Рішення

від 06.06.2013 по справі 2704/8533/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

06.06.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22/797/1162/2013р. Головуючий у першій

Категорія 41 інстанції Лемешко А.С.

Доповідач у апеляційній

інстанції Птіціна В.І.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2013 року колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Птіціної В.І.,

суддів - Володіної Л.В., Моцного М.В.

за участю:

секретаря - Пасічник Г.В.,

представника позивача - ОСОБА_3,

відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Севастополі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Севастопольмарінсервіс» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Севастопольської міської державної адміністрації, за участю третьої особи на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог: Міністерство оборони України про усунення перешкод у користуванні власністю та визнання ордеру недійсним та виселення, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Севастопольмарінсервіс» на рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 25 лютого 2013 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2012 року позивач в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Севастопольмарінсервіс» звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, за участю третьої особи на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог: Міністерство оборони України, в якому уточнивши позовні вимоги, просив суд усунути перешкоди у користуванні власністю, шляхом виселення ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 з квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, визнати ордер, виданий на підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 688 від 08.06.2005 року, недійсним та зобов'язати ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Севастопольмарінсервіс» ключі від спірної квартири.

Вимоги позову мотивовані тим, що позивач є власником спірної квартири АДРЕСА_1, м. Севастополі на підставі договору купівлі-продажу від 07.08.2004 року. Тривалий час позивач не користувався квартирою. При виникненні потреби її використання позивачу стало відомо, що на підставі розпорядження СМДА № 688-Р від 08.06.2005 року на ім'я ОСОБА_4 був виданий ордер на зазначену квартиру, що на думку позивача порушує його права, у зв'язку із чим він був вимушений звернутись до суду .

Рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 25 лютого 2013 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування зазначеного рішення суду, як такого, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що вимоги відносно визнання ордеру недійсним не доведені, безпідставні та заявлені з порушенням строків встановлених законом. Що стосується вимог про усунення перешкод в користуванні власністю та виселення, суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскільки відповідачі в спірній квартирі не проживають, то така вимога заявлена до неналежного відповідача.

З такими висновками суду першої інстанції в повному обсязі не може погодитися колегія суддів апеляційного суду, оскільки вони зроблені з не правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 04.08.2004 року між Міністерством Оборони України та ТОВ «Севастопольмарінсервіс» був укладений попередній договір №02/04 щодо укладення в подальшому договору міни нерухомого майна на квартири (житло) для військовослужбовців ЗС України. Згідно зазначеного Попереднього договору сторони прийняли на себе зобов'язання укласти в подальшому між собою договір міни нерухомого військового майна на квартири (житло) для військовослужбовців ЗС України та членів їх сімей (далі Основний договір). Відповідно до п. 2.2.1 Основного договору, який має бути укладений у подальшому, Міністерство Оборони України мало передати у власність ТОВ «Севастопольмарінсервіс» окреме нерухоме військове майно, що є державною власністю та належить до сфери управління МО України, а ТОВ «Севастопольмарінсервіс», в свою чергу, мало передати у власність держави в оперативне управління Міністерства квартири (житло) для військовослужбовців ЗС України та членів їх сімей, які мають бути розташовані у м. Севастополі. За цим Договором по акту прийому-передачі від 07.08.2004 року, квартира за адресою: АДРЕСА_1 була передана Міністерству Оборони України.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 07.08.2004 року укладеного позивачем з фізичною особою, квартира АДРЕСА_1 передана у власність ТОВ «Севастопольмарінсервіс» (а.с.6), право власності на неї до Міністерства Оборони України не перейшло. Згідно розпорядження № 688-р від 08.06.2005 року, відповідачу ОСОБА_4 на склад сім'ї - чоловік ОСОБА_5 та дітей ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.13) був виданий ордер № 49 від 14.06.2005 року на зайняття квартири АДРЕСА_1 (а.с.45).

Як зазначено в розпорядженні, ордер був виданий відповідно до ст. 52 , 58 Житлового Кодексу України , пунктів 58,69 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, рішення житлово-побутової комісії в/ч А 1797 від 29.03.2005 року.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим Кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 9 Житлового кодексу України встановлено, що громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду, або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 58 ЖК України , на підставі рішення про надання житлового приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.

Відповідно до ч.1 ст. 59 ЖК України , ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.

Таким чином судом встановлено порушення прав позивача ТОВ «Севастопольмарінсервіс» на володіння користування та розпорядження належним йому на праві власності нерухомим майном - квартирою АДРЕСА_1, відповідно до ст. 391 ЦК України .

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ч.2 ст. 59 ЖК України , вимога про визнання ордеру недійсним може бути заявлена протягом 3-х років з дня його видачі.

Ордер № 49 на спірне житлове приміщення був виданий Севастопольською міської державною адміністрацією 14 червня 2005 року, про наявність ордеру позивачу було відомо.

Загальний строк позовної давності встановлений ст. 257 ЦК України встановлений тривалістю в три роки.

Відповідно до положень ч.4 ст. 267 ЦК України , сплив позовної давності, є підставою для відмови у позові.

Позивач не надав суду доказів пропуску строку позовної давності, які могли бути визнані судом поважними, та порушене право позивача підлягало захисту, оскільки з вимогою про визнання ордеру недійсним він звернувся до суду лише 30 жовтня 2012 року, будь-яких інших доказів необізнаності ТОВ «Севастопольмарінсервіс» про те, що йому було невідомо, що позивачі користуються спірною квартирою на підставі Розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації, тому в задоволенні вимог заявлених ТОВ «Севастопольмарінсервіс» суд відмовляє у зв'язку зі спливом позовної давності.

У зв'язку з вищезазначеним, також не підлягають задоволенню вимоги позивача про усунення перешкод в користуванні житлом - квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення відповідачів та зобов'язання відповідачів передати позивачу ключі від квартири.

Таким чином, правильно встановивши фактичні обставини справи судом ухвалено помилкове рішення через неправильне застосування норм матеріального права, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для його скасування й ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308, п.1 ч.1 ст.314 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Севастопольмарінсервіс»- задовольнити частково.

Рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя від 25 лютого 2013 року скасувати і увалити нове рішення.

У задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Севастопольмарінсервіс» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Севастопольської міської державної адміністрації, за участю третьої особи на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог: Міністерство оборони України про усунення перешкод у користуванні власністю, визнання ордеру недійсним та виселення - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя: В.І.Птіціна

Судді: Л.В.Володіна

М.В.Моцний