Рішення

від 19.06.2013 по справі 914/1686/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.13 р. Справа № 914/1686/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Мак Л.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Іста-Центр", м.Дніпропетровськ

до відповідача Військової частини А 1589, м.Золочів Львівської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у Золочівському районі Львівської області, м.Золочів Львівської області

про стягнення 59 760,00 грн.

За участю представників сторін:

від позивача не з'явився;

від відповідача Мац О.В. - юрисконсульт (довіреність №486 від 15.05.2013р.);

від третьої особи не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору : Позов заявлено Приватним акціонерним товариством "Іста-Центр" до Військової частини А 1589 про стягнення 59 773,30 грн., з яких 54 900,00 грн. основний борг, 4 061,09 грн. пеня та 812,21 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 30.04.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 29.05.2013р.

Ухвалою суду від 29.05.2013р., за клопотанням відповідача, до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено - Управління Державної казначейської служби України у Золочівському районі Львівської області та відкладено розгляд справи на 19.06.2013р.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, надіслав заяву вих. №565/14 від 17.06.2013р. (вх. №23603/13 від 19.06.2013р.) про долучення до матеріалів справи доказів надсилання позовної заяви третій особі, копії позовної, яка була надіслана третій особі та довідки про стан заборгованості. Слід зазначити, що в долученій позивачем позовній заяві від 17.06.2013р. вих.№564/14, яка надсилалась третій особі, він просить стягнути з відповідача 59 760, 00 грн. з яких 54 900,00 грн. основний борг, 4 050,00 грн. пеня та 810,00 грн. 3% річних (уточнено розрахунок пені та трьох процентів річних із врахуванням кількості днів у 2012р. (366, а не 365). Відтак, суд розцінює її як заяву про зменшенння позовних вимог, оскільки в ній позивач просить стягнути меншу суму, ніж та, що була заявлена первісно.

Крім того, у вищенаведеному клопотанні позивач просить суд розглядати справу без участі представника позивача, у зв'язку з відсутністю коштів на оплату відрядження та проїзду. Вимог ухвали суду від 29.06.2013р., про надання розрахунку пені з врахуванням часткових проплат, які були проведені відповідачем та розміру пені встановленої п.7.3. договору, письмового викладу своєї позиції щодо обставин наведених у відзиві, позивач не виконав.

Представник відповідача подав клопотання вх. №23559/13 від 19.06.2013р. про доручення до матеріалів справи додаткових доказів в обґрунтування своїх заперечень.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечив проти наявності заборгованості в сумі 54 900,00 грн., несплату якої пояснив відсутністю фінансування з Державного бюджету та залежністю від надходження грошових асигнувань з рахунків Міністерства оборони України. Представником відповідача був поданий відзив на позовну заяву вих. №503 від 21.05.2013р. (вх. №18509/13 від 23.05.2013р.). в якому він зазначив, що для належного виконання договірного зобов'язання командування військової частини А 1589 неодноразово зверталось до безпосереднього командування щодо виділення коштів для сплати заборгованості, проте станом на сьогодні такі кошти на рахунки не надійшли. Наголосив на тому, що відповідно до доручення Президента України від 06.02.2013р. № 020/7202-01 опрацьовано збалансовані пропозиції щодо внесення змін до кошторисних призначень, в яких передбачені видатки на погашення кредиторської заборгованості, погашення якої буде здійснюватись рівномірно відповідно до виділених асигнувань з Державного бюджету України, а кошти будуть виділені всередині-кінці 3-го кварталу 2013р. У зв'язку з вищенаведеним просив розстрочити виконання даного зобов'язання рівними частинами на 12 місяців до 25 числа кожного місяця, починаючи з вересня 2013р.

