Постанова

від 02.07.2013 по справі 38/5005/11188/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02.07.2013т року                                                     Справа №  38/5005/11188/2012 Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді  Джихур О.В. (доповідач)    суддів: Виноградник О.М., Лисенко О.М. при секретарі судового засідання: Ревковій Г.О. представники сторін та учасники судового процесу у судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Амур –Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17 січня 2013 року у справі № 38/5005/11188/2012 за заявою Управління Пенсійного фонду України в Амур –Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтостандарт", м. Дніпропетровськ про визнання банкрутом, ВСТАНОВИВ: Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17 січня 2013 року (суддя Бондарєв Е.М.) провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтостандарт", м. Дніпропетровськ за заявою Управління Пенсійного фонду України в Амур –Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська припинено на підставі п.11 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України. Ухвала господарського суду мотивована ст.ст.1, 6, 7, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", п.11 ч.1 ст.80, 86 Господарського процесуального кодексу України. Не погодившись з вказаною ухвалою, Управління Пенсійного фонду України в Амур –Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська її оскаржує на предмет невідповідності нормам матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що відповідно до ч.2 ст.4-1 Господарського процесуального кодексу України, пункт 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 "Про судову практику в справах про банкрутство", ст.40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у господарського суду були відсутні підстави для припинення провадження у даній справі. Управління Пенсійного фонду України в Амур –Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська наголошує, що звернулось до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтостандарт" на підставі ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Посилаючись на пункт 4.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 "Про судову практику в справах про банкрутство" скаржник вважає, що розмір та склад грошових зобов'язань боржника, до яких не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), не повинен розглядатися судом, більш того, бути причиною припинення провадження у справі, бо склад грошових вимог розглядається судом тільки при визначенні розміру вимог за грошовими зобов'язаннями при порушення справи про банкрутство за загальними процедурами, передбаченими ст.6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Скаржник вважає, що при розгляді справ, порушених за ознаками ст.52 Закону розмір та склад грошового зобов'язання боржника не повинен встановлюватися, оскільки ці обставини мають суттєве значення при порушенні справи про банкрутство за загальною процедурою, передбаченою ст.6 Закону про банкрутство. Управління Пенсійного фонду України в Амур –Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17 січня 2013 року у справі № 38/5005/11188/2012, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Представники сторін та учасники судового процесу у судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Враховуючи, що неявка  всіх учасників судового процесу не перешкоджає розгляду справи по апеляційній скарзі по суті;  останні також  не скористались правом надання відзиву на апеляційну скаргу  (ст.96 Господарського процесуального кодексу України); апеляційний господарський суд обмежений певними процесуальними строками розгляду апеляційної скарги, будь-які клопотання від учасників процесу про  продовження строків розгляду апеляційної скарги, відкладення розгляду справи не надходили,  враховуючи факт належного сповіщення  учасників судового процесу про час та місце  судового засідання, що підтверджується ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду  від 13 червня 2013 року (а.с.40) зі штампом канцелярії суду про  розсилку згідно з Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затверджену Наказом Державної судової адміністрації України від 20 лютого 2013 року №28, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу можливо розглянути по суті в цьому судовому засіданні за наявними матеріалами (ст.ст. обмежений від 75, 99 Господарського процесуального кодексу України). Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтостандарт", м. Дніпропетровськ порушено господарським судом Дніпропетровської області 24 грудня 2012 року за заявою Управління Пенсійного фонду України в Амур –Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська за ознаками ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон про банкрутство) (а.с.1). При цьому ініціюючий кредитор в своїй заяві посилався на неоплату  боржником  заборгованості за сплати фінансових санкцій в розмірі 170 грн. у відповідності до постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року по справі № 2а/0470/983/12 про стягнення заборгованості по страховим внескам на обов`язкове державне пенсійне страхування (а.с.2-5), відсутність боржника за місцезнаходженням та неподання звітності з вересня 2009 року. Припиняючи провадження у справі господарський суд дійшов висновку, що заборгованість боржника в розмірі 170 грн. складається із фінансових санкцій за несвоєчасне надання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку у строки, визначені законодавством, за 2010 рік, що суперечить поняттю "грошового зобов'язання" згідно ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з урахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України. Частиною 1 статті 5 Закону передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом та іншими законодавчими актами України. Згідно з частинами 1, 2 статті 52 Закону, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника -юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. Господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього. Отже, законодавець передбачив наявність альтернативних підстав для порушення провадження у справі про банкрутство за статтею 52 Закону, що не вимагає від ініціюючого кредитора доведення сукупності зазначених підстав. При цьому, вимоги ініціюючого кредитора повинні бути безспірними (підтвердженими виконавчими документами), однак розмір таких вимог не визначається згідно зі статтею 6 Закону. Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України (в редакції Закону України №2756-V1 від 02.12.2010 року), місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління та обліку. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", місцезнаходження юридичної особи -це адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Статтею 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що з метою забезпечення органів державної влади та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб (підприємців) створюється Єдиний державний реєстр, який містить відомості щодо місцезнаходження юридичної особи, дати та номеру записів про проведення державної реєстрації юридичної особи, дату та номеру записів про внесення змін до нього, дати видачі або зміни свідоцтва про державну реєстрацію, дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них, про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням тощо. Згідно з частинами 1, 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України. В Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб. Відповідно до вимог частин 1, 3 статті 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою. Отож, допустимими доказами, що можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника -юридичної особи за її місцезнаходженням, є витяг з ЄДРПУО про відомості, що містяться в Реєстрі, чи довідка з ЄДРПУО про наявність або відсутність в Реєстрі інформації, яка запитується, зокрема, щодо місцезнаходження юридичної особи. Відсутність Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтостандарт" за місцезнаходженням підтверджується ксерокопією довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців станом на 20 березня 2012 року за №13356079 (а.с.7-8). Згідно з частиною 3 статті 6 Закону, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом. Відповідно до абзацу 8 статті 1 Закону, безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. При цьому, безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство. Перелік цих документів міститься в пункті 8 статті 7 Закону, в якому зокрема зазначається, що кредитор повинен додати до заяви виконавчі документи, чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредитора. В підтвердження безспірності грошових вимог ініціюючий кредитор надав ксерокопію виконавчого листа по адміністративній справі №2а/0470/983/12 від 07 лютого 2012 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтостандарт" заборгованості зі сплати фінансових санкцій в сумі 170 грн. на користь Управління Пенсійного фонду України в Амур – Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська (а.с.6). Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття виконавчого провадження державною виконавчою службою. Отже, на момент подачі заяви про порушення провадження у справі про банкрутство боржником повинні бути надані документи, які підтверджують наявність ознак неплатоспроможності або її загрози. Однак, у даному випадку до заяви ініціюючим кредитором в підтвердження неплатоспроможності боржника не додані документи виконавчого провадження. Такі документи повинні бути подані на момент звернення до суду з відповідною заявою та можуть бути витребувані судом після порушення провадження у справі. Таким чином, у справі відсутні докази того, які заходи були вжиті щодо стягнення заборгованості з боржника у встановленому законом порядку –документи виконавчого провадження. До заяви про порушення провадження у справі про банкрутство надана копія довідки Державної податкової інспекції в в Амур – Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 13 листопада 2012 року за №25776/10/18-2 про те, що остання податкова звітність надана Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравтостандарт" за серпень 2009 року (а.с.14). Однак, з заявою про визнання відсутнього боржника банкрутом з підстав ненадання протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчить про відсутність підприємницької діяльності боржника, можуть звернутись тільки органи державної податкової служби. Крім того, судова колегія погоджується з висновком господарського суду, що грошові вимоги кредитора в сумі 170 грн., які складаються із заборгованості зі сплати фінансових санкцій не можуть бути визнані основним грошовим зобов'язанням відповідно до ст.1 Закону про банкрутство. Тому наявність у боржника заборгованості по сплаті штрафних санкцій не може слугувати підставою для порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтостандарт", м. Дніпропетровськ Викладене свідчить про те, що провадження у даній справі про банкрутство було порушено без наявності правових підстав, з якими Закон про банкрутство пов'язує можливість такого порушення. Згідно п. 36 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 18 грудня 2012 року №15 "Про судову практику в справах про банкрутство" Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (за відсутністю предмету спору). За викладених підстав, господарський суд Дніпропетровської області дійшов правомірного висновку про необхідність припинення провадження у справі. Доводи скаржника до уваги не приймаються й спростовуються викладеним. Крім того, судова колегія зазначає, що провадження у справі припинено не на підставі ст.40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а на підставі ч.1 п.11 ст.80 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст.ст.103 –105 Господарського процесуального кодексу України, суд –        ПОСТАНОВИВ: Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17 січня 2013 року у справі № 38/5005/11188/2012 залишити без змін. Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Амур –Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська залишити без задоволення. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України. Головуючий суддя                                                           О.В. Джихур             Суддя                                                                                  О.М. Виноградник       Суддя                                                                                  О.М. Лисенко      (Дата підписання постанови в повному обсязі  03.07.13 р.)