Постанова

від 20.06.2013 по справі 2а-12307/12/0170/4

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 червня 2013 р. о 15:14 Справа №2а-12307/12/0170/4

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Кириченко Д.А. за участі представників сторін:

від позивача - Османов Є.Р., від відповідача - Жукова О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелене Яблуко Еко" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання висновку протиправним, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Зелене Яблуко Еко"(далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними висновків відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, що оформлено Актом №6839/22-1 від 05.10.2012 року; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005622204 від 16.10.2012 року про донарахування податку на додану вартість у сумі 104118 грн. та штрафних санкцій у сумі 18652,75 грн., всього в сумі 122770,75 грн.; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005632204 від 16.10.2012 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 211655 грн.

Позов мотивовано помилковістю висновків відповідача про заниження податку на додану вартість та розміру від'ємного значення суми ПДВ по правовідносинам з сумнівними контрагентами, що мають ознаки фіктивності та безтоварність зазначених господарських операцій, та висновків про нікчемність правочинів з зазначеними контрагентами, оскільки всі витрати та зобов'язання сформовано на підставі належних первинних документів.

Ухвалами суду від 02.11.12 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Ухвалами суду від 22.11.2012 року призначено у справі судову економічну експертизу, провадження у справі зупинено.

Ухвалою суду від 23.05.2013 року провадження у справі поновлено з 10.06.2013 року.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю, надав пояснення по суті спору.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову.

Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали справи та висновки проведеної судово-економічної експертизи, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код 36228802, зареєстрований у якості платника ПДВ, перебуває на податковому обліку у ДПІ в м.Сімферополі (а.с.10-13 т.1).

Видами діяльності позивача за КВЕД та відповідно до Статуту є діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, вирощування зернових культур, діяльність посередників у торгівлі деревиною, харчування, напоями та тютюновими виробами, та будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами, діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, вантажний автомобільний транспорт, обслуговування напоями, таке інше (а.с.11, 14-20 т.1).

Посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ БВП «Строитель-плюс» (код за ЄДРПОУ 31263808), КП «Альянс» (код ЄДРПОУ 32468182), ПП «Ротонда Торг» (код ЄДРПОУ 36165656), ПП «Базис Торг» (код ЄДРПОУ 36165986) за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 05.10.2012 року №6839/22-1 (далі - Акт) (а.с.37-58 т.1).

За висновками акту встановлено порушення позивачем:

- п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1, , п.п.7.4.2, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР року (із змінами та доповненнями) - завищено від'ємне значення за червень 2012 року у сумі 211655 грн. та занижено податок на додану вартість усього у сумі 104118 грн., у т.ч. у серпні 2010 р. у сумі 1203 грн., у жовтні 2010 року у сумі 2802 грн., у листопаді 2010 року у сумі 6089 грн., у грудні 2010 року у сумі 9126 грн., січні 2011 року у сумі 10332 грн., у лютому 2011 року у сумі 9439 грн., у березні 2011 року у сумі 8190,грн., у квітні 2011 року у сумі 777 грн., у травні 2011 року у сумі 773 грн., у серпні 2011 року у сумі 2366 грн., у вересні 2011 року у сумі 17840 грн., у жовтні 2011 року у сумі 8210 грн., у грудні 2011 року у сумі 19255 грн., у лютому 2012 року у сумі 3757 грн., у червні 2012 року у сумі 3959 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.10.2012 року №0005622204 від 16.10.2012 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього у сумі 122770,75 грн., у тому числі за основним платежем в розмірі 104118 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 18652,75 грн.; №0005632204 про зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 211655 грн.(а.с.34,35 т.2).

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

В ході проведеної перевірки позивача було встановлено порушення позивачем законодавства в частині оподаткування податком додану вартість за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Розділом V цього Кодексу визначений порядок оподаткування податком на додану вартість.

Порядок оподаткування податком на додану вартість до набрання чинності ПК України було врегульовано нормами Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР (в редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Таким чином, при визначенні суми податку на додану вартість до вказаного періоду позивач мав керуватися нормами вищезазначеного закону, а за всі наступні періоди - нормами розділу V Податкового кодексу України.

