Постанова

від 20.06.2013 по справі 801/4917/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ          ПОСТАНОВА Іменем України 20 червня 2013 р.  Справа №801/4917/13-а    Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Петренко В.В., за участю секретаря Асєєвої Л.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за  позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю "ОК-ТАН"                        до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби                        про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за участю представників сторін: від позивача - не з'явився; від відповідача - не з'явився. Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "ОК-ТАН" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.04.2013 року №0002962208, №0002972208.     Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначені податкові повідомлення-рішення винесені з порушенням норм податкового законодавства, в зв'язку з чим, вони є протиправними та підлягають скасуванню. Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (т.1 а.с.107), надав клопотання про розгляд справи за його відсутності (т.1 а.с.108). Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить розписка (т.1 а.с.106), клопотань не надав, про поважність причин неприбуття у судове засідання суду не повідомив. Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим на підставі статті 128 КАС України розглядати справу за відсутністю представників позивача та відповідача. Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд                                                    ВСТАНОВИВ: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОК-ТАН" зареєстровано у якості юридичної особи 13.09.2004 року Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (т.1 а.с.8). Згідно довідки від 07.07.2011 року вих.№2271/29-0 позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Сімферополі з 21.09.2004 року за №110-ГР (т.1 а.с.11). Згідно свідоцтва №00961055 серії НБ №112166 позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість з 14.10.2004 року (т.1 а.с.10). Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами ДПІ в м. Сімферополі АР Крим ДПС з 12.07.2012 року по 18.07.2012 року проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ "ОК-ТАН" (ЄДРПОУ 33131378) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Кеол-Крим» (ЄДРПОУ 34372183), підприємством «Агроприбор» (ЄДРПОУ 20681769), ТОВ «Металлайн-Д» (ЄДРПОУ 35228479), ТОВ «Луна 09» (ЄДРПОУ 36582185) за період з 01.01.2010 року по 31.07.2011 року. За результатами перевірки відповідачем складено акт від 27.07.2012 року №4188/22-8/33131378 (далі – акт перевірки) (т.1 а.с.14-25). Відповідно до висновків акту перевірки відповідачем були встановлені порушення (т.1 а.с.24-25): - пп.138.1.1 п.138.1, п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України №  2755-VI від 02.12.2010  року із змінами і доповненнями (далі –ПК України) та п.5.1 ст.5, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.94. №334/94-ВР в результаті чого донараховано податку на прибуток на загальну суму 1877921 грн., у тому числі півріччя 2010 року у сумі 10712 грн., 3 квартали 2010 року у сумі 560335 грн., 2010 рік у сумі 1089631 грн., за 1 квартал 2011 року у сумі 434349 грн., за 2 квартал 2011 року у сумі 353941 грн. - пп.3.1.1 п.3.1. ст.3, п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України “Про податок на  додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями, далі – Закон №168/97-ВР), та п.185.1 ст.185, п. 198.1, п.198.3, п. 198.5 п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України, в результаті чого встановлено заниження ПДВ, що підлягає сплаті на загальну суму 1592798 грн., у тому числі червень 2010 року у сумі 2348 грн., липень 2010 року у сумі 130125 грн., серпень 2010 року у сумі 139302 грн., вересень 2010 року у сумі 106233 грн., жовтень 2010 року  у сумі 126661 грн., листопад 2010 року у сумі 147509 грн., грудень 2010 року у сумі 146827 грн., січень 2011 троку у сумі 152601 грн., лютий 2011 року у сумі 45481 грн., березень 2011 року у сумі 222096 грн., квітень 2011 року у сумі 109335 грн., травень 2011 року у сумі 80403 грн., червень 2011 року у сумі 118036 грн., липень 2011 року у сумі 65841 грн. На підставі виявлених порушень ДПІ в м. Сімферополі АР Крим ДПС були винесені податкові повідомлення рішення: - №0002972208 від 25.04.2013 року, яким ТОВ "ОК-ТАН" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 1592798,00грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 232672,75грн (т.1 а.с.12); - №0002962208 від 25.04.2013 року, яким ТОВ "ОК-ТАН" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 1877921,00грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 272408,75грн (т.1 а.с.13). Суд зазначає, що постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 07.02.2013 року у справі №9157/12/0170/4 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОК-ТАН" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби    про    визнання протиправними дій, визнання нечинним та скасування наказу, адміністративний позов задоволено; визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби по оформленню результатів документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ОК-ТАН" актом перевірки №4188/22-2/33131378 від 27.07.2012 року. Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Враховуючи те, що судове рішення Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.02.2013 року у справі №9157/12/0170/4 набрало законної сили 26.02.2013 року, обставини, встановлені цим судовим рішенням, не потребують доказування при розгляді даної справи.  Вирішуючи питання про правомірність винесених оскаржуваних податкових повідомлень - рішеннь суд зазначає наступне. Згідно з  статтею 1  Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі – Закон № 996) бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Частиною 2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються  на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення  господарських операцій. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 (далі –Положення № 88) де зазначено, що первинні документи –це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Статтею 9 Закону № 996 встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо –безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Згідно з пунктом 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Таким чином, реальність здійснення будь-яких господарських операцій має бути підтверджена відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а встановлені у акті перевірки порушення податкового законодавства мають містити посилання на них. Судом досліджені документи, надані ТОВ "ОК-ТАН" в обґрунтування позовних вимог та встановлено, що у позивача наявні всі наявні необхідні первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій по придбанню бензину та дизельного пального з ТОВ “Кеол-Крим”,  ТОВ “Луна 09”, зокрема: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні реєстр платежів, які належним чином засвідчені та залучені до матеріалів справи (т.1 а.с.51-57, 58-78, 81-133, 134). Право позивача на отримання податкового кредиту по вказаним господарським операціям підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, складеними зазначеними вище контрагентами (т.1 а.с.79-80). Крім того, у позивача наявні необхідні первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій по придбанню у інших контрагентів бензину та дизельного пального, що в подальшому був проданий ТОВ “Кеол-Крим”,  ТОВ “Луна 09”. Таким чином, використання у господарській діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "ОК-ТАН" товарів (робіт, послуг), які отримані від ТОВ “Кеол-Крим”,  ТОВ “Луна 09” підтверджується первинними документами, оформленими у відповідності до п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XV, п.2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. під №168/704, які відповідають вимогам первинного документа, що містить відомості про господарську операцію й підтверджує її здійснення. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2011 року. Розділом ІІІ цього Кодексу визначений порядок оподаткування податком на прибуток підприємств. Проте, в п.1 Розділу ХІХ Прикінцеві положення ПК України зроблено зауваження про те, що Розділ ІІІ цього Кодексу набирає чинності з 01.04.2011 року. До набрання чинності Розділом ІІІ ПК України порядок оподаткування податком на прибуток підприємств було врегульовано нормами Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”№334/94-ВР від 28.12.1994 року (зі змінами і доповненнями, далі –Закон №334),(в редакції, чинній на час спірних правовідносин). Таким чином, при визначенні суми податку на прибуток та інших показників декларації за І квартал 2011 року та за весь попередній період позивач мав керуватися нормами саме цього нормативно-правового акту, а за всі наступні періоди - нормами розділу  ІІІ Податкового кодексу України. Відповідно до ст.3 Закону №334 об'єкт оподаткування визначений як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону. Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону№334, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання  яких передбачена правилами ведення податкового обліку. В силу п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку – день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) –дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг). Вичерпний перелік витрат, які не відносяться до складу валових, наведений у п.5.3 ст.5 Закону №334. Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону №334 установлення  додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому Законі, не дозволяється. Згідно з п.6.1. ст.6 Закону №334 якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення. Поняття господарської діяльності наведено у п.1.32 ст.1 Закону №334, в силу якого господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Згідно з п.п.14.1.191. п.14.1. ст.14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. Згідно з  п.138.2  ст.138  ПК  України   витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Відповідно до п.138.8   ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу п.138.2 ст.138 ПК України. Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139  ПК України  не включаються до складу витрат:  витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Необхідність підтвердження проведеної господарської операції відповідними документами було встановлено також нормами Закону України “Про податок на додану вартість”від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі по тексту – Закон № 168). Цим Законом передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п.1.7. Закону № 168 є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування та визначення передбачались ст. 7 Закону № 168. Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача. Згідно з п.п. 7.2.3 Закону № 168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Аналогічні положення встановлені розділу V Податкового кодексу України, яким врегульовано порядок оподаткування податком на додану вартість з 01.01.2011 року. Так, згідно із ст.198 ПК України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України). Згідно з п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Викладені норми свідчать про відсутність права платника податків включати до податкового кредиту суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.     Таким чином податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Всі податкові накладні, що підтверджують здійснення позивачем вищезазначеної господарської операції, є в матеріалах справи, оцінені судом та визнані такими, що оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства. Судом з'ясовано, що суми вартості товарів (робіт, послуг) придбаних у ТОВ "Кеол-Крим" та ТОВ "Луна 09" включені позивачем до складу валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту податку на додану вартість за відповідні податкові періоди. Проаналізувавши всі матеріали справи судом встановлено, що відповідачем не надано суду доказів, що сторони при оформленні документів мали умисел направлений на несплату податків. Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за порушення правил ведення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Припису цієї статті кореспондують правила, закріплені у статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, відповідно до частини 2 зазначеної статті якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру є достовірними і були внесені і до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі, як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Суд також враховує, що відповідно до чинного законодавства позивач ТОВ "ОК-ТАН" не зобов'язано та не має права перевіряти відповідність законодавству установчих документів своїх контрагентів по угодах, а також правильність сплати ними податків. Суд також зазначає, що чинним законодавством не передбачений обов'язок покупця перевіряти у продавця місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо – складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів та іншого майна, економічно необхідного для здійснення господарської операції. Відтак, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх податкових зобов'язань, оскільки чинним законодавством така відповідальність не передбачена. Суд зазначає, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не Актами, які б факти у ньому не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто  суб'єктивною думкою  посадової особи податкового органу, жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях. Зазначеної думки також додержується Вищий адміністративний суд України  в постанові від 14.11.2012 року у справі №К/9991/50772/12. Встановлені досудовим слідством по кримінальній справі дані, які відображені в акті перевірки відповідачем, не можуть свідчити про невиконання господарських операцій між позивачем та контрагентами, оскільки наведені в акті перевірки дані не містять конкретної інформації щодо таких відносин. Слід відзначити, що відповідно до положень ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній   справі   або   постанова   суду   у справі про адміністративний проступок,      які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що  розглядає  справу про правові наслідки  дій   чи  бездіяльності особи,  щодо  якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. На час розгляду справи суду не наданий вирок суду по вказаних кримінальних справах в яких було би зазначено про операції, здійснення господарської діяльності за спірними правовідносинами, отже обставини встановлені у ході досудового слідства судом не можуть бути прийняті в якості доказів. Позивач, як платник податків, діяв у межах діючого законодавства, був не обізнаний про умисел контрагента та не відповідає за його звітність. При цьому слід прийняти до уваги, що позивач не має права витребувати у контрагента документи з метою доведення, ким саме виконувались прийняті ним роботи, або перевіряти кількість працюючих осіб контрагента, а відтак у діях позивача відсутні порушення норм чинного податкового законодавства з наведених вище підстав. Невиконання зобов'язань перед бюджетом контрагентом позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до такого контрагенту, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем. У зв'язку із цим суд зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначені висновки суду узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі №21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Як вбачається з первинних бухгалтерських документів, наданих до перевірки, угоди між позивачем та ТОВ «Кеол-Крим», ТОВ «Луна 09» були реально виконані сторонами, що зокрема підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, реєстрами платежів. Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються  на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними  суду  своїх  доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання. Всупереч вимогам вказаної норми, відповідачем належних доказів на підтвердження доводів правомірності висновків про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, викладених в акті перевірки, які покладено в основу податкового повідомлення-рішення, на вимогу статті 71 КАС України, суду не надано, як і не надано інших доказів, на підтвердження правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, якими позивачу збільшено суму грошових зобов'язань. Враховуючи що висновки акту перевірки, на підставі яких прийнято спірне повідомлення-рішення є необґрунтованими, тобто відсутні і підставі для застосування штрафних (фінансових) санкцій. Таким чином, податкове повідомлення-рішення №0002972208 від 25.04.2013 року, яким ТОВ "ОК-ТАН" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 1592798,00грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 232672,75грн. та податкове повідомлення-рішення №0002962208 від 25.04.2013 року, яким ТОВ "ОК-ТАН" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 1877921,00грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 272408,75грн не можуть бути визнані такими, що прийняті на підставі та відповідно до діючого законодавства, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню. Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України). Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України). Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, відображає в обліку відповіднібюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночаснорозпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання. Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів. З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунка суб'єкта владних повноважень –відповідача. Керуючись ст.ст. 11, 71, 94, 158, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд                                                   ПОСТАНОВИВ: 1. Адміністративний позов задовольнити. 2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0002972208 від 25.04.2013 року. 3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0002962208 від 25.04.2013 року. 4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОК-ТАН" (ідентифікаційний код юридичної особи - 33131378) судовий збір у розмірі 2294,00грн (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні) з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень – Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим  Державної податкової служби. Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового  провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.         Суддя                        В.В.Петренко