Ухвала

від 05.06.2013 по справі 2а-22864/09/1670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2013 року м. Київ К/9991/16455/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Ланченко Л.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Авіаційне підприємство спеціального призначення "Меридіан" (далі - Товариство)

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2010

у справі № 2-а-22864/09/1670

за позовом Товариства

до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області (далі - Полтавська МДПІ)

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень в частині.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2009 року Товариство звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 26.01.2009 № 0000242301/0 в частині визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 192 043,70 грн. (у тому числі 143 316,20 грн. за основним платежем та 48 727,50 грн. за штрафними санкціями), а також податкове повідомлення-рішення від 26.01.2009 № 0000252301/0 в частині донарахування Товариству податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 170 391 грн. (у тому числі 113 594 грн. за основним платежем та 56 794 грн. за штрафними санкціями).

Постановою названого суду від 23.04.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2010, у задоволенні позову відмовлено з посиланням на фіктивність операцій з придбання у приватного підприємства «Руал» послуг з організації та виконання авіаційно-хімічних робіт, що виключає право позивача на формування валових витрат та податкового кредиту за цими операціями.

Посилаючись на невідповідність висновків судів нормам матеріального права (зокрема, положенням пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпунктів 7.4.3, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість») та дійсним обставинам справи, Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі судові акти та задовольнити позов.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорювані суми податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість були донараховані позивачеві Полтавською МДПІ за наслідками проведення планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2005 по 30.09.2008, оформленої актом від 15.01.2009 № 22/23/01130667.

Правова позиція податкового органу, покладена в основу оспорюваних донарахувань, полягає у тому, що позивач незаконно зменшив оподатковуваний прибуток на суму витрат на оплату організаційних та авіаційно-хімічних робіт, нібито виконаних приватним підприємством «Руал» в рамках виконання договорів на авіаційні роботи від 14.01.2007 № 11, від 01.02.2008 № 73 та від 01.02.2008 № 75, а також відніс до податкового кредиту суми ПДВ, пред'явлені до сплати названим постачальником у ціні поставлених робіт. За висновком податкового органу, операції з поставки вказаних робіт позивачеві мали фіктивний характер, позаяк не обумовлені розумними економічними причинами.

Згідно з визначенням, наведеним у пункті 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

А відтак необґрунтоване формування податкового кредиту тягне заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне виконання операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з господарською метою та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

В основу рішення про відмову в задоволенні даного позову, судами попередніх інстанцій покладено висновок, що спірні роботи не виконувалися приватним підприємством «Руал».

Так, за наслідками дослідження наявних у матеріалах справи документів суди встановили, що фактично поставка послуг з організації та здійснення авіаційно-хімічних робіт на відповідну суму була предметом зобов'язання позивача як виконавця перед іншою особою - товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством «Нібулон» як замовником.

Виконання зазначених видів робіт не належить до статутних видів діяльності приватного підприємства «Руал»; цей контрагент не має ліцензії на виконання спірних робіт, а також необхідних виробничих потужностей. У той же час саме позивач має відповідну ліцензію та матеріально-технічну базу для виконання спірних робіт.

Наведені обставини у сукупності та взаємозв'язку дозволили судам зробити цілком об'єктивний висновок про те, що фактично спірні роботи були здійснені Товариством самостійно на виконання своїх договірних зобов'язань перед товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством «Нібулон»; при цьому позивачем було штучно складено пакет документів для створення видимості товарообігу та руху грошових коштів під час придбання цих робіт у приватного підприємства «Руал» без реальних економічних змін майнового стану для збільшення податкового кредиту та валових витрат з метою мінімізації сплати податків до бюджету. Наведене обумовлює і правильність висновку судів про недостовірність відомостей у первинних документах (зокрема, податкових накладних, актах приймання-передачі спірних робіт), на підставі яких Товариством було сформовано дані податкового обліку за спірними операціями.

За таких обставин суди цілком об'єктивно відмовили у задоволенні позову Товариства.

Фактичні доводи Товариства, викладені у касаційній скарзі, не спростовують наведених висновків попередніх інстанцій, а спрямовані на переоцінку обставин справи, що не віднесено процесуальним законодавством до компетенції суду касаційної інстанції.

З огляду на відповідність висновків судів нормам матеріального права та установленим за наслідками оцінки наявних у справі доказів обставинам справи, то підстави для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Авіаційне підприємство спеціального призначення "Меридіан" відхилити, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2010 у справі № 2-а-22864/09/1670 без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова Л.В. Ланченко