Об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України (п.п.3.1.1 п.3.1. ст.3 Закон №168).

Відповідно до п.п.7.7.1. п.7.7. ст.7 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 1.6 ст.1 Закону №168 визначено, що податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом.

Цим Законом передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п.1.7. Закону № 168 є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування та визначення передбачались ст.7 Закону №168.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п.7.2.3 Закону №168 Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно з п.7.4.1 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168 податкова накладна повинна містити наступні реквізити: порядковий номер, дату виписування податкової накладної, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, податковий номер платника податку (продавця, покупця), місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'їм), повну назву отримувача, ціну продажу без врахування податку, ставку податку та відповідну суму у цифровому значенні, загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Форма податкової накладної та порядок її заповнення на час виникнення спірних правовідносин були затверджені Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за №233/2037.

Аналогічні положення встановлені розділу V Податкового кодексу України, яким врегульовано порядок оподаткування податком на додану вартість з 01.01.2011 року.

Так, згідно зі ст.198 ПК України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, зі змісту норм Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна, а для визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток, оформлені належним чином первинні документи, що підтверджують продаж товарів (робіт,послуг).

Однак, суд зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Згідно з ч.2 ст.3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.ч.1-2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність").

Вищевикладені положення свідчать, що до податкового кредиту відносяться суми податку на додану вартість, сплачені за наслідками господарської операції з придбанням товарів (робіт, послуг), що фактично мала місце, в результаті якої платник податку використовує придбані товари у власній господарській діяльності.

Суд зазначає, що збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 122770,75 грн., у тому числі за основним платежем в розмірі 104118 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 18652,75 грн., визначене у податковому повідомленні - рішенні 16.10.2012 року №0005622204 та зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 211655 грн., визначене у податковому повідомленні - рішенні 16.10.2012 року №0005632204, у зв'язку з наступними висновками перевірки.

Так, на думку податкових органів, позивачем завищено податковий кредит за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року на загальну суму отриманих товарів, робіт та послуг всього в сумі 1894636,46, у т.ч. 315773 грн. ПДВ по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «БВП «Строитель-плюс» ПП «Ротонда торг», ПП «Базис торг», КП «Альянс», яких ДПІ вважає «сумнівними» контрагентами, операції з якими є фіктивними, визнані ДПІ у м. Сімферополі нікчемним правочином, що спричинило:

завищення позивачем розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 211655,00 грн. за червень 2012 року;

заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість всього на суму 104118 грн.

Судом встановлено, що в період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року позивач мав правовідносини з ТОВ «БВП «Строитель-плюс» ПП «Ротонда торг», ПП «Базис торг», КП «Альянс», які, згідно відомостей з Єдиного реєстру юридичних осіб (http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html) станом на день розгляду справи не перебувають у процесі припинення.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 №755-ІУ якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На підставі вказаного судом встановлено, що контрагенти позивача є юридичними особами, що мають належний обсяг цивільної право та дієздатності.

Під час розгляду справи встановлено, що у позивача наявні необхідні первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій з вищезазначеними контрагентами у спірний період, що підтверджується наступним.

Для здійснення господарської діяльності позивачем за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року були укладені угоди на придбання товарів (робіт та послуг) з наступними контрагентами.

16.04.2010 року між позивачем та ТОВ «БВП «Строитель-плюс» було укладено договір підряду б/н , предметом якого є ремонт будівлі кафе з літнім майданчиком по вул. Кечкеметська, 178 у м. Сімферополі (а.с.108 т.2).

Вартість виконаних робіт, згідно Довідки про вартість виконаних будівельних робіт за травень 2010 року, склала 198815,00 грн., в т.ч. 33135,83 грн. ПДВ (а.с.118-120 т.2).

Фактичне виконання будівельних робіт за цим договором підтверджено Актом прийняття виконаних будівельних робіт № 1 за травень 2010 року на суму 198815,00 грн., в т.ч. ПДВ 33135,83 грн. ПДВ.

