Постанова

від 01.07.2013 по справі 815/3948/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/3948/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2013 року 14 год. 11 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Корой С.М.

секретар судового засідання Топор І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Південьсантехкомплект» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, суд, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Південьсантехкомплект» (далі -ТОВ «Південьсантехкомплект» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Приморському районі м. Одеси), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0000672210 від 15.03.2013 року.

У своєму позові позивач зазначив, що ДПІ у Приморському районі м. Одеси було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Південьсантехкомплект» щодо підтвердження господарських взаємовідносин з платником податків ТОВ «ТК «Смарт» за податковий період травень 2012 року, за результатом якої встановлено порушення п. 198.3 ст. 198, п. 201 ст. 201 Податкового кодексу України, що полягало у заниженні податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, у сумі 23806 грн. На підставі складеного за результатами перевірки акта відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.03.2013 року № 0000672210. Позивач вважає, що акт перевірки складений з порушенням норм діючого законодавства, є неправомірним та таким, що містить інформацію, що не відповідає дійсності. Зокрема протиправним позивач вважає висновок податкового органу про відсутність документального підтвердження здійснення господарських операцій із ТОВ «ТК «Смарт» по ланцюгу постачання. Так, посилаючись на норми ст. 198 Податкового кодексу України а також Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», позивач стверджує, що ним було виконано всі передбачені законодавством умови для формування податкового кредиту, зокрема, укладені договори, сплачена вартість товарів та послуг, складені акти приймання-передачі, акти виконаних робіт, видаткові накладні, отримані податкові накладні, операції відображені у податковому та бухгалтерському обліку. Надуманим, на думку позивача, є висновок контролюючого органу про відсутність об'єктів оподаткування при наданні послуг, внаслідок чого операції з надання послуг визнані недійсними та такими, що укладені без мети настання реальних наслідків, з огляду на відсутність в акті перевірки викладених заходів, якими зазначений факт підтверджується, тоді як позивач не несе відповідальності за дії своїх контрагентів. При цьому позивач вважає, що при дослідженні факту реального здійснення господарських операцій між ним та ТОВ «ТК «Смарт» має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін, доказом якої може виступати вирок суду, тоді як в акті перевірки не вказано на будь-які докази, що засвідчують умисел позивача. Також позивач вказує на те, що акт перевірки містить відомості щодо виявлених порушень, факт існування яких не підтверджений належними засобами доказування та допустимим доказами. Крім того, позивач зазначає про порушення вимог п. 78.1.1 п. 78.1 Податкового кодексу України, що полягає у недотриманні порядку проведення позапланової перевірки.

Відповідач надав до суду заперечення (а.с. 68-71), в яких зазначив, що ним проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Південьсантехкомплект» щодо підтвердження господарських взаємовідносин з платником податків ТОВ «ТК «Смарт» за податковий період травень 2012 року. В ході перевірки було встановлено факт укладення позивачем договору поставки із ТОВ «ТК «Смарт». При цьому згідно з отриманою від слідчого відділу ДПС у Закарпатській області інформації, у провадженні слідчого відділу ДПС у Закарпатській області знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 та невстановлених осіб за вчинення ними фіктивного підприємництва ТОВ «Техно» за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України. Зокрема слідством встановлено, що невстановлені особи, діючи від імені ТОВ «Техно», у серпні 2012 року подали уточнюючі декларації з ПДВ за квітень та травень 2012 року, згідно з якими ТОВ «Техно» ніби то придбано товари на загальну суму 57818105,9 грн. у ПП «Фабрика делікатесних сирів», яке має ознаки фіктивності. В свою чергу невстановлені особи від імені ТОВ «Техно» відобразили, що такий товар реалізований ним ТОВ «ТК «Смарт» на суму 33924000 грн., підтвердженням фіктивності якого є відомості про зняття з обліку від 12.07.2012 року. З урахуванням зазначеного та на підставі вимог ст. 198, 201 Податкового кодексу України перевіркою не визнано по ланцюгу постачання податковий кредит, сформований ТОВ «Південьсантехкомплект» від постачальника ТОВ «ТК «Смарт», в результаті чого ТОВ «Південьсантехкомплект» завищено податковий кредит у травні 2012 року на суму ПДВ у розмірі 23806,00 грн. та як наслідок занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 23806,00 грн..

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись при цьому на доводи, викладені у наданих до суду запереченнях та поясненнях.

Суд, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши доводи адміністративного позову, заперечень проти позову, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив таке.

З 14.02. 2013 року по 20.02.2013 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Південьсантехкомплект» (код ЄДРПОУ 33017126) з питання підтвердження господарських взаємовідносин з платником податків ТОВ «ТК «Смарт» (код ЄДРПОУ 33751018) та визначення впливу на податковий облік за податковий період травень 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 27.02.2013 року № 974/22-1/33017126 (а.с. 18-30).

