Постанова

від 20.06.2013 по справі 801/4435/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 червня 2013 р. (13:00) Справа №801/4435/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Леоновій В.В.,

розглянувши за участю представників:

позивача - Соседка О.М., довіреність № 2 від 19.06.2013 року,

Денисов М.Д., директор ПАТ «Укртранс-Крим», виписка з ЄДРПОУ серії

ААБ№457026 від 02.06.2011 року, пенсійне посвідчення НОМЕР_1 від

15.09.2011 року,

відповідача - Мирошніченко К.С., довіреність №19/10.1-16 від 01.03.2013 року,

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Укртранс-Крим»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Укртранс-Крим» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби з позовними вимогами щодо визнання протиправними та скасування у повному обсязі податкових повідомлень-рішень:

№0002011501 від 11.03.2013 року з податку на прибуток на суму 2576,00 грн. та штрафних санкцій на суму 644,00 грн.,

№0002021501 від 11.03.2013 року про завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на суму 1235,00 грн.,

№0004511502 від 11.03.2013 року з податку на додану вартість на суму 2061,00 грн. та штрафних санкцій на суму 515,00 грн.,

№0004521502 від 11.03.2013 року про завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на додану вартість на суму 247,00 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту перевірки, висновки якого не відповідають дійсності. Позиція позивача заснована на тому, що підприємством підтверджені валові витрати всіма необхідними первинними документами, які передбачені правилами ведення бухгалтерського обліку. Податковий кредит підтверджено належним чином оформленими податковими накладними та іншими первинними документами, які відображають реальні господарські операції. Крім того, позивачем було зазначено про необґрунтованість висновків перевірки в частині, що стосується визнання нікчемними угод між ПАТ «Укртранс-Крим» і контрагентами ТОВ «Бренд Строй» та ПП «Комманд», оскільки в акті перевірки не наведене рішення суду про визнання цих правочинів недійсними.

Присутні у судовому засіданні 20.06.2013 року представники позивача наполягали на задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував. Раніше відповідачем суду були надані письмові заперечення на позовну заяву, в яких він з позовними вимогами не погодився та просив відмовити у їх задоволенні. Позиція відповідача заснована на тому, що в ході проведеної перевірки позивача встановлено неможливість проведення зустрічних звірок його контрагентів ТОВ «Бренд Строй» та ПП «Комманд», у зв'язку з чим неможливо встановити факт проведення господарських операцій. При цьому, первинні документи можуть враховуватися для цілей оподаткування лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Крім того, відповідачем було зазначено про те, що контрагенти ТОВ «Бренд Строй» та ПП «Комманд» мають ознаки «фіктивності», про що позивач був обізнаний, оскільки всі названі суб'єкти господарювання працюють в одному сегменті ринку, в якому існують налагоджені зв'язки. На підставі зазначеного, на думку відповідача, оскаржувані рішення прийняті податковим органом правомірно.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Підпунктом 41.1.1 п.41. ст. 41 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) встановлено, що органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, у тому числі на запит правоохоронних органів.

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Як вбачається з матеріалів справи, Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 08.10.1996 року проведено державну реєстрацію юридичної особи - Закритого акціонерного товариства «Укртранс-Крим» (в подальшому перейменовано у Приватне акціонерне товариство «Укртранс-Крим», далі по тексту - ПАТ «Укртранс-Крим»), що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ серії АА№685140 від 23.11.2012 року та випискою з ЄДРПОУ серії ААБ№457026 від 02.06.2011 року (а.с.25-26).

Згідно з довідкою №1970/29-0 від 08.06.2011 року (а.с.27) позивач з 22.09.1994 року перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції в м. Сімферополі АР Крим за №3092.

Позивачем 26.07.2011 року отримано свідоцтво платника податку на додану вартість №100345523 (а.с.28).

Посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим у період з 14.02.2013 року по 15.02.2013 року було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Укртранс-Крим» (ЄДРПОУ 03119998) з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначення податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Комманд» (ЄДРПОУ 37081766), ТОВ «Бренд Строй» (ЄДРПОУ 36165567) за період листопад 2010 року, квітень 2011 року.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.44.1 ст.44, п.138.1, п.138.2, п.138.6, п.138.8 ст.138, п.п.138.8.1 п.138.1 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2 квартал 2011 року на загальну суму 1235,00 грн. Також, занижено податок на прибуток за 4 квартал 2010 року на суму 2576,00 грн. по взаємовідносинам з ПП «Комманд» (ЄДРПОУ 37081766) та ТОВ «Бренд Строй» (ЄДРПОУ 36165567).

- п.п.3.1.1. п.3.1 ст.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст. 188, п.п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.14, п.201.15 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит в декларації з податку на додану вартість в за листопад 2010 року на загальну суму 2061,00 грн. Також завищено від'ємне значення (рядок 19) за квітень 2011 року у сумі 247,00 грн.

Висновки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства обґрунтовані тим, що під час перевірки встановлено, що за період, який перевірявся, ПАТ «Укртранс-Крим» мало взаємовідносини з наступними контрагентами ПП «Комманд» (об'єм продажу без ПДВ 1235,00 грн., сума ПДВ - 247,00 грн.) та ТОВ «Бренд Строй» (об'єм продажу без ПДВ 10305,00 грн., сума ПДВ - 2061,00 грн.), які мають ознаки «фіктивності» та спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та витрат, які враховують ся при визначенні об'єкту оподаткування.

Висновки перевірки зафіксовані в акті № 1136/10-2/03119998 від 22.02.2013 року (а.с.29-46).

Позивачем 01.03.2013 року було подано заперечення на акт перевірки (а.с.47-48), які залишені податковим органом без задоволення (а.с.49-50).

На підставі даних акту перевірки, враховуючи виявлені порушення, податковим органом 11.03.2013 року прийняті податкові повідомлення-рішення (а.с.51-55):

№0002021501, яким встановлено завищення від'ємного значення податку на прибуток по декларації №908300074 від 06.10.2011 року за 2 квартал 2011 року в сумі 1235,00 грн.,

№0002011501, яким визначено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток у розмірі 3220,00 грн., у тому числі 2576,00 грн. за основним платежем та 644,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами),

№0004511501, яким визначено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість у розмірі 2576,00 грн., у тому числі 2061,00 грн. за основним платежем та 515,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами),

№0004521501, яким встановлено завищення від'ємного значення податку на додану вартість по декларації №9003504717 від 19.05.2011 року за квітень 2011 року в сумі 247,00 грн.

Названі податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до Державної податкової служби АР Крим (а.с.57-58).

За наслідками розгляду скарги позивача податкові повідомлення-рішення від 11.03.2013 року №0002021501, №0002011501, №0004511501 та №0004521501 залишені без змін (а.с.60-68).

Не погодившись з рішеннями податкового органу, позивачем названі податкові повідомлення-рішення були оскаржені в судовому порядку до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Під час розгляду справи судом перевірено прийняті відповідачем рішення на відповідність вимогам законодавства та встановлено наступне.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначалось вище, в ході проведеної перевірки позивача було встановлено порушення вимог податкового законодавства в частині оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток підприємств за листопад 2010 року та квітень 2011 року (4 квартал 2010 року та 2 квартал 2011 року).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовані Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України), який набрав чинності з 01.01.2011 року та який визначає, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Розділом ІІІ цього Кодексу визначений порядок оподаткування податком на прибуток підприємств.

Проте, в п. 1 Розділу ХІХ Прикінцеві положення Податкового кодексу України зроблено зауваження про те, що Розділ ІІІ цього Кодексу набирає чинності з 01.04.2011 року.

До набрання чинності Розділом ІІІ Податкового кодексу України порядок оподаткування податком на прибуток підприємств було врегульовано нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що діяв у 1 кварталі 2011 року, об'єкт оподаткування визначений як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону).

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У пункті 22.4. Прикінцевих положень Закону передбачалось, що у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

У статті 6 Закону встановлено, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року.

Порядок урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування за результатами наступних податкових періодів з 01.04.2011 встановлений статтею 150 ПК України, де зазначено, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Разом з тим, пункт 3 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств у 2011 році» Розділу XX «Перехідні положення» ПК України встановлює, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого:

якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

З аналізу вищенаведених норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України вбачається, що валові витрати при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток обов'язково мають бути підтверджені відповідними первинними документами.

Необхідність підтвердження проведеної господарської операції відповідними документами було встановлено також нормами Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі по тексту - Закон № 168).

Цим Законом передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п.1.7. Закону № 168 є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування та визначення передбачались ст. 7 Закону № 168.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 7.2.3 Закону № 168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків було визначено п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, згідно з п.п.7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону № 168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Починаючи з 01.01.2011 року порядок оподаткування податком на додану вартість визначений розділом V Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Згідно з п.п.14.1.18 п.14.1 ст. 14 ПК України бюджетним відшкодуванням є відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Статтею 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Проаналізувавши наведені вище норми податкового законодавства, суд дійшов висновку, що достатніми підставами для формування податкового кредиту та визначення суми від'ємного значення податку на додану вартість є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.

Однак, суд зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з ч.2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до п. 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з п. 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення (п.п. 2.14, 2.15, 2.16 Наказу № 88).

Висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства засновані на тому, що позивач не мав права оподатковувати господарські операції по взаємовідносинам з ТОВ «Бренд Строй» та ПП «Комманд», внаслідок відсутності факту реального здійснення даних правочинів.

Проте, висновки податкового органу спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Так, під час розгляду справи встановлено, що на підставі акту № 10 від 25.09.2000 року(а.с.133-134) ВАТ «Автомобільна компанія «Укртранс» передано ЗАТ «Укртранс-Крим» майно за адресою: м. Сімферополь, вул. Комунальна, 28а (перелік об'єктів у кількості 82, в тому числі адміністративна будівля та котельна).

Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради 03.07.2002 року було видано ЗАТ «Укртранс-Крим» свідоцтво, що посвідчує право колективної власності на об'єкт нерухомості загальною площею 1918,7 кв.м, що знаходиться у м. Сімферополі по вул. Комунальній, 28а.

З метою здійснення ремонту шиферної крівлі названої вище будівлі ЗАТ «Укртранс-Крим» (замовник) 03.11.2010 року було укладено договір підряду № 777 з підрядником ТОВ «Бренд Строй» (а.с.71-73).

Виконання підрядником робіт за названим договором підтверджується наявним в матеріалах справи актом виконаних підрядних робіт № 1 від 29.11.2010 року (а.с.83-85).

Вартість виконаних підрядних робіт за договором № 777 від 03.11.2010 року з урахуванням ПДВ становить 12366,00 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи довідка про вартість виконаних підрядних робіт, Договірна ціна, локальний кошторис та підсумкова відомість ресурсів (а.с.74-79,82, 86-87).

На вартість виконаних підрядних робіт контрагентом виписаний рахунок фактура № 1930 від 26.11.2010 року на суму 12366,00 грн., в тому числі ПДВ - 2061,00 грн. (а.с.81).

Проведення позивачем оплати за виконані ТОВ «Бренд Строй» підрядні роботи підтверджується випискою за особовим рахунком за 29.11.2010 року (а.с.80).

За наслідками проведеної господарської операції ТОВ «Бренд Строй» було виписано податкову накладну №2419 від 29.11.2010 року на суму 12366,00 грн., в тому числі ПДВ - 2061,00 грн. (а.с.88).

Зазначене вище вказує на те, що позивачем фактично було отримано роботи від контрагента ТОВ «Бренд Строй» в межах господарської діяльності та проведено оплату їх вартості, що спростовує висновки перевірки відносно відсутності настання реальних наслідків за цим правочином.

Матеріалами справи також підтверджується настання реальних правових наслідків за правочином, укладеним позивачем з ПП «Комманд», враховуючи наступне.

Так, матеріали справи свідчать про те, що на підставі накладної №б/н від 06.04.2011 року (а.с.107) позивачем було отримано від ПП «Комманд» товарно-матеріальні цінності (брус 100*50мм у кількості 0,5 м.куб, гідроізоляційну суміш у кількості 7 мішків вагою по 25 кг).

Згідно з виписаним ПП «Комманд» рахунком вартість поставленого на адресу позивача товару становить 1484,40 грн., в тому числі 247,40 грн. ПДВ (а.с.106).

Оплату за отриманий товар позивачем проведено у повному обсязі, що підтверджується випискою по особовому рахунку за 06.04.2011 року (а.с.108).

За наслідками проведеної господарської операції ПП «Комманд» було виписано податкову накладну №1 від 06.04.2011 року на суму 1484,40 грн., в тому числі ПДВ - 274,40 грн. (а.с.88).

Отримані від ПП «Комманд» товари позивачем було використано у власній господарській діяльності при здійсненні ремонту системи витяжки котла НИСТУ в котельній підприємства ЗАТ «Укртранс-Крим», що підтверджується актом на використання товарів та актами списання товарно-матеріальних цінностей (а.с.136-139).

Зазначене вище вказує на те, що позивачем фактично було отримано товари від контрагента ПП «Комманд», проведено оплату їх вартості та використано у власній господарській діяльності, що спростовує висновки перевірки відносно відсутності настання реальних наслідків за цим правочином.

Такі висновки зроблені судом за наслідками вивчення первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача.

При цьому, суд зазначає, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік ті фінансову звітність в Україні», належним чином фіксують і підтверджують проведені господарські операції.

З урахуванням зазначеного вище, названі первинні документи є належною підставою для бухгалтерського та податкового обліку, а також підставою для формування витрат та податкового кредиту.

З огляду на зазначене вище, помилковими є висновки перевірки щодо відсутності реальності здійснення господарських операцій позивачем з контрагентами ПП «Комманд» та ТОВ «Бренд-Строй».

Щодо посилання відповідача в акті перевірки на те, що господарські операції між позивачем та названими контрагентами мають ознаки «фіктивності», то суд зазначає наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частина першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Всупереч цьому, відповідачем не було надано суду доказів, які б вказували на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та переліченими вище контрагентами, зокрема доказів умисного укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «безтоварності» здійснених позивачем господарських операцій.

У пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» також було зауважено про те, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини та застосовувати наслідки їх нікчемності, зокрема шляхом донарахування податкового зобов'язання та застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій.

З урахуванням зазначеного вище, суд дійшов висновку, що позивачем вірно визначено суму податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Бренд Строй» за листопад 2010 року в сумі 2061,00 грн., а також у рядку 19 декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту у розмірі 247,00 грн. по взаємовідносинам з ПП «Комманд».

З тих самих підстав, правомірним є включення позивачем до складу валових витрат 4 кварталу 2010 року суми у розмірі 2576,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Бренд Строй» та визначення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2 квартал 2011 року в сумі 1235,00 грн. по взаємовідносинам з ПП «Комманд».

Враховуючи відсутність порушення з боку позивача вимог податкового законодавства, необґрунтованим є застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій.

За таких умов, податкові повідомлення-рішення від 11.03.2013 року №0002021501, №0002011501, №0004511501 та №0004521501 є такими, що прийняті Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС протиправно, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Приймаючи до уваги, що рішення у справі ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне присудити всі здійснені ним судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 114,70 грн. з Державного бюджету України.

У судовому засіданні, яке відбулось 20.06.2013 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 25.06.2013 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 11.03.2013 року №0002021501, №0002011501, №0004511501 та №0004521501.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Укртранс-Крим» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 114,70 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.