Ухвала

від 02.07.2013 по справі 537/1732/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 537/1732/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/2442/2013 Головуючий у 1-й інстанції Демиденко І.О.

Доповідач Антонов В. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого: судді Антонова В.М.,

суддів: Мартєва С.Ю., Хіль Л.М.,

при секретарі: Ренкевич М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Будівельник-Люкс»

на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 25 квітня 2013 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Будівельник-Люкс» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а:

У березні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ПП «Будвельник-Люкс», в якому просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у розмірі 4 250,88 грн. та компенсацію завданої моральної шкоди у розмірі 2 000,00 грн.

В обґрунтування вимог зазначав, що перебував із підприємством у трудових відносинах. Звільнився 03 вересня 2012 року, однак остаточних розрахунок із ним проведено лише 26 грудня 2012 року. Вважав, що відповідач повинен сплатити йому середній заробіток за весь час затримки, а також компенсувати спричинені моральні переживання, пов'язані із неможливістю матеріально забезпечити свою сім'ю.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 25 квітня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Приватного підприємства «Будівельник-Люкс» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки заробітної плати у розмірі 4 250,88 грн.

Стягнуто з Приватного підприємства «Будівельник-Люкс» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1 500,00 грн.

Стягнуто з Приватного підприємства «Будівельник-Люкс» на користь держави судовий збір у розмірі 344,10 грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач ПП «Будівельник-Люкс», який, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Зазначає, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки тій обставині, що несвоєчасна виплата позивачеві заробітної плати відбулася внаслідок затримки надходження коштів від генпідрядної фірми «Укртатнафтасервіс», які є єдиним джерелом фонду заробітної плати робітників, працюючих на об'єктах ПАТ «Укртатнафта».

Вважає, що ОСОБА_1 розпискою від 26 грудня 2012 року засвідчив, що претензій до підприємства не має, тому його вимоги є безпідставними.

Крім того посилається на тривале ухиляння позивача від зустрічі із директором підприємства для вирішення питання про проведення виплат.

Необґрунтованим також вважає стягнення на користь колишнього працівника компенсації моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно наказу №33 К від 27 липня 2012 року ОСОБА_1 прийнятий на посаду покрівельника в ПП «Будівельник-Люкс».

03 вересня 2012 року позивач звільнився із займаної посади за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України, про що видано наказ №43 К від 03 вересня 2012 року /а.с.3/.

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки визначені ст.116 цього Кодексу.

Стаття 116 КЗпП України визначає, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Судом встановлено, що в день звільнення остаточний розрахунок з ОСОБА_1 проведено не було, на його неодноразові звернення до колишнього роботодавця про виплату заробітної плати адміністрація не зважала.

Зі змісту листа Територіальної державної інспекції з питань праці у Миколаївській області №Л-592-25 від 10 січня 2013 року вбачається, що в ході перевірки додержання законодавства України про працю в діяльності ПП «Будівельник-Люкс» державним інспектором праці встановлено, що при звільненні ОСОБА_1 з роботи йому не виплачені належні при звільненні кошти на загальну суму 1 184,43 грн., при цьому державним інспектором праці винесено припис щодо забезпечення виплати заборгованості із заробітної плати, нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за час затримки в проведенні розрахунку та складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.41 КУпАП /а.с.4/.

Остаточно розрахунок із позивачем проведено 26 грудня 2012 року, що підтверджується його розпискою, згідно якої йому видана трудова книжка та виплачена заробітна плата /а.с.25/.

Таким чином, ПП «Будівельник-Люкс» затримало виплату позивачеві заробітної плати на 81 день.

Згідно зі ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки зазначені у ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У відповідності до роз'яснень, викладених у абз.3 пункту 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгяду судами трудових спорів» №9 від 06 листопада 1992 року, у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з затримкою розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100.

З урахуванням цитованих норм, встановивши наявність факту порушення строків розрахунку під час звільнення позивача та вину власника, суд першої інстанції обґрунтовано застосував до відповідача відповідальність, передбачену ст.317 КЗпП України, та стягнув на користь ОСОБА_1 4 250,88 грн.

Крім того, норма ч.1 ст.237-1 КЗпП України визначає, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Встановивши, що у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати позивачу завдано моральні страждання, які полягали у тому, що його родина залишилася без засобів до існування, змінився звичний уклад життя, виникли незручності, ОСОБА_1 вимушений був звертатися до Територіальної державної інспекції з питань праці у Миколаївській області за захистом своїх прав щодо виплати відповідачем належної йому заробітної плати, районний суд вірно присудив позивачеві з колишнього роботодавця компенсацію моральної шкоди у розмірі 1 500,00 грн.

Доводи апеляційної скарги вказаних висновків не спростовують, не містять нових фактів чи засобів доказування, а лише зводяться до незгоди із оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції.

Посилання відповідача на те, що районним судом не проаналізовано причини затримки виплати заробітної плати, - є неспроможним.

Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності за невиплату всіх сум, що належать працівнику від підприємства, установи, організації на день звільнення, тобто не виключає вину власника або уповноваженого ним органу за затримку розрахунку при звільненні в розумінні ст. 117 КЗпП України.

Колегія суддів критично ставиться до доводів ПП «Будівельник-Плюс» про те, що ОСОБА_1 сам уникав проведення із ним розрахунку, оскільки належними та допустимими доказами вони не підтверджені. Крім того, вказані судження суперечать доводам про відсутність на підприємстві грошей у фонді заробітної плати.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач своєю розпискою від 26 грудня 2012 року підтвердив, що не має жодних претензій до підприємства, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Вказаною розпискою ОСОБА_1 засвідчив відсутність претензій до колишнього роботодавця щодо виплати йому заробітної плати, а не середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Посилання відповідача на безпідставне задоволення позовних вимог в частині стягнення на користь працівника компенсації моральної шкоди також не має правового підґрунтя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих звязків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Суд першої інстанції дійшов вірного правового висновку про відшкодування на підставі ст.237-1 КЗпП України моральної шкоди, завданої власником порушенням строків виплати ОСОБА_1 заробітної плати, тобто його трудових прав, передбачених статями 115,116 цього Кодексу.

Дане порушення призвело до моральних страждань та вимагало від позивача додаткових зусиль для організації свого життя і матеріального забезпечення сім'ї, тому районний суд у відповідності до принципів розумності, виваженості та справедливості стягнув на користь працівника 1 500,00 грн. у відшкодування моральної шкоди.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційних скаргах, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.303,304,307,308,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Будівельник-Люкс» - відхилити.

Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 25 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

ГОЛОВУЮЧИЙ: /підпис/ В.М. Антонов

СУДДІ: /підпис/ С.Ю. Мартєв /підпис/ Л.М. Хіль

ЗГІДНО:

Суддя апеляційного суду

Полтавської області В.М. Антонов