 115,52 грн. (специфікація № 2 від 05.04.2012 р.), № PH-0000009 від 19.04.2012 р. на суму 359 039,00 грн., ПДВ - 71 807,80 грн., всього на суму - 430 846,80 грн. (специфікація № 3 від 19.04.2012 р.)

Виконання Договору № 5/03 підтверджено Актами приймання-передачі № 2 від 05.04.2012 р. на загальну суму 211 115,52 грн., № 3 від 19.04.2012 р. на загальну суму 430 846,80 грн. та квитанціями про прийняття № 1 від 12.04.2012 р., № 1 від 20.04.2012 р.

Виходячи з аналізу встановлених фактів, суд зазначає наступне.

Договір № 5/03 та додаткові угоди №№ 1, 2 від імені КП «Житній ринок» підписані генеральним директором Цеханським І.Е., а від імені ТОВ «КОЛОС-К» - директором Якименком М.О.

Дослідивши вказані первинні документи, суд приходить до висновку про їх відповідність вимогам Закону № 996-XIV та про підтвердження факту реальності господарських операцій позивача, які є підставою для формування об'єкта оподаткування податком на прибуток та виникнення права на податковий кредит.

Крім того, судом встановлено, що використання складських приміщень та транспортних засобів для виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором № 5/03 не передбачено.

Так, зберігання отриманого за Договором № 5/03 товару забезпечувало ТОВ «КОЛОС-К» на підставі Договору відповідального зберігання № 28/3 від 28.03.2012 р.

З метою здійснення оптової торгівлі шкірсировиною, шкурами та шкірою, КП «Житній ринок» купувало у ТОВ «КОЛОС-К» шкіряний напівфабрикат «вет-блу» із шкір ВРХ несортований, з метою його подальшого експортування.

Для купівлі кожної партії товару у ТОВ «КОЛОС-К», керівник КП «Житній ринок» на власному автотранспорті за власний рахунок приїжджав на заводи, на яких зберігалися шкіряні напівфабрикати, зокрема, це: ТОВ «Кременчуцький шкірзавод» (м. Кременчук, вул. Леонова, 1); ТОВ «Шкірзавод Златопіль» (м. Новомиргород, вуд. Комсомольська, 105).

Право власності на такий товар від ТОВ «КОЛОС-К» до КП «Житній ринок» переходив в момент підписання сторонами відповідних видаткових накладних та актів приймання-передачі.

Товар фактично не переміщувався, оскільки вироблявся та купувався позивачем на території заводу, без будь-яких переміщень товару.

З цих підстав, оформлення будь-яких документів, які б підтверджували транспортування товару, зокрема, й товарно-транспортних накладних, не вимагалося.

Підтвердженням того, що товар, який був придбаний КП «Житній ринок» у ТОВ «КОЛОС-К» був використаний в господарській діяльності позивача, шляхом його продажу на міжнародному ринку, є Контракт № 3 від 10.04.2012 р., укладений між КП «Житній ринок» (Продавець) та фірмою NDX PRODUCTION LTD, LONDON (Покупець), по умовам якого Продавець продає, а Покупець купує на умовах EXW, м. Новомиргород, Україна (ІНКОТЕРМС-2000) шкіряний напівфабрикат із шкір ВРХ «вет-блу» (Товар) несортований (Специфікація № 1). Вартість тари, упаковки, маркування включається в вартість товару. Вся сировина українського походження. Загальна сума контракту складає 45 402,80 дол. США (пп. 1.1 Контракту № 3).

Вантажоодержувач Товару є фірма: Leather and Co Trading Ltd, 56029, Santa Crouce sull , Arno (Pisa) ITALY (пп. 1.2 Контракту № 3).

Під час продажу товару іноземній компанії, згідно з умовами укладеного Контракту № 3, відбувався самовивіз товару із територій заводів, на яких фактично знаходився товар.

Вказані обставини також підтверджуються міжнародними товарно-транспортними накладними від 05.04.2012 р. та від 19.04.2012 р., з яких вбачається, що завантаження товару відбувалося в м. Кременчук та в м Новомиргород.

Відповідно до митних декларацій № 203 від 06.04.2012 р. та № 213 від 20.04.2012 р. умовами поставки є EXW-EX WORKS ФРАНКО завод, під час якої також застосовується визначення «самовивіз».

Відповідно до міжнародних правил ІНКОТЕРМС-2000, умова EXW та термін «ФРАНКО завод», передбачає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання по поставці, коли він надав товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві або в іншому вказаному місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за завантаження товару на транспортні засоби, а також за митне оформлення товару для експорту.

