Рішення

від 25.06.2013 по справі 901/1580/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.06.2013 Справа №901/1580/13

За позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" (вул. Училищна 42, м. Сімферополь, АР Крим)

до відповідача - дочірнього підприємства "Птахогосподарство "Южная-Холдінг" агропромислового сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Южная-Холдінг" (вул. Шкільна, 2, с. Перово, Сімферопольський район, АР Крим, 97560)

про стягнення 60161,84 грн.

Суддя І.І. Дворний.

Представники:

від позивача - Ященко Є.А, довіреність №778 від 12.12.2012, представник;

від відповідача - не з'явився.

Суть спору : 16 травня 2013 року публічне акціонерне товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою про стягнення з дочірнього підприємства "Птахогосподарство "Южная-Холдінг" агропромислового сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Южная-Холдінг" на свою користь заборгованості за договором №1222-ТР від 29 березня 2012 року у розмірі 60161,84 грн. з якої 57208,77 грн. - основного боргу, 116,64 грн. - інфляційного збільшення, 2363,69 грн. - пені та 472,74 грн. - 3% річних. Судові витрати позивач просив покласти на відповідача.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статті 20 Господарського кодексу України, статей 52, 625, 526, 549, 652 Цивільного кодексу України, статей 6, 13 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», положеннях Господарського процесуального кодексу України та мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати послуг з транспортування природного газу у 2012 році за договором №1222-тр. від 29 березня 2012 року, через що у ДП "Птахогосподарство "Южная-Холдінг" агропромислового сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Южная-Холдінг" перед публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" виникла заборгованість у розмірі 57208,77 грн., несплата якої і послугувала підставою для звернення останнього з вимогами до суду про стягнення боргу з урахуванням пені, 3% річних, інфляційних втрат у розмірі та понесених судових витрат.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 травня 2013 року позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження по справі.

Через неявку представника відповідача у судове засідання суд в порядку приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладав, про що 28 травня 2013 року виніс відповідну ухвалу.

04 червня 2013 року від позивача до суду надійшли письмові пояснення по справі щодо періоду виникнення заборгованості та нарахування пені, 3% річних і інфляційних втрат. Вказані пояснення прийняті судом до розгляду.

Відповідач, у свою чергу, 21 червня 2013 року надав суду відзив на позовну заяву у якому повідомив суд, що з січня 2013 року він не здійснює господарську діяльність, виробництво зупинено, продукція не виробляється, не реалізовується, у зв'язку з чим, він не може виплачувати грошові кошти кредитору.

Як стверджує відповідач, протягом дії договору він належним чином виконував свої обов'язки по оплаті коштів за послуги з транспортування природного газу, тому з урахуванням припинення діяльності вважає стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат необґрунтованим та просить суд в цій частині позовних вимог відмовити.

У судове засідання, що відбулось 25 червня 2013 року з'явився представник позивача, який наполягав на задоволенні позову. Представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду справи проінформований належним чином - рекомендованою кореспонденцією. 21 червня 2013 року представником відповідача до суду нарочним здано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку відповідача через знаходження представника у відрядженні за межами Криму.

Так, частина перша статті 77 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що суд відкладає розгляд справи за певних обставин, якими, зокрема, можуть бути: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів; залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Питання стосовного того, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

Враховуючи вищевикладене, суд вказане клопотання про відкладення розгляду справи залишає без задоволення, також беручи до уваги, що відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб у господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації; довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої особи та посвідчується печаткою підприємства, організації. Таким чином, право на представництво юридичної особи пов'язано не з конкретною фізичною особою, а з наявністю акту органу управління юридичної особи, якими їй наділяються повноваження вчиняти певні юридичні дії.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, у свою чергу, зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Аналогічна позиція викладена й у п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18.

Так, справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача надані у судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ :

29 березня 2012 року публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" (за договором газорозподільна організація) та дочірнє підприємство "Птахогосподарство "Южная-Холдінг" агропромислового сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Южная-Холдінг" (за договором споживач) уклали договір за №1222-тр. на транспортування природного газу (а.с. 7-13), пунктом 1.1 якого передбачено, що газорозподільна організація зобов'язується транспортувати природний газ, який постачається приватним підприємством «Газпостач», по своїм газовим мережам до комерційного вузла обліку газу споживача, зазначеним в реєстраційній карті споживача у 2012 році в об'ємі до 1910,000 тис. куб.м., у тому числі за березень - 230, квітень - 180, травень - 200, червень - 150, липень - 150, серпень - 150, вересень - 210, жовтень - 200, листопад - 200, а грудень 240 тис. куб.м. рівномірно погодинно на протязі доби.

Споживач, у свою чергу, зобов'язався прийняти газ та оплатити транспортні послуги в обсягах передбачених пунктом 1.1, у відповідності до умов договору.

