Ухвала

від 18.06.2013 по справі 821/195/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2013 р.Справа № 821/195/13-а

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Милосердного М.М.

- Ступакової І.Г.

при секретарі - Гарник А.С.

з участю: представників приватної фірми "ІМЗА" - Фіноєдової Наталії Борисівни, Стороженко Дениса Петровича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватна фірма "ІМЗА" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2013 року приватна фірма (далі ПФ) "ІМЗА" звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі ДПІ у м. Херсоні) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 лютого 2012 року №0001312301 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму - 83 102, 74 грн. та 16 312, 35 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що висновки інспекції щодо нікчемності договорів купівлі-продажу нафтопродуктів з ТОВ "Торговий дім "Палладіум" (далі ТОВ "ТД "Палладіум") є необґрунтованими, оскільки договори підтверджені належними первинними документами.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що перевіркою діяльності ПФ "Імза" по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ "ТД "Палладіум" було встановлено, що господарські операції не мали реального характеру, оскільки ТОВ "ТД "Палладіум" не має засобів для перевезення нафтопродуктів, приміщень для його зберігання, відсутні трудові ресурси для здійснення підприємницької діяльності, матеріалами зустрічних перевірок підтверджена відсутність фактичного здійснення господарських операцій з підприємствами постачальниками, відсутні докази фактичного отримання пального.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 28 березня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 15 лютого 2012 року №0001312301.

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Херсоні ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ДПІ у м. Херсоні, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

ПФ "Імза" є суб'єктом господарської діяльності у сфері роздрібної торгівлі пальним, перебуває на обліку ДПІ у м. Херсоні.

За наслідками проведеної позапланової документальної виїзної перевірки ПФ "ІМЗА" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо підтвердження господарських відносин із платником податків з ТОВ "ТД "Палладіум" за червень 2011 року по жовтень 2011 року інспекцією складено акт №332/23-5/24957116 від 30 січня 2012 року, на підставі якого прийняте податкове повідомлення - рішення від 15 лютого 2012 року №0001312301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму - 83 102, 74 грн. та застосування штрафу на суму 16 312, 35грн.

Перевіркою були виявлені порушення п.198.6 ст. 198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого за період червень-жовтень 2011 року встановлено заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті в бюджет на суму 83 102, 74 грн.

Податковою інспекцією встановлено, що позивач придбавав у ТОВ "ТД "Палладіум" дизельне паливо на суму 498 615, 50 грн. (в т.ч. ПДВ 83 102, 74 грн.), господарські операції підтверджуються первинними бухгалтерськими та податковими документами, суми податку на додану вартість відображені в реєстрі отриманих податкових накладних, розрахунки між підприємствами проведені у безготівковій формі.

Відповідач використовував при проведені перевірки позивача матеріали перевірок ТОВ "ТД "Палладіум", які надані суду (акти про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій ТОВ "ТД "Палладіум" від 06 січня 2012 року №3/15-2/36672180, від 23 листопада 2011 року№77/15-2/36672180, від 11 листопада 2011 року №62/15-2/36672180, від 21 грудня 2011 року №91/15-2/36672180).

Відомості цих актів свідчать про те, що ТОВ "ТД "Палладіум" віднесено до категорії підприємств - "податкової ями", проведено обстеження податкової адреси підприємства: м. Херсон, с. Комишани, вул. Набережна, 58, за якою фактично мешкає гр. ОСОБА_4, ознак діяльності офісу ТОВ "Торговий дім "Паладіум" не встановлено. В ході проведеного аналізу поданої до ДПІ у м. Херсоні ТОВ "Торговий дім "Паладіум" звітності встановлено, що власних основних фондів, автотранспортних засобів, трудових ресурсів товариство не має, згідно звіту ф.№1ДФ за II квартал 2011року працювало у штаті 2 особи. Свідоцтво платника ПДВ ТОВ "ТД "Палладіум" анульовано 14 листопада 2011 року.

На думку ДПІ, керівник підприємства ОСОБА_4 формально виконує обов'язки директора, а підприємство використовується для незаконного формування податкового кредиту реально діючим підприємствам з метою ухилення від сплати податків шляхом відображення в податковій звітності "безтоварних" операцій.

Податковою міліцією було отримано пояснення від громадянина ОСОБА_5, який мешкає у АДРЕСА_1 що поряд з податковою адресою ТОВ "ТД "Палладіум". Він повідомив, що про ТОВ "ТД "Палладіум" ніколи не чув, про здійснення ним діяльності інформацією не володіє.

На підставі висновків перевірки, ДПІ у м. Херсоні прийняла податкове повідомлення-рішення від 15 лютого 2012 №0001312301 про збільшення суми грошового зобов'язання по ПДВ на 83 102, 74грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 16 312, 35 грн.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача підтверджені належною первинною документацією, а тому, підстав вважати угоди, укладені між позивачем та ТОВ "ТД "Палладіум" безтоварними не вбачається. Наведені в акті перевірки позивача обставини діяльності його постачальника не можуть бути причинами для зменшення податкового кредиту.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, ст. 198 ПК України.

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Херсоні вказується, що ТОВ "ТД "Паладіум" формує податковий кредит від підприємств, які задіяні в схемах мінімізації податкових зобов'язань та штучному формуванні податкового кредиту, що свідчить про те, що господарські операції позивача з ним не можуть носити реального характеру та є нікчемними.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно вимог пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України).

Відповідно п.139.1.9 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем укладено з ТОВ "ТД "Палладіум" договір поставки нафтопродуктів від 16 травня 2011 року. Оскільки умовами поставки було самовивезення, позивачем укладено договори надання транспортних послуг по перевезенню нафтопродуктів з ПП ОСОБА_6 та ПП ОСОБА_7 (а.с.122-128).

Підприємство здійснювало вивезення вказаних партій товару та їх доставку в місце їх подальшої роздрібної реалізації - автозаправочна станція. Товар, придбаний у ТОВ "ТД "Палладіум", використаний підприємством у основному виді господарської діяльності - роздрібна торгівля пальним.

Реальність здійснення цих господарських операцій підтверджена належними первинними документами, а саме договором поставки нафтопродуктів від 16 травня 2011 року №16/05-2, податковими декларації з податку на додану вартість за спірний період, видатковими та податковими накладними, актами приймання-передачі нафтопродуктів, договорами на надання транспортних послуг по перевезенню нафтопродуктів від 01 січня 2011 року та від 01 липня 2011 року, актами виконаних транспортних послуг, товарно-транспортними накладними, денними звіти АЗС с. Виноградово, внутрішніми накладними та Z-звіти РРО.

Наведені документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів та підтверджують рух активів. Також про реальність господарських операцій свідчить наявність кваліфікованого персоналу (15 працівників), основних фондів, цистерн для зберігання палива, наявність патентів на роздрібний продаж палива.

Вищевказане свідчить про те, що підприємство позивача має всі необхідні технічні та технологічні можливості до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, а також можливість подальшої реалізації товару.

На момент складення податкових накладних, за якими позивачем сформовано податковий кредит на суму та за період вказаний в оскаржуваному повідомленні - рішенні, контрагент позивача був зареєстрований як платниками податку на додану вартість та відповідно мав право на складання податкових накладних.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит та суми по податку на додану вартість, які підлягають відшкодуванню.

Колегія суддів зазначає, що якщо навіть безпосередній контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені Законом умови отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Актом перевірки та іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог податкового законодавства.

Стосовно доводу апелянта щодо нікчемності правочинів, здійснених позивачем, судова колегія зазначає наступне.

Так, статтею 20 "Права органів державної податкової служби" ПК України не передбачено право органів державної податкової служби на визнання в актах перевірок правочинів нікчемними.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена Законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена Законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

ЦК України містить загальні правила про недійсні правочини - це правочини, які не створюють тих наслідків, на які вони направлені (ч.1 ст.216 ЦКУ), при цьому поділяє їх на два види: нікчемні (ч.2 ст.215 ЦКУ) та оспорювані (ч.3 ст. 215 ЦКУ), принципова відмінність між якими полягає в тому, що нікчемний правочин є недійсним в силу Закону, а оспорюваний стає недійсним внаслідок прийняття судового рішення, яке має зворотну силу у часі, що передбачено ст. 236 ЦК України.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна: правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Таким чином, відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена Законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено Законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Також, судова колегія зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст. 207, ч.1 ст. 208 ГК України - господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам Закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Разом з тим, положення ст. 207 та ст. 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст. 203, ч.2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (який втратив чинність, але регулював спірні правовідносини на час їх виникнення), можуть на підставі п.11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

З вищевикладеного слідує, що висновки про нікчемність правочинів відноситься до компетенції судів а не податкових органів, відповідно, оскаржувані дії щодо викладення таких висновків в акті перевірки вчинені з перевищенням повноважень і це є достатньою підставою для визнання їх неправомірними та задоволення позову.

Отже, з урахуванням вище вказаних норм та матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач, складаючи акт за результатами проведеної перевірки, керувався лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладеного договору між позивачем та ТОВ "ТД"Палладіум" спираючись на данні перевірки останнього.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про скасування податкового повідомлення-рішення №0001312301 є правильними.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 25 червня 2013 року.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: