Рішення

від 26.06.2013 по справі 910/3967/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3967/13 26.06.13

За позовом Комунального підприємства «Чоколівське» Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації

до Приватного підприємства «Рондо-3»

про стягнення 64778,71 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: Новікова В.В. (дов. № 13 від 02.01.2013), від відповідача: Костін К.М. (дов. б/н від 10.05.2013),

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство «Чоколівське» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Рондо-3» про стягнення 64778,71 грн. заборгованості за договорами № 3307, №3376 від 01.04.2008 про надання послуг з водо-теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за вказаними договорами щодо оплати наданих комунальних послуг та витрат на утримання будинку та прибудинкової території, за період 01.11.2011 по 31.01.2013 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.03.2013 порушено провадження у справі № 910/3967/13 та призначено її до розгляду на 28.03.2013 року.

Ухвалами Господарського суду м. Києва від 28.03.2013 та 11.04.2013 розгляд справи відкладався відповідно на 11.04.2013 та 16.05.2013 року.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду м. Києва від 16.05.2013 справу № 910/3967/13 передано для розгляду судді Шапталі Є.Ю.

Ухвалою суду від 16.05.2013 зазначену справу прийнято до свого провадження суддею Шапталою Є.Ю. та призначено її до розгляду.

У зв'язку із поверненням судді Полякової К.В. із відрядження, розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 20.05.2013 справу передано для розгляду судді Поляковій К.В.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення», рішення може прийматися тільки тим суддею (суддями), який брав участь у розгляді справи з його початку. В разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи, з огляду на встановлений п. 3 ч. 4 ст. 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» принцип незмінності судді, слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

20.05.2013 судом винесено ухвалу про прийняття до свого провадження суддею Поляковою К.В. справи № 910/4854/13 та призначення її розгляду на 06.06.2013 року.

У судовому засіданні 06.06.2013 судом оголошено перерву до 26.06.2013 року.

25.06.2013 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва позивачем подані нормативно обґрунтовані розрахунки за комунальні послуги за договорами № 3376 та № 3307 на виконання вимог суду.

Під час судового засідання 26.06.2013 представником позивача подано до суду заяву про зменшення позовних вимог, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з урахуванням зменшення у розмірі 62937,51 грн.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву. Додатково до суду подав акти звіряння взаєморозрахунків по кожному договору.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2008 між Комунальним підприємством «Чоколівське» Соломянської районної в місті Києві державної адміністрації (виконавець) та Приватним підприємством «Рондо-3» (орендар, власник) на ідентичних умовах укладено договори № 3307 та № 3376 про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території.

Умовами Договорів № 3307 та № 3376 передбачено, що позивач за плату надає орендаю комунальні послуги (холодне, гаряче водопостачання, центральне опалення і водовідведення) у приміщення загальною площею 182,4 кв.м та 136,2 кв.м відповідно (п. 1.1 Договорів).

Відповідно до п.2.1 зазначеного Договорів відповідач на підставі табуляграм, виставлених постачальниками послуг, щомісячно сплачує виконавцю вартість фактично отриманих комунальних послуг.

Пунктом 4.1. Договорів визначено, що орендар повинен сплачувати всі платежі, які передбачені цими договорами незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно, до 1 числа місяця наступного за звітним.

Позивач належно виконував свої обов'язки, відповідно до умов договорів, що підтверджується копіями рахунків-фактур за договорами № 3307 та № 3376, які містяться у матеріалах справи, а також копією розшифровки рахунка абонента - відповідача.

Відповідач ухилявся від обов'язку здійснення оплати у повному обсязі за надані послуги, у зв'язку із чим у нього виникла сума заборгованості у розмірі 18188,90 грн. за договором № 3376 та 18873,05 грн. за договором № 3307.

Приватне підприємство «Рондо-3» заперечуючи проти позову, посилається на таку підставу, як порушення позивачем вимог статті 58 Господарського процесуального кодексу України, а також не визнає суму заборговані у заявленому розмірі, посилаючись на часткове виконання зобов'язань, шляхом здійснення часткової оплати послуг.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини. Отже внаслідок укладання договорів № 3307 та № 3376 про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (далі ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» від 20 травня 1999 № 686-XIV суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

Обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги передбачений п. З ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004р. № 1875 -VI.

Виходячи зі змісту ст. 712 ЦК України, між сторонами виникли зобов'язання за договором поставки, згідно якого продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Одночасно, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зазначені вище норми Цивільного кодексу України кореспондуються із положеннями статті 193 ГК України.

Через те, що Приватним підприємством «Рондо-3» своєчасно та у повному обсязі не здійснено оплату за надані послуги за період з 01.11.2011 по 01.01.2013, тобто не виконало взяте на себе зобов'язання відповідно до договору, у відповідача перед позивачем виникла сума заборгованості у розмірі 18188,90 грн. за договором № 3376 та 18873,05 грн. за договором № 3307, як стверджує позивач .