Розрахунки по вказаному договору підряду здійснено у вексельній формі, зокрема, позивач передав, а ТОВ "БВП "Строитель-плюс" прийняло простий вексель №АА 1811966 від 16.01.2012 року номінальна сума якого складає 198815,00 грн., зі строком погашення "за пред'явленням", згідно акту прийняття-передачі простого векселя від 16.01.2012 року (а.с.110 т.2).

Також судом встановлено, що в період спірних правовідносин позивач мав правовідносини з ПП «Базис Торг», зокрема отримання товарів (обладнання для кухні: меблі, сантехніка, двері, нержавіюче обладнання) підтверджується видатковою накладною №373 від 31.05.2010 року на суму 149864,00 грн., в т.ч. 24977,33 грн. ПДВ (а.с.66 т.1).

Розрахунки по вказаному договору підряду здійснено у вексельній формі, зокрема, позивач передав, а ПП "Базис Торг" прийняло простий вексель №АА 1811968 від 24.03.2011 року номінальна сума якого складає 149864,00 грн., зі строком погашення "за пред'явленням", згідно акту прийняття-передачі простого векселя від 24.03.2011 року (а.с.107 т.2).

19.04.2010 року між позивачем та КП «Альянс» було укладено договір підряду б/н на суму 212940,00 грн., предметом якого є ремонт будівлі кафе з літнім майданчиком по вул. Кечкеметська, 178 у м. Сімферополі (а.с.114 т.2).

Вартість виконаних робіт, згідно Довідки про вартість виконаних будівельних робіт за травень 2010 року, склала 212940,00 грн., в т.ч. 35490,00 грн. ПДВ (а.с.121-123 т.2).

Фактичне виконання будівельних робіт за договором підтверджено Актом прийняття виконаних будівельних робіт №1 за травень 2010 року на суму 212940,00 грн., в т.ч. ПДВ 35490,00 грн.

Розрахунки по вказаному договору підряду здійснено у вексельній формі, зокрема, позивач передав, а КП "Альянс" прийняло простий вексель №АА 1811965 від 16.01.2012 року, номінальна сума якого складає 212940,00 грн., зі строком погашення "за пред'явленням", згідно акту прийняття-передачі простого векселя від 16.01.2012 року (а.с.117 т.2).

Судом встановлено, що в період спірних правовідносин позивач мав правовідносини з ПП «Ротонда Торг», зокрема, отримання позивачем товарів (дерев'яні конструкції) підтверджується видатковою накладною №1134 від 11.05.2010 року на суму 1325800,00 грн., в т.ч. 220966,67 грн. ПДВ (а.с.70 т.1).

Розрахунки за товар (дерев'яні конструкції) здійснено позивачем передачею ПП "Ротонда Торг" простого векселю №АА 1811967 від 05.09.2011 року номінальна сума якого складає 1325800,00 грн., зі строком погашення "за пред'явленням", згідно акту прийняття-передачі простого векселя від 05.09.2011 року (а.с.126 т.2).

Крім того, позивачем від ПП "Ротонда Торг" були отримані товари (продукти харчування) на суму 7217,46 грн. в т. ч. 1202,91 грн., що підтверджується видатковими накладними:№РН-000099/885 від 09.07.2009 року на суму 1489,46 грн., в т.ч. 248,24 грн. ПДВ, №РН-0000110/886 від 13.07.2009 року на суму 2681,86 грн., в т.ч. 446,98 грн. ПДВ, №РН-0000146/887 від 20.07.2009 року на суму 977,93 грн., в т.ч.162,99 грн. ПДВ, №РН-0000147/888 від 24.07.2009 року на суму 2068,21 грн., в т.ч. 344,70 грн. ПДВ (а.с.129,131,134,136 т.2).

Однак, суд зазначає, що позивачем на надані жодні документи, щодо підтвердження сплати за отримані товари (продукти харчування) по вказаним вище видатковим накладним.

Судом встановлено, що придбані в період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року товарно-матеріальні цінності, роботи та послуги на загальну суму без ПДВ 1572849,17 грн. відображалися у бухгалтерському обліку позивача, натомість позивачем не надані журнали-ордери по бухгалтерському рахунку 631 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" по відображенню оприбуткування товарів (продуктів харчування) отриманих від ПП «Ротонда торг» по видатковим накладним:№РН-000099/885 від 09.07.2009 року на суму 1489,46 грн., в т.ч. 248,24 грн. ПДВ, №РН-0000110/886 від 13.07.2009 року на суму 2681,86 грн., в т.ч. 446,98 грн. ПДВ, №РН-0000146/887 від 20.07.2009 року на суму 977,93 грн., в т.ч.162,99 грн. ПДВ, №РН-0000147/888 від 24.07.2009 року на суму 2068,21 грн., в т.ч. 344,70 грн. ПДВ.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається фактичне придбання позивачем товарів (робіт, послуг) за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року на загальну суму 1887419,00 грн., у т.ч. ПДВ 314569,83 грн. та погашення заборгованості за придбані товари, роботи та послуги, шляхом передачі простих векселів, номінальною вартістю 1887419,00 грн., у т.ч. ПДВ 314569,83 грн. від контрагентів:

- БВП «Строитель-плюс» на суму 198815,00 грн., у т.ч. ПДВ 33135,83 грн.;

- ПП «Ротонда торг» на суму 1325800,00 грн., у т.ч. ПДВ 220966,67 грн.;

- ПП «Базис Торг» на суму 149864,00 грн., у т.ч. ПДВ 24977,33 грн.;

- КП «Альянс» на суму 212940,00 грн., у т.ч. ПДВ 35490,00 грн.

У той же час, у зв'язку з ненаданням позивачем жодних первинних документів, підтверджуючих оплату товарів (продуктів харчування) отриманих від ПП "Ротонда Торг" та документів на їх використання у господарській діяльності, не підтверджується сума 7217,46 грн. в т. ч. ПДВ 1202,91 грн., що також встановлено висновком проведеної у справі експертизи.

Також судом встановлено, що суми ПДВ, нараховані (сплачені) позивачем у складі договірної вартості придбаних товарів та робіт підтверджені податковими накладними: БВП «Строитель-плюс» від 31.05.2010 року №2037/1 на суму 198815,00 грн., у т.ч. ПДВ 33135,83 грн.; ПП «Ротонда торг» від 11.05.2010 року №1134 на суму 1325800,00 грн., у т.ч. ПДВ 220966,67 грн.; ПП «Базис Торг» 31.05.2010 року № 373 на суму 149864,00 грн., у т.ч. ПДВ 24977,33 грн.; КП «Альянс» від 31.05.2010 року №1100/1 на суму 212940,00 грн., у т.ч. ПДВ 35490,00 грн. (а.с.65-66,68,73 т.1).

Натомість суд вважає правомірними висновки Акту перевірки стосовно заниження позивачем за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2012 р. податку на додану вартість усього у сумі 1203 грн., у т.ч. за серпень 2010 року по податковим накладним ПП «Ротонда торг» від 09.07.2009 року №99/885, від 13.07.2009 року №110/886, від 20.07.2009 року №146/887, від 24.07.2009 року №147/888 (а.с.132, 130,133, 137 т.2).

Особи, що постачали товар та послугу на користь позивача, були платниками ПДВ на момент поставки: Постачальник КП «Альянс» був платником ПДВ на момент здійснення робіт - Свідоцтво платника ПДВ №00887869 анульовано лише 11.04.2012 року (дані офіційного сайту ДПС України http://www.sts.gov.ua - п.2.8. Розділу ІІ Наказу №1394). Постачальники були платниками ПДВ на момент здійснення робіт - Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «БВП «Строитель-плюс» №961346 анульовано лише 03.03.2011 року, Свідоцтво платника ПДВ КП «Альянс» №887869 анульовано лише 11.04.2012 року, Свідоцтво платника ПДВ ПП «Ротонда торг» №100280965 анульовано лише 11.04.2012, Свідоцтво платника ПДВ ПП «Базис Торг» №100147207 анульовано лише 24.01.2012 (дані офіційного сайту ДПС України http://www.sts.gov.ua - п.2.8. Розділу ІІ Наказу №1394).

Позиція ДПІ щодо фіктивності господарських операцій між позивачем та його контрагенами сформована на підставі висновків Актів «Про неможливість проведення зустрічної звірки з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійснення фінансово-господарської діяльності».

Такі факти як відсутність контрагента за місцезнаходженням та несплата ним відповідної суми податкових зобов'язань за наслідками здійснення спірних операцій самі по собі, не у зв'язку з іншими обставинами справи, не можуть слугувати об'єктивними ознаками недобросовісності платника (покупця) та підтверджувати отримання ним необґрунтованої податкової вигоди». «Посилання податкового органу на факт відсутності постачальника за його місцезнаходженням, свідчить лише про порушення даною юридичною особою законодавства, яке стосується його реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності чи платника податків і зобов'язує його повідомляти реєструючі органи про зміну свого місця знаходження, а у випадку порушення даної вимоги передбачає персональну відповідальність такої особи та її посадових осіб». Факт відсутності контрагента за місцезнаходженням на дату проведення перевірки не може слугувати підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість».

Зазначеної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 16.05.2012 року по справі №К-9991/6724/12, від 17.07.2012 року №К/9991/1812/12 та від 17.01.2012 року №К-15283/09 ВАСУ ; від 24.01.2013 року по справі №К-20928/10.

Більш того, у позивача відсутній обов'язок та право перевіряти кількість робітників, наявність транспорту, приміщень та інших необоротних активів у контрагентів, а відтак відсутня залежність правомірності формування податкового кредиту позивача від наявності вказаних параметрів у контрагентів (аналогічна думка викладена ВАСУ в Постанові від 10.01.2012 року по справі №К/9991/81953/11, в Ухвалах від 26.10.2011 року по справі №К-26345/10, від 13.01.2011 року по справі №К-28642/10, від 23.11.2011 року по справі №К/9991/49204/11).

На підставі наведеного суд вважає, що наведені відповідачем обставини не є належними доказами на підтвердження фіктивності проведених позивачем господарських операцій з вказаними контрагентами, а за відсутністю інших доказів з боку відповідача та враховуючи надані позивачем докази, вважає доведеними належними чином реальність проведених господарських операцій позивачем.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно із п.2 ст.3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Крім того, підставою, за якою відповідач не визнає правомірність формування платником податків податкового кредиту, податкових зобов'язань, валових витрат та валового доходу за операціями з БВП «Строитель-Плюс» є неможливість проведення зустрічної звірки, що оформлена відповідними актами, як про це зазначено в акті перевірки.

Так, відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Отже, з вказаних норм вбачається, що проведення зустрічних звірок спрямовано на співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Поряд з цим акт перевірки не містить інформації про суб'єктів господарювання, з якими мав взаємовідносини позивач, а також інформації про те, на встановлення реальності яких операцій проведена звірка.

У відповідності до пункту 4 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 №1232, орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

В порушення вказаного порядку замість довідки було складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки, що є порушення податкового законодавства.

На підставі наведеного суд вважає, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є належним доказом на підтвердження фіктивності проведених позивачем господарських операцій контрагентом а за відсутністю інших доказів з боку відповідача та враховуючи надані позивачем докази, вважає доведеним належним чином реальність проведених господарських операцій позивачем.

Таким чином, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки щодо завищення позивачем розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 211655,00 грн. за червень 2012 року, отже зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 211655,00 грн. за червень 2012 року, визначене у спірному податковому повідомленні - рішенні ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 16.10.2012 року №0005632204 суперечить матеріалам справи та діючому законодавству.

Крім того, аналізом норм чинного законодавства, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки в частині заниження позивачем ПДВ за основним платежем на 102915,00 грн. Натомість, підтверджено висновки перевірки про заниження податкових зобов'язань позивача з ПДВ за основним платежем на1203,00 грн.

Отже, збільшення позивачу ПДВ в сумі 102915,00 грн. за основним платежем, визначене у спірному податковому повідомленні - рішенні ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 16.10.2012 року №0005622204 суперечить матеріалам справи та діючому законодавству. В частині ж збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем в розмірі на 1203,00 грн. зазначене податкове повідомлення - рішення є правомірним.

Застосування штрафних (фінансових санкцій) в сумі 18652,75 грн. у податковому повідомленні-рішенні від 16.10.2012 року №0005622204 обумовлено визначенням суми грошового зобов'язання за результатами документальної перевірки. Оскільки судом встановлено помилковість відповідних висновків податкового органу в частині збільшення відповідачем суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 102915,00 грн., то і для застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 18352,00 грн. (73404 х 25%)+1) не має правових підстав, а в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 300,75 грн. (1203,00 грн. х 25%) зазначене податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Враховуючи викладене, адміністративний позов підлягає задоволенню частково, податкові повідомлення - рішення від 16.10.2012 року:

№0005622204 є протиправним та підлягає скасуванню в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього в сумі 121267,00 грн., у т.ч. за основним платежем на 102915,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на 18352,00 грн.;

№0005632204 про зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 211655,00 грн. за червень 2012 року є протиправним та підлягає скасуванню повністю.

Щодо вимог позивача про визнання протиправними висновків відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, що оформлено Актом №6839/22-1 від 05.10.2012 року суд зазначає наступне.

Відповідно до п.86.1 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Аналогічне правило визначене п.1.17. Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків та внесення змін до наказу ДПА України від 27.05.2008 N355, затверджених наказом Державної податкової служби України N 213 від 14.04.2011 року.

Виходячи з викладеного суд зазначає, що результати перевірки оформлюються лише одним з двох документів, у випадку встановлення під час перевірки будь-якого порушення податковими органами має бути складений саме Акт перевірки.

Оскільки під час розгляду справи доведено заниження позивачем податку на додану вартість у сумі 1203,00 грн., суд дійшов висновку про правомірність дій податкового органу щодо оформлення результатів перевірки у формі акта, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Крім того, суд звертає увагу позивача та те,що самі лише дії з проведення невиїзної перевірки, як і дії з складання акту або зазначення в ньому певних висновків не спричиняють виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків платника податку, оскільки сам собою факт проведення перевірки не може безпосередньо заподіяти майнову чи іншу шкоду особі, не призводить до настання невідворотних негативних наслідків. Проведення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за правильністю нарахування і сплати податків та інших обов'язкових платежів. Аналогічну правову позицію наведено у листі Вищого адміністративного суду України від 24.12.2010 року N 1844/11/13-10.

Юридичним фактом, який тягне такі зміни, є податкове повідомлення-рішення про збільшення платнику податку суми грошового зобов'язання, яке виноситься на підставі матеріалів перевірки.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (ч.2 ст.94 КАС України).

Враховуючи висновок суду про часткове задоволення позову, суд вважає необхідним здійснити розподіл судових витрат пропорційно розміру задоволених вимог.

Отже, суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 2137,40 грн. (2146,00 грн. * 99,6%), де 99,6% - відсоток задоволених вимог.

Відповідно до п.п.3 п.9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, оскільки судом задоволено позовні вимоги позивача, а відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, звільнений від сплати судових витрат, судові витрати підлягають стягненню із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача, як зазначено Вищим адміністративним судом України у листі від 21.11.2011 року №2135/11/13-11 "Щодо стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ".

В судовому засіданні 20.06.2013 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 25.06.2013 року.

Керуючись статтями 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 16.10.2012 року №0005622204 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Зелене Яблуко Еко" (ідентифікаційний код юридичної особи 36228802) суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього в сумі 121267,00 грн., у т.ч. за основним платежем на 102915,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на 18352,00 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 16.10.2012 року №0005632204 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Зелене Яблуко Еко" (ідентифікаційний код юридичної особи 36228802) розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 211655,00 грн. за червень 2012 року.

4. У задоволенні решти частини позову відмовити.

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелене Яблуко Еко" (ідентифікаційний код юридичної особи 36228802) судовий збір у розмірі 2137,40 грн. (дві тисячі сто тридцять сім гривень, сорок копійок) з Державного бюджету України (шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Циганова Г.Ю.