Рішення

від 20.06.2013 по справі 922/2001/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2013 р.Справа № 922/2001/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Кролівець М.О.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Свод", м. Суми до Публічне АТ "Миропільська паперова фабрика", м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - не з'явився.

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Розглядається вимога ТОВ "Свод" про стягнення з ПАТ "Миропільська паперова фабрика" загальної суми заборгованості у розмірі 32 902,32 грн., 5000,00 грн. витрат на послуги адвоката та покладення на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Представник позивача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений, про причини неявки суду не повідомив. В попередньому засіданні позов підтримав у повному обсязі. 05.06.2013 року надав до справи письмові обгрунтування витрат на правову допомогу адвоката.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений, про причини неявки суду не повідомив, 17.06.2013 року звернувся до суду з листом, в якому повідомив про порушення справи про банкрутство щодо Публічного АТ "Миропільська паперова фабрика", що розглядається господарським судом Харківської області та надав копію відповідної ухвали суду.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов, в зв'язку з чим справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами справи.

Суд, розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне:

03.01.2012 року між ТОВ «СВОД» (Продавець, позивач по справі) та ПАТ «МИРОПІЛЬСЬКА ПАПЕРОВА ФАБРИКА» (Покупець, відповідач по справі) було укладено договір №2/03-01-2012 поставки вторинної сировини.

Відповідно до умов якого Продавець зобов'язується систематично постачати та передавати у власність Покупцю вторинну сировину - макулатуру, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору.

Так, на виконання умов Договору позивачем було передано відповідачу Товар на загальну суму 253 301,76 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до пункту 4.4. Договору, оплата товару повинна була здійснюватись не пізніше 7-ми банківських днів після фактичного прийняття товару Покупцем.

Однак, в порушення умов Договору відповідач свої зобов'язання в частині сплати грошових коштів за поставлений Товар, виконав несвоєчасно та не в повному обсязі, в зв'язку з чим станом на момент розгляду справи за ним рахується заборгованість у розмірі 30 301,76 грн.

Надаючи правову оцінку вище викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованості за поставлений Товар не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Враховуючи, що сума основного боргу відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення заборгованості, а також, враховуючи, що відповідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк, позовні вимоги позивача в сумі 30 301,76 грн., суд вважає обґрунтованими та такими, що підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 5.2. укладеного між Сторонами Договору, за порушення термінів оплати товару, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Так, позивачем за порушення термінів оплати Товару, відповідачу була нарахована пеня за період з 17.10.2012 року по 08.04.2013 року в сумі 2 116,63 грн.

Враховуючи, що ухвалою господарського суду Харківської області від 05.04.2013 року було порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ "Миропільська паперова фабрика" (відповідача) та введено мораторій на нарахування штрафних санкцій (штраф, пеня) за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань, в зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково за період з 17.10.2012 року по 04.04.2013 року в сумі 2 051,88 грн., в частині стягнення пені в сумі 64,75 грн. слід відмовити.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.04.2013 року у справі про банкрутство відповідача також введено мораторій на застосування індексу інфляції та 3% річних.

За таких обставин, позовні вимоги позивача щодо стягнення інфляційних та 3% річних підлягають задоволенню за період з 17.10.2012 року по 04.04.2013 року в розмірі 410,39 грн. 3% річних та 60,60 грн. інфляційних.

В частині стягнення 3% річних на суму 12,94 грн. нарахованих за період з 05.04.2013 року по 08.04.2013 року слід відмовити.

Крім того, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката у розмірі 5000,00 грн.

В обгрунтування понесених витрат на послуги адвоката позивачем надано до суду договір про надання правової допомоги від 11 лютого 2013 року, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю гр. Вороненко Р.М., копію квитанції до прибуткового касового ордеру №957688 на суму 5000,00 грн., акт приймання-передачі виконаних робіт та надано детальне письмове обгрунтування витрат на правову допомогу адвоката із зазначенням конкретного виду наданої послуги та витраченого адвокатом часу.

Згідно статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору та витрати на послуги адвоката покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 526, 530, 625 ЦК України, ст.ст. 1, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «МИРОПІЛЬСЬКА ПАПЕРОВА ФАБРИКА» (код 05773698, адреса: 61172, м. Харків, вул. Роганська, 159) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВОД» (код 23634658, адреса: 40007, м. Суми, вул. Черкаська, буд. 1) 30 301,76 грн. основного боргу, 2 051,88 грн. суму пені, 60,60 грн. втрат від інфляції, 410,39 грн. 3% річних, 5000,00 грн. витрат на послуги адвоката та 1 720,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

В частині стягнення пені в сумі 64,75 грн. та 12,94 грн. 3% річних - відмовити.

Повне рішення складено 25.06.2013 р.

Суддя Прохоров С.А.

справа №922/2001/13