Однак, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд, здійснивши математичний перерахунок суми основного боргу, використовуючи дані, наведені у матеріалах, наданих до суду, дійшов висновку, що позовні вимоги у частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені у частині 18188,90 грн. за договором № 3376 та 17006,62 грн. за договором № 3307 , а тому підлягають задоволенню лише у вказаному розмірі.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо оплати за отримані послуги у період з 01.11.2011 по 01.01.2013, за договорами № 3307 та № 3376 про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території , позивач у відповідності до умов п.4.2. вищевказаних договорів просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 11466,49 грн. за договором № 3376 та 13210,28 грн. за договором № 3307, а також у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 485,62 грн. та 430,16 грн. за договорами № 3376 та № 3307 відповідно, а також інфляційні збитки у розмірі 145,59 грн. та 137,42 грн. відповідно за договором № 3376 та договором №3307.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд надав належну оцінку наявному у матеріалах справи розрахунку пені, проте дійшов висновку, щодо помилкового здійснення розрахунку, з огляду на нижчевикладене.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У той же час, відповідно у ч. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування ВГСУ у розгляді справ окремих норм матеріального права» зазначено, що нарахування неустойки за прострочення виконання зобов'язання за шість місяців, що передують моменту звернення з позовом, можливе лише в тому випадку якщо період нарахування неустойки не перевищує одного року від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку ціни позову про стягнення заборгованості з відповідача, періодом нарахування пені КП «Чоколівське» визначено весь період нарахування заборгованості, тобто листопад 2011 - грудень 2012, що суперечить вимогам вищенаведених норм законодавства.

За таких обставин, здійснивши арифметичний розрахунок пені, суд вважає його законним та обґрунтованим, лише у частині 10694,58 грн. за договором № 3376 та у частині 9111,07 грн. за договором № 3307, яка нараховувалась за шість місяців, що передують моменту звернення з позовом до суду.

Крім того, судом перевірено наданий позивачем розрахунок 3% річних, а також інфляційних збитків, з яким суд погоджується щодо сум, строків, ставок і методики нарахувань за період з листопада 2011 по січень 2013, лише у частині 485,62 грн. - відсотків річних та 54,89 грн. інфляційних втрат за договором № 3376 та відповідно 430,16 грн. - відсотків річних та 60,77 грн. за договором № 3307.

Таким чином, вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі:

- 18188,90 грн. - основний борг, 10694,58 грн. пені, вплив від інфляційних втрат - 54, 89 грн., 3% річних - 485,62 грн. за договором № 3376;

- 17006,62 грн. - основний борг, 9111,07 грн. пені, вплив від інфляційних втрат - 60,77 грн., 3% річних - 430,16 грн. за договором № 3307.

До того ж, суд критично оцінює заперечення відповідача проти задоволення позовник вимог з підстав порушення позивачем правила поєднання позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до положень статті 64 ГПК України, законодавцем передбачено, що підставою порушення провадження у справі є позовна заява із додатками, що надійшла до господарського суду, якщо її оформлено і подано до господарського суду за правилами ГПК України. Господарський суд зобов'язаний прийняти позовну заяву до розглядуй порушити провадження у справі, якщо її оформлено і поданого господарського суду з дотриманням норм ГПК. Так, порушивши провадження у справі, суд визнав подані матеріали Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Злагода» достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду.

Правила об'єднання в одній позовній заяві декількох позовних вимог визначаються статтею 58 ГПК України, згідно зі змістом якої в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Суд зазначає, що позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які, пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що однорідними вимогами слід вважати такі, що одночасно являють собою однаковий спосіб захисту права; мають ті самі (з одного договору) чи однорідні (з різних, але аналогічних договорів) підстави виникнення; обставини, на яких вони ґрунтуються, підтверджуються тими самими доказами.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб'єктивним правом і обов'язком позивача і відповідача. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, суд зазначає, що кошти у розмірі 48,90 грн. підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України у зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог, на підставі ч.2 статті 7 закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства «Чоколівське» Соломянської районної в місті Києві державної адміністрації до Приватного підприємства «Рондо-3» про стягнення 62937,51 грн. - задовольнити частково .

Стягнути з Приватного підприємства «Рондо-3» (03061, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 37, корпус 4 квартира 131; код ЄДРПОУ 25291547) на користь Комунального підприємства «Чоколівське» Соломянської районної в місті Києві державної адміністрації (03087, місто Київ, вулиця Волинська, будинок 4-А; код ЄДРПОУ 35756971):

- 18188 (вісімнадцять тисяч сто вісімдесят вісім) гривень 90 копійок - основний борг, 10694 (десять тисяч шістсот дев'яносто чотири) гривні 58 копійок пені, вплив від інфляційних втрат - 54 (п'ятдесят чотири) гривні 89 копійок, 3% річних - 485 (чотириста вісімдесят п'ять) гривень 62 копійок за договором № 3376;

- 17006 (сімнадцять тисяч шість) гривень 62 копійки - основний борг, 9111 (дев'ять тисяч сто одинадцять) гривень 07 копійок пені, вплив від інфляційних втрат - 60 (шістдесят) гривень 77 копійок, 3% річних - 430 (чотириста тридцять) гривень 16 копійок за договором № 3307 та 1488 (одну тисячу чотириста вісімдесят вісім) гривень 21 копійок судового збору.

Повернути Комунальному підприємству «Чоколівське» Соломянської районної в місті Києві державної адміністрації (03087, місто Київ, вулиця Волинська, будинок 4-А; код ЄДРПОУ 35756971) з спеціального фонду Державного бюджету України, кошти у розмірі 48 (сорок вісім) гривень 90 копійок на підставі ч.2 статті 7 закону України «Про судовий збір» у зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог.

У іншій частині у позові відмовити.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 26.06.2013 року.

Повний текст рішення складено - 01.07.2013 року.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя К.В. Полякова