Постанова

від 19.03.2012 по справі 2а-5795/09/7/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

19 березня 2012 р. 11:21 Справа №2а-5795/09/7/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді Маргарітова М.В., при секретарі Лотакові А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Алушта"

до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Головного управління державної Казначейської служби України в Автономній Республіці Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

за участю:

від позивача - представник за довіреністю Стиранка І.Є.

від відповідача (ДПІ у м. Алушта) - представник за довіреністю Кирюхіна Я.М.

від відповідача - (Управління Державного казначейства АР Крим) - представник за довіреністю Бондарець О.С.

прокурор - Костюченко Р.Є.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Алушта» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Алушта Автономної Республіки Крим, Головного управління Державної казначейської служби України в Автономній республіці Крим та з урахуванням уточнень позовних вимог (т.2 а.с.101-103), просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000012304/0 від 14.04.2009р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2009р., а також стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Алушта» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість, що була надмірно сплачена у розмірі 500000грн., із заявлених до відшкодування у січні 2009р. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що висновки відповідача зроблені у ході перевірки з питань достовірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ, в частині встановлення неправомірного заявлення позивачем суми відшкодування ПДВ та про зменшення такої суми, є необґрунтованими та такими, що суперечать положенням податкового законодавства, а отже прийняте на їх підставі податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Позивач вказує, що мав встановлені законом підстави для формування податкового кредиту з ПДВ за перевірений відповідачем період, а в зв'язку з утворенням від'ємного значення податку між сумою податкового зобов'язання та податковим кредитом він, в силу Закону України «Про податок на додану вартість» мав право на бюджетне відшкодування такої суми ПДВ.

Відповідач (ДПІ у м. Алушта) заперечує щодо позовних вимог, просить у задоволенні позову відмовити, при цьому зазначає, що податкове повідомлення - рішення прийняте ним правомірно, оскільки під час проведення перевірки позивача було встановлено порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість», правова позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на адміністративний позов (т. 2 а.с.6-7) та запереченнях на висновки судової економічної експертизи (т.2 а.с. 46-48).

Відповідач (Управління Державного казначейства АР Крим) надало пояснення щодо порядку та джерел відшкодування сум ПДВ платникам податку, надавши письмові пояснення (т.2 а.с.8-9).

Прокурор заперечував щодо позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні, підтримав правову позицію відповідача.

По справі було призначено судову економічну експертизу, висновки якої залучені до матеріалів справи (т.2 а.с.15-23).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією в м. Алушті АР Крим проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Алушта» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2009р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з червня 2008р. по січень 2009р. За результатом перевірки складний акт від 01.04.2009р. №435/23/33955477 (далі - акт перевірки) (т.1 а.с.9-33).

За наслідком перевірки, на підставі акту перевірки, ДПІ у м. Алушті було прийнято податкове повідомлення - рішення від 14.04.2009р. №0000012304/0 (а.с.8), яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 623361грн.

Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до висновків акту перевірки, відповідачем встановлено, що ТОВ «Нова Алушта» неправомірно заявлено до відшкодування сума 623361грн. За даними перевірки, сума пред'явлена до відшкодування із бюджету на розрахунковий рахунок зменшується на 623361грн. і складає 0 грн.

З акту перевірки вбачається, що перевіркою достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2000р. встановлено, що право на бюджетне відшкодування було у позивача відсутнє. Відповідачем встановлено, що до суми бюджетного відшкодування включається залишок від'ємного значення (р. 26 попередньої декларації), який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, в розмірі 623361грн. За даними ТОВ «Нова Алушта» залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного податкового періоду складається з суми, що виникла у таких періодах: червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень, 2008р. Керуючись нормами п.п. 7.7.1 і 7.7.2 п. 7.7. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідач вказав, що виявлений факт заниження суми бюджетного відшкодування у період з 01.06.2008р. по 31.01.2009р. Платник не заявив до відшкодування суму частино сплаченого податку на додану вартість по деклараціях: за червень 2008р. у сумі 15364грн., за липень 2008р. у сумі 68248грн., за серпень 2008р. у сумі 60391грн., за вересень 2008р. у сумі 18457грн., за жовтень 2008р. у сумі 5755грн., за листопад 2008р. у сумі 31906грн., за грудень 2008р. у сумі 369533грн. На підставі п.п. 7.7.7. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідач вказав, якщо за наслідками перевірки податковий орган виявляє заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом внаслідок таких перевірок, вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з п.п. 7.7.3. цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Поряд з цим актом перевірки встановлено, що сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг у попередньому податковому періоді постачальникам таки товарів (послуг) за даними перевірки складає 623361грн.

З акту вбачається, що проведеною перевіркою не було встановлено порушень при формуванні податкового кредиту за попередні звітні податкові періоди вказані в акті перевірки, з урахуванням показників від'ємного значення різниці яких формувалися суми включені до складу податкового кредиту наступних податкових періодів та на підставі показників яких, формувалася сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у січні 2009р.

Відповідно до наявних матеріалів справи, відповідачем не було прийнято будь - яких рішень щодо зменшення позивачу податкового кредиту з ПДВ на вказану суму.

Також актом перевірки було встановлено, що позивачем порушено п.п. 7.7.11 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в частині відсутності у позивача права на отримання бюджетного відшкодування, оскільки дана норма передбачає, що не має права на отримання бюджетного відшкодування особа, яка мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів). Згідно акту перевірки відповідач встановив, що позивачем не було здійснено нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів, а проведена позивачем реконструкція основних фондів не відноситься до виключень встановлених п.п. 7.7.11 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На період, що охоплений проведеною перевіркою та на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення діяв Закон України «Про податок на додану вартість», який визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік оподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до п.1.6 ст.1 Закону податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п. 7.7.1. п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.2. п. 7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Під фактичною сплатою отримувачем суми податку в межах даної норми слід розуміти здійснення оплати цієї суми постачальникам в складі ціни придбаних товарів (послуг) під час проведення розрахунків за них.

Виходячи зі змісту розглядуваних норм Закону, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

Підпунктом 7.7.3. п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Положення цієї норми свідчить про те, що законодавець виключно платнику надав право обирати спосіб використання податкового кредити, а саме шляхом зарахування податкового кредиту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів або заявлення суми податкового кредиту до бюджетного відшкодування на рахунок платника.

Відповідно до п.п. 7.7.4. п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Відповідно до п.п.7.7.5. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.п.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги відсутність встановлення порушень позивачем норм податкового законодавства щодо формування податкового кредиту на суму 623361грн., а також відсутність відповідних рішень про зменшення податкового кредиту позивача на вказану суму, суд приходить до висновку, що віднесення даної суми до рядку 25.1 податкової декларації з ПДВ (сума що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку) або до рядку 26 (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) є виключно правом платника та обирається на його розсуд.

За таких підстав, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно віднесено суму податкового кредиту до рядку 25.1 податкової декларації з ПДВ (сума що підлягає бюджетному відшкодуванню), а висновки відповідача щодо непідтвердження суми бюджетного відшкодування та зроблені в акті перевірки доводи і висновки з цього питання є необґрунтованими та такими що зроблені без додержання положень діючого законодавства, тому прийняте на підставі таких висновків податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно встановлення перевіркою факту відсутності у позивача, в силу п.п. 7.7.11 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», права на бюджетне відшкодування внаслідок проведення позивачем реконструкції основних фондів, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п.7.7.11. п.7.7 ст.7 Закону особи не мають права на отримання бюджетного відшкодування якщо:

а) особа, яка: була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів за рішенням Кабінету Міністрів України);

мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);

не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців;

б) особа, яка є платником єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, що передбачають сплату цього податку у спосіб, відмінний від встановленого цим Законом, або звільнення від такої сплати.

Згідно до положень п.п. 8.2.1. п. 8.2. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (що діяв у період, який перевірявся та на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення), під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 вказаного Закону встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч.1, 2 ст.3 Господарського Кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Згідно до ч.4 ст.3 Господарського Кодексу України сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" (далі - Положення (стандарт) 7), що затверджено наказом Міністерства фінансів України

від 27 квітня 2000 року №92 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України

18 травня 2000 р. за N 288/4509, визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи (далі - основні засоби), а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності.

Пунктом 4 Положення (стандарт) 7 (в редакції, що діяла у період, який перевірявся та на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення), встановлено, що основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Підпунктами 5.1, 5.2, 5.3 п.5 Положення (стандарт) 7, встановлено, що для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами:

5.1. Основні засоби: Земельні ділянки. Капітальні витрати на поліпшення земель. Будинки, споруди та передавальні пристрої. Машини та обладнання. Транспортні засоби. Інструменти, прилади, інвентар (меблі). Тварини. Багаторічні насадження. Інші основні засоби.

5.2. Інші необоротні матеріальні активи: Бібліотечні фонди. Малоцінні необоротні матеріальні активи. Тимчасові (нетитульні) споруди. Природні ресурси. Інвентарна тара. Предмети прокату. Інші необоротні матеріальні активи.

5.3. Незавершені капітальні інвестиції.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. N87, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 червня 1999 р. за N 396/3689, встановлює, що активи - ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому.

Наказом Держбуду України від 20 січня 2004 р. N 8 затверджені державні будівельні норми Проектування. Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва ДБН А.2.2-3-2004.

Згідно до ДБН А.2.2-3-2004, нове будівництво - будівництво комплексу об'єктів основного, підсобного та обслуговуючого призначення новостворюваних підприємств, будинків, споруд, а також філій і окремих виробництв, що здійснюється на вільних площах із метою створення нової виробничої потужності або надання послуг, які після введення в експлуатацію будуть знаходитись на самостійному балансі

Згідно до ДБН А.2.2-3-2004, реконструкція - перебудова існуючих об'єктів виробничого та цивільного призначення, пов'язана з удосконаленням виробництва, підвищенням його техніко-економічного рівня та якості вироблюваної продукції, поліпшенням умов експлуатації та проживання, якості послуг, зміною основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність, функціональне призначення, геометричні розміри).

Згідно до п. 2 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 18 "Будівельні контракти", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 квітня 2001р. №205, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2001 р. за № 433/5624, встановлено, що будівництво - спорудження нового об'єкта, реконструкція, розширення, добудова, реставрація і ремонт об'єктів, виконання монтажних робіт.

Згідно до рішення Алуштинської міської ради від 27.12.2006р. №8/199 ТОВ «Нова Алушта» отримало дозвіл на виконання робіт з реконструкції корпусів №5,6,7,8 Санаторію «Слава» із знесенням старих будівель та будівництвом нових підвищеної комфортності із басейном (т.2 а.с.5), позивачем отриманий від Управління державного архітектурно - будівельного контролю та ліцензування дозвіл на виконання будівельних робіт з реконструкції корпусів №5,7,8 Санаторію «Слава» (т.2 а.с.4).

Матеріали справи свідчать, що позивач з метою проведення реконструкції вказаних об'єктів уклав договори з підрядниками, на фактичне виконання робіт якими вказують залучені до матеріалів справи акти приймання виконаних робіт.

З матеріалів справи вбачається, що основним видом діяльності позивача є надання місць для тимчасового проживання. Отже, виходячи з викладеного суд дійшов висновку, що спорудження вказаних об'єктів направлено на використання їх в господарській діяльності, а така діяльність повинна вважатися спорудженням (будівництвом) основних фондів.

Таким чином нарахування податкового кредиту внаслідок здійснення суб'єктом господарювання реконструкції основних фондів, відноситься до нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва основних фондів) та має ознаки виключення, встановленого п.п. 7.7.11 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», за наявності якого особа має право на отримання бюджетного відшкодування.

З урахуванням викладеного, суд вважає необґрунтованими висновки відповідача зроблені у ході проведення перевірки, в зв'язку з чим, прийняте на підставі таких висновків повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Законом України «Про податок на додану вартість» був встановлений порядок отримання бюджетного відшкодування.

Як було вказано вище, що відповідно до п.п.7.7.5. п.7.7. ст.7 Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно до п.п.7.7.6. п.7.7. ст. 7 вказаного Закону на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Згідно до положень п.п. 7.7.8. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи, зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

З урахуванням положень п.п. 7.7.8., п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» суд приходить до висновку, що право у платника податку на бюджетне відшкодування виникає через 5 днів за днем отримання відповідачем рішення суду, прийнятого за наслідком оскарження рішення податкового органу про зменшення суми бюджетного відшкодування.

Згідно до п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (який набрав чинності з 01.01.2011р.), бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Пунктом 200.13 ст. 200 ПК України встановлено, що на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Пунктом 200.15 ст. 200 ПК України встановлено, що у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Вказане свідчить, що функція з видання платнику податку суми бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку покладена законодавцем на орган Державного казначейства України.

Згідно до положення про Головне управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, затвердженого наказом Державної казначейської служби України від 21.11.2011р. №121 (т. 2 а.с.91-100), основним завданням Головного управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим є реалізація державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до п. 4, 5 вказаного положення, Головне управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів на підставі рішення суду та здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету.

Частиною 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України встановлено, що державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

З урахуванням викладеного матеріали справи свідчать, що існують підстави для бюджетного відшкодування позивачу сум податку, заявлених до відшкодування у розмірі 500000грн., що свідчить про протиправність поведінки відповідачів з невиконання встановлених діючим законодавством обов'язків зі сплати бюджетного відшкодування.

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанова складена у повному обсязі 23.03.2012р.

Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000012304/0 від 14.04.2009р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Нова Алушта» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2009р.

3. Стягнути з Державного бюджету України (код ЄДРПОУ 37890361, рахунок №31119030700007, відкритий за кодом класифікації доходів бюджету 14010200 в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, м. Сімферополь, код банку 824026) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Алушта» (98500, АР Крим, м. Алушта, вул. Сергеєва - Ценського, 41, рахунок 260010131311 у ПАТ «Сбербанк Росії» м. Київ, МФО 320627, код ЄДРПОУ 33955477) суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 500000грн.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Алушта» (98500, АР Крим, м. Алушта, вул. Сергеєва - Ценського, 41, п.р. 260010131311 у ПАТ «Сбербанк Росії» м. Київ, МФО 320627, код ЄДРПОУ 33955477) 1703,40грн. судового збору, шляхом списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Маргарітов М.В.