Рішення

від 11.06.2013 по справі 910/6477/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6477/13 11.06.13

За позовом приватного виробничо-комерційного малого підприємства «Кармен»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий центр «Промпостач»

про стягнення 11 732,00 грн.

та за зустрічним

позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий центр «Промпостач»

до приватного виробничо-комерційного малого підприємства «Кармен»

про зобов'язання вчинити дії

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

від позивача за первісним позовом Чорний О.А. (за довіреністю)

від позивача за зустрічним позовом Сахацький С.О. (за довіреністю)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом приватне виробничо-комерційне мале підприємство «Кармен» до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий центр «Промпостач» про стягнення 11 732,00 грн., а саме: 5 187,00 грн. основного боргу, 2 295,00 грн. збитків, а також 4 250,00 грн. збитків, що складаються з витрат на правову допомогу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо поставки оплаченого позивачем товару та не повернув позивачу сплачені кошти.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2013 р. порушено провадження у справі № 910/6477/13 та призначено її до розгляду на 30.04.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2013 р. розгляд справи було відкладено на 21.05.2013 р. у зв'язку з неявкою представників сторін.

Через канцелярію суду від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та зустрічна позовна заява про зобов'язання забрати поставлений товар зі складу.

Позовні вимоги за зустрічним позовом мотивовані тим, що відповідач за зустрічним позовом порушив взяті на себе зобов'язання щодо прийняття поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2013 р. було прийнято зустрічний позов для спільного розгляду з первісним на підставі ст. 60 ГПК України.

У судовому засіданні 21.05.2013 р. оголошено перерву на 30.05.2013 р.

Представник відповідача за первісним позовом надав суду відзив на первісну позовну заяву, в якому позовні вимоги відхилив, зазначивши, що саме позивач за первісним позовом в порушення домовленостей не забрав товар з його складу.

Представник відповідача за зустрічним позовом надав суду відзив на зустрічну позовну заяву, в якому проти позову заперечив з підстав порушення строків виконання зобов'язання з поставки товару.

Представник позивача за первісним позовом заявив клопотання про продовження строку вирішення спору в порядку статті 69 ГПК України.

За результатами розгляду вищезазначеного клопотання суд, керуючись статтею 69 ГПК України, дійшов висновку про задоволення останнього.

Ухвалою суду від 30.05.2013 р. було продовжено строк вирішення спору в порядку статті 69 ГПК України та відкладено розгляд справи на 11.06.2013 р..

У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом підтримав позовні вимоги за первісним позовом. Крім того, представник позивача за первісним позовом наголосив, що наполягає на стягненні 4 250,00 грн. саме як збитків, пов'язаних з наданням правової допомоги та не включає вказану суму до складу судових витрат.

Представник позивача за зустрічним позовом підтримав позовні вимоги за зустрічним позовом.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

17.09.2012 р. на підставі досягнутих домовленостей товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий центр «Промпостач» (продавцем) було виставлено приватному виробничо-комерційному малому підприємству «Кармен» (покупцю) рахунок № 17/11 Д на суму 5 187,00 грн., відповідно до якого товар відпускається по факту оплати, доставка по Києву безкоштовна.

18.09.2012 р. покупцем платіжним дорученням № 14 було сплачено на користь продавця 5 187,00 грн. за двигун ПБС-42,2 1 кВт відповідно до рахунку № 17/11 Д від 17.09.2012 р.

18.09.2012 р. між приватним виробничо-комерційним малим підприємством (далі - ПВК МП) «Кармен» та публічним акціонерним товариством «Сумський завод «Енергомаш» було укладено договір № 173, відповідно до умов якого ПВК МП «Кармен» зобов'язалось поставити ПАТ «Сумський завод «Енергомаш» електродвигун ПБС-42,2 1 кВт у строк 7 діб з моменту оплати товару. Оплата товару була здійснена ПАТ «Сумський завод «Енергомаш» на користь позивача за зустрічним позовом 14.09.2012 р. в сумі 7 482,00 грн.

Продавець, отримавши від покупця оплату 18.09.2012 р., придбав товар тільки 24.09.2012 р., про що свідчить видаткова накладна № 92411 від 24.09.2012 р., надана в матеріали справи.

У зв'язку з несвоєчасною поставкою товару ПАТ «Сумський завод «Енергомаш» відмовився від його придбання та просив ПВК МП «Кармен» повернути сплачені кошти в сумі 7 482,00 грн.

