Постанова

від 19.06.2013 по справі 826/7390/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 червня 2013 року № 826/7390/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Покотило М.С., розглянувши адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Укоспецмонтаж" до третя особаДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби Державна податкова інспекція у Солом'янському р-ні м. Києва Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення №0000442220 від 21.01.2013

за участю:

представника позивача - Накопала О.А. (довіреність б/н від 15.01.2013),

представника відповідача - Коваленка А. О. (довіреність № 5197/9/10 від 07.11.2012),

представника третьої особи - Вабіщевича Ю.Ю. (довіреність № 30 від 28.03.2013)

на підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 19.06.2013 проголосив вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укоспецмонтаж" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення №0000442220 від 21.01.2013.

У судовому засіданні 05.06.2013 за клопотанням позивача у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору до участі у справі було залучено Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Податкові зобов'язання позивачу нараховані за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Кімобуд» за період з 01.07.2011 по 30.09.2011. Підставою для нарахування податкових зобов'язань є висновок податкового органу про відсутність у ТОВ «Кімосбуд» адміністративно - господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по правочину укладеному з ТОВ "Укоспецмонтаж" та відсутність фактичних дій спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся, дійсно мав господарські правовідносини з ТОВ «Кімосбуд», які, за твердженням позивача, мали реальний характер та за якими позивачем було сплачено, та отримано товар, який було використано у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Також позивач посилався на те, що питання про недійсність правочину може бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи, а не податковим органом в акті перевірки.

Представник позивача у судовому засіданні 19.06.2013 позовні вимоги підтримав повністю, надав додаткові усні пояснення та просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні 05.06.2013 надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки № 6047/22-222-33993659 від 24.12.2012. Також відповідач зазначив про те, що позивачем до перевірки не було надано документального підтвердження отримання товару, товарно - транспортних накладних та інших супровідних документів.

У судовому засіданні 19.06.2013 представник відповідача заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник третьої особи у судовому засіданні 19.06.2012 підтримав позицію відповідача викладену в акті перевірки № 6047/22-222-33993659 від 24.12.2012 та письмових запереченнях, та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи суд , -

В С Т А Н О В И В:

24.12.2012 Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби на підставі наказу № 2150 від 19.12.2012 була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Укоспецмонтаж" з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Кімосбуд» (код ЄДРПОУ 37292394) з 01.07.2011 по 30.09.2011.

За результатами перевірки, зокрема, встановлено порушення пунктів 198.2,198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 79 166,00 грн. у тому числі за липень 2011 року на 67 760,00 грн. та за серпень 2011 року на 14 166,00 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов виходячи з наступного.

За період з 01.07.2011 по 30.09.2011 ТОВ "Укоспецмонтаж" задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Кімосбуд" на загальну суму 79 166,00 грн.

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС складено акт №3449/22-222/37292394 від 11.10.2012 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Кімосбут» (код ЄДРПОУ 37292394) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків покупцями та постачальниками за період січень 2011р. - березень 2011р., червень 2011р. - грудень 2011р., березень 2012р. ", яким встановлено, що балансова вартість основних виробничих фондів ТОВ «Кімосбуд» - 0 тис. грн., чисельність працюючих - 1 чоловік, будь-які транспортні засоби, якими можливо було б здійснювати поставки товарів на ТОВ «Кімосбуд» відсутні, що у сукупності свідчить про відсутність у ТОВ «Кімосбуд» будь-яких технічних, трудових та інших можливостей здійснювати будь-які поставки товарів чи надавати послуги.

Згідно з висновком ГВ ПМ ДПІ №10/10-12/24 від 08.10.2012 не встановлено фактичну адресу підприємства ТОВ «Кімосбуд», при цьому згідно з листом ГСУ ДПС України порушено кримінальну справу №74-00156 за ч.5 ст.191, ч.2 ст. 366 Кримінального кодексу України.

Крім того за результатам перевірки встановлено, що ТОВ «Кімосбуд» до складу схемного податкового кредиту включено ТОВ «Пульсар» (код ЄДРПОУ 37203173), яке має ознаки «фіктивності» та формувало податковий кредит за рахунок ТОВ «Інбірван» (код ЄДРПОУ 33935602).

З огляду на зазначене податковий орган дійшов висновку про відсутність у ТОВ «Кімосбуд» адміністративно - господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по правочину кладеному з ТОВ "Укоспецмонтаж" та відсутність фактичних дій спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань та укладання правочинів без наміру створення правових наслідків.

За результатами перевірки складено акт № 6047/22-222-33993659 від 24.12.2012 на підставі якого прийнято податкове повідомлення - рішення №0000442220 від 21.01.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах на загальну суму 98 958,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 19792,00 грн.

