Рішення

від 27.06.2013 по справі 910/8364/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8364/13 27.06.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2»

До Державного підприємства «Санаторний комплекс «Пуща-Озерна»

Про стягнення 28 156,30 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Черевик Ю.В. - по дов. № 50/13 від 25.02.2013

Від відповідача Грабчак В.М. - по дов. № 285 від 06.12.2012

Суть спору :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2» до Державного підприємства «Санаторний комплекс «Пуща-Озерна» про стягнення 28 156,30 грн. заборгованості, яка складається з: 26 382,69 грн. основного боргу та 1 773,61 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору № 76 від 14.02.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2013 було порушено провадження у справі № 910/8364/13 та призначено її до розгляду на 11.06.2013.

Позивачем 10.06.2013 до відділу діловодства суду було подано заяву, у відповідності до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, про зміну підстав та зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 26 934,63 грн. основного боргу та 1 104,54 грн. - 3% річних. В частині зміни підстав позовних вимог позивач зазначає, що заборгованість виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань, що виникли внаслідок укладених між сторонами договорів у спрощений спосіб на підставі накладних № 239 від 06.01.2012, № 457 від 11.01.2012, № 1373 від 26.01.2012, №2098 від 09.02.2012, № 2543 від 17.02.2012, № 3328 від 01.03.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/8364/13 від 11.06.2013, у зв'язку з нез'явленням в засідання суду представника відповідача та невиконанням відповідачем вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 07.05.2013, розгляд справи був відкладений на 27.06.2013.

Позивач в судовому засіданні 27.06.2013 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач письмовий відзив на позов не подав. В судовому засіданні 27.06.2013 представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 27.06.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

14.02.2011 між Державним підприємством «Санаторний комплекс «Пуща-Озерна» (замовник) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2» (постачальник) було укладено договір № 76 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник здійснює поставку цукерок шоколадних в асортименті (далі - товар) у власність замовника, в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації (додаток 1), що додається до цього договору і є його невід'ємною частиною, на умовах DDP-Інкотермс у редакції 2000 року.

Згідно з п. 10.06. договору сторонами встановлено строк дії договору до 31.12.2011.

Пунктом 10.7. договору передбачено, що термін дії договору може бути продовжений за взаємною згодою сторін, якщо таке буде передбачено чинним законодавством.

Сторонами доказів в підтвердження виявлення взаємної згоди на продовження договору № 76 від 14.02.2011 не подано.

Чинне законодавство України для даного виду договорів не передбачає автоматичної пролонгації договору.

Таким чином, дія договору № 76 від 14.02.2011 припинилась з 31.12.2011.

06.01.2012 по накладній № 239 позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 4 332,96 грн.

11.01.2012 по накладній № 457 позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 8 323,20 грн.

26.01.2012 по накладній № 1373 позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 3 637,32 грн.

09.02.2012 по накладній № 2098 позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 2 709,12 грн.

17.02.2012 по накладній № 2543 позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 3 721,47 грн.

01.03.2012 по накладній № 3328 позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 4 210,56 грн.

Отже, загалом позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 26 934,63 грн.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення взятих на себе зобов'язань не було у повному обсязі сплачено вартість отриманого за накладаними товару, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 26 934,63 грн. та нараховані 3% річних в сумі 1 104,54 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Пунктом 2 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь - якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Також статтею 181 Господарського кодексу України визначено загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема в частині 1 цієї статті зазначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що між сторонами шляхом поставлення позивачем та отримання відповідачем товару було укладено договори купівлі-продажу, за яким позивач зобов'язався оплатити вартість поставленого товару.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 цього Кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього , якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування грошовими коштами.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язань по сплаті отриманого від позивача товару, в результаті чого виникла заборгованість, яка згідно підписаного та скріпленого печатками обох сторін акту звірки взаєморозрахунків від 10.01.2013 (до якого входять спірні накладні) становить 26 934,63 грн.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 26 934,63 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені строки плату за отриманий товар не вніс, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті наданих послуг та сплаті отриманих матеріалів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 3% річних в сумі 1 104,54 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1 104,54 грн. (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Санаторний комплекс «Пуща-Озерне» (м. Київ, Пуща-Водиця, 14-а лінія, код ЄДРПОУ 05907147) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2» (Київська область, м. Сквира, вул. Леніна, 22, код ЄДРПОУ 35231874) 26 934 (двадцять шість тисяч дев'ятсот тридцять чотири) грн. 63 коп. основного боргу, 1 104 (одну тисячу сто чотири) грн. 54 коп. - 3% річних, 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 02.07.2013.

СуддяВ.В.Сівакова