Управління Державної казначейської служби України у Золочівському районі Львівської області явку повноважного представника в судове засідання не забезпечило. Третьою особою подано заяву вх. №21221/13 від 07.06.2013р., в якій він просить суд долучити до матеріалів справи наступні документи: 1) клопотання вих. №02-06/216 від 06.06.2013р., в якому він просить суд розглядати справу без участі представника третьої особи, у зв'язку з виникненням об'єктивних обставин, що унеможливлюють участь в судовому засіданні; 2) пояснення по справі вих. №02-06/215 від 06.06.2013р., в якому вказано, що процес казначейського обслуговування розпорядників коштів державних бюджетів регламентується Порядком казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 24.12.2012 №1407, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.01.2013 за №130/22662. Органи Державної казначейської служби України здійснюють платежі на підставі платіжних доручень розпорядників та одержувачів бюджетних коштів за наявності в обліку відповідного бюджетного зобов'язання та бюджетного фінансового зобов'язання у межах відкритих асигнувань (залишків коштів) на рахунках розпорядників та одержувачів бюджетних коштів за відповідними кодами економічної класифікації видатків. При проведенні видатків розпорядників і одержувачів бюджетних коштів управління повинне, в першу чергу та стислі терміни, забезпечити виконання захищених статей видатків, перелік яких визначений частиною 2 статті 55 Бюджетного кодексу України, а також враховуючи необхідність опрацювання значної кількості первинних та розрахункових документів, які надаються розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів управління Державної казначейської служби України у Золочівському районі Львівської області, з метою уникнення соціальної напруги, забезпечувало насамперед захищених статей видатків бюджету, а саме виплату - заробітної плати, стипендій, оплату комунальних послуг та енергоносіїв, продуктів харчування, медикаментів тощо. Протягом IV кварталу різко збільшується обсяг платежів за незахищеними напрямками видатків. Відтак, враховуючи положення статті 23, 51 Бюджетного кодексу України та Регламенту роботи органів Державної казначейської служби України по завершенню бюджетного 2012 року та початку 2013 року, затвердженого наказом Державної казначейської служби України від 10.12.2012 № 370, у зв'язку із завершенням бюджетного року управління повернуло військовій частині А 1589 всі платіжні доручення, які перебували на виконанні, а всі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, крім випадків, передбачених Бюджетним кодексом України. Таким чином розпорядники бюджетних коштів на початку нового бюджетного періоду можуть повторно надати на реєстрацію неоплачені бюджетні фінансові зобов'язання за умови затвердження відповідних асигнувань у кошторисі видатків. Станом на 06.06.2013р. кредиторська заборгованість перереєстрована в сумі 54 900,00 грн, а платіжне доручення на зазначену суму до органу казначейства не подавалося, з підстав відсутності відкритих асигнувань (залишку коштів) на рахунках за відповідним кодом економічної класифікації видатків.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника позивача та третьої особи, за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника відповідача, суд,-

встановив:

17.07.2012р. між Військовою частиною А 1589, в особі командира військової частини А1589 Примаченка Юрія Петровича, який діє на підставі наказу МОУ №300 (зі змінами) "Про затвердження Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України" від 16.07.1997р. (надалі - замовник) та Приватним акціонерним товариством "Іста-Центр" (учасник) було укладено договір №14 про закупівлю товарів за державні кошти (далі по тексту - договір), відповідно до умов якого учасник зобов'язувався у 2012р. поставити замовнику товари (акумуляторні батареї 2012р. виготовлення) в асортименті, кількості, строки і за цінами, зазначені в специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору (додаток №1), а замовник зобов'язувався прийняти і оплатити такі товари.

Відповідно до п.1.2. та п. 1.3. договору найменування товару: акумуляторні батареї 6СТС-170-30шт. Обсяги закупівлі продукції можуть бути зменшені залежно від реального фінансування.

Згідно п.2.2. договору приймання продукції за кількістю та якістю оформляється приймально-здавальним актом за формою №4. Належним чином оформлений акт за формою №4 та видаткова накладна є підтвердженням приймання товару.

Відповідно до п.3.1. договору ціна цього договору становить 99 900,00 грн., в тому числі ПДВ 16 650,00 грн.

За умовами п.4.2. договору розрахунки за продукцію здійснюються шляхом оплати поставленої та належним чином прийнятої продукції, що підтверджується підписанням замовником в установленому порядку наступних документів: рахунку-фактури (2 примірники); акту за формою №4; видаткової накладної. Оплата за поставлену продукцію здійснюється замовником протягом 15 банківських днів з дати виконання учасником зобов'язання по постачанню продукції, але у будь-якому разі не пізніше строку закінчення дії договору.

Відповідно до п.6.1.1. договору замовник зобов'язувався своєчасно та в повному обсязі сплатити поставлені товари.

Відповідно до п.6.3.1. договору учасник зобов'язувався забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором.

