Рішення
від 30.12.2008 по справі 48/259
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

48/259

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/259

30.12.08

За позовомЗакритого акціонерного товариства «Домобудівельний комбінат № 1»

До:1) Головного управління Державного казначейства України у м. Києві.2) Відділ Державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві.

ПроПовернення суми виконавчого збору 3132,00 грн.

Суддя Сулім В.В.

Представники сторін:

Від позивача: Чаплян С.І.–пред. за довір.

Від відповідача -1:Гирявець М.В. - пред. за довір.

Від відповідача -2:Логвиненко О.П. - пред. за довір.

24.09.2008 року, 15.10.2008 року розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України. У судовому засіданні 05.11.2008 року відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву для виготовлення повного тексту рішення.

Обставини справи:

До Господарського суду міста Києва подано позовну заяву до Головного управління Державного казначейства України у м. Києві з вимогами про стягнення з нього суми виконавчого збору в розмірі 3132,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані відмовою Головного управління Державного казначейства України у м. Києві повернути суму виконавчого збору в розмірі 3132,00 грн., які були неправомірно зараховані до бюджету.

09.09.2008р. ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі № 48/259 та призначено її до розгляду.

15.10.2008 року Відповідачем-1 було подано клопотання про припинення провадження по справі у зв'язку з тим що справа не підсудна Господарському суду міста Києва. Судом відхиляється дане клопотання з огляду на наступне.

Не погодившись з твердженнями відповідача щодо непідсудності даного спору, суд відмовив у задоволенні вищезазначеного клопотання.

11.11.2008 року Позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до яких Позивач просив стягнути через Головне управління Державного казначейства України у м. Києві суму виконавчого збору в розмірі 3132,00 грн.

Ухвалою Господарського суду від 05.11.2008 року в якості 2 відповідача було залучено Відділ Державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з їх правами та обов'язками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

Крім цього, представникам сторін у судовому засіданні роз'яснено вимоги ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, у відповідності з вимогами ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Відповідачем-1 було надано заперечення по справі відповідно до якого останній вказує що він здійснює виключно обслуговування державного бюджету, а не є уособленням його, а тому ніяких порушень відносно Позивача не допускав.

Відповідач -2 не скористався наданим йому правом та не надав відзив на позовну заяву.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно повно з'ясувавши фактичні обставини справи , на яких гуртується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державним виконавцем державної виконавчої служби у Солом'янському районі м. Києва у виконавчому проваджені по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-1902-1 від 23.01.2006 року Солом'янського районного суду м. Києва було винесено Постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 23.03.2006 року та платіжною вимогою № 806/15 від 20.04.2006 року., відповідно до якої постановлено стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Домобудівельний комбінат №1» (позивач по справі) 3600 грн. виконавчого збору

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

На спірні правовідносини примусового виконання судового рішення, пов'язані з нарахуванням, стягненням та утриманням коштів виконавчого збору органом державної виконавчої служби, поширюється вказана норма Конституції України, приписи Закону України «Про виконавче провадження», який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" (далі –Закон) державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом та пред'явлений до виконання до відділення державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

В постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання боржником рішення господарського суду та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору (ст. 46 Закону) і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій (ст. 45 Закону), передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 46 Закону у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи..

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва по справі № 2-162-1/07 від 13.03.2007 року, залишеною без змін Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 07.08.2007 року було визнано неправомірними дії державного виконавця Державної виконавчої служби у Солом'янському районі м. Києва щодо стягнення виконавчого збору в розмірі 3600 грн., та визнано частково недійсною Постанову від 23.03.3006 року, а саме: в частині стягнення з Позивача виконавчого збору в розмірі 3132,00 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 35 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 Закону збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Таким чином, незаконно стягнутий з позивача виконавчий збір є фактично завданням шкоди позивачу, тому для відновлення порушеного права якого необхідно повернути незаконно стягнуті кошти у розмірі 3132,00 грн.

Згідно із ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд (ст. 12 ЦК України).

Порядок відшкодування майнової шкоди встановлено Цивільним кодексом України.

Вимога Позивача про стягнення шкоди виникла внаслідок заподіяння шкоди, не пов'язаної договірними зобов'язаннями, тобто є позадоговірною шкодою, яку має відшкодовувати особа, яка її заподіяла.

Загальні правила відшкодування позадоговірної шкоди визначені у ст. 1166 Цивільного кодексу, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, зазначеною статтею Кодексу встановлено єдину підставу цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди - правопорушення, яке включає наступні складові елементи: шкоду, протиправність поведінки заподіювача шкоди, причинний зв'язок між ними, а також вину заподіювача шкоди.

Частиною 4 ст. 47 Господарського кодексу України встановлено, що збитки, завдані підприємцю внаслідок порушення громадянами чи юридичними особами, органами державної влади чи органами місцевого самоврядування його майнових прав, відшкодовуються підприємцю відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Статтями 1173 та 1174 Цивільного кодексу України передбачено порядок відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, а також відшкодування шкоди, завданої посадовою або службовою особою органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування.

Незаконними визнаються дії, що порушують встановлений законом або іншим нормативно-правовим актом порядок і умови здійснення даним органом владних функцій або виходять за межі його повноважень.

Відповідальність, передбачена статтею 1174 ЦК України, настає у разі заподіяння шкоди юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Наявні в матеріалах справи докази повністю підтверджують вину відповідача 2 у протиправності та незаконності стягнення з позивача 3132,00грн. виконавчого збору.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про джерела фінансування органів державної влади»органи державної влади здійснюють свою діяльність виключно за рахунок бюджетного фінансування в межах, передбачених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Статтями 1173 та 1174 Цивільного кодексу України встановлено, що завдана державними органами, посадовими або службовими особами державних органів, відшкодовується державою, тобто шкода відшкодовується за рахунок Державного бюджету України.

Питання правового статусу та регулювання діяльності Державного казначейства України визначені у Постанові Кабінету Міністрів України від 21.12.05р. № 1232 «Питання Державного казначейства України». Пунктом 3 Постанови встановлені основні завдання Державного казначейства України, а саме: 1) забезпечення казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, що передбачає: розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів; контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів за цими зобов'язаннями; в межах своїх повноважень контроль за дотриманням учасниками бюджетного процесу бюджетного законодавства; ведення бухгалтерського обліку і складення звітності про виконання державного та місцевих бюджетів; 2) управління наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковуються; 3) визначення механізму казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів, установлення єдиних правил бухгалтерського обліку і звітності про виконання державного та місцевих бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів, визначення порядку і строків подання звітів про виконання кошторисів державних цільових фондів.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»встановлено, що відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, а також судів, у 2008 році за вимогою органів державної виконавчої служби України здійснюється органами Державного казначейства України в межах бюджетних призначень, затверджених у Державному бюджеті України на цю мету, в такому порядку: Державне казначейство України у терміни, визначені у приписі, списує у безспірному порядку на користь зазначеної фізичної особи встановлену до відшкодування суму коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України; відшкодовані суми обліковуються Державним казначейством України та відображаються у звітності про виконання державного бюджету; у разі потреби у таких видатках понад обсяг бюджетних призначень в установленому законодавством порядку подаються відповідні пропозиції щодо виділення коштів з резервного фонду державного бюджету або внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Рішення про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету, передаються до Державного казначейства України.

Безспірне списання коштів з рахунку державного бюджету здійснюється виключно органами Державного казначейства України за черговістю надходження рішень за рахунок і в межах відповідних бюджетних асигнувань.

При цьому, Державне казначейство України здійснює виключно функції списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України, оскільки відповідно до ст. 48 Бюджетного кодексу України Державне казначейство здійснює казначейське обслуговування Державного бюджету України, яке передбачає здійснення: 1) операцій з коштами державного бюджету; 2) розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів; 3) контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів; 4) бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету. З огляду на зазначене, територіальні органи Державного казначейства України залучаються в якості відповідачів у справах про стягнення збитків, завданих діями чи бездіяльністю державних виконавців, як органи, на які покладено списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 47 Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Державного бюджету України. Міністерство фінансів України здійснює загальну організацію та управління виконанням Державного бюджету України, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.

Згідно із ст. 49 Бюджетного кодексу України Державний бюджет України виконується за розписом, який затверджується Міністром фінансів України відповідно до бюджетних призначень у місячний термін після набрання чинності законом про Державний бюджет України. Міністр фінансів України протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису Державного бюджету України встановленим бюджетним призначенням.

Крім того, ст. 11 Закону України «Про державну виконавчу службу»та ст. 86 Закону України «Про виконавче провадження»встановлено спосіб захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів, а саме: відшкодування шкоди за рахунок держави, що повністю відповідає приписам ст.ст. 1173 та 1174 Цивільного кодексу України. Враховуючи положення вищенаведених норм чинного законодавства України, Позивачу надане право звернутися до суду із вимогою про відшкодування з Державного бюджету України державою в особі органів, які виконують функції управління коштами Державного бюджету, а не за рахунок коштів, виділених державою на утримання органів, що завдали шкоду.

Позивач в уточненій позовній заяві просить стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в м. Києві 3132,00 грн. неправомірного стягнутого до державного бюджету з нього виконавчого збору.

Головне управління Державного казначейства України у м. Києві, відповідно до Типового Положення про Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, забезпечує казначейське обслуговування державного та місцевого бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, що передбачає: розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів; контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів за цими зобов'язаннями; у межах своїх повноважень контроль за дотриманням учасниками бюджетного процесу бюджетного законодавства тощо.

Всебічно та об'єктивно дослідивши надані сторонами докази, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Домобудівельний комбінат №1»про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у м. Києві на користь позивача коштів виконавчого збору в сумі 3132,00 грн., неправомірно стягнутих до Державного бюджету України є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, сплати державного мита покладаються на Відповідача 2 в пропорційному розмірі до задоволених вимог, оскільки шкода заподіяна в зв'язку з його неправомірними діями.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України в м. Києві (01004, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А) на користь Закритого акціонерного товариства «Домобудівельний комбінат № 1»(03067, м. Київ, вул. Металістів, 11-А, ЄДРПОУ 25594168) 3132,00 грн. (три тисячі сто тридцять дві гривні 00 коп.) виконавчого збору,

3. Стягнути з Відділу Державної виконавчої служби солом'янського районного управління юстиції у м. Києві (03186, м. Київ, вул.. Соціалістична, 3, код 35008087) на користь Закритого акціонерного товариства «Домобудівельний комбінат № 1»(03067, м. Київ, вул. Металістів, 11-А, ЄДРПОУ 25594168)

102,00 грн. (сто дві гривні 00коп.) витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

Рішення набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя В.В.Сулім