Рішення

від 26.06.2013 по справі 0540/4228/2012

ПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДОНЕЦЬКА

Справа № 0540/4228/2012

Провадження № 2/261/68/13

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

м. Донецьк 26 червня 2013 р.

Петровський районний суд м.Донецька у складі головуючого судді Владимирської І.М., при секретарі Шашковій Ю.С., за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Березовської Є.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом

ОСОБА_1 до ТОВ «Милосердие» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди. Позовні вимоги мотивовані тим, що з 14.07.2011 р. позивач працював у TOB «Милосердие» на посаді торгового представника, його заробітна плата відповідно до штатного розкладу складала 1300 грн. на місяць. Починаючи з березня 2012 р. заробітна плата позивачу не виплачувалась, відповідачем було грубо порушено його право на оплату праці, гарантоване Конституцією України, КЗпП України, Законом України «Про оплату праці» і за період з березня 2012 р. по 17.08.2012 р. сума заборгованості з виплати заробітної плати склала 7150 грн. Крім того, протягом періоду роботи позивач не скористався своїм правом на перебування в плановій відпустці. У серпні 2012 р. він подав заяву про звільнення за власним бажанням з 17.08.2012 р. Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний у день звільнення видати працівнику належним чином оформлену трудову книжку та провести розрахунок з ним. На час звільнення заробітна плата не була йому виплачена, тому відповідач повинен сплатити йому середній заробіток за весь час затримки розрахунку. Просить суд стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 4 127 грн.76 коп. Крім того, просить стягнути з відповідача на його користь 6000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної затримкою звільнення та розрахунку, та судові витрати у розмірі 400 грн.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав свої позовні вимоги, пославшись у їх обґрунтування на обставини, викладені в позові, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав в повному обсязі, суду пояснив, що заробітна плата ОСОБА_1 за відпрацьований час була виплачена в повному обсязі, щорічну основну відпустку він використав, розрахункові кошти ОСОБА_1 отримав 05.08.2012 року, вимоги позивача в частині стягнення з TOB «Милосердие» моральної шкоди та судових витрат не обґрунтовані та безпідставні. Просить суд в позові відмовити.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні показав, що він працював у TOB «Милосердие» на посаді торгового представника, на час отримання заробітної плати, якщо не були підписані акти звірок, зарплата не видавалась; коли він отримував заробітну плату підпису калініна О.О. в відомості не було.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні показала, що в TOB «Милосердие» працює касиром, торговим представникам заробітна плата видається по відомості, при видачі заробітної плати особа, яка її отримує, надає паспорт; підписи в паспорті та на відомості вона не звіряла; вона видавала заробітну плату ОСОБА_1, підписувала та здавала відомість; видавати зарплату іншій особі заборонено.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показала, що працює менеджером по персоналу в TOB «Милосердие», ОСОБА_1 в TOB «Милосердие» працював торговим представником, був звільнений 17.08.2012 року, за два тижні до звільнення він показував заяву про звільнення, однак казав, що надішле її поштою. Про розрахунки з ОСОБА_1 їй нічого не відомо. Про необхідність отримати трудову книжку ОСОБА_1 повідомляли в телефонному режимі. Лікарняний ОСОБА_1 їй не здавав.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показала, що працює головним бухгалтером в TOB «Милосердие», заробітна плата та лікарняний були сплачені ОСОБА_1 в повному обсязі.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показала, що в TOB «Милосердие» працює касиром, заробітну плату торговим агентам видавала 1 раз з травня, особа, якій сплачується зарплата, розписується в відомості в її присутності.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення позивача, представника відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи, законодавство, що регулює данні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач згідно наказу №268-309 від 14.07.2011р. та наказу №140-309 від 17.08.2012 року з 14.07.2011 року до 17.08.2012 року перебував у трудових відносинах з відповідачем, який згідно наданої довідки при звільненні не виплатив належні йому платежі і остаточний розрахунок з ним був проведений 12.09.2012 року.

