Постанова

від 23.10.2013 по справі 826/7390/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/7390/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Гром Л.М.

Міщука М.С.

при секретарі: Корінець Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укоспецмонтаж" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 червня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укоспецмонтаж" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва, третя особа: Державної податкової служби Державна податкова інспекція у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Укоспецмонтаж" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі міста Києва №0000442220 від 21.01.2013.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 червня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 червня 2013 року та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, не доведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нову постанову, якщо судом не доведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

З матеріалів справи вбачається, що 24.12.2012 ДПІ у Дніпровському районі міста Києва на підставі наказу № 2150 від 19.12.2012 була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Укоспецмонтаж" з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Кімосбуд» (код ЄДРПОУ 37292394) з 01.07.2011 по 30.09.2011.

За результатами перевірки, зокрема, встановлено порушення пунктів 198.2,198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 79 166,00 грн. у тому числі за липень 2011 року на 67 760,00 грн. та за серпень 2011 року на 14 166,00 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов виходячи з наступного.

За період з 01.07.2011 по 30.09.2011 ТОВ "Укоспецмонтаж" задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Кімосбуд" на загальну суму 79 166,00 грн.

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС складено акт №3449/22-222/37292394 від 11.10.2012 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Кімосбут» (код ЄДРПОУ 37292394) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків покупцями та постачальниками за період січень 2011р. - березень 2011р., червень 2011р. - грудень 2011р., березень 2012р.", яким встановлено, що балансова вартість основних виробничих фондів ТОВ «Кімосбуд» - 0 тис. грн., чисельність працюючих - 1 чоловік, будь-які транспортні засоби, якими можливо було б здійснювати поставки товарів на ТОВ «Кімосбуд» відсутні, що у сукупності свідчить про відсутність у ТОВ «Кімосбуд» будь-яких технічних, трудових та інших можливостей здійснювати будь-які поставки товарів чи надавати послуги.

Згідно з висновком ГВ ПМ ДПІ №10/10-12/24 від 08.10.2012 не встановлено фактичну адресу підприємства ТОВ «Кімосбуд», при цьому згідно з листом ГСУ ДПС України порушено кримінальну справу №74-00156 за ч.5 ст.191, ч.2 ст. 366 Кримінального кодексу України.

За результатам перевірки встановлено, що ТОВ «Кімосбуд» до складу схемного податкового кредиту включено ТОВ «Пульсар» (код ЄДРПОУ 37203173), яке має ознаки «фіктивності» та формувало податковий кредит за рахунок ТОВ «Інбірван» (код ЄДРПОУ 33935602).

Податковий орган дійшов висновку про відсутність у ТОВ «Кімосбуд» адміністративно - господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по правочину кладеному з ТОВ "Укоспецмонтаж" та відсутність фактичних дій спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань та укладання правочинів без наміру створення правових наслідків.

За результатами перевірки складено акт № 6047/22-222-33993659 від 24.12.2012 на підставі якого прийнято податкове повідомлення - рішення №0000442220 від 21.01.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах на загальну суму 98 958,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 19792,00 грн.

За результатами оскарження ТОВ "Укоспецмонтаж" податкового податкове повідомлення - рішення №0000442220 від 21.01.2013 в адміністративному порядку Державною податковою службою України скаргу було залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що позивачем не доведено товарності та реальності господарських правовідносин з контрагентом ТОВ «Кімосбуд».

Колегія суддів, враховуючи доводи апеляційної скарги не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

В акті перевірки в обґрунтування своє позиції контролюючий орган посилається на акт "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Кімосбуд" (код ЄДРПОУ 37292394) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків покупцями та постачальниками за період січень 2011р. - березень 2011р., червень 2011р. - грудень 2011р., березень 2012р." від 11.10.2012р. №3449/22-222-37292394, згідно якого у ТОВ"Кімосбуд" відсутні можливості здійснювати будь-які поставки товарів чи надавати послуги. Також не встановлена фактична адреса цього підприємства (висновок ГВ ПМ ДПІ від 08.10.12р. №10/10-12/84). Згідно листа ГСУ ДПС України у провадженні знаходиться кримінальна справа №74-00156 за ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 КК України.

Зазначене вище, а також формування податкового кредиту за рахнок компаній ТОВ "Пульсар", ТОВ "Інбірван", ТОВ "ТБК-Болунар" з ознаками фіктивності, на думку контролюючого органу, свідчить про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ"Кімосбуд", діяльність ТОВ"Кімосбуд" контролюючий орган вважає такою, що здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу на його думку свідчить про не набуття належним чином цивільної правоздатності ТОВ "Кімосбуд", фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ "Кімосбуд" та ТОВ"Укоспецмонтаж" є фіктивними правочинами та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами (ст.234 Цивільного кодексу України(ЦКУ), носять характер нікчемного правочину.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені.

Відповідно до статей 215 і 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків.

Законодавством не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів, а так само не було встановлено судом першої інстанції фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ «Кімосбуд» правочинів.

Відповідачем не доведено, а судом першої інстанції не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом - є тільки припущенням.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, частини 1,2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язки з придбанням, або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з абзацом 11 ст. 1 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Висновки суду першої інстанції про відсутність доказів на підтвердження реальності господарських операцій між ТОВ "Укоспецмонтаж" та ТОВ «Кімосбуд» суперечать матеріалам справи.

Позивачем до суду було надано: видаткові накладні № 180107 від 18.07.2011, № 300107 від 30.07.2011, № 090308 від 09.08.2011, № 260108 від 26.08.2011, № 310208 від 31.08.2011, рахунки-фактури № 443 від 18.07.2011, № 389 від 07.07.2011, № 583 від 09.08.2011, № 701 від 30.08.2011, податкові накладні № 116 від 30.07.2011, № 43 від 18.07.2011, № 34 від 09.08.2011, № 131 від 31.08.2011 та банківські виписки, які підтверджують факт повної оплати позивачем поставленого товару.

Всі зазначені вище документи оформлені відповідно до чинного законодавства України.

Доказів того, що первинні документи підписані неуповноваженою особою, а відомості в них не відповідають дійсності відповідачем не надано, а судом першої інстанції не встановлено.

Товар, отриманий від ТОВ "Кімосбуд" - комплектуючі до будівельних лісів, як основні засоби згідно видаткових накладних від ТОВ "Кімосбуд" були прийняті та введені в експлуатацію платником податків згідно правил бухгалтерського обліку (копія виписки з Журналу-ордеру і Відомості по рахунку 1522 "Виготовлення і модернізація основних засобів" за 2011р.), зазначені основні засоби використовуються в господарській діяльності позивача.

За вказаних обставин колегія суддів дійшла висновку про неправомірність прийняття ДПІ у Дніпровському районі міста Києва податкового повідомлення-рішення №0000442220 від 21.01.2013 р.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду обставинам справи призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 червня 2013 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови по справі, якою необхідно позов ТОВ "Укоспецмонтаж" задовольнити

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 207 КАС України, суд

Постановив :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укоспецмонтаж" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 червня 2013 року - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 червня 2013 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укоспецмонтаж" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби №0000442220 від 21.01.2013.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укоспецмонтаж" судовий збір в сумі 1484 (одна тисяча чотириста вісімдесят чотири) грн. 38 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанову може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання постановою законної сили.

Постанову складено в повному обсязі - 24.10.2013 р.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова Судді:

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.