Рішення

від 25.06.2013 по справі 923/634/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

---

Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И 25.06.2013                                                                                       Справа № 923/634/13 Господарський суд Херсонської області у складі судді  Александрової Л.І. при секретарі Гололобові М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу   за позовом прокурора Новотроїцького району Херсонської області в інтересах держави в особі Володимиро-Іллінської сільської ради   до громадської організації "Володимиро-Іллінський сільський молодіжний фізкультурно-спортивний клуб "Витязь"   про визнання договору оренди недійсним та зобов'язання повернути майно за участю прокурора - Посунько Н.М. посвідчення № 014519 від 11.01.2013р. та представників позивача - не з'явився;    відповідача - не з'явився. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи. Прокурор Новотроїцького району Херсонської області в інтересах держави в особі Володимиро-Іллінської сільської ради Херсонської області (позивач у справі) звернувся з позовом до громадської організації "Володимиро-Іллінський сільський молодіжний фізкультурно-спортивний клуб "Витязь" (відповідач), яким просить суд визнати  недійсним договір оренди приміщення №2 від 25.02.2010 року та зобов'язати відповідача повернути орендоване майно позивачу. Підставою позовних вимог прокурор зазначає ст. 203, ст. 215 ЦК України, посилаючись на те, що договір оренди не відповідає вимогам закону. Позивач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, витребуваних судом документів не надав, явку представника в судове засідання не забезпечив. Відповідач  позовні вимоги визнає. Дослідивши матеріали справи, заслухавши прокурора суд - в с т а н о в и в: 25 лютого 2010 року між Володимиро-Іллінською сільською радою та громадською організацією "Володимиро-Іллінський сільський молодіжний фізкультурно-спортивний клуб "Витязь" підписаний та скріплений печатками договір оренди приміщення №2 (далі за текстом договір). Згідно з цим договором позивач, як  орендодавець, передає в користування відповідача, як орендаря,  нежиле приміщення площею 160 кв.м., розташоване  в будинку №4 по пр. Кальченка. Приміщення передавалося для його капітального ремонту, збереження та використання в цілях відповідача по здійсненню в приміщенні зали для занять спортом на умовах даного договору. Пунктом 5.1. договору сторони встановили, що орендна плата за цим договором становить 1 грн. (одна гривня) на рік, починаючи з моменту підписання акта приймання-передавання орендованого приміщення. Визнання недійсним договору оренди приміщення №2 від 25.02.2010 року є предметом спору. При цьому прокурор посилається на те, що договір не  відповідає вимогам ст. 203, ст.215 ЦК України, оскільки його укладено з порушенням частини 1 статті 2, статті 10, статті 18-1, ч. 2 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п. 10 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою КМ України від 04.10.1995 року №786 (далі за текстом методика), а також п. 27 Додатку 2 до вказаної методики. Прокурор посилається на те, що при укладенні договору не дотримано вимог про встановлення орендної плати, до договору не включено істотних умов щодо відновлення орендованого майна, в договорі не встановлено: обов'язки щодо страхування орендованого майна та забезпечення пожежної безпеки, порядку здійснення контролю за станом об'єкту оренди, вартість об'єкта оренди. Також прокурор вважає, що в оспорюваному договорі сторонами безпідставно обов'язок здійснення капітального ремонту покладений на відповідача. Статтею 203 Цивільного Кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Із змісту зазначеної статті випливає, що правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину, до яких, зокрема, треба віднести: законність змісту правочину, наявність у особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності; вільне волевиявлення учасника правочину та його відповідність внутрішній волі; відповідність форми вчинення правочину вимогам законодавства; його спрямованість на реальне  настання правових наслідків, що ним обумовлені. Правочин є чинним, якщо він не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам  суспільства. Частиною першою статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Відповідно до  пунктів 1, 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними",  вирішуючи  спори про  визнання угод  недійсними,  суди, залежно  від предмета  і підстав позову, повинні застосовувати  норми матеріального  права, якими  регулюються  відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. Судам  необхідно враховувати, що  відповідно  зі статтями 4, 10, 203 ЦК України зміст  правочину не  може суперечити Цивільному Кодексу, іншим  законам України, які приймаються відповідно до  Конституції  України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість  яких  надана Верховною Радою України, актам Президента України, Постановам  Кабінету Міністрів