Оскільки придбання товару покупцем мало на меті реалізацію його ПАТ «Сумський завод «Енергомаш», після відмовили останнього від поставки з огляду на порушення строків поставки, покупець втратив інтерес до його придбання, про що повідомив постачальника (позивача за первісним позовом).

Позивач за первісним позовом, звертаючись до суду, просить стягнути з відповідача вказані кошти в сумі 5 187,00 грн., посилаючись на те, що відповідачем не була здійснена поставка товару та не повернута сума невикористаної попередньої оплати. Вимоги позивача № 10 від 11.02.2013 р. щодо повернення сплачених кошти від 25.09.2012 р. та 02.11.2012 р. залишені без задоволення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог за первісним позовом з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

В силу ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до 1, 3 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Продавець поставку товару по факту оплати не здійснив, тобто у покупця виникло право на пред'явлення вимоги про повернення попередньої оплати за непоставлений товар.

У матеріалах справи також наявна розшифровка місцевих розмов, надана ПАТ «Укртелеком» позивачеві за первісним позовом, з метою підтвердження багаторазового звернення за допомогою телефонного/факсимільного зв'язку до відповідача за зустрічним позовом з метою одержання товару; лист № 127 від 19.09.2012 р. з проханням поставити двигун 20.09.2012 р. за адресою: м. Київ, пров. Куренівський, 15А, оскільки останній буде очікувати автомашина з міста Суми; подорожній лист від 20.09.2012 р.; пояснювальна записка водія автомобіля, що прибув до міста Києва з метою одержання двигуна та повернувся через дві доби без товару.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 5 187,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, тому вимога про його стягнення є правомірною.

При цьому суд відмовляє у задоволенні вимог за зустрічним позовом, оскільки відповідно до умов рахунку-фактури № 17/11 Д від 17.09.2012 р. доставка товару є безкоштовною та здійснюється продавцем по факту оплати.

Позивачем за зустрічним позовом не надано доказів доставки товару покупцю та відмови його від отримання товару, а тому вимога забрати товар зі складу безпідставна та необґрунтована.

Також, позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача за первісним позовом завдані збитки, а саме дохід, який він міг отримати від продажу товару ПАТ «Сумський завод «Енергомаш».

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Обґрунтовуючи додаткові витрати позивач за первісним позовом зазначив, що ним понесені збитки у вигляді втрати доходу в розмірі 2 295,00 грн. внаслідок розірвання договору про поставку товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України.

Умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань - причиною.

Оскільки необхідність повернути кошти за товар на користь ПАТ «Сумський завод «Енергомаш» обумовлена не поставкою його продавцем, вимоги про стягнення упущеної вигоди в розмірі 2 295,00 грн. суд вважає обґрунтованими такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем за первісним позовом надано договір № 173 від 18.09.2012 р., укладений з публічним акціонерним товариством «Сумський завод «Енергомаш», предметом якого є продаж двигуна за ціною 7 482,00 грн.; платіжне доручення на суму 7 482,00 грн., яким ПАТ «Сумський завод «Енергомаш» сплатило вартість двигуна ПВКМП «Кармен»; вимогу останнього щодо повернення сплачених коштів у зв'язку з не поставкою двигуна позивачем за первісним позовом;

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем за первісним позовом вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 5 187,00 грн. та 2 295,00 грн. збитків.

У стягненні 4 250,00 грн. збитків, понесених у зв'язку з наданням правової допомоги, судом відмовлено з огляду на наступне.

Як зазначено вище, позивач за первісним позовом не включає вказану суду до складу судових витрат, а наполягає на стягненні останніх як збитків.

У той час відповідне питання врегульоване у пункті 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», де зазначено наступне:

«Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Зазначені витрати не є збитками в розумінні статті 224 Господарського кодексу України та статті 22 Цивільного кодексу України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися під виглядом збитків».

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір за первісним позовом покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог; судові витрати за зустрічним позовом покладаються на відповідача за первісним позовом повністю.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий центр «Промпостач» (03142, м. Київ, вул. Академіка Палладіна, 18/30, під'їзд 3А, код 37311584) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь приватного виробничо-комерційного малого підприємства «Кармен» (01004, м. Київ, вул. Дарвіна, 15, оф. 34, код 14358165) 5 187 (п'ять тисяч сто вісімдесят сім) грн. 00 коп. основного боргу, 2 295 (дві тисячі двісті дев'яносто п'ять) грн. 00 коп. збитків та 1 097 (одну тисяча дев'яносто сім) грн. 24 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині первісного позову відмовити.

4. У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Повне рішення складено 02.07.2013 р.

Суддя О.Г. Удалова