Ухвала

від 25.06.2013 по справі 532/741/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 532/741/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/2453/2013

Головуючий у 1-й інстанції Тесленко Т.В.

Доповідач Чічіль В. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Чічіля В.А.,

Суддів: Антонова В.М., Мартєва С.Ю.,

За участю секретаря: Ренкевич М.Д.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут"

на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 20 травня 2013 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,-

в с т а н о в и л а :

У квітні 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому зазначала, що відповідно до державних актів на право власності на земельну ділянку серії I-ПЛ №042697 має у власності 2 земельні ділянки, площею по 2,89 га кожна, які розташовані на території Бутенківської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області.

На підставі договору оренди від 1 квітня 2008 року, що пройшов державну реєстрацію 15 грудня 2010 року у Кобеляцькому відділі Полтавської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України» за №041055701553, вказані вище земельні ділянки передані нею в оренду СТзОВ «Здобуток», яке у подальшому реорганізованого у ТОВ агрофірма «Добробут», на строк в 5 років.

Зазначала, що цей договір оренди земельної ділянки підписувала разом з актом прийому-передачі ділянки без ознайомлення з його змістом.

Отримавши у грудні 2011 року свій примірник договору, виявила відсутність у ньому всіх істотних умов договору, зокрема, у договорі оренди відсутні умови про передачу у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, умови збереження стану об'єкта оренди, що вважала підставою для визнання такого договору оренди земельної ділянки недійсним.

У зв'язку з цим, просила відповідача розірвати даний договір, проте останній відмовив в цьому, обґрунтовуючи це тим, що дія договору закінчується у березні 2013 року, а на початку лютого 2013 року відповідач повідомив, що дія договору закінчується 15 грудня 2015 року, що пов'язано з моментом його державної реєстрації.

Просила визнати договір оренди земельної ділянки від 1 квітня 2008 року, укладений між нею та СТзОВ «Здобуток» недійсним.

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 20 травня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 1 квітня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та СТОВ «Здобуток», реорганізованого в подальшому у ТОВ агрофірма «Добробут», про передачу у оренду земельних ділянок, загальною площею 5,78 га, розташованих в адміністративних межах Бутенківської сільської ради Кобеляцького району, Полтавської області, кадастровий номер №5321880700:00:004:0007 та №5321880700:00:004:0121, який зареєстровано у Кобеляцькому відділі Полтавської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України» за №041055701541.

В апеляційному порядку рішення місцевого суду оскаржено КП ТОВ агрофірма «Добробут», в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просять зазначене рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу слід відхилити.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, що відповідно до державних актів на право власності на земельні ділянки, серії I-ПЛ №042697 та серії ПЛ №228194, ОСОБА_1 є власником двох земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею по 2,89 га кожна, що розташовані на території Бутенківської сільської ради Кобеляцького району, Полтавської області (а. с., а. с. 14, 15).

1 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та СТзОВ «Здобуток» (правонаступник - ТОВ агрофірма «Добробут») укладено договір оренди земельних ділянок, за умовами якого зазначені вище земельні ділянки передавались в оренду відповідача строком на п'ять років (а. с. 6-7).

Даний договір зареєстрований у Кобеляцькому відділі Полтавської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України» з вчиненням у Державному реєстрі земель запису від 15 грудня 2010 року за №041055701540.

Задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що спірний договір оренди земельної ділянки не містить усіх істотних умов, передбачених ст. 15 Закону України «Про оренду землі», що є підставою для визнання такого договору недійсним.

Колегія суддів вважає такі висновки місцевого суду вірними з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» Істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки, строк дії договору оренди, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, умови збереження стану об'єкта оренди, умови і строки передачі земельної ділянки орендарю, умови повернення земельної ділянки орендодавцеві, існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини, відповідальність сторін, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Згідно ч. 2 ст. 15 цього ж закону передбачено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.

У порушення вимог абзаців 5, 11 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» у чинній на момент реєстрації договору оренди редакції, договір оренди від 1 квітня 2008 року, що укладено між ОСОБА_1 та СТзОВ «Здобуток» (правонаступник - ТОВ «Добробут»), не містить обов'язкової істотної умови щодо передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

З урахуванням викладеного, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності правових підстав для визнання спірного договору оренди земельної ділянки недійсним.

Посилання апелянта на те, що на момент укладення договору оренди умова передачі в заставу та внесення до статутного фонду об'єкта оренди не була передбачена в якості однієї з істотних умов договору оренди землі, відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі», не береться апеляційним судом до уваги з наступних підстав.

Зміни до статті 15 Закону України «Про оренду землі» щодо даної істотної умови були внесені згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву» від 16 вересня 2008 року №509-VI.

З огляду на зміст ст. ст. 18, 20 Закону України «Про оренду землі», чинних на момент підписання сторонами спірного договору оренди, та ст. 125 ЗК України, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації, право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин, що підлягає державний реєстрації, є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Таким чином, договір оренди від 1 квітня 2008 року набрав чинності з моменту його державної реєстрації 15 грудня 2010 року, після набрання чинності змін до ст. 15 Закону України «Про оренду землі», тобто необхідність погодження умови щодо передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки була визначена законодавцем.

Доводи апеляційної скарги, що державна реєстрація договору оренди земельної ділянки не визначає момент укладення договору оренди, суперечить ч. 1 ст. 210 ЦК України, відповідно до якої, правочин, що підлягає державній реєстрації, є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Решта зазначених у апеляційній скарзі доводів також не ґрунтуються на законодавстві, повторюють обґрунтування позовних вимог та фактично зводяться до переоцінки обставин справи, які всебічно, повно і об'єктивно досліджені судом першої інстанції, та яким надана належна правова оцінка.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" відхилити.

Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 20 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий у справі: Чічіль В.А.

Судді: Антонов В.М.

Мартєв С.Ю.

З оригіналом згідно:

суддя Чічіль В.А.