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар (акумуляторні батареї 6СТС-170) 30штук на загальну суму 99 900,00 грн., згідно видаткової накладної №1262 від 25.09.2012р.

Проте, відповідач порушив свої зобов'язання, оплату за поставлений товар провів частково, а саме на загальну суму 45 000,00 грн., відтак, основний борг складає 54 900,00 грн.

Позивач керуючись умовами п.7.3., у зв'язку із простроченням оплати за отриманий товар нарахував відповідачу пеню, яка згідно заяви про уточнення позовних вимог, становить 4 050,00 грн.

Крім того, позивач згідно умов ст.625 ЦК України нарахував відповідачу три проценти річних, які згідно заяви про уточнення позовних вимог, становлять 810,00 грн.

Отже, загальна сума заборгованості, згідно заяви про уточнення позовних вимог становить 59 760,00 грн., з яких 54 900,00 грн. основний борг, 4 050,00 грн. пеня та 810,00 грн. 3% річних.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Згідно ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Факт поставки підтверджується видатковою накладною №1262 від 25.09.2012р. на загальну суму 99 900,00 грн. та не заперечується відповідачем.

Представник відповідача Нагибайло Микола Анатолійович (начальник сховища; військовий квиток серії МО №294969 від 02.11.2001р., виданий Золочівським військовим комісаріатом) отримав товар згідно довіреності № 13 від 25.09.2012р.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п.4.2. договору оплата за поставлену продукцію здійснюється замовником протягом 15 банківських днів з дати виконання учасником зобов'язання по постачанню продукції, але у будь-якому разі не пізніше строку закінчення дії договору.

Проте відповідач порушив свої зобов'язання, оплату за поставлений товар здійснив частково на загальну суму 45 000,00 грн. Факт часткової оплати підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками: від 06.11.2012р. на суму 10 000,00 грн.; від 26.11.2012р. на суму 20 000,00 грн.; від 03.12.2012р. на суму 15 000,00 грн.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вказано у ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 54 900,00 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із розрахунку позовних вимог, позивач при нарахуванні 3% річних не брав до уваги часткові проплати боргу, здійснюючи нарахування від суми 54 900,00 грн. Суд в ухвалах звертав увагу позивача про необхідність надання розрахунку 3% річних з врахуванням часткових проплат відповідача. Вказаних вимог позивач не виконав. Зважаючи на той факт, що при розрахунку 3% річних їх сума перевищує 810,00 грн., які просить стягнути позивач, а суд не може виходити за межі позовних вимог, відтак, до стягнення з відповідача підлягають 810,00 грн. 3% річних.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 4 050,00 грн. пені суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У п.7.3. договору сторони передбачили види порушень та санкції за них, зокрема за несвоєчасну оплату поставленої та належним чином прийнятої продукції замовник сплачує учаснику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від вартості товарів, з яких допущено прострочення оплати, за кожний день такого прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у зв'язку із простроченням оплати за отриманий товар нарахував відповідачу пеню за період з 16.09.2012р. по 22.04.2013р., яка згідно заяви про уточнення позовних вимог становить 4 050,00 грн.

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що при її нарахуванні позивач не враховував часткових проплат боргу, а саме: 06.11.2012р. на суму 10 000,00 грн.; 26.11.2012р. на суму 20 000,00 грн.; 03.12.2012р. на суму 15 000,00 грн., а також не взяв до уваги умови п.7.3. договору, згідно якого пеня нараховується у розмірі облікової ставки НБУ від вартості товарів, з яких допущено прострочення оплати, а не подвійної облікової ставки, як застосовано позивачем.

Згідно постанови НБУ від 21.03.2012р. № 102 розмір облікової ставки НБУ з 23.03.2012р. по 09.06.2013р. становить 7,5%.

Зважаючи на вищевикладені обставини судом проведено розрахунок пені, із застосуванням умов п.7.3. договору (облікової ставки НБУ) та з врахуванням часткових проплат, згідно якого до стягнення з відповідача підлягає пеня в сумі 2 420,60 грн., а саме:

- з 16.10.2012р. по 05.11.2012р. основний борг становив 99 900,00 грн., отже пеня складає 429,89 грн.;

- з 06.11.2012р. по 25.11.2012р. основний борг становив 89 900,00 грн., отже пеня складає 368,44 грн.;

- з 26.11.2012р. по 02.12.2012р. основний борг становив 69 900,00 грн., отже пеня складає 100,26 грн.;

- з 03.12.2012р. по 16.04.2013р. основний борг становив 54 900,00 грн. отже пеня складає 1 522,01 грн.