Вказаним актом перевірки встановлено порушення ТОВ «Південьсантехкомплект» п. 198.3 ст. 198, п. 201.ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 23806,00 грн. у травні 2012 року.

На підставі згаданого акта перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси було прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.03.2013 року № 0000672210, яким ТОВ «Південьсантехкомплект» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 29758,00 грн., в тому числі за основним платежем - у сумі 23806,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - у сумі 5952,00 грн. (а.с. 9).

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся із скаргою до ДПС в Одеській області, розглянувши яку остання прийняла рішення від 11.04.2013 року № 813/10/10-2007 про результати розгляду первинної скарги, яким скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - без змін (а.с. 10-14).

Досліджуючи докази у справі, суд встановив, що у травні 2012 року позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість було віднесено 23806,00 грн. податку на додану вартість, сплаченого ТОВ «ТК «Смарт» у вартості придбаного у останнього товару.

Як вбачається з акта перевірки, висновок відповідача про встановлене порушення вимог податкового законодавства ґрунтується на інформації, отриманої від слідчого відділу ДПС у Закарпатській області щодо відсутності реального характеру здійснення господарських операцій між контрагентом позивача ТОВ «ТК «Смарт» та його постачальником - ТОВ «Техно», що, на думку відповідача, також свідчить про відсутність реального характеру господарських операцій, що склались між позивачем та його контрагентом ТОВ «ТК «Смарт», у зв'язку з чим ТОВ «Південьсантехкомплект» безпідставно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість у сумі 23806,00 грн.

Оскільки висновки перевірки спираються на сумнівність факту реального здійснення постачання товару, суд вважає необхідним дослідити питання товарності господарських операцій, що здійснювались між позивачем та ТОВ «ТК «Смарт».

Згідно з п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість, зокрема, є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Виходячи з положень п. 187.1 ст. 187 зазначеного нормативно-правового акта датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 цього кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Таким чином, наявність податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, не є єдиною умовою формування податкового кредиту, тоді як первісною визначальною умовою, при наявності якої у платника податку виникає право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, виступає сам факт здійснення відповідної господарської операції.

При цьому Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Водночас у бухгалтерському та податковому обліку підприємства враховуються лише ті первинні документи, що складені за наслідками фактично проведеної господарської операції, тобто зміст господарської операції превалює над її формою. За таких умов наявність належним чином оформлених первинних документів з приводу проведення певної господарської операції не може розглядатись як безумовне підтвердження наявності у платника податку права на формування податкового кредиту за рахунок відповідної суми податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Проте, стверджуючи про реальність господарських операцій, що вчинялись між позивачем та його контрагентом ТОВ «ТК «Смарт», позивач не надав до суду будь-яких первинних документів, які б підтверджували реальність згаданих господарських операцій. Зокрема, не надано договору, на підставі якого здійснювались господарські операції між позивачем та ТОВ «ТК «Смарт», відповідні акти приймання-передачі, видаткові накладні, товарно-транспортні-накладні. Не підтверджено також доказами у справі використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у власній господарській діяльності підприємства, що є обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту та додатковим свідченням реальності здійснення господарської операції. Не надані також до суду податкові накладні, наявність яких є підставою для формування податкового кредиту. Не підтверджений доказами у справі облік придбаного товару, його оприбуткування та подальше використання, що позбавляє суд можливості прослідкувати рух придбаного товару на підприємстві та його подальше використання у власній господарській діяльності підприємства. Не ідентифіковано також осіб, що безпосередньо брали участь у здійсненні відповідних господарських операцій, не надано довіреностей на отримання товару від постачальника тощо.

Відсутність зазначених документів унеможливлює дослідження питання реальності господарських операцій. У судовому засіданні після дослідження наявних в матеріалах справи доказів, судом з'ясовувалось питання надання сторонами до суду всіх наявних доказів в обґрунтування своїх позицій, однак жодних доказів, крім наявних у справі, до суду надано не було. В свою чергу, виходячи з вимог с. 6 ст. 71 КАС України, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, враховуючи обов'язок сторін у справі довести ті обставини, на які вони посилаються у підтвердження своїх вимог, а також той факт, що саме спростування висновку про відсутність реального характеру здійснення господарської операції апріорі може бути підтверджено відповідними доказами, а не навпаки, що визначає тягар доказування у судовому процесі саме за платником податку, а не податковим органом, твердження позивача про реальність здійснення ним господарських операцій із ТОВ «ТК «Смарт» не підтверджено належними доказами у справі, у зв'язку з чим є необґрунтованим.

З огляду на вищенаведене суд вважає належним чином не підтверджені вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 15.03.2013 року № 0000672210, яким ТОВ «Південьсантехкомплект» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 29758,00 грн..

На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2,4, 6, 9, 11, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 186, 254 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Південьсантехкомплект» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 15.03.2013 року № 0000672210 - відмовити.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 01.07.2013 року.

Суддя С.М.Корой

01 липня 2013 року.