За результатами оскарження Товариством з обмеженою відповідальністю "Укоспецмонтаж" податкового податкове повідомлення - рішення №0000442220 від 21.01.2013 в адміністративному порядку Державною податковою службою України скаргу було залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укоспецмонтаж" не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням №0000442220 від 21.01.2013, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат, як в період дії Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", так і Податкового кодексу України судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції та отриманих послуг, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту та валових витрат, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування валових витрат та відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Позивач у позовній заяві зазначає про те, що відповідач необґрунтовано дійшов висновку про відсутність у нього правових підстав для формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Кімосбуд» за період з 01.07.2011 по 30.09.2011, оскільки вони мали реальний характер та за ними було сплачено та отримано послуги використані ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, що підтверджується відповідними первинними документами.

На підтвердження факту реального існування фінансово - господарських правовідносин з ТОВ «Кімосбуд» за період з 01.07.2011 по 30.09.2011 позивачем надано суду копії видаткових накладних № 180107 від 18.07.2011, № 300107 від 30.07.2011, № 090308 від 09.08.2011, № 260108 від 26.08.2011, № 310208 від 31.08.2011, рахунків - фактур № 443 від 18.07.2011, № 389 від 07.07.2011, № 583 від 09.08.2011, № 701 від 30.08.2011, податкових накладних № 116 від 30.07.2011, № 43 від 18.07.2011, № 34 від 09.08.2011, № 131 від 31.08.2011 та виписок банку.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

В наданих позивачем суду копіях видаткових накладних в графі "Отримав(ла)" міститься лише підпис без зазначення даних особи, яка його вчинила та він не засвідчений печаткою позивача, а в графі "Відвантажив(ла)" наявний підпис скріплений печаткою ТОВ «Кімосбуд» та зазначено, що його вчинив ОСОБА_4, водночас не зазначено посаду вказаної особи.

Наявні в матеріалах справи рахунки - фактури містять підпис скріплений відбитком печатки ТОВ «Кімосбуд», водночас в них не зазначено даних особи, яка їх виписала.

В наданих позивачем суду податкових накладних в графі де має міститись підпис і прізвище особи, яка склала накладну, наявний підпис скріплений печаткою ТОВ «Кімосбуд» та зазначено, що його вчинив ОСОБА_4, водночас не зазначено посаду вказаної особи.

Таким чином, видаткові та податкові накладні, рахунки - фактури надані позивачем на підтвердження товарності правовідносин з ТОВ «Кімосбуд» складені з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", при цьому з видаткових накладних є неможливим встановити особу, яка прийняла товар, а з рахунків - фактур особу, яка їх виписала.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що надані позивачем на підтвердження реальності правовідносин з ТОВ «Кімосбуд» видаткові накладні та рахунки - фактури складені з порушенням вимог чинного законодавства та з них є неможливим встановити осіб які прийняли товар згідно накладних та осіб, які виписали рахунки - фактури, зазначені документи не можуть бути належними доказами на підтвердження наявності фінансово - господарських відносин між ТОВ «Кімосбуд» та позивачем.

В наданих позивачем податкових накладних зазначено про те, що вони виписані за договорами поставки б/н від 07.07.2011, б/н від 18.07.2011, б/н від 09.08.2011 та б/н від 30.08.2011, водночас позивачем зазначених договорів суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості їх надання.

Надані позивачем копії банківських виписок засвідчені печаткою банку, водночас не містять підпису відповідальної особи банку, яка їх видала та засвідчила відповідною печаткою, з огляду на що вони не можуть бути беззаперечним доказом на підтвердження факту здійснення позивачем перерахування коштів на користь ТОВ «Кімосбуд».

Доказів на підтвердження факту здійснення транспортування товару, який за твердженням позивача ним було отримано від ТОВ «Кімосбуд» та доказів на підтвердження його використання у власній господарській діяльності позивачем суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання вказаних документів.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що, як було встановлено судом, позивачем не надано суду договорів на підставі яких, відповідно до наданих позивачем податкових накладних здійснювалась поставка товару ТОВ «Кімосбуд», а надані первинні документи, зокрема, видаткові накладні та рахунки - фактури складені з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік", а також те, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження факту здійснення транспортування товару, який за твердженням позивача ним було отримано від ТОВ «Кімосбуд» та доказів на підтвердження його використання у власній господарській діяльності, суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських відносин з ТОВ «Кімосбуд» за період з 01.07.2011 по 30.09.2011, а отже не доведено факт здійснення поставки товару.

Суд погоджується з посиланням позивача на те, що у відповідача відсутнє право встановлювати нікчемність правочинів, а факти встановлені актом про неможливість проведення зустрічної звірки не можуть бути належними доказами на підтвердження відсутності у позивача права на формування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Кімосбуд» за період з 01.07.2011 по 30.09.2011, водночас враховуючи той, факт, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту здійснення поставки товару ТОВ «Кімосбуд» за період з 01.07.2011 по 30.09.2011, вказані посилання позивача не можуть бути підставою для скасування податкового повідомлення - рішення.

З огляду на викладене, враховуючи те, що позивачем не доведено товарності та реальності господарських правовідносин з контрагентом ТОВ «Кімосбуд» за період з 01.07.2011 по 30.09.2011, суд дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з зазначеним контрагентом.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю .

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов

Повний текст постанови виготовлено 26.06.2013.