Відтак, до стягнення з відповідача підлягає 58 130,60 грн. з яких основний борг в сумі 54 900,00 грн., 810,00 грн. 3% річних, 2 420,60 грн. пені. В решті позовних вимог слід відмовити.

Щодо клопотання відповідача про розстрочку виконання даного зобов'язання рівними частинами на 12 місяців до 25 числа кожного місяця, починаючи з вересня 2013р. суд зазначає наступне.

Пунктом 6 ст.83 ГПК України господарському суду, постановляючи рішення, надано право відстрочити або розстрочити його виконання.

Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Ставлячи вимогу про розстрочку виконання даного зобов'язання рівними частинами на 12 місяців до 25 числа кожного місяця, починаючи з вересня 2013р., відповідач фактично просить відстрочити (до вересня 2013р.), і розстрочити виконання рішення (з вересня 2013р. по вересень 2014р.).

Господарським процесуальним кодексом України, яким керується суд при розгляді спорів, суду не надано право одночасно розстрочити та відстрочити виконання рішення.

Підставою для відстрочки та розстрочки виконання рішення відповідач вважає факт його фінансування з Державного бюджету України та залежність від надходження грошових асигнувань з рахунків Міністерства оборони України.

Слід зазначити, що ступінь виконання взятого на себе грошового зобов'язання не може ставитись в залежність від специфіки джерел фінансування відповідача та не звільняє його, у зв"язку з цим, від виконання договірних зобов»язань.

Згідно ч.2 ст.218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами , зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів .

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку відсутності підстав для задоволення клопотання про розстрочку виконання зобов'язання рівними частинами на 12 місяців до 25 числа кожного місяця, починаючи з вересня 2013р

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як вбачається з матеріалів справи позивач сплатив судовий збір в сумі 1 721,00 грн. згідно платіжного доручення №381 від 22.04.2013р.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.п.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" з 1 січня 2013 року мінімальну заробітну плату визначено у місячному розмірі 1 147,00 грн.

Отже, позивач при поданні позову повинен був сплатити судовий збір в сумі 1 720,50 грн.

Згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відтак позивачу, на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", слід повернути 0,50 грн. зайво сплаченого судового збору.

Крім того, на підставі ціє ї ж норми Закону позивачу слід повернути 0,26 грн., у зв"язку із зменшенням суми позовних вимог.

Судовий збір, згідно ст.49 ГПК України, слід покласти на сторони пропорційно сумі, яка підлягає стягненню.

Керуючись п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" ст.ст.11, 526, 530, 549, 610, 612, 625, 627-629, 712 ЦК України, ст.ст.174, 193, 230-232, 265 ГК України, ст.ст. 4 3 , 33, 34, 49, 75, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов, згідно заяви про уточнення позовних вимог, задоволити частково.

2. Стягнути з Військової частини А 1589 (80700, Львівська область, м.Золочів, вул.Січових Стрільців, 3; р/р 35210001009083; МФО 825014; код ЄДРПОУ 07963823) на користь Приватного акціонерного товариства "Іста-Центр" (49051; м.Дніпропетровськ, вул. Курсантська, буд. 30; п/р 26005000006148 в ПАТ "КРЕДІ АГРИКОЛЬ БАНК"; МФО 300614; код ЄДРПОУ 23073489) основний борг в сумі 54 900,00 грн., 810,00 грн. три проценти річних, 2 420,60 грн. пені та 1 673,58 грн. судового збору.

3 . В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішення законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

5. Повернути Приватному акціонерному товариству "Іста-Центр" (49051; м.Дніпропетровськ, вул. Курсантська, буд. 30; п/р 26005000006148 в ПАТ "КРЕДІ АГРИКОЛЬ БАНК"; МФО 300614; код ЄДРПОУ 23073489) з Державного бюджету України зайво сплачений, згідно платіжного доручення №381 від 22.04.2013р., судовий збір в сумі 0,50 грн. та судовий збір в сумі 0,26 грн. у зв"язку із зменшенням суми позовних вимог.

6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 25.06.2013р.

Суддя Сухович Ю.О.