Згідно зі ст.117 КзпП України в разі невиплати з вини власника належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, підприємство повинно виплатити його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести у судовому засіданні ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Заперечення відповідача в частині того, що позивач не звертався своєчасно з вимогами про розрахунок, суд не може прийняти до уваги, оскільки відповідач не надав суду доказів в підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст.116 ч.1 КзпП України про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Як встановлено в судовому засіданні і це не оспорюється представником відповідача, позивача письмово не повідомляли про нараховані суми, належні йому при звільненні.

За таких обставин, вислухавши пояснення позивача, відповідача, свідків, оцінивши надані докази, згідно ст.57 ЦПК України, в їх сукупності, суд вважає, оскільки на день звільнення не були своєчасно виплачені належні звільненому працівникові суми, вимоги позивача про стягнення середнього заробітку по день фактичного розрахунку обґрунтованими та позов в цій частині підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про відшкодування середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, з урахуванням того, що період затримки розрахунку на день фактичного розрахунку складає 19 днів, суд виходить із розрахунку 19 днів х 51,91 грн. ( середньоденна зарплата). Згідно п.3 ч.Ш постанови КМУ від 08.02.1995 року №100 „Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, тому при здійсненні розрахунку суд виходить з середньоденної заробітної плати позивача у розмірі 51,91 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути одноразово: 986 грн.29 коп.. - середній заробіток за весь час затримки розрахунку.

Вирішуючи позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на його користь заборгованості по заробітній платі, суд виходить з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що позивач з 14.07.2011р перебував у трудових правовідносинах з TOB «Милосердие». Однак всупереч вимогам ст.60 ЦПК України позивач не надав суду достатньо доказів про те, що ТОВ «Милосердие» не сплачувало йому заробітну плату та мала місце заборгованість, а також, що йому не була сплачена компенсація за невикористану відпустку. Доводи позивача в цій частині спростовуються наданими відомостями на виплату грошей, показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, наказами про надання

відпустки та листом ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька Донецької області ДПС.

Проаналізував надані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з ТОВ «Милосердие» заборгованості по заробітній платі та за невикористану відпустку є не доведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд приймає до відома наступне.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим їм органом моральної шкоди працівнику проводиться у випадку, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Обгрунтовуючи вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, позивач посилається на те, що моральні страждання йому були завдані внаслідок втрати можливості з вини відповідача своєчасно працевлаштуватись на інше місце роботи. В судовому засіданні позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували провину відповідача в несвоєчасному працевлаштуванні позивача, тому суд в цій частині в задоволенні позовних вимог відмовляє.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 84 ЦПК України витрати пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах»розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Згідно ст. 88 ЦПК стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позивачем суду надана копія квітанції про сплату ним за надання юридичних послуг (за консультацію та написання позову) 400 грн. Однак з матеріалів справи вбачається, що позивач не надав суду оригінал квітанції про сплату на користь ФОП ОСОБА_8 вищевказаної суми. В судовому засіданні адвокат участі не приймав. Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження часу, витраченого на надання йому правової допомоги, що перешкоджає можливості зробити розрахунок розміру компенсації витрат на правову допомогу.

На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги відповідача про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у сумі 400 грн. не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 79,88 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.43 Конституції України,ст.34 Закону України " Про оплату праці ", ст. 116,117,237-1 КЗпП України, ст.ст.57,60, 79, 81, 88, 213- 215, ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ТОВ «Милосердие» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ «Милосердие» на користь ОСОБА_1 одноразово: 986 (дев»ятсот вісімдесят шість) грн.29 коп. - середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ТОВ «Милосердие» на користь держави судовий збір у розмірі 229(двісті двадцять дев»ять) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Петровський районний суд міста Донецька шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення, а в разі відсутності у судовому засіданні під час проголошення судового рішення- протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І.М.Владимирська