У пункті 2.2 договору сторони узгодили, що газорозподільна організація щомісячно до2-го числа місяця, що слідує за розрахунковим, разом із споживачем оформлює двосторонній акт про кількість транспортованого по даному договору природного газу за місяць, скріплений їх печатками. Вказаний акт є підставою для остаточних розрахунків за транспортування природного газу з газорозподільною організацією.

Відповідно до пункту 3.1 договору кількість газу, що підлягає транспортуванню, визначається у відповідності з обсягами по пунктам 1.1, 1.2 даного договору з сумою подекадної передоплати за транспортні послуги.

Кількість газу, що транспортується споживачу у відповідності до пункту 3.1 договору визначається по даним комерційного вузла обліку газу.

Згідно пункту 5.1 договору, в редакції додаткової угоди від 16 травня 2012 року, ціна транспортування 1000,0 куб.м. складає 259,90 грн., крім того ПДВ 20% - 51,98 грн., а всього 311,88 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов укладеного договору позивачем з листопада по грудень 2012 року поставлений відповідачеві природний газ в обсязі 183,432 тис. куб.м., сума послуг з транспортування склала 57208,77 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі, підписаним обома сторонами без зауважень та заперечень і скріпленим печатками підприємств, як того вимагають умови договору (а.с. 15, 16).

Оплату за послуги з транспортування газу споживач зобов'язався проводити рівномірними платежами подекадно, за два банківських дня до настання 1-го, 11-го та 21-го числа місяця грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати. Остаточний розрахунок відповідно до пункту 5.3 договору проводиться до 10 числа місяця, що слідує за звітним.

Втім, як стверджує позивач, відповідачем оплата за поставлений газ своєчасно та в повному обсязі здійснена не була, через що заборгованість останнього перед публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" станом на 30 березня 2013 року складає 57208,77 грн.

У розділі 6 договору сторони передбачили відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, в разі порушення строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.3 договору споживач сплачує газорозподільній організації заборгованість у відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України, а також сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен місяць прострочення, від суми заборгованості (пункт 6.1 договору).

Користуючись своїм правом, передбаченим чинним законодавством та умовами договору, позивач нарахував на суму заборгованості 3% річних, інфляційні втрати та пеню, несплата яких у добровільному порядку і послугувала підставою для звернення позивача до суду з вимогою про примусове стягнення заборгованості.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Згідно статті 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Втім, відповідач не представив суду доказів оплати заборгованості перед позивачем у розмірі 57208,77 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів. Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем умов договору №1222-тр. від 29 березня 2012 року в частини повної та своєчасної оплати за послуги з транспортування природного газу у 2012 році, через що позовні вимоги про стягнення 57208,77 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основної суми заборгованості за послуги з транспортування природного газу у 2012 році, позивач просить суд стягнути з відповідача 2363,69 грн. пені.

Так, частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності,невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Умовами пункту 6.1 договору сторони передбачили, що в разі порушення строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.3 договору споживач сплачує газорозподільній організації заборгованість у відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України, а також сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен місяць прострочення, від суми заборгованості.

Згідно частини 1 та частин 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Отже, вказана норма права передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Матеріалами справи підтвердилось неналежне виконання зобов'язань відповідачем в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар, з огляду на що, станом на 30 березня 2013 року заборгованість відповідача склала 57208,77 грн., що є підставою для нарахування відповідачу пені на вказану суму заборгованості.

Розглянувши розрахунок пені позивача суд самостійно здійснив його перевірку та встановив правомірність такого розрахунку, з огляду на що, загальна сума боргу пені, яка підлягає стягненню з відповідача станом на 28 березня 2013 року, складає 2363,69 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити сум боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання та входять до складу грошового зобов'язання, що спростовує посилання відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву.

Така позиція щодо правової природи інфляційних нарахувань на суму боргу та 3% річних викладена, зокрема, в постанові Верховного суду України від 15.11.2010 р. у справі №4/720.

Судом встановлено, що суми інфляційних втрат у розмірі 116,64 грн. та 3% річних у сумі 472,74 грн. обчислені позивачем правомірно, а тому підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та норми чинного законодавства, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Господарські витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору у сумі 1720,50 грн. (мінімальна ставка судового збору, що підлягає сплати за цим позовом) суд покладає на відповідача згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 25 червня 2013 року оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повне рішення складено 27 червня 2013 року.

Керуючись ч. 3 ст. 50, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з дочірнього підприємства "Птахогосподарство "Южная-Холдінг" агропромислового сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Южная-Холдінг" (вул. Шкільна, 2, с. Перово, Сімферопольський район, АР Крим, 97560, код 35087661) на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" (вул. Училищна 42 а, м. Сімферополь, АР Крим, код 03348117) 57208,77 грн. основного боргу, 116,64 грн. інфляційних втрат, 472,74 грн. 3% річних, 2363,69 грн. пені та судовий збір у розмірі 1720,50 грн.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.І. Дворний