Окрім цього, судом встановлено, що на момент підписання податкових накладних, контрагент позивача за Договором № 5/03 був зареєстрований як платник податку.

Згідно даних Акту № 3704/22-9/30522682 від 12.09.2012 р., Держаною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва ДПС направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (ч. 1 ст. 70 КАС України).

Єдиною підставою визнання угод позивача з ТОВ «КОЛОС-К» нікчемними в Акті № 499/22-511/05587843 від 30 жовтня 2012 року є висновки Акту ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОС-К» (код ЄДРПОУ 30522682) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період квітень 2012 року» від 12.09.2012 року № 3704/22-9/30522682, в якому є посилання на те, що відповідно до поданих ТОВ «КОЛОС-К» до ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС декларацій з податку на прибуток, розшифровок до них та іншої податкової звітності встановлено відсутність основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів для здійснення основного виду діяльності.

З вищезазначених фактів, ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС в своєму Акті № 3704/22-9/30522682 від 12.09.2012 року дійшла висновку, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «КОЛОС-К» здійснюється поза межами правового поля, що в свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної праводієздатності ТОВ «КОЛОС-К», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «КОЛОС-К» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Оцінивши вказаний висновок податкового органу, який ліг в основу висновку відповідача в Акті № 499/22-511/05587843 від 30 жовтня 2012 року, суд зазначає, що досліджені в судовому засіданні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача по взаєморозрахунках із ТОВ «КОЛОС-К» підтверджують факт здійснення господарських операцій, а отже, всі наведені вище обставини свідчать про те, що укладений між КП «Житній ринок» та ТОВ «КОЛОС-К» договір купівлі-продажу був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, укладений з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності.

Наявності у позивача та його контрагента умислу на укладення будь-яких договорів з метою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, судом не встановлено.

З метою встановлення обставин, необхідних для правильного вирішення справи, судом викликався свідок: директор підприємства-контрагента - Загородній Максим Ігорович, який підтвердив факт реальності господарських операцій з позивачем та правомірності їх здійснення.

Також, ним зазначено, що у ТОВ «КОЛОС-К» наявні складські приміщення, матеріально-технічний та людський ресурси.

За спірними угодами, ТОВ «КОЛОС-К» повністю виконало взяті на себе зобов'язання, а позивач, в свою чергу, провів відповідні розрахунки.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛОС-К» виконані свої зобов'язання по продажу позивачу товару (шкіряного напівфабрикату «вет-блу» із шкір ВРХ 2,6 м 2 /шт несортованого), що підтверджується виписаними, належним чином оформленими, податковими накладними.

Інших доказів нікчемності угод позивача з його контрагентом, відповідачем не надано.

Відповідно до визначення частини 1 статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

В листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошувалося, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на формування об'єкта оподаткування податком на прибуток та для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п. 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772 в разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, з-поміж іншого, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Проте, відповідач, під час проведення перевірки, на надав належної оцінки наявним первинним документам.

Частиною 1 статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на нього, якщо він заперечує проти адміністративного позову, судових рішень про визнання правочинів недійсними та обвинувального вироку суду, який би стосувався позивача та/або його контрагента не надав, матеріали справи таких відомостей не містять.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що ДПІ у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби не доведено, що зміст зазначених вище угод не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Суд також звертає увагу на те, що позивач, як покупець, не може нести відповідальності ні за несплату податків контрагентом (ТОВ «КОЛОС-К»), ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Крім того, чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування та/або формувати об'єкт оподаткування податком на прибуток.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес»АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що господарські операції КП «Житній ринок» з його контрагентом ТОВ «КОЛОС-К» здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності обох підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, збільшення сум грошових зобов'язань за платежами: податок на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності та податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) та нарахування штрафних (фінансових) санкцій було здійснено відповідачем неправомірно, що свідчить про протиправність та необґрунтованість прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 21 листопада 2012 року № 0005442250, № 0005452250, у зв'язку із чим вони підлягають скасуванню.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх рішень.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне адміністративний позов Комунального підприємства «Житній ринок» повністю задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача всі здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294,00 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Комунального підприємства «Житній ринок» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби від 21 листопада 2012 року № 0005442250, № 0005452250.

3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби на користь Комунального підприємства «Житній ринок» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 17.06.2013 р.