Ухвала

від 26.06.2013 по справі 825/1240/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1240/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Смірнова О.Є. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

26 червня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Федорової Г.Г.,

Вівдиченко Т.Р.

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби задоволено повністю. Визнано протиправними та скасувано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби від 21.01.2013 року № 0000571720 та від 21.01.2013 року № 0000581720.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Відповідно до положень ч.1 ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи у порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ФОП ОСОБА_3 має належним чином оформлені податкові накладні, які повністю відповідають вимогам Податкового кодексу України, та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені, а тому в діях позивача відсутнє порушення п. 198 .3. п . 198.6 ст. 198, п.201.1 ст . 201. п. 187.1 ст. 187. п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного адміністративного суду з наступних мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлень від 14.12.2012 року № 3844 та № 3845, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України, відповідно до плану-графіка ДПІ у м. Чернігові проведена документальна планова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт від 04.01.2013 року № 13/17/НОМЕР_3, в якому встановлено порушення п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, внаслідок чого ФОП ОСОБА_3 завищено валові витрат на 252603.57 грн.. в т.ч. за 2010 рік на 122994.62 грн. та за 2011 рікна 129608,95 грн.; ст. 177 Податкового кодексу України, внаслідок чого ФОП ОСОБА_3 занижено чистий оподаткований дохід на 252603.57 грн.. в т.ч. за 2010 рік на 122994.62 грн. та за 2011 рік на 129608.95 грн.. Всього донараховано податку на доходи фізичних осіб за актом перевірки на 36464.59 грн.; п. 198.3. п. 198.6 ст. 198. п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого ФОП ОСОБА_3 безпідставно сформовано податковий кредит на загальну суму 139,00 грн.; п. 187.1 ст. 187. п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 139,00 грн.

За висновками акта перевірки ДПІ у м. Чернігові винесено податкові повідомлення-рішення від 21.01.2012 року № 0000571720, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 36464,59 грн. за основним платежем та 4833,16 грн. за штрафними санкціями, від 21.01.2013 року № 0000581720. яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 139,00 грн. за основним платежем та 70,00 грн. за штрафними санкціями.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У відповідності з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Під господарською діяльністю також розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_3 на протязі 2010-2012 років мала господарські взаємовідносини з контрагентами ПП «Кейторг» (код ЄДРПОУ-36144332) та TOB «Форс» (код ЄДРПОУ-30312466).

10.06.2010 року між ФОП ОСОБА_3 та ПП «Кейторг» укладено договір поставки правильно-відрізного станка ПО-2 вартістю 6000 грн., який позивач стала використовувати у своїй господарській діяльності, про що свідчать інвентарна картка обліку основних засобів № 18 та акт приймання-передачі основних засобів, довіреність.

При здійсненні господарської діяльності ФОП ОСОБА_3 закуповує металопрокат. В подальшому здійснює його рубку і продає вже металеві заготовки. Оскільки серед працівників позивача відсутні різчики металу, про що свідчать штатні розписи та трудові договори ФОП ОСОБА_3 уклала договір з ПП «Кейторг».

Також, між ФОП ОСОБА_3 та ПП «Кейторг» 01.06.2010 року укладено договір № 01-06-10/1 про надання послуг.

Відповідно до умов договору замовник (ФОП ОСОБА_3) доручає, а виконавець (ПП «Кейторг») приймає на себе зобов'язання по наданню послуг з рубки металу. При цьому замовник зобов'язаний надати виконавцю приміщення, необхідне для виконання виконавцем його зобов'язань за договором. В свою чергу виконавець зобов'язується використовувати надане йому замовником приміщення виключно для виконання своїх обов'язків за договором. Щомісяця виконавець надає замовнику акт приймання передачі наданих послуг, в якому проводиться опис наданих виконавцем послуг за звітний місяць та їх вартість згідно договору.

На виконання вказаного договору протягом липня, вересня-листопада 2010 року працівники ПП «Кейторг» здійснювали рубку металу в приміщенні, яке ФОП ОСОБА_3 орендує у TOB ВК МП «Волстас» на підставі договорів оренди. Також у TOB ВК МП «Волстас» ФОП ОСОБА_3 орендує обладнання, яке необхідне при рубці металу.

Аналогічний договір з ПП «Кейторг» укладено і на 2011 рік.

Також судом першої інстанції встановлено, що у серпні 2011 року ФОП ОСОБА_3 придбала у TOB «Форс» три фільтри повітряні та чотири патрони для повітряного фільтру загальною вартістю 834,00 грн., які через незначну вагу та габарити, ФОП ОСОБА_3 особисто забрала на складі TOB «Форс» і відвезла до м. Чернігова. В подальшому повітряні фільтри, що придбані у TOB «Форс» були установлені на компресори у виробничому корпусі.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту та відповідати господарській меті підприємства.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. З спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що на момент спірних правовідносин ПП «Кейторг» та ТОВ «Форс» зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Тобто, на момент здійснення господарських правовідносин контрагенти були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагентів позивача на момент укладення чи виконання договорів чи відсутності у них статусу платників ПДВ.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, виконання договору поставки правильно-відрізного станка ПО-2 підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме: податковою накладною, видатковою накладною, рахунком-фактурою, договором надання транспортних послуг, товарно-транспортною накладною, подорожнім листом, журналом випуску автомобілів на лінію, книгою обліку подорожніх листів, журналом щозмінного перед рейсового та після рейсового медичних оглядів. Виконання договору № 01-06-10/1 від 01.06.2010 року про надання послуг підтверджується первинними документами, а саме: податковими накладними, рахунками-фактурами та актами здачі - прийняття робіт. Оплата за надані послуги здійснювалась у безготівковій формі, що підтверджується виписками за особовим рахунком. Наступний продаж металевих заготовок підтверджується первинними документами, наявними в матеріалах справи. Також виконання вищевказаних договорів підтверджується накладними на внутрішнє переміщення, попередніми калькуляціями. Вказані господарські операції відображені в бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 10 за 2010 рік, 2011 рік та 2012 рік, реєстрами видаткових накладних.

Реальність виконання договору з ТОВ «Форс» підтверджується податковою накладною від 10.08.11р. № 1740 на суму 834,00 грн., в т.ч. ПДВ 139,00 грн., та видатковою накладною № 1744 від 10.08.11р. на суму 834,00 грн., в т.ч. ПДВ 139,00 грн.

Дані документи оформлені згідно з вимогами, передбаченими нормативно-правовими актами та містять усі необхідні реквізити, передбачені законