Постанова
від 09.04.2013 по справі 2а-10225/12/0170/9
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 квітня 2013 р. (16:03) Справа №2а-10225/12/0170/9

Окружний адміністративний суд АР Крим у складі головуючого судді Гаманка Є.О., за участю секретаря Сироватського М.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сімферопольський завод сільськогосподарського машинобудування"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.08.12р. №0000352206, №0016831702, №0003322204, №0003342204, №0003332204, №0003362204, №0003352204.

Представники сторін:

представник позивача - Овсянников Д.В., довіреність № б.н. від 21.01.13р.;

представник відповідача - Жукова О.М., довіреність № 18/10.1 від 14.02.13р.

До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Сімферопольський завод сільськогосподарського машинобудування" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправною бездіяльність та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.08.12р. №0000352206, №0016831702,№0003322204, №0003342204, №0003332204, №0003362204, №0003352204.

Позовні вимоги мотивовані помилковістю висновків акту перевірки, на підставі якого складені спірні податкові повідомлення-рішення. На думку позивача, твердження податкового органу, щодо нікчемності правочинів, що укладені між позивачем та його контрагентами, зазначеними у акті, є необґрунтованим, оскільки зроблені з формальних підстав, без фактичного з'ясування питань придбання позивачем у контрагентів товарів (робіт, послуг) та використання їх в господарській діяльності, таки висновки не відповідають фактичним обставинам господарської діяльності позивача. Позивач вказує на те, що розбіжності у сумі взаємовідносин з ПАТ «Бердянські жниварки» виникли внаслідок подвійної виписки посадовими особами ПАТ «Завод «Сімферопольсільмаш» двох податкових накладних на одну господарську операцію.

Також позивач вважає, що висновок відповідача, щодо неправомірного застосування позивачем пільги з податку на прибуток, суперечить нормам Податкового кодексу України.

Крім того, на думку позивача, пеня, що нарахована за несвоєчасне надходження виручки у іноземній валюті не є податком або збором, що регулюється ПК України, тому на час нарахування пені відповідач не мав права застосовувати таку санкцію у зв'язку із закінченням строку, що передбачений ст. 250 ГКУ.

Позивач вважає неправомірним нарахування йому екологічного податку з огляду на те, що достовірні дані з цього податку вказані саме у відповідній декларації за 1 кв.2012р.

Також, на думку позивача, йому безпідставно нараховано податок на доходи фізичних осіб тому, що ні акт перевірки, ні спірне податкове повідомлення-рішення не містять посилання на норму діючого законодавства, що надає право органу ДПС вважати договір позики зворотною фінансовою допомогою. Більш того. У акті перевірки вказане порушення відповідач обґрунтовує посиланням на п.п. 14.7.257 ПК України, якій містить визначення транспортних засобів.

У позові позивач також посилається на протиправну бездіяльність відповідача, щодо неповідомлення позивача про проведення перевірки.

Представником відповідача у судове засідання 18.10.12р., надані письмові заперечення на позов, у яких відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити за мотивами викладеними у запереченнях (а.с.29-33).

У судовому засіданні, що відбулося 25.10.2012р., представник позивача уточнив позовні вимоги, фактично зменшивши предмет позову, просив суд визнати протиправними та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

У судовому засіданні 09.04.2013р. представник позивача наполягав на задоволенні уточнених позовних вимог, представник відповідача заперечував проти позову за мотивами викладеними у запереченнях.

Розглянув матеріали справи, дослідив докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Сімферопольський завод сільськогосподарського машинобудування" зареєстровано у якості юридичної особи 29.05.1998року (а.с.17-18).

Позивач перебуває на обліку Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС та згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №00777874 підприємство є платником податку на додану вартість.

Судом встановлено, що ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС проведено планову документальну виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства "Сімферопольський завод сільськогосподарського машинобудування" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.03.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.03.2012р.., про що складено акт перевірки №4387/22-1/05786117 від 10.08.2012 р. (далі-Акт (а.с.47-158)

За висновками Акту перевірки встановлені порушення:

1. п.3.1 ст.3, п.5.1, абз. „г", п.5.2.1 п.5.2 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.6.1 ст. 6 п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування за 2010р. у розмірі 58618,00грн.;

2. п.3.1 ст.3, п.5.1, абз. „г", п.5.2.1 п.5.2 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.6.1 ст. 6 п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"- підрозділ 4 ст.17 підпункт д). розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу

України; -п.134.2 ст.134, п.135.1, 135.2, 135.4, 135.4.1 ст.135, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст. 138, п.139.1.9 п.139.1 ст.139 р.3 Податкового кодексу України.

Усього донараховано податку на прибуток у розмірі 2316927 грн. ( в т.ч. по періодам: 3-4 кв.2010р.- 19847 грн., 1 кв.2011р,- 345434 грн., 2 кв.2011р.- 876770 грн., 3 кв.2011р.,- 34219 грн., 4кв.2011р.-553705 грн., 1 кв.2012р. -486952 грн.;

3. п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також порушення

п.185.1 ст.185, п.187.1, п. 188.1 , п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу, в результаті даної перевірки:

1) Збільшено позитивне значення у сумі 12979 грн. ( в т.ч. по періодах: липень 2010р. -6667 грн., квітень 2011р. -6312 грн.);

2) Зменшено від'ємне значення у сумі 110337 грн. ( в т.ч. по періодах : серпень 2010р. -14 грн., вересень 2010р.-1182 грн., жовтень 2010р.-918 грн., листопад 2010р.-629 грн., грудень 2010р.- 6960 грн., січень 2011р.-1000грн, березень 2011р.-2500 грн., травень 2011р.- 18622 грн., червень 2011р.-28163грн, липень 2011р.-18309грн., серпень 2011р. - 6214 грн., жовтень 2011р.- 20807грн., березень 2012р.- 5019 грн.);

3) Зменшено бюджетне відшкодування у сумі 55499грн. ( в т.ч. по періодах: квітень 2011р.- 2500грн., червень 2011р. - 18622грн, липень 2011р.-28163грн, вересень 2011р. - 6214грн.);

4. Перевіркою встановлено пізніше строку надання декларації до ДПІ у м. Сімферополі за липень 2010р., чим порушено п.49.1, п.49.2, п.120.1 ст.120 Податкового Кодексу України;

5. абз. «г» пп. 164.2.17 п.164.2 ст. 167, п.п. «а» п. 176.2 ст. 176 розділу IV Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету на суму 663,90 грн.; п.п. 49.18.5 п. 49.18 ст.49 розділу II, п.51.1 ст.51, п.п. «б» п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, підприємством податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку ф. №1-ДФ за 1-4 квартал 2011р., 1 квартал 2012р. надано з недостовірними відомостями.;

6. ст. 46, ст.48, п. 250.2 ст. 250 Податкового Кодексу України, донараховане податкове зобов'язання по екологічному податку у сумі 178,84 грн.;

7. ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», яке виразилося у несвоєчасному надходженні виручки в іноземній валюті у сумі 3000,00 руб. РФ за контрактом від 30.07.08 №62-2008, укладеним з ІП Антоненко Олександром Вікторовичем (РФ, м. Ростов-на-Дону).

На підставі вищенаведеного Акту перевірки 23.08.12р. відносно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000352206, про нарахування пені у розмірі 32,92грн.; №0016831702, про нарахування зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 663,9грн. та 511,00грн. штрафних санкцій; №0003322204, про нарахування зобов'язань з податку на прибуток підприємств у розмірі 2316927,00грн. та 434305,75,00грн. штрафних санкцій; №0003342204, про нарахування зобов'язань з екологічного податку у розмірі 178,84грн. та 44,71грн. штрафних санкцій; №0003332204, про зменшення суми від'ємного значення податку на прибуток за 4 кв. 2010р. на 58618,00грн.; №0003362204, про зменшення розміру від'ємного значення ПДВ на суму 110337,00грн.; №0003352204, про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ на суму 55499,00грн. та 27749,00грн. штрафних санкцій.

Не погодившись з вищенаведеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії) : на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003322204, №0003332204, №0003362204, №0003352204 суд вважає, що у цій частині позов належить до задоволення з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість» та Податкового Кодексу України.

Відповідно до підрозділу 4 Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, застосування Розділу III «Податок на прибуток підприємств» починається з 1 квітня 2011 року.

Згідно з п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 р., із змінами, що діяли у дослідженому періоді (далі - Закон № 334/94-ВР) об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону, і суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Валові витрати виробництва та обігу відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Склад валових витрат платника податку нормативно приведено у п. 5.2. ст. 5 Закону № 334/94-ВР, у тому числі відповідно до п.п.5.2.1 якого до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

За вимогами п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) згідно із п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Підпунктом 139.1.1. та пп. 139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності та витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського облік та нарахування податку.

В Акті перевірки зазначено, що позивачем завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2010р. на 58618 грн. та занижено податок на прибуток всього у сумі 2316927 грн. Такі висновки відповідачем зроблені на підставі того, що позивач у перевіряємому періоді:

1. завищив витрати по правочинам із постачальниками ВБК «Тріада», КП «Альянс», ПП «Севелітстрой», БВП «Строитель Плюс», ПП «Ротонда Торг», ТОВ «Окнополь», ПП «Комманд», ПП «Мастер Торг», ТОВ «Кримстройіндустрія», ТОВ «Лайнер», ВКП «Триада» на суму 593 695грн.;

2. занизив дохід по кредиторської заборгованості по балансовому рахунку «Короткострокові векселі видані» на суму 827991грн.;

3. занизив дохід по операції із ПАТ "Бердянські жниварки" на суму 84949грн.;

4. занизив об'єкт оподаткування у зв'язку із застосуванням пільги з податку на прибуток в сумі 8 569 062 грн.

У Акті зазначено, що враховуючи постанову слідчого ОВС ГСУ ДПС України від 02.04.2012р. та отримані матеріали зустрічних звірок, перевіркою встановлено, що правочини з постачальниками ВБК «Тріада», КП «Альянс», ПП «Севелітстрой», БВП «Строитель Плюс», ПП «Ротонда Торг», ТОВ «Окнополь», ПП «Комманд», ПП «Мастер Торг», «ТОВ Кримстройіндустрія» не спрямовані на реальне настання правових наслідків, не підтверджена реальність проведених господарських операцій вказаних підприємств

з контрагентами - покупцями та постачальниками.

Також Акт перевірки містить посилання на акт документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Торгівельний дім «Лайнер» за червень 2011р. №409/23-3/33184456 від 30.01.2012р., згідно якого встановлена неможливість фактичного здійснення ТОВ «ТД «Лайнер» господарських операцій через відсутність майна, матеріальних ресурсів та інших умов, необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу.

Крім того, у Акт перевірки зазначено про те, що згідно бази даних ДПС України встановлено неможливість фактичного здійснення ВКП «Триада» господарських операцій по модернізації станків через відсутність трудових ресурсів та технічної бази.

У зв'язку з вищенаведеним відповідач дійшов висновку про те, що угоди укладені з вищенаведеним контрагентами є нікчемними.

Під час розгляду справи судом встановлено, що в період з травня 2010 року по лютий 2012 року включно, ПАТ "Сімферопольський завод сільськогосподарського машинобудування" /Замовник/ були укладені наступні господарські договори з суб'єктами господарювання:

з ТОВ "ВТК "ОКНОПОЛЬ" /Постачальник/: Договір постачання товарів № 60 від 20.05.2011 року; Договір підряду № 1214 від 09.10.2011 року; Договір підряду № 1362 від 25.10.2011 року; Договір підряду № 01/02/215 від 01.02.2011 року; Договір підряду № 42/210 від 23.02.2011 року;

з БВП "Строитель-Плюс" /Виконавець/: Договір надання транспортних послуг № 775 від 01.07.2011 року;

з ВКП "Триада" /Виконавець/: Договір № 8 від 18.05.2010 року; Договір № 43 від 16.11.2010 року; Договір № 2 від 14.03.2011 року; Договір № 18 від 08.08.2011 року; Договір № 2 від 27.02.2012 року.

Первинними документами, бухгалтерського та податкового обліку з придбання товарів (робіт, послуг), зокрема: видатковими накладними постачальників, актами виконаних робіт, актами по формі N КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт", довідками про вартість виконаних підрядних робіт по формі N КБ-3, підтверджено виконання вищенаведених договорів за період з 01.07.2010р. по 31.03.2012р. на загальну суму 218399,62грн. (і тому числі ПДВ)

У висновку №5/12 судової економічної експертизи від 07.03.2013р. (а.с.200-253, далі - Висновок) зазначено, що дослідженням наданих до експертизи первинних документів, бухгалтерського та податкового обліку з придбання товарів (робіт, послуг) встановлено, що за період з 01.07.2010р. по 31.03.2012р. позивач придбав у контрагентів : ВБК «Тріада», КП «Альянс», ПП «Севелітстрой», БВП «Строитель Плюс», ПП «Ротонда Торг», ТОВ «Окнополь», ПП «Комманд», ПП «Мастер Торг», ТОВ «ТД«Лайнер», ВКП «Триада» товари (роботи, послуги) на загальну суму 666 265,20 грн. (у т.ч. ПДВ 111 044,20 грн., сума без ПДВ 555 221 грн.). Згідно даних журналу-ордеру по бухгалтерському рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", 377 "Розрахунки з іншими дебіторами" ПАТ «Завод «Сімферопольсільмаш» відобразив придбані товари (роботи, послуги) від вказаних постачальників на суму 555221грн. (сума без ПДВ) з 01.07.2010р. по 31.03.2012р. за кредитом вказаних рахунків в кореспонденції з дебетом рахунків 201 "Сировина й матеріали", 207 "Запасні частини", 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети", 23 "Виробництво", 91 "Загальновиробничі витрати".

Дослідженням наданих до експертизи первинних документів по сплаті грошових коштів - рахунків, платіжних доручень, банківських виписок - по операціям, що були предметом перевірки, встановлено, що за період з 01.07.2010р. по 31.03.2012р. ПАТ «Завод «Сімферопольсільмаш» сплатив грошові кошти в безготівковому порядку вказаним постачальникам товарів (робіт, послуг) на загальну суму 798 279,48 грн., що відображено за даними журналів-ордерів по бухгалтерським рахункам 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", 377 "Розрахунки з іншими дебіторами" за дебетом вказаних рахунків у кореспонденції з кредитом рахунку 311 "Поточні рахунки в національній валюті".

У вищенаведеному Висновку також зазначено, що згідно Акту перевірки та наданих до експертизи первинних документів бухгалтерського та податкового обліку ПАТ «Завод «Сімферопольсільмаш» за період з 01.07.2010р. по 31.03.2012р. встановлено, що ДПІ в м. Сімферополі виключило із складу витрат суму 593 695грн., а за даними дослідження витрати за цей період склали 555 221грн., причини відхилень в сумі 38474 грн. дослідженням не встановлені.

Матеріалами справи підтверджено наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів, які є єдиними документами на підставі яких платник податку може віднести до валових витрат та включати до податкового кредиту відповідні суми.

Суд вважає за необхідне зазначити, що посилання відповідача, в обґрунтування своїх висновків, на відомості досудового слідства по кримінальній справі, акти про неможливість проведення зустрічної звірки, відомості бази даних ДПС України є безпідставними, оскільки відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В той же час, дані досудового слідства та комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи ДПІ, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Суд не приймає до уваги викладені в акті перевірки посилання на матеріали досудового слідства по кримінальній справи, оскільки використання даних матеріалів в ході документальної позапланової невиїзної перевірки податковим органом не передбачено чинним законодавством, зокрема Порядком №984, що свідчить про те, що висновки акту перевірки побудовані на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають належних підтверджених доказів.

Крім того, суд вважає бездоказовим посилання на матеріали досудового слідства по кримінальній справі ще й тому, що процесуального рішення за цією кримінальною справою судом не прийнято, а відтак докази, зібрані в ході досудового слідства по такій кримінальній справі судом не оцінені і не можуть бути покладені в основу висновків акту податкової перевірки контрагентів суб'єкта господарювання, відносно якого порушена кримінальна справа.

Суд також вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про нікчемність укладених договорів між позивачем та контрагентами на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд відзначає, що відносини з приводу нікчемності правочинів врегульовані, зокрема ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228 ЦК України); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228 ЦК України).

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу-землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

В даному ж випадку, як слідує з Акту перевірки, висновки працівників контролюючого органу про фіктивність договорів з контрагентами позивача ґрунтувались на інформації отриманої від ОВСГСУ ДПС України про наявність постанови про порушення кримінальної справи та протоколів допиту свідків, а не вироку суду, що набрав законної сили по такій кримінальній справі.

Акт перевірки не містить посилань на таки факти та не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договорів із контрагентами суду не надано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Будь - яких доказів недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість податковим органом не подано.

Згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, що викладена у постанові від 14 листопада 2012 року у справі № К/9991/50772/12, при визначенні законності висновків органів податкової служби щодо нікчемності правочинів платника податків судам слід враховувати:

по-перше, припис акту цивільного законодавства України, викладений в частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності). Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом: "Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку";

по-друге, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність: "У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях". Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Крім того, відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині;

по-третє, відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним: "У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню". Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю: "Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком".

Інший підхід, на думку Вищого адміністративного суду України, "потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства".

Судом з'ясовано, що договори укладені між позивачем та контрагентами, виходячи з їх змісту, спрямовані не на незаконне заволодіння майном держави, а на передачу товарів (послуг) покупцю і отримання за це коштів продавцем.

Таким чином, зміст правочинів про які йдеться у Акті перевірки не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства, договори укладені за вільним волевиявленням його учасників, у формі, встановленій законом, та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями свідчать про реальне виконання вказаних правочинів.

Крім того, використання позивачем придбаних у вищенаведених контрагентів товарів (робіт, послуг) підтверджується Висновком експертизи, у якому зазначено: «Дослідженням наданих до експертизи первинних документи бухгалтерського обліку по використанню придбаних товарів (робіт, послуг (лімітно-забірні картки по ф.М-8, вимоги по ф.М-10, вимоги по ф.М-11, картки складського обліку матеріалів, акти по формі N КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт", акти виконаних робіт) встановлено, що за період з 01.07.2010р по 31.03.2012р. ПАТ «Завод «Сімферопольсільмаш» використав придбані товари (роботи, послуги) у своєї господарської діяльності на загальну суму 555 221грн. тобто у повній сумі придбаних товарів (робіт, послуг) - Додаток 2 до цього висновку (гр. 18-24). Згідно даних журналів-ордерів бухгалтерського обліку використання придбаних товарів (робіт, послуг) у господарської діяльності ПАТ «Завод «Сімферопольсільмаш» відображене в бухгалтерському обліку за період 01.07.2010р. по 31.03.2012р. на суму 555 221грн. за кредитом рахунків 201 "Сировина й матеріали", 207 "Запасні частини", 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети", 377 "Розрахунки з іншими дебіторами" в кореспонденції з дебетом рахунків 23 "Виробництво" на суму 472 987,86грн., 91 "Загальновиробничі витрати" на суму 82 114,93грн., 93 «Витрати на збут» на суму 52,75 грн., та 949 "Інші витрати операційної діяльності" на суму 65,45 грн.Залишок невикористаних товарів (робіт, послуг) станом на 31.03.2012р. відсутній (Додаток 2 до цього висновку - гр.26)».

У пунктах 1, 2 Висновку зазначено: «1.Фактичне здійснення господарських операцій між ПАТ «Завод «Сімферопольсільмаш» та ВБК «Тріада», КП «Альянс», ПП «Севелітстрой», БВП «Строитель Плюс», ПП «Ротонда Торг», ТОВ «Окнополь», ПП «Комманд», ПП «Мастер Торг», ТОВ «Кримстройіндустрія», ТОВ «Лайнер», ПАТ «Бердянськії жниварки» у 3,4 кварталах 2010 року, 2011 році, 2012 році підтверджується первинною бухгалтерською документацією ПАТ «Завод «Сімферопольсільмаш». 2. Зв'язок із господарською діяльністю ПАТ «Завод «Сімферопольсільмаш» при придбанні товарів та послуг у ВБК «Тріада», КП «Альянс», ПП «Севелітстрой», БВП «Строитель Плюс», ПП «Ротонда Торг», ТОВ «Окнополь», ПП «Комманд», ПП «Мастер Торг», ТОВ «Кримстройіндустрія», ТОВ «Лайнер» у 3,4 кварталах 2010 року, 2011 році, 2012 році підтверджується документально».

Враховуючи вищенаведене суд вважає, що матеріалами справи, зокрема Висновком експертизи спростовується твердження відповідача про завищення позивачем витрат на загальну суму 593695,грн.

Також суд вважає неспроможним послання відповідача на заниження позивачем доходу в сумі 827992грн. по кредиторській заборгованості по балансовому рахунку «Короткострокові векселі видані» з огляду на таке.

В акті перевірки ДПІ зазначено, що згідно даних головної книги позивача за 2012р. по балансовому рахунку 621 «Короткострокові векселі видані» обліковується по кредиту рахунка заборгованість у сум: 827991грн., яка виникла у жовтні 2009р. по розрахункам за отримані інформаційні та юридичні послуги від ТОВ «ВКФ «Промтехресурс» та ТОВ «Сістайл». По даним контрагентам-постачальникам ДПІ встановлено, що ТОВ «ВКФ «Промтехресурс» має стан платника 16 «припинено (ліквідовано, закрито), а ТОВ «Сістайл» має стан платника 14 «визнано банкрутом», у зв'язку з чим позивачем порушено п.135.1, п.135.2, п.135.4, п.135.4.1 ст.135, розд.ІІІ Податкового Кодексу України, оскільки вказані підприємства вже не існують, провести погашення векселя неможливо, а заборгованість за товар є безоплатно отриманою фінансовою допомогою, тому повинна бути включена до складу інших доходів підприємства у сумі 827991 грн. за 1 кв.2012р. (арк.с.63-64).

Під час розгляду справи судом встановлено, що кредиторська заборгованість позивача перед ТОВ "Систайл" виникла в результаті передачі йому простих векселів серії АА № 0787785 від 15.10.2009р. на суму 349044,60грн. та серії АА № 0787784 від 15.10.2009р. на суму 230726,40грн., усього на 579771 грн. (а.с.176-177), дата погашення вказаних векселів (строк платежу) - 31.12.2015р. Векселі були передані ТОВ "Систайл" в погашення заборгованості, яка виникла в результаті придбання у нього послуг на загальну суму 588600 грн. (354360 грн. + 234240 грн.), у тому числі:

послуг з інформаційного та консультаційно-методичного обслуговування з питань ведення підприємницької та господарської діяльності на підставі договору б/н від 03.04.2009р., акту виконаних робіт №230903 від дно 23.09.2009р. та податкової накладної №230904 від 23.09.2009р. на суму

354360 грн. (у т.ч. ПДВ 59060 грн.);

послуг з маркетингового дослідження ринку покупців та виробників товарів

(запасних частин до сільськогосподарської техніки) на підставі договору б/н від 15.01.2009р., акту виконаних робіт №040903 від 04.09.2009р. та податкової накладної №040903 від 04.09.2009р. на суму 234240 грн. (у т.ч. ПДВ 39040 грн.).

Судом також встановлено, що кредиторська заборгованість позивача перед ТОВ «ВКФ «Промтехресурс» виникла в результаті передачі йому простого векселя серії АА № 0787786 від 19.10.2009р. на суму 248220 грн. із датою погашення (строк платежу) - 31.12.2012р. (а.с.175). Векселі були передані ТОВ «ВКФ «Промтехресурс» в погашення заборгованості, яка виникла в результаті придбання у нього юридичних послуг на підставі договору б/н від 14.01.2009р., акту виконаних робіт №260901 від 26.09.2009р. та податкової накладної №260901 від 26.09.2009р. на суму 252000грн. Вищенаведені обставини підтверджуються Висновком судової експертизи (а.с.208).

Відповідно до статті 77 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказний та простий векселі від 07 червня 1930 року, до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо, зокрема, позовної давності.

Відповідно до статті 34 вказаної Конвенції, переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання.

Частиною першою статті 70 вказаної Конвенції встановлено, що позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Згідно із статтею 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» у разі видачі векселя припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за отримані товари та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Згідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року за №291, облік розрахунків з постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконанні роботи і надані послуги ведеться на рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками». При цьому аналітичний облік ведеться окремо за кожним постачальником та підрядником. На рахунку 62 «Короткострокові векселі видані» ведеться облік розрахунків за заборгованістю ведеться облік розрахунків за заборгованістю постачальникам, підрядникам та іншим кредиторам за одержані сировину, матеріали, товари, послуги, роботи та за іншими операціями, на яку підприємством видані векселі. Рахунок 62 "Короткострокові векселі видані" має такі субрахунки: 621 "Короткострокові векселі, видані в національній валюті"; 622 "Короткострокові векселі, видані в іноземній валюті".

За кредитом рахунку 62 "Короткострокові векселі видані" відображається видача векселів в забезпечення поставок (робіт, послуг) постачальників та інших кредиторів та в забезпечення інших операцій, за дебетом - погашення заборгованості за виданими векселями, її списання тощо. Аналітичний облік ведеться за кожним виданим векселем та за строками їх погашення.

Згідно із статтею 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» векселі є цінними паперами. Вони знаходяться в вільному обігу та можуть бути самостійним об'єктом цивільно-правових угод, в тому числі угод купівлі - продажу. Тому вартість виданих векселів не може обліковуватись за рахунком 62 персоніфіковано як кредиторська заборгованість перед певним суб'єктом підприємницької діяльності, а обліковується лише за кожним виданим векселем та за строками їх погашення згідно нормам вказаної вище Інструкції.

Відповідно до п.135.1 ст. 135 ПКУ, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Інші доходи включають зокрема: доходи від операцій оренди/лізингу, визначені відповідно до пункту 153.7 статті 153 цього Кодексу; вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи; суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу (п.п. 135.5.2, 135.5.4, 135.5.5 п. 135.5 ст. 135 ПКУ).

Відповідно до п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПКУ, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пп. 14.1.257 п.14.1 ст.14 цього Кодексу безповоротна фінансова допомога - це:

- сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;

- сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;

- сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;

- основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

- сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Підпунктом 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПКУ (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначений вичерпний перелік ознак безнадійної заборгованості. До такої віднесено: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості; в) заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна: суб'єктів господарювання, оголошених банкрутами у встановленому законом порядку або знятих з реєстрації як суб'єкти господарювання у зв'язку з їх ліквідацією; г) заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності коштів, отриманих від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) та в інший спосіб, передбачений умовами договору застави, майна позичальника, переданого у заставу як забезпечення зазначеної заборгованості за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не призвели до погашення заборгованості в повному обсязі; ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісти відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Отже, відповідно до вищезазначеного законодавства до складу доходів включається заборгованість одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, яка є безповоротною фінансовою допомогою, а також заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією, яка є безнадійною заборгованістю.

Проаналізувавши наведену норму, суд вважає, що відповідачем невірно визначено ознаку безнадійної заборгованості згідно з абз. "в" пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПКУ стосовно позивача, оскільки ця норма відноситься до тих суб'єктів господарювання, які оголошені банкрутами, а не до тих, які мали відносини з такими платниками податків, яких оголосили банкрутами. Отже, ознака безнадійної заборгованості, що визначена абз. "в" пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПКУ відноситься до наявної дебіторської заборгованості у суб'єкта господарювання, а не кредиторської. Аналогічної думку дотримується Донецький апеляційний адміністративний суд (ухвала №2а/0570/4209/2012 від 30.08.2012р.).

Враховуючи вищенаведене суд вважає, що заборгованість ПАТ «Завод «Сімферопольсільмаш», що обліковується по бухгалтерському рахунку 621 «Короткострокові векселі, видані в національній валюті» в загальній сумі 827991 грн., у тому числі: в сумі 579771 грн. перед ТОВ "Систайл" та в сумі 248220 грн. перед ТОВ «ВКФ «Промтехресурс» станом на 31.03.2012р. не є ані безнадійною заборгованістю, оскільки невідома особа, що буде вимагати сплати зазначені в векселях суми у встановлені строки погашення, ані безповоротною фінансовою допомогою, оскільки строк позовної давності по неї не сплив.

Суд також звертає увагу на те, що у Висновку експертизи зазначено, що заниження інших доходів підприємства на 827 991грн. за 1 кв. 2012р. ПАТ «Завод «Сімферопольсільмаш» у результаті порушення ним п. 135.1, п.135.2, п.135.4, п.135.4.1 ст.135, розд.ІІІ Податкового Кодексу України, яке встановлене актом перевірки ДПІ в м. Сімферополі від 10.08.2012 року № 4387/22-1/05786117, проведеним дослідженням не підтверджуються (а.с.209).

Також спростовується матеріалами справи висновок податкового органу про заниження позивачем доходу в сумі 84949грн. по операції з ПАТ «Бердянські жниварки», з огляду на таке.

В Акті перевірки зазначено, що окрім доходу в сумі 84949,30 грн. по видаткової накладної №100662 від 25.10.2011р. позивач повинен був визначити дохід також у сумі 84949 грн. на підставі податкової накладної №15 від 25.10.2011р., що є в обліку ПАТ "Бердянські жниварки".

Судом встановлено, що ПАТ «Завод «Сімферопольсільмаш» на виконання умов Договору від 16.02.2009р №03-у2009 та специфікації до нього №8 від 18.10.2011р. у жовтні 2011 рою поставив ПАТ "Бердянські жниварки" продукцію на загальну суму 101939,16грн (у т.ч. сума без ПДВ - 84949,30 грн., ПДВ 16989,86 грн.), що підтверджується видатковою накладною №100662 від 25.10.2011р. та відображено у відомості обліку реалізації №16 по журналу-ордеру бухгалтерського обліку по рахунку 36; "Розрахунки з вітчизняними покупцями". У жовтні 2011 року ПАТ "Бердянські жниварки" сплатило позивачу грошові кошти у безготівковому порядку на загальну суму 512167,29грн. (у тому числі ПДВ 85361,22грн.), що в бухгалтерському обліку ПАЇ «Завод «Сімферопольсільмаш» відображено по дебету рахунку 311 "Поточи рахунки в національній валюті" в кореспонденції з кредитом рахунків 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями" та 681 "Розрахунки за авансами одержаними". Вищенаведені обставини підтверджені Висновком експертизи.

У Висновку експертизи відображено, що порушення ПАТ «Завод «Сімферопольсільмаш» п. 135.1, п.135.2, п.135.4, п.135.4.1 ст.135, п.137.1, п.137.4 ст.137 Податкового Кодексу України та заниження доходу за 4 кв. 2011р. на суму 84949 грн., яке встановлене актом перевірки ДПІ м.Сімферополі від 10.08.2012 року № 4387/22-1/05786117, проведеним дослідженням не підтверджуються, оскільки у жовтні 2011р. первинними документами бухгалтерського та податкового обліку позивача підтверджується дохід від продажу продукції у сум 84949,30 грн. (по видаткової накладної №100662 від 25.10.2011р. на суму 101939,16 грн. - ПДВ 16989,86 грн.).

З матеріалів справи вбачається, що позивач не поставляв ПАТ "Бердянські жниварки" товар на суму 84948грн., а ПАТ "Бердянські жниварки" не сплачував такий товар, про що свідчить відсутність документів про передачу матеріальних цінностей (довіреностей, актів приймання-передачі товарів, витратних накладних, платіжних документів). З вищенаведеного вбачається, розбіжності виникли у зв'язку із тим, що позивачем виписано дві податкові накладні на одну господарську операцію, тоді як операція, що не відбулась не викликає податкових наслідків.

Щодо висновку податкового органу про неправомірне застосування пільги з податку на прибуток, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту д) ст.17 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового Кодексу України тимчасово, строком на 10 років, починаючи з 1 січня 2011 року звільняються від оподаткування прибуток підприємств машинобудування для агропромислового комплексу (клас 29.31 29.32 групи 29.3 розділу 29 КВЕД ДК 009:2005).

У відповідності ст.21 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового Кодексу України (у редакції, що діяла на час перевірки) встановлено, пункти 15-19 цього підрозділу застосовуються з урахуванням такого:

- суми коштів, що вивільнені від оподаткування, спрямовуються підприємствами платниками податку на збільшення обсягів виробництва (надання послуг), переоснащення матеріально-технічної бази, запровадження новітніх технологій, пов'язаних з основною діяльністю такого платника податку, та/або повернення кредитів, використаних на зазначені цілі, і сплату процентів за ними;

- з метою оподаткування суми вивільнених від оподаткування коштів визнаються доходами одночасно з визнанням витрат, понесених за рахунок цих коштів, у розмірі таких витрат;

- порядок цільового використання вивільнених від оподаткування коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України;

- у разі порушення вимог щодо цільового використання вивільнених від оподаткування коштів платник податку зобов'язаний збільшити податкові зобов'язання з цього податку за результатами податкового періоду, на який припадає таке порушення, а також сплатити пеню, нараховану відповідно до цього Кодексу.

Згідно п.2, п.3 Постанові КМУ від 28 лютого 2011 р. №299 «Про затвердження Порядку використання коштів, вивільнених від оподаткування у зв'язку з наданням відповідно до пунктів 15, 17 - 19 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України пільг з податку на прибуток підприємств» (у редакції, що діяла на час перевірки) вивільнені кошти спрямовуються платниками податку виключно на збільшення обсягів виробництва (надання послуг), переоснащення матеріально-технічної бази, запровадження новітніх технологій, пов'язаних з основною діяльністю таких платників податку, та/або на повернення кредитів, використаних на зазначені цілі, і сплату процентів за ними. Вивільнені кошти з метою ведення обліку і оподаткування відображаються в бухгалтерському обліку в установленому порядку на окремому субрахунку рахунку "Цільове фінансування і цільові надходження".

З матеріалів справи вбачається, що в довідці з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, виданій Головним управлінням статистики в АР Крим Держкомітету статистики України ПАТ «Завод «Сімферопольсільмаш» зазначено одним із видів діяльності за КВЕД: 29.32.1 «Виробництво інших машин та устаткування для сільського та лісового господарства», що відповідає видам діяльності товариства, зазначених у Статуті ПАТ «Завод «Сімферопольсільмаш» (п.2.2 Статуту).

Враховуючи викладене, прибуток ПАТ «Завод «Сімферопольсільмаш» тимчасово звільняється від оподаткування відповідно до підпункту д) ст.17 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового Кодексу України за умови спрямування коштів, що вивільнені від оподаткування, на збільшення обсягів виробництва (надання послуг), переоснащення матеріально-технічної бази, запровадження новітніх технологій, пов'язаних з основною діяльністю такого платника податку, та/або повернення кредитів, використаних на зазначені цілі, і сплату процентів за ними.

Судом встановлено, що позивач задекларував прибуток, звільнений від оподаткування у сумі 7 104 279 грн. за результатами діяльності у 2011 році та у сумі 1 464 783 грн. за результатами діяльності у І кварталі 2012р., усього на 8 569 062 грн.

Згідно Акту перевірки відповідач не заперечує проти правильності розрахунку сум звільненого від оподаткування прибутку, а заперечує проти застосування пільги з тих підстав, що вивільнені кошти не були спрямовані на збільшення обсягів виробництва (надання послуг), переоснащення матеріально-технічної бази, запровадження новітніх технологій, пов'язаних з основною діяльністю такого платника податку, та/або повернення кредитів, використаних на зазначені цілі, і сплату процентів за ними.

На підставі податкових Декларацій з податку на прибуток підприємств ПАТ «Завод «Сімферопольсільмаш» за період 2011р. - 1 квартал 2012р. експертом був зроблений розрахунок сум коштів, вивільнених від оподаткування за цей період, результати наведені у таблиці (зворотній бік а.с.212).

Судом встановлено, що із загальної суми вивільнених коштів в розмірі 1 966 040 грн. за період 2011 року - 1 квартал 2012р. позивач використав їх на суму 514 022 грн., у тому числі 264021,78 грн. - на погашення відсотків за кредитним договором №9-10 від 30.07.2010р. та 250000грн. - на погашення кредиту за договором №9-10 від 30.07.2010р. Використання позивачем вивільнених коштів на суму 514 022 грн. здійснено у межах коштів кредитної лінії, які були використані на переоснащення матеріально-технічної бази підприємства, що підтверджується Висновком експертизи.

Залишок невикористаних вивільнених коштів ПАТ «Завод «Сімферопольсільмаш» станом на 31.03.2012р. склав 1 452 018грн. (1 966 040 грн. - 514 022 грн.), що відповідає кредитовому сальдо на 31.03.2012р. у журналі - ордері бухгалтерського обліку по рахунку 48 "Цільове фінансування та цільові надходження".

Норми Податкового Кодексу України у редакції, що діяла на час перевірки, не містили обмежень щодо терміну використання вивільнених коштів. Законом України «Про внесення змін до підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України щодо особливостей справляння податку на прибуток» від 23 лютого 2012 року №445З-VI, який набрав чинності 01.04.2012 року, пункт 21 підрозділу 4 розділу XX ПКУ викладений у новій редакції, згідно із якою у разі невикористання на зазначені в цьому пункті цілі сум вивільнених коштів протягом 1095 днів з дати закінчення періоду, за результатами якого платник податку залишив такі кошти у своєму розпорядженні, платник податку зобов'язаний збільшити податкові зобов'язання з цього податку за результатами податкового періоду, в якому спливає граничний термін використання сум вивільнених коштів, а також сплатити пеню, нараховану відповідно до цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, граничний термін використання вивільнених коштів у сумі 1452018грн., що залишилися невикористані ПАТ «Завод «Сімферопольсільмаш», станом на 31.03.2012р. не настав, оскільки вивільнені кошти за 2011 рік можуть бути використані платником протягом 2012-2014рр., а вивільнені кошти за 2012 рік - протягом 2013-2015рр.

Враховуючи вищенаведене суд вважає, що висновок відповідача про незаконну акумуляцію позивачем коштів, що вивільнені від оподаткування на спеціальному бухгалтерському субрахунку суперечить нормам ПКУ.

Що стосується заниження позивачем об'єкту оподаткування у зв'язку із завищенням значення рядку «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року» в сумі 131 098 грн. суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що залишок суми від'ємного значення об'єкта оподаткування, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року і не було враховано у складі валових витрат, склав 80%, тобто 72480 грн. (90600 грн. - 18120 грн.).

Згідно податкової декларації за І квартал 2011 року (з урахуванням уточнюючого розрахунку) по рядку 04.9 «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року» у складі валових витрат позивач відобразив суму 131098 грн., яка складена із суми від'ємного значення, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року і не була врахована у складі валових витрат у розмірі 72480 грн., та із суми від'ємного значення об'єкта оподаткування за результатами діяльності у 2010 році у розмірі 58618 грн. (58618 грн. + 72480 грн. = 131098 грн.).

У відповідності до п. 6.1. ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до склад валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового рою Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та рою. здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 20.05.2010 року № 2275-VI (надалі - Закон № 2275), який набрав чинності 16.06.2010 року, пункт 6.1 статті 6 доповнено абзацом другим, згідно із яким у 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.

Цим же Законом статтю 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» доповнено пунктом 22.4., згідно із яким у 2010 року у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.

У 2011 ропі сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Отже, у 2010 року платник податку, починаючи з податкового періоду 9 місяців 2010 року, мав право відобразити у складі валових витрат тільки 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року, а починаючи зі звітних періодів 2011 року знову мав право відобразити суму від'ємного значення що не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення, яке виникло у 2010 році, у складі валових витрат без обмежень.

У пунктах 4 та 5 Висновків експертизи зазначено, що завищення від'ємного значення податку на прибуток ПАТ «Завод «Сімферопольсільмаш» у 2010 році на 58618 грн., яке встановлене актом перевірки від 10.08.2012 року № 4387/22-1/05786117, даними податкового та бухгалтерського обліку, а також первинними документами ПАТ «Завод «Сімферопольсільмаш» не підтверджується. Також не підтверджується даними податкового та бухгалтерського обліку, а також первинними документами ПАТ «Завод «Сімферопольсільмаш» заниження зобов'язань з податку на прибуток ПАТ «Завод «Сімферопольсільмаш» у 3-4 кварталі 2010 року, 2011 році, 1 кв. 2012 рік; на 2316927 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У порушення вимог ст. 71 КАС України відповідачем не доведено суду правомірність нарахування спірним податковим повідомленням-рішенням №0003322204 позивачу зобов'язань з податку на прибуток підприємств у розмірі 2316927,00грн. та 434305,75,00грн. штрафних санкцій.

Також відповідачем не доведено суду правомірність зменшення позивачу суми від'ємного значення податку на прибуток за 4 кв. 2010р. на 58618,00грн. спірним податковим повідомленням-рішенням №0003362204.

Крім того, в Акті перевірки зазначено, що відповідачем збільшено позитивне значення податку на додану вартість у сумі 12979 грн. а саме: липень 2010р. - 6667 грн., квітень 2011р. - 6312 грн.; зменшено від'ємне значення податку на додану вартість у сумі 110337грн., а саме: серпень 2010р. - 14 грн., вересень 2010р. - 1182 грн., жовтень 2010р. - 918 грн., листопад 2010р. - 629 грн., грудень 2010р. - 6960 грн., січень 2011р - 1000грн., березень 2011р. - 2500 грн., травень 2011р. - 18622 грн., червень 2011р. - 28163 грн., липень 2011р. - 18309 грн., серпень 2011р. - 6214 грн. жовтень 2011р. - 20807 грн., березень 2012р. - 5019 грн.; зменшено бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 55499 грн., а саме: квітень 2011р. - 2500грн., червень 2011р. - 18622 грн., липень 2011р. - 28163 грн., вересень 2011р. - 6214 грн.

Судом з'ясовано, що вказані порушення встановлені відповідачем по наступним епізодам:

1) заниження податкових зобов'язань з ПДВ по операції продажу продукції ПАТ "Бердянські жниварки" на суму 16989,86 грн. в порушення п. 187.1 ст.187, п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України (арк. с. 97);

2) завищення податкового кредиту з ПДВ по операціям придбання товарів (робіт, послуг) від підприємств - постачальників: КП "Альянс" (СДРПОУ 32468182), ПП «Севелітстрой» (СДРПОУ 35096833), ТОВ "Бренд Строй" (СДРПОУ 36165567), БВП "Строитель-Плюс" (СДРПОУ 31263808), ТОВ ВКП «Окнополь» (СДРПОУ 36070617), ПП «Мастер Торг» (СДРПОУ 37196250), ПП «Ротонда Торг» (СДРПОУ 36165656) на загальну суму 49299 грн., по постачальнику ТОВ «ТД «Лайнер» (СДРПОУ 33184456) на суму 25613 грн. , по постачальнику ВКП «Триада» (СДРПОУ 20675243) на суму 27597 грн. , усього на суму 102509 грн. в порушення п.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп. 7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР та п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового Кодексу України (арк. с. 101);

3) завищення податкового кредиту з ПДВ на 3817 грн. у жовтні 2011р. по операціям із ПАТ «ТД «Сільгоспдеталь» у зв'язку із розбіжностями при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ (арк. с. 102).

Згідно пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (далі - Закон №168/97-ВР), що діяв у дослідженому періоді, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Вимоги до оформлення податкової накладної перелічені у п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону №168-97-ВР, а саме платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168-97-ВР податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону №168-97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.п. 7.4 Закону №168-97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту, за змістом якого податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону №168-97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

У відповідності з пп.7.7.1 п.7.1 ст.7 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З 01 січня 2011 року набув чинності Податковий кодекс України, відповідно до п. 185.1 ст.185 якого об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно абзацу «а» п. 198.1 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.2 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Нормами ст. 201 Податкового кодексу України, визначено перелік документів, що є підставою для нарахування податкового кредиту. Отже, саме наявність цих документів є обов'язковою умовою для формування платниками податків податкового кредиту

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Кодексу).

Відповідно до п.п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у який зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити, що наведені у цій статті.

Підпунктом 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п.п 201.10 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У Висновку експертизи зазначено, що дослідженням наданих для експертизи копій податкових накладних, Декларацій з ПДВ, Розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів (додаток 5 до Декларації), Реєстрів отриманих податкових накладних та податкових накладних, отриманих від постачальників товарів (послуг) встановлено, що за період з 01.07.2010р. по 31.03.2012р. ПАТ «Завод «Сімферопольсільмаш» відобразив податковий кредит з ПДВ, отриманий від постачальників КП "Альянс", ПП «Севелітстрой», ТОВ "Бренд Строй", БВП "Строитель-Плюс", ТОВ ВКП «Окнополь», ПП «Мастер Торг», ПП «Ротонда Торг», ТОВ «ТД «Лайнер», ВКП «Триада» у загальній сумі 107 308,71 грн.

Згідно акту перевірки ДПІ в м. Сімферополі встановлено заниження ПДВ, отриманого ПАТ «Завод «Сімферопольсільмаш» від вказаних постачальників, за період з 01.07.2010р. по 31.03.2012р. у сумі 102 509 грн., тобто на 4800 грн. менше, ніж ПАТ «Завод «Сімферопольсільмаш» включив до складу податкового кредиту з ПДВ (107 309 грн. - 102 509 грн.).

Причині відхилень у сумі 4800 грн. експертним дослідженням не встановлені оскільки в акті перевірки ДПІ порушення вказані по підсумкам за місяць і відсутні дані, які податкові накладні складають ці підсумки.

Дослідженням вказаних у додатку 1 до цього висновку податкових накладних встановлено, що вони оформлені належним чином, містять усі обов'язкові реквізити та відповідають усім законодавчим вимогам до первинного документ податкового обліку та складені у зв'язку із подальшим використанням в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, тому є підставою для включення до складу податкового кредиту з ПДВ у сумі 107 309 грн.

Як вже було наведено, у Висновку експертизи зазначено, що фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними в акті контрагентами у 3,4 кварталах 2010року та 2011 році та зв'язок з господарською діяльністю позивача підтверджується документально.

Відповідно до Висновку експертизи, завищення податкового кредиту з ПДВ позивачем по операціям придбання товарів (робіт, послуг) від підприємств - постачальників: КП "Альянс", ПП «Севелітстрой», ТОВ "Бренд Строй", БВП "Строіітель-Плюс", ТОВ ВКП «Окнополь», ПП «Мастер Торг», ПП «Ротонда Торг», ТОВ «ТД «Лайнер», ВКП «Триада» на загальну суму 102509 грн., яке встановлене Актом перевірки, проведеним дослідженням документів бухгалтерського та податкового обліку ПАТ «Завод «Сімферопольсільмаш» не підтверджується.

Що стосується завищення податкового кредиту з ПДВ на 3817 грн. у жовтні 2011р. по операціям із ПАТ «ТД «Сільгоспдеталь», суд зазначає, що згідно Висновку експертизи порушення ПАТ «Завод «Сімферопольсільмаш» пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7, пп.7.7.1, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.1, п. 198.3, 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового Кодексу України та завищення його податкового кредиту з ПДВ за період з 01.01.2010р. по 31.12.2011р. на суму 3817 грн. по правочинам із ПАТ «ТД «Сільгоспдеталь», що встановлене актом перевірки ДПІ в м.Сімферополі від 10.08.2012 року № 4387/22-1/05786117, проведеним дослідженням не підтверджуються.

Більш того, дослідженням наданих для експертизи Декларацій з ПДВ, Розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів (додаток 5 до Декларації) та Реєстрів отриманих податкових накладних та податкових накладних, отриманих від постачальників товарів (послуг) встановлено, що у жовтні 2011р. ПАТ «Завод «Сімферопольсільмаш» взагалі не відображав податковий кредит з ПДВ від постачальника ПАТ «ТД «Сільгоспдеталь».

Що стосується заниження податкових зобов'язань з ПДВ по операції продажу продукції ПАТ "Бердянські жниварки" на суму 16989,86 грн., суд зазначає наступне.

Згідно даних перевірки позивач порушив п. 187.1, п. 188.1 ст.188 ПКУ, оскільки до складу податкових зобов'язань з ПДВ за жовтень 2011р. не включена сума 16989,86 грн. (дохід у сумі 84949 грн. х 20% ПДВ), у зв'язку з чим виникла розбіжність у додатку №5 декларації з ПДВ (арк.с.97).

Як було раніше наведено, з матеріалів справи вбачається, що позивач не поставляв ПАТ "Бердянські жниварки" товар на суму 84948грн., а ПАТ "Бердянські жниварки" не сплачував такий товар, а розбіжності виникли у зв'язку із тим, що позивачем виписано дві податкові накладні на одну господарську операцію.

У зв'язку із тим, що операція, яка не відбулась не викликає податкових наслідків суд вважає безпідставним висновок податкового органу про заниження позивачем зобов'язань у сумі 16989,86 грн.

Враховуючи те, що збільшення позитивного значення ПДВ ПАТ «Завод «Сімферопольсільмаш» за липень 2010 року, квітень 2011 року на суму 12979 грн., зменшення від'ємного значення за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року, січень, березень, травень, червень, липень, серпень, жовтень 2011 року, березень 2012 року на суму 110337 грн., зменшення суми бюджетного відшкодування за квітень, червень, липень, вересень 2011 року на суму 55499 грн., що встановлене Актом перевірки, не підтверджується даними податкового та бухгалтерського обліку, первинними документами позивача, спростовано Висновком експертизи, суд вважає протиправними та таким, що належать до скасування податкові повідомлення рішення:

- №0003362204, про зменшення розміру від'ємного значення ПДВ на суму 110337,00грн.;

- №0003352204, про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ на суму 55499,00грн. та 27749,00грн. штрафних санкцій.

Відносно донарування податку на доходи найманих працівників суд зазначає наступне.

Зі змісту ст.ст. 164, 165 ПКУ, що діяли з 01.01.2011р. до 06.08.2011р., підприємство, укладаючи з працівником договір про надання суми поворотної фінансової допомоги (у тому числі позики), повинно до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включити дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді суми безповоротної фінансової допомоги у виді суми процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги і утримати податок на доходи фізичних осіб з такого доходу платника податку.

Для податкових періодів до 01.01.2011 р. (під час дії Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року № 889-ІУ) та для періодів з 06.08.2011р. (коли внесені зміни до підпункту 164.2.17 ПКУ, доповнивши його словами "крім суми процентів умовно нарахованих на таку допомогу"), податкове законодавство не містить вимог про включення умовно нарахованих процентів до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Судом встановлено, що відповідачем зроблено донарахування ПДФО за період 1-4 квартал 2011р. та 1 квартал 2012р. виходячи із редакції Податкового кодексу України, що діяла з 01.01.2011 р. до 06.08.2011р., без врахування змін, що внесені до підпункту164.2.17 цього Кодексу та які діють з 06.08.2011р.

Суд також звертає увагу на те, що в Акті перевірки відсутній розрахунок донарахованих сум ПДФО, відсутнє посилання на первинні документи, перелік осіб по

яким зроблені донарахування та інші відомості в обґрунтування донарахованої суми ПДФО у розмірі 663,90 грн.

Висновком судово-економічної експертизи також не встановлено порушення позивачем абз. "г" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 167, п.п."а" п.176.2 ст.176 ПКУ, щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету на суму 663,90грн

У порушення вимог ст. 71 КАС України відповідачем не доведено суду правомірність нарахування спірним податковим повідомленням-рішенням №0016831702 грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників на загальну суму 1174,90грн. (з яких 663,9грн. - основний платіж, 511,00грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Судом встановлено, що підставою для нарахування позивачу спірним податковим повідомленням-рішенням №0003342204 грошового зобов'язання за платежем: надходження від розміщення відходів на суму 178,84 грн. за основним платежем та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 44,71 грн. стало те, що Актом перевірки встановлено невірне перенесення даних позивачем з додатку №4 податкової декларації до Податкової декларації по екологічному податку за 1 квартал 2012р. На думку відповідача позивачем не донараховане податкове зобов'язання по екологічному податку та, відповідно, занижено податкове зобов'язання у сумі 178,84 грн.