України, актам інших  органів державної  влади України, органів влади  Автономної  Республіки Крим у випадках, в межах, встановлених  Конституцією України та законом, а також  моральним засадам  суспільства. Зміст  правочину не  повинен  суперечити  також положенням  інших, крім  актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції  України. До правовідносин щодо оренди майна, яке перебуває у комунальній власності, застосовуються норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Статтею 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Відповідно до ч. 3 ст. 184 ГК України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору. У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" вказано, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено. Згідно статті 10 Закону істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна. Як вбачається з оспорюваного договору, сторонами не досягунто згоди щодо всіх істотних умов договору оренди комунального майна. Так в оспорюваному договорі взагалі відсутні умови щодо: об'єкту оренди, а саме не зазначено вартості майна з урахуванням її індексації; забезпечення виконання зобов'язань; порядку здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальності сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна. Крім того, згідно вимог статей 793, 794 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації. Термін дії оспорюваного договору встановлений у пункті 1.2. з 25.02.2010 р. по 25.02.2018 року тобто строком на 8 років. Згідно ч. 3 ст. 640 ЦК України, в редакції, що діяла на момент підписання сторонами оспорюваного договору, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації. Оспорюваний договір не посвідчений нотаріально, сторонами не здійснена його державна реєстрація.   З урахуванням  вищезазначеного, договір оренди приміщення №2 від 25.02.2010 року не є укладений між Володимиро-Іллінською сільською радою та громадською організацією "Володимиро-Іллінський сільський молодіжний фізкультурно-спортивний клуб "Витязь", у зв'язку з чим не може бути визнаний судом недійсним. При цьому, позивачем 25.02.2010 р. було передано відповідачу нежиле приміщення площею 160 кв.м., розташоване  в будинку №4 по пр. Кальченка, що підтверджується актом прийому-передачі об'єкту комунальної власності згідно договору оренди приміщення №2 від 25.02.2010 року   Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Враховуючи наведене вимоги прокурора про зобов'язання відповідача повернути  сільській раді нежитлове приміщення за адресою: Херсонська область, Новотроїцький район, с. Володимиро-Іллінка, пр. Кальченка, 4, загальною площею 160 кв.м. підлягають  задоволенню. За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Відповідача має бути зобов'язано повернути позивачу нежитлові приміщення. В задоволенні позову в частині визнання недійсним договору оренди має бути відмовлено. Згідно частини1 статті 49 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У пункті 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 21.02.2013 р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вказано, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України. Враховуючи, що позивач не звільнений від сплати судового збору за позовами про визнання недійсним договору оренди, судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогами. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд            в и р і ш и в: 1. Позовні вимоги задовольнити частково. 2. Зобов'язати громадську організацію "Володимиро-Іллінський сільський молодіжний фізкультурно-спортивний клуб "Витязь" (75310, пр. Кальченка, 6, с. Володимиро-Іллінка, Новотроїцький район Херсонської області, код ЄДРПОУ 35522404)  повернути Володимиро-Іллінській сільській раді (75310, пр. Кальченка, 6, с. Володимиро-Іллінка, Новотроїцький район Херсонської області, код ЄДРПОУ 04402103)   нежитлове приміщення за адресою: Херсонська область, Новотроїцький район, с. Володимиро-Іллінка, пр. Кальченка, 4, загальною площею 160 кв.м. 3. В задоволенні решти позову відмовити. 4. Стягнути з громадської організації "Володимиро-Іллінський сільський молодіжний фізкультурно-спортивний клуб "Витязь" (75310, пр. Кальченка, 6, с. Володимиро-Іллінка, Новотроїцький район Херсонської області, код ЄДРПОУ 35522404) на користь держави в дохід державного бюджету (р/р 31215206783002, МФО 852010, код за ЄДРПОУ 37959779, одержувач УДКСУ у місті Херсоні, банк ГУДКСУ у Херсонській області) 1147 грн. судового збору. 5. Стягнути з Володимиро-Іллінської сільської ради (75310, пр. Кальченка, 6, с. Володимиро-Іллінка, Новотроїцький район Херсонської області, код ЄДРПОУ 04402103) на користь держави в дохід державного бюджету (р/р 31215206783002, МФО 852010, код за ЄДРПОУ 37959779, одержувач УДКСУ у місті Херсоні, банк ГУДКСУ у Херсонській області) 1147 грн. судового збору. 6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.    Повне рішення складено 01.07.2013 р. Суддя                                                                                      Л.І. Александрова