Ухвала

від 23.07.2015 по справі 2а-5795/09/7/0170

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2015 року м. Київ К/9991/81892/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19 березня 2012 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року

у справі № 2а-5795/09/7/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Алушта»

до Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби,

Головного управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19 березня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Алушта» (далі - ТОВ «Нова Алушта»; позивач) до Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Алушті Автономної Республіки Крим ДПС; відповідач-1) та Головного управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим (далі - ГУДКС України в Автономній Республіці Крим; відповідач-2) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000012304/0 від 14 квітня 2009 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Нова Алушта» суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 500 000,00 грн. та суму судового збору в розмірі 1 703,40 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач-1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19 березня 2012 року, ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Нова Алушта» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника в банку за січень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у період з червня 2008 року по січень 2009 року, за результатами якої складено акт № 435/23/33955477 від 01 квітня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем-1 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000012304/0 від 14 квітня 2009 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) податку на додану вартість за січень 2009 року в розмірі 623 361,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення товариством підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним заявленням до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість у розмірі 623 361,00 грн. з огляду на те, що ТОВ «Нова Алушта» мало обсяги оподатковуваних операцій за останні дванадцять місяців менші, ніж заявлена ним сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2009 року.

Зокрема, з'ясовано, що в охоплений перевіркою період позивач здійснював спорудження (будівництво) основних фондів, а саме - реконструкцію корпусів № 5, 6, 7, 8 Санаторію «Слава» із знесенням старих будівель та будівництвом нових, підвищеної комфортності з басейном. Понесені у зв'язку з цим ТОВ «Нова Алушта» витрати на придбання підрядних робіт, суми податку на додану вартість за якими включено до складу податкового кредиту, в повному обсязі підтверджено належним чином оформленими первинними, розрахунковими та платіжними документами, що контролюючим органом не заперечується, як і не заперечується реальний характер здійснених господарських операцій.

В той же час, контролюючий орган дійшов висновку про те, що вказані операції не можуть прийматись до уваги при визначенні обсягу оподатковуваних операцій у розумінні підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, позаяк, на його переконання, основним критерієм віднесення матеріальних цінностей (будинків, споруд, машин, устаткування, витрат на поліпшення, модернізацію цих об'єктів) до основних фондів у контексті положень названої норми Закону № 168/97-ВР є введення їх в експлуатацію та відображення у бухгалтерському обліку на рахунку 10 «Основні засоби». Оскільки витрати на поліпшення основних засобів (корпусів № 5, 6, 7, 8 Санаторію «Слава») відображено на бухгалтерському рахунку 15 «Капітальні інвестиції» і ці основні засоби ще не введені в експлуатацію, товариство, яке мало обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, не набуло права на отримання такого відшкодування.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту «а» підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР особа, яка мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів) не має права на отримання бюджетного відшкодування.

За змістом цієї норми особа, яка хоч і мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, має право на таке відшкодування, якщо податковий кредит, тобто сума, на яку платник податку на додану вартість може зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, нарахована внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Визначення поняття «незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи» міститься в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року № 92 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Це капітальні інвестиції у будівництво, виготовлення, реконструкцію, модернізацію, придбання об'єктів необоротних матеріальних активів, уведення яких в експлуатацію на дату балансу не відбулося, а також авансові платежі для фінансування будівництва.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291, збільшення зазнаних витрат на придбання або створення матеріальних та нематеріальних необоротних активів відображається за дебетом рахунку 15 «Капітальні інвестиції», а за кредитом цього рахунку - їх зменшення (введення в дію, прийняття в експлуатацію придбаних або створених нематеріальних активів тощо).

Водночас рахунок 10 «Основні засоби» призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансової оренди об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів, а також об'єктів інвестиційної нерухомості.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що відповідно до підпункту «а» підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР платник податку, який мав обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, має право на таке відшкодування, якщо за даними бухгалтерського та податкового обліку податковий кредит нарахований внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи). Передбачене зазначеною нормою право на отримання бюджетного відшкодування не пов'язане з моментом надходження основних засобів на баланс підприємства та відображенням їх на рахунку 10 «Основні засоби».

Таким чином, якщо зазнані платником витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об'єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу) відображені на рахунку 15 «Капітальні інвестиції», цей платник податку має право на отримання бюджетного відшкодування.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19 березня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19 березня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Маринчак Н.Є.