Дослідивши податкову декларацію екологічного податку позивача за 1 квартал 2012р. (а.с.166 -170) судом встановлено, що у додатку 4 до декларації екологічного податку сума самостійно нарахованого позивачем податкового зобов'язання склала 3925,34 грн. (рядок 1 гр. Додатка 4), а у графі 1.1.4 податкової декларації, у яку переноситься значення рядка 1 Додатка 4, сума нарахованого податкового зобов'язання склала 3746,50 грн., тобто на 178,84 грн. менше (3925,34 грн. - 3746,50 грн.).

Дослідженням наданих до експертизи документів бухгалтерського та податкового обліку позивача встановлено, що податкові зобов'язання екологічного податку ПАТ «Завод «Сімферопольсільмаш», ще справляється за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, та розмір яких підлягає відображенню у додатку 4 до декларації, скла: 3925,34грн.

Платіжним дорученням №4357 від 11.05.2012р. підтверджується, що позивач сплатив суму екологічного податку за 1 квартал 2012р. у розмірі 3925,34 грн. (а.с.163).

Таким чином з матеріалів справи вбачається, що у податковій декларації екологічного податку за 1 квартал 2012р. позивач самостійно нарахував суму податкового зобов'язання з екологічного податку у розмірі 3925,34 грн., що відображено у його податковій декларації у рядку 1 гр.7 Додатка 4, що є її невід'ємною частиною, та сплатив податкові зобов'язання з екологічного податку у визначений законом термін у розмірі 3925,34 грн. за 1 квартал 2012р., але він допустив методологічну помилку при перенесенні відомостей із Додатка 4 декларації в графу 1.1.4 Податкової декларації, оскільки відобразив у неї на 178,84 грн. менше.

Крім того, у п. 10 Висновку експертизи зазначено, що порушення ст.46 ст.48 п.250.2 ст.250 ПКУ та заниження податкового зобов'язання по екологічному податку у сумі 178,84 грн. ПАТ «Завод «Сімферопольсільмаш», яке встановлене Актом перевірки від 10.08.2012 року № 4387/22-1/05786117, не підтверджуються даними податкового та бухгалтерського обліку, а також первинними документами ПАТ «Завод «Сімферопольсільмаш».

При таких обставинах суд вважає протиправним нарахування позивачу грошового зобов'язання за платежем «надходження від розміщення відходів» на загальну суму 223,55 грн.

Що стосується нарахування пені за несвоєчасне надходження виручки у іноземній валюті суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 238, 250 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

У Акті перевірки зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків

в іноземній валюті», яке виразилося у несвоєчасному надходженні виручки в іноземній валюті у сумі 3000,00 руб. РФ за контрактом від 30.07.08р. №62-2008, укладеним з ІП Антоненко Олександром Вікторовичем (РФ, м.Ростов-на-Дону).

За несвоєчасне надходження виручки в іноземній валюті у сумі 3000,00 руб. РФ (на 14 днів прострочено з 04.01.2011 по 17.01.2011р.), згідно зі ст. 4 вищенаведеного Закону, позивачу нараховано пеню за кожний день прострочення у розмірі 0,3% від суми неодержаної виручки в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості, що складає 32,92грн.

Санкції, застосовані відповідачем за спірним податковим повідомленням - рішенням №0000352206 є адміністративно-господарськими і на них поширюється правило щодо строків їх застосування, встановлене ст. 250 ГК України, тоді як пеня, що застосована до позивача застосована понад строки встановлені ст.250 ГК України.

Враховуючи вищенаведене позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки не суперечать вимогам діючого законодавства та підтверджені матеріалами справи, зокрема висновком судової експертизи.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 87 КАС України витрати, пов'язані із проведенням судових експертиз віднесено до судових витрат.

Частиною 5 статті 92 КАС України встановлено, що граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із наданою суду калькуляцією вартості роботи судового експерта по виконанню судової експертизи, експертом проведено експертизу за нормативної вартості експертогодини 73,65грн. (без ПДВ) і витрачено на її проведення 458 годин дослідження, що складає 33731,70грн.

Зазначений розмір вартості проведення судової експертизи не перевищує граничних розмірів, встановлених ст. ст. 87, 92 КАС України, з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року №590 і наказу Міністерства юстиції України від 30.01.2012 року N 172/5 "Про встановлення нормативної вартості однієї експертогодини у 2012 році", який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31 січня 2012 р. за N 153/20466.

Що стосується витрат на матеріально-технічне забезпечення судової експертизи в розмірі 1268,30грн. суд зазначає, що такі витрати не належать до стягнення з відповідача, тому, що перевищують граничний розмір компенсації витрат пов'язаних із проведенням судових експертиз, що встановлено Кабінетом Міністрів України.

Під час судового засідання, яке відбулось 09.04.2013 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 12.04.2013 року.

Керуючись ст. ст. 94, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 23.08.12р., що прийняті відносно Публічного акціонерного товариства "Сімферопольський завод сільськогосподарського машинобудування" :

- №0000352206, про нарахування пені у розмірі 32,92грн.;

- №0016831702, про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників на суму 663,9грн. (основний платіж) та на 511,00грн. (штрафні (фінансові) санкцій);

- №0003322204, про нарахування зобов'язань з податку на прибуток підприємств у розмірі 2316927,00грн. та 434305,75,00грн. штрафних санкцій;

- №0003342204, про нарахування зобов'язань з екологічного податку у розмірі 178,84грн. та 44,71грн. штрафних санкцій;

- №0003332204, про зменшення суми від'ємного значення податку на прибуток за 4 кв. 2010р. на 58618,00грн.;

- №0003362204, про зменшення розміру від'ємного значення ПДВ на суму 110337,00грн.;

- №0003352204, про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ на суму 55499,00грн. та 27749,00грн. штрафних санкцій.

3. Стягнути судовий збір в розмірі 2146,00грн. із Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на користь Публічного акціонерного товариства "Сімферопольський завод сільськогосподарського машинобудування" .

4. Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на користь Публічного акціонерного товариства "Сімферопольський завод сільськогосподарського машинобудування" вартість проведеної у справі судово-економічної експертизі у розмірі 33731,70грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Гаманко Є.О.

СудОкружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим
Дата ухвалення рішення09.04.2013
Оприлюднено02.07.2013
Номер документу32110769
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —2а-10225/12/0170/9

Ухвала від 26.09.2016

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Цвіркун Ю.І.

Ухвала від 12.09.2016

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Цвіркун Ю.І.

Ухвала від 18.12.2015

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Панова Г. В.

Ухвала від 12.08.2015

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Панова Г. В.

Ухвала від 30.07.2015

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Цвіркун Ю.І.

Постанова від 06.02.2014

Адміністративне

Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Дадінська Тамара Вікторівна

Постанова від 09.04.2013

Адміністративне

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

Гаманко Є.О.

Ухвала від 22.05.2013

Адміністративне

Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Дадінська Тамара Вікторівна

Ухвала від 25.10.2012

Адміністративне

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

Гаманко Є.О.

Ухвала від 20.09.2012

Адміністративне

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

Гаманко Є.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні