Постанова

від 04.06.2013 по справі 827/1242/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 червня 2013 рокуСправа №827/1242/13-а м. Севастополь Окружний адміністративний суд м. Севастополя у складі головуючого судді Александрова О.Ю., за участю секретаря Ополєвої О.Г., представників сторін:

представник позивача (Державна податкова інспекція у Балаклавському районі м. Севастополя Державної податкової служби) Ольжич Олег Олегович, посвідчення серія СВ № 077298, довіреність від 08.11.2012р. вих. № 553/9/10-0;

представники відповідача (Державної казначейської служби України у Балаклавському районі м. Севастополя) Костіна Ольга Петрівна (паспорт НОМЕР_1, виданий Ленінським РВ УМВС України 1 квітня 2008 р.), довіреність № 01-61/1336 від 28.05.13р. Неджимедінова Аніфе Османівна (посвідчення №346 від 16 липня 2004 р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя Державної податкової служби до Управління Державної казначейської служби України у Балаклавському районі м. Севастополя про визнання дій протиправними

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Балаклавському районі м. Севастополя Державної податкової служби (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Державної казначейської служби України у Балаклавському районі м. Севастополя (далі - відповідач, Управління) про визнання дій відповідача щодо зупинення проведення платежів за платіжними дорученнями Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя Державної податкової служби протиправними.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій Управління Державної казначейської служби України у Балаклавському районі м. Севастополя по зупиненню проведення платежів за платіжними дорученнями позивача в період з 22.04.2013р. по 08.05.2013р. при виконанні Наказу Господарського суду міста Севастополя від 15.01.2013р. по справі № 5020-544/2011р. та Наказу Господарського суду міста Севастополя від 12.03.2013р. по справі № 5020-628/2011, у яких боржником зазначено Державну податкову інспекцію у Балаклавському районі м. Севастополя ДПС, про стягнення на користь арбітражного керуючого ОСОБА_4 коштів у сумі 19274,77 грн. та 20478,77 грн. відповідно. Позивач вважає, що відповідач в порушення вимог Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. № 845, повинен був повернути вказані накази до Господарського суду м. Севастополя, оскільки зміст резолютивної частині рішень, зазначений у Наказі Господарського суду міста Севастополя від 15.01.2013р. по справі № 5020-544/2011р. та Наказі Господарського суду міста Севастополя від 12.03.2013р. по справі № 5020-628/2011, не відповідає змісту резолютивних частин ухвал Господарського суду м. Севастополя від 15.01.2013р. по справі № 5020-544/2011р. та від 12.03.2013р. по справі № 5020-628/2011, на підставі яких вони були винесені, в частині найменування позивача (Державна податкова інспекція у Балаклавському районі м. Севастополя Державної податкової служби замість Державна податкова інспекція у Балаклавському районі м. Севастополя).

Також в обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ухвала Господарського суду м. Севастополя від 12.03.2013р. по справі № 5020-628/2011 на час виконання наказів не набрала законної сили, оскільки ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.04.2013р. до провадження прийнято апеляційну скаргу на вказану ухвалу суду від 12.03.2013р., про що відповідач був повідомлений листом від 23.04.2013р. вих. № 445/9/13. Позивач зазначив, що під час зупинення проведення платежів за платіжними дорученнями він не мав можливості здійснювати свою господарську діяльність, чім порушені його права та інтереси.

Ухвалами суду від 07.05.2013 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, з підстав, визначених у позовної заяві та додаткових письмових поясненнях.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували з підстав, викладених у письмових запереченнях. При цьому зазначили, що відповідач діяв у відповідності до порядку, встановленого законом, та не мав прав та законних підстав для невиконання наказів суду, які за змістом та формою відповідали вимогам, встановленим для виконавчого документу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

22.04.2013р., на виконання Наказу Господарського суду міста Севастополя від 15.01.2013р. по справі № 5020-544/2011р. та Наказу Господарського суду міста Севастополя від 12.03.2013р. по справі № 5020-628/2011, у яких боржником зазначено Державну податкову інспекцію у Балаклавському районі м. Севастополя ДПС, про стягнення на користь арбітражного керуючого ОСОБА_4 коштів у сумі 19274,77 грн. та 20478,77 грн. відповідно, за заявою стягувача, Управлінням Державної казначейської служби України у Балаклавському районі м. Севастополя до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя Державної податкової служби було направлено лист вих. № 02-59/1073, відповідно до якого відповідач повідомив позивача про надходження вказаних наказів та необхідність в п'ятиденний строк надання інформації для визначення вихідних даних, необхідних для здійснення безспірного списання коштів з рахунків органу податкової служби. Цім ж листом відповідач попередив позивача про зупинення проведення платежів за платіжними дорученнями боржника на період встановлення даних відповідно до п. 30 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. № 845 та застосування заходів впливу відповідно до Бюджетного кодексу України. Вказаний лист був отриманий позивачем 23.04.2013р.

23.04.2013р. вих. № 445/9/13 позивач направив до Управління Державної казначейської служби України у Балаклавському районі м. Севастополя лист, який був отриманий відповідачем 23.04.2013 року, з вимогою повернути стягувачеві документи у зв'язку з тим, що назва боржника, яка зазначена в ухвалах Господарського суду міста Севастополя не відповідає назві зазначеної в наказах Господарського суду міста Севастополя. А саме в ухвалах Господарського суду міста Севастополя № 5020-544/2011, № 5020-628/2011 боржником зазначено «Державну податкову інспекцію у Балаклавському районі м. Севастополя», тоді як в наказах, виданих на підставі вищезазначених ухвал боржником вказано - «Державну податкову інспекцію у Балаклавському районі м. Севастополя Державної податкової служби». Крім того позивач зазначив, що ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду поновлено строки на подання апеляційної скарги по справі № 5020-628/2011, з урахуванням чого ухвала суду не набрала законної сили та не підлягає виконанню.

Листом від 29.04.2013р. вих. № 01-62/1113/1 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для повернення наказів суду, а листом від 30.04.2013р. вих. № 02-59/1139 повторно зобов'язав позивача в термін до 08.05.2013р. надати інформацію для виконання рішення про стягнення коштів.

08.05.2013р. позивачем до Господарського суду міста Севастополя були подані клопотання про відкликання наказів суду, на підставі яких відповідачем вчинено дії щодо зупинення проведення платежів за платіжними дорученнями позивача.

08.05.2013р. листом вих. № 02-59/1183 Управління Державної казначейської служби України у Балаклавському районі м. Севастополя на виконання листа судді Господарського суду міста Севастополя Погребняка О.С. повернуло накази Господарського суду міста Севастополя від 15.01.2013р. по справі № 5020-544/2011р. та від 12.03.2013р. по справі № 5020-628/2011 без виконання.

Вважаючи дії Управління Державної казначейської служби України у Балаклавському районі м. Севастополя щодо зупинення проведення платежів за своїми платіжними дорученнями в період з 22.04.2013р. по 08.05.2013р. протиправними, позивач звернувся з цім позовом до суду.

Розглянувши матеріали справи суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи суб'єктний склад сторін та предмет позову, зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Тому, вирішуючи справу стосовно правомірності дій органу казначейської служби щодо зупинення проведення платежів за платіжними дорученнями ДПІ у Балаклавському районі м.Севастополя ДПС, суд зобов'язаний перевірити, чи вчинені ці дії на підставі закону, чи діяли посадові особи Управління Державної казначейської служби України у Балаклавському районі м. Севастополя безсторонньо, обґрунтовано та добросовісно.

Судом встановлено. що відповідно до п.2 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року за № 460/2011 Казначейство України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства фінансів України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України і Міністра.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до Державної казначейської служби України у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду.

Разом із заявою стягував подає до Державної казначейської служби України документи до відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», рішення про стягнення коштів з державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ, виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (надалі - Порядок), та визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами, які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Пунктом 24 Порядку встановлено, що стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

Відповідно до пункту 6 Порядку у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства:

- заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти;

- оригінал виконавчого документа;

- судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності);

- оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо).

Виконавчі документи пред'являються до виконання протягом одного року з дня, шо настає за днем набрання рішенням про стягнення коштів законної сили, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до пп 2, п. 8 Порядку після надходження документів органи Казначейства здійснюють попередній розгляд документів, за результатами якого визначають необхідність отримання від стягувача інших відомостей для виконання рішення про стягнення коштів.

Судом з пояснень представника відповідача встановлено, що стягувач звернувся із відповідною заявою до Управління 22 квітня 2013 року. Разом із заявою стягувачем подані до Управління наступні документи: оригінал наказ Господарського суду міста Севастополя від 15 січня 2013 року № 5020-544/2011 та оригінал наказу Господарського суду міста Севастополя від 12 березня 2013 року № 5020- 628/2011, установчі документи та копія сторінок паспорта заявника (стягувача).

Після надходження зазначених вище документів Управління, відповідно до п. 8 Порядку, прийняло їх до розгляду та було здійснено попередній розгляд документів.

Відповідно до пп. 1 п. 9 Порядку орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли:

виконавчий документ: не підлягає виконанню органом Казначейства; подано особою, що не має відповідних повноважень;пред'явлено до виконання з пропущенням установленого строку; видано або оформлено з порушенням установлених вимог;

Рішення про стягнення коштів не набрало законної сили, крім випадків, коли судове рішення про стягнення коштів допущено до негайного виконання в установленому законом порядку;

Суми коштів, зазначених у судовому рішенні про стягнення коштів, повернуті стягувачеві за поданням органу, що контролює справляння надходжень бюджету, або за рахунок таких коштів виконано грошові зобов'язання чи погашено податковий борг стягувача перед державним або місцевим бюджетом;

Відсутній залишок невідшкодованого податку на додану вартість, узгоджений із стягувачем;

Стягувач відмовився від виконання виконавчого документа або відкликав його без виконання;

Наявні інші передбачені законом випадки.

Відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набуття судовим рішенням законної сили. Отже, дата видачі наказу має збігатися з датою набуття рішенням господарського суду законної сили згідно з вимогами статті 85 ГПКУ.

При цьому наказ господарського суду відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 117 ГПК України має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим до виконавчого документа, які визначено статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, у виконавчому документі, підписаному уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України, мають бути зазначені:

- назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

- дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

- повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

- резолютивна частина рішення;

- дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

- строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Судом встановлено, що Накази Господарського суду міста Севастополя від 15.01.2013р. по справі № 5020-544/2011р. та від 12.03.2013р. по справі № 5020-628/2011, у яких боржником зазначено Державну податкову інспекцію у Балаклавському районі м. Севастополя ДПС, про стягнення на користь арбітражного керуючого ОСОБА_4 коштів у сумі 19274,77 грн. та 20478,77 грн. вказаним вимогам відповідають.

При цьому у змісті вказаних наказів назва (найменування) позивача як боржника станом на час видання наказів та надання їх до виконання вказана правильно та відповідає даним, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Що стосується надання стягувачем до органів Казначейства копій рішень про стягнення коштів, то у відповідності до п. 6 Положення такі документи надаються у разі наявності, тобто, це не є обов'язковим та не обумовлює обов'язок відповідача щодо їх витребування.

В той же час, суд звертає увагу позивача, що органи Казначейства не наділені повноваженнями щодо встановлення правильності оформлення судом документів процесуального характеру.

Відповідно до ст. 117 ГПК України Господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.

На час вчинення відповідачем спірних дій будь-яки заходи, передбачені ст. 117 ГПК України, вчинені не були, позивач до суду з будь-якими заявами з цього питання не звертався.

Що стосується обізнаності відповідача про те, що ухвала Господарського суду м. Севастополя від 12.03.2013 року по справі № 5020-628/201, на підставі якої було видано наказ від 12.03.2013р. по вказаної справі, не набрала законної сили, суд враховує, що предметом позову є оскарження правомірності дій по зупиненню проведення платежів за платіжними дорученнями позивача, та вказані дії були вчинені відповідачем на виконання разом обох наказів Господарського суду міста Севастополя від 15.01.2013р. по справі № 5020-544/2011р. та від 12.03.2013р. по справі № 5020-628/201. При цьому відповідно до листа Господарського суду міста Севастополя від 27.05.2013р. вих. № 01/4403 ухвала суду від 15.01.2013р. по справі № 5020-544/2011р. оскаржувалася позивачем у апеляційному та касаційному порядку, але залишена в силі, тобто, набрала законної сили з 18.02.2013р.

Відповідно до п. 25 Порядку безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів за його платіжними дорученнями здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.

Відповідно до п. 28 Порядку протягом трьох робочих днів після надходження виконавчого документа на підставі документів, поданих стягувачем згідно з переліком, визначеним пунктом 6 Порядку, орган Казначейства визначає коди програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (коди тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) та економічної класифікації видатків бюджету і рахунки боржника, з яких проводитиметься безспірне списання коштів.

З дня визначення таких кодів та рахунків орган Казначейства повідомляє боржникові про здійснення безспірного списання коштів з його рахунків.

У повідомленні також зазначаються строк подання боржником інформації, пов'язаної з виконанням рішення про стягнення коштів, який не може перевищувати п'яти робочих днів з дати надходження повідомлення, та відомості про непроведення органом Казначейства платежів за платіжними дорученнями боржника.

Коди програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджет (коди тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) та економічної класифікації видатків бюджету та/або рахунки, за якими проводиться безспірне списання коштів, можуть бути змінені органом Казначейства за обґрунтованою заявою боржника.

Пунктом 29 Порядку встановлено, що у разі недостатності поданих документів для визначення кодів програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджет (кодів тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) та економічної класифікації видатків бюджету або рахунків, з яких проводиться безспірне списання коштів, орган Казначейства у робочий день, що настає після закінчення строку, зазначеного у пункті 28 цього Порядку, надсилає до боржника запит для встановлення відповідних даних із зазначенням строку надання відповіді.

Відповідно до п. 30 Порядку на період встановлення даних, зазначених у пункті 29 цього Порядку, не проводяться платежі за платіжними дорученнями боржника за всіма кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (кодами тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) та економічної класифікації видатків бюджету, крім захищених видатків, визначених Бюджетним кодексом України.

Відповідно до п. 13 Порядку зупинення безспірного списання коштів здійснюється у разі:

1) зупинення судом виконання:

виконавчого документа; рішення про стягнення коштів;

-прийняття судом до розгляду касаційної скарги прокурора на судове рішення:

-звернення до суду із заявою про заміну особи (боржника, стягувана) правонаступником;

-наявності інших передбачених законом обставин.

Також відповідно до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Як встановлено судом, до Управління до 08.05.2013р. не надходило з суду або від інших органів та осіб будь-яких документів, щодо зупинення виконання виконавчих документів або їх повернення. Позивачем на запит органу Казначейства у встановлений п'ятиденний строк не надано інформацію, пов'язану з виконанням рішення про стягнення коштів.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що з матеріалів справи вбачається, що листами від 24.04.2013р. вих. № 1384/10/05 та від 26.04.2013р. вих. № 1421/10/05 позивач звернувся до Управління Державної казначейської служби України у Балаклавському районі м. Севастополя, у яких відкликав та просив зняти свої фінансові зобов'язання у зв'язку з реорганізацією Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя Державної податкової служби у Державну податкову інспекцію у Балаклавському районі м. Севастополя Міндоходів. Також з наданих позивачем документів лише платіжні доручення № 82 та № 83 від 22.04.2013р.оформлені в період, коли відповідачем вчинені дії щодо не проведення платежів за платіжними дорученнями позивача.

На підставі вищезазначеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Ухвалою суду від 07.05.2013р. позивачу за його клопотанням було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення по справі.

Відповідно до частини третьої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

Платники судового збору, відповідно до статті 2 зазначеного Закону, є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону Украйни "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання адміністративного позову майнового характеру - 1 відсоток розміру майнових вимог, але не менше 0,1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 2 розмірів мінімальних заробітних плат, немайнового характеру - 0,03 розміру мінімальної заробітної плати.

Тому, суд вважає необхідним стягнути з позивача - Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м.Севастополя Державної податкової служби на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 34,41 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови оголошені у судовому засіданні 04.06.2013р., у повному обсязі постанову у відповідності до ч. 3 ст. 160 КАС України складено 10.06.2013р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.В задоволенні адміністративного позову відмовити.

2. Стягнути з Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м.Севастополя Державної податкової служби (вул. 7-го Листопада, 3, м. Севастополь-42, 99042, код ЄДРПОУ 25750481) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 34,41 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Севастополя протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.Ю. Александров