Ухвала

від 12.08.2013 по справі 801/4435/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/4435/13-а

12.08.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Санакоєвої М.А.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 801/4435/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В. ) від 20.06.13

за позовом Приватного акціонерного товариства "Укртранс-Крим" (вул. Комунальна, 28 а, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95001)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.06.13р. задоволено позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Укртранс-Крим" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 11.03.2013 року №0002021501, №0002011501, №0004511501 та №0004521501.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Укртранс-Крим» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 114,70 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.06.13 та прийняти нове рішення по справі.

Сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно. Від позивача надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності їх представників.

Відповідно статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

Приватне акціонерне товариство «Укртранс-Крим» (далі - позивач, ПАТ «Укртранс-Крим») звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування у повному обсязі податкових повідомлень-рішень: №0002011501 від 11.03.2013 року з податку на прибуток на суму 2576,00 грн. та штрафних санкцій на суму 644,00 грн.; №0002021501 від 11.03.2013 року про завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на суму 1235,00 грн.; №0004511502 від 11.03.2013 року з податку на додану вартість на суму 2061,00 грн. та штрафних санкцій на суму 515,00 грн.; №0004521502 від 11.03.2013 року про завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на додану вартість на суму 247,00 грн.

Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 08.10.1996 року проведено державну реєстрацію юридичної особи - Закритого акціонерного товариства «Укртранс-Крим» (в подальшому перейменовано у Приватне акціонерне товариство «Укртранс-Крим»), що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ серії АА№685140 від 23.11.2012 року та випискою з ЄДРПОУ серії ААБ№457026 від 02.06.2011 року (а.с.25-26).

Згідно з довідкою №1970/29-0 від 08.06.2011 року (а.с.27) позивач з 22.09.1994 року перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції в м. Сімферополі АР Крим за №3092.

Позивачем 26.07.2011 року отримано свідоцтво платника податку на додану вартість №100345523 (а.с.28).

Посадовими особами відповідача у період з 14.02.2013 року по 15.02.2013 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Укртранс-Крим» (ЄДРПОУ 03119998) з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначення податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Комманд» (ЄДРПОУ 37081766), ТОВ «Бренд Строй» (ЄДРПОУ 36165567) за період листопад 2010 року, квітень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 1136/10-2/03119998 від 22.02.2013 року (а.с.29-46). (далі - акт перевірки)

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем: п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.44.1 ст.44, п.138.1, п.138.2, п.138.6, п.138.8 ст.138, п.п.138.8.1 п.138.1 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2 квартал 2011 року на загальну суму 1235,00 грн. Також, занижено податок на прибуток за 4 квартал 2010 року на суму 2576,00 грн. по взаємовідносинам з ПП «Комманд» (ЄДРПОУ 37081766) та ТОВ «Бренд Строй» (ЄДРПОУ 36165567).; п.п.3.1.1. п.3.1 ст.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст. 188, п.п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.14, п.201.15 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит в декларації з податку на додану вартість в за листопад 2010 року на загальну суму 2061,00 грн. Також завищено від'ємне значення (рядок 19) за квітень 2011 року у сумі 247,00 грн.

Висновки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства обґрунтовані тим, що під час перевірки встановлено, що за період, який перевірявся, ПАТ «Укртранс-Крим» мало взаємовідносини з наступними контрагентами ПП «Комманд» (об'єм продажу без ПДВ 1235,00 грн., сума ПДВ - 247,00 грн.) та ТОВ «Бренд Строй» (об'єм продажу без ПДВ 10305,00 грн., сума ПДВ - 2061,00 грн.), які мають ознаки «фіктивності» та спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та витрат, які враховують ся при визначенні об'єкту оподаткування.

Позивачем 01.03.2013 року було подано заперечення на акт перевірки (а.с.47-48), які залишені податковим органом без задоволення (а.с.49-50).

На підставі даних акту перевірки, враховуючи виявлені порушення, податковим органом 11.03.2013 року прийняті податкові повідомлення-рішення (а.с.51-55): №0002021501, яким встановлено завищення від'ємного значення податку на прибуток по декларації №908300074 від 06.10.2011 року за 2 квартал 2011 року в сумі 1235,00 грн.; №0002011501, яким визначено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток у розмірі 3220,00 грн., у тому числі 2576,00 грн. за основним платежем та 644,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0004511501, яким визначено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість у розмірі 2576,00 грн., у тому числі 2061,00 грн. за основним платежем та 515,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0004521501, яким встановлено завищення від'ємного значення податку на додану вартість по декларації №9003504717 від 19.05.2011 року за квітень 2011 року в сумі 247,00 грн.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Розділом ІІІ цього Кодексу визначений порядок оподаткування податком на прибуток підприємств.

Проте, в п.1 Розділу ХІХ Прикінцеві положення Податкового кодексу України вказано, що Розділ ІІІ цього Кодексу набирає чинності з 01.04.2011 року.

До набрання чинності Розділом ІІІ Податкового кодексу України порядок оподаткування податком на прибуток підприємств було врегульовано нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994р. (далі Закон №334).

Відповідно до статті 3 Закону №334, об'єкт оподаткування визначений як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону №334, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону №334).

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У статті 6 Закону №334 встановлено, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року.

Порядок урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування за результатами наступних податкових періодів з 01.04.2011 встановлений статтею 150 ПК України, де зазначено, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Разом з тим, пункт 3 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств у 2011 році» Розділу XX «Перехідні положення» ПК України встановлює, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що валові витрати при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток обов'язково мають бути підтверджені відповідними первинними документами.

Необхідність підтвердження проведеної господарської операції відповідними документами встановлено також нормами Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168).

Відповідно до п.1.7. Закону № 168 є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 7.2.3 Закону №168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п.п.7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону №168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Починаючи з 01.01.2011 року порядок оподаткування податком на додану вартість визначений розділом V Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Згідно з п.п.14.1.18 п.14.1 ст. 14 ПК України бюджетним відшкодуванням є відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Статтею 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Сумуючи вище викладене, достатніми підставами для формування податкового кредиту та визначення суми від'ємного значення податку на додану вартість є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.

Але наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 (далі -Положення № 88) де зазначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону №996 встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, реальність здійснення будь-яких господарських операцій має бути підтверджена відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону №996 господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналогічна думка викладена, у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11.

Висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства засновані на тому, що позивач не мав права оподатковувати господарські операції по взаємовідносинам з ТОВ «Бренд Строй» та ПП «Комманд», внаслідок відсутності факту реального здійснення даних правочинів.

Але колегія суддів вказує, що висновки податкового органу спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, а саме:

На підставі акту №10 від 25.09.2000 року(а.с.133-134) ВАТ «Автомобільна компанія «Укртранс» передано ЗАТ «Укртранс-Крим» майно за адресою: м. Сімферополь, вул. Комунальна, 28а (перелік об'єктів у кількості 82, в тому числі адміністративна будівля та котельна).

Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради 03.07.2002 року видано ЗАТ «Укртранс-Крим» свідоцтво, що посвідчує право колективної власності на об'єкт нерухомості загальною площею 1918,7 кв.м, що знаходиться у м. Сімферополі по вул. Комунальній, 28а.

З метою здійснення ремонту шиферної крівлі названої будівлі ЗАТ «Укртранс-Крим» (замовник) 03.11.2010 року укладено договір підряду №777 з підрядником ТОВ «Бренд Строй» (а.с.71-73).

Виконання підрядником робіт за названим договором підтверджується актом виконаних підрядних робіт № 1 від 29.11.2010 року (а.с.83-85).

Вартість виконаних підрядних робіт за договором №777 від 03.11.2010 року з урахуванням ПДВ становить 12366,00 грн., про що свідчать довідка про вартість виконаних підрядних робіт, договірна ціна, локальний кошторис та підсумкова відомість ресурсів (а.с.74-79,82, 86-87).

На вартість виконаних підрядних робіт контрагентом виписаний рахунок фактура № 1930 від 26.11.2010 року на суму 12366,00 грн., в тому числі ПДВ - 2061,00 грн. (а.с.81).

Проведення позивачем оплати за виконані ТОВ «Бренд Строй» підрядні роботи підтверджується випискою за особовим рахунком за 29.11.2010 року (а.с.80).

За наслідками проведеної господарської операції ТОВ «Бренд Строй» виписано податкову накладну №2419 від 29.11.2010 року на суму 12366,00 грн., в тому числі ПДВ - 2061,00 грн. (а.с.88).

Отже, позивачем фактично отримано роботи від контрагента ТОВ «Бренд Строй» в межах господарської діяльності та проведено оплату їх вартості, що спростовує висновки перевірки відносно відсутності настання реальних наслідків за цим правочином.

Також матеріалами справи підтверджується настання реальних правових наслідків за правочином, укладеним позивачем з ПП «Комманд».

На підставі накладної №б/н від 06.04.2011 року (а.с.107) позивачем отримано від ПП «Комманд» товарно-матеріальні цінності (брус 100*50мм у кількості 0,5 м.куб, гідроізоляційну суміш у кількості 7 мішків вагою по 25 кг).

Згідно з виписаним ПП «Комманд» рахунком вартість поставленого на адресу позивача товару становить 1484,40 грн., в тому числі 247,40 грн. ПДВ (а.с.106).

Оплату за отриманий товар позивачем проведено у повному обсязі, що підтверджується випискою по особовому рахунку за 06.04.2011 року (а.с.108).

За наслідками проведеної господарської операції ПП «Комманд» виписано податкову накладну №1 від 06.04.2011 року на суму 1484,40 грн., в тому числі ПДВ - 274,40 грн. (а.с.88).

Отримані від ПП «Комманд» товари позивачем використано у власній господарській діяльності при здійсненні ремонту системи витяжки котла НИСТУ в котельній підприємства ЗАТ «Укртранс-Крим», що підтверджується актом на використання товарів та актами списання товарно-матеріальних цінностей (а.с.136-139).

Отже, позивачем фактично отримано товари від контрагента ПП «Комманд», проведено оплату їх вартості та використано у власній господарській діяльності, що спростовує висновки перевірки відносно відсутності настання реальних наслідків за цим правочином.

Що стосується нікчемності правочину. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Ні акт перевірки ні апеляційна скарга не містять таких посилань, не доводять умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не подано.

Таким чином, зміст правочину з постачальниками не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства. У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги в зазначеної частині не підлягають задоволенню.

Сумуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем вірно визначено суму податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Бренд Строй» за листопад 2010 року в сумі 2061,00 грн., а також у рядку 19 декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту у розмірі 247,00 грн. по взаємовідносинам з ПП «Комманд».

Також, правомірним є включення позивачем до складу валових витрат 4 кварталу 2010 року суми у розмірі 2576,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Бренд Строй» та визначення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2 квартал 2011 року в сумі 1235,00 грн. по взаємовідносинам з ПП «Комманд».

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.06.13р. по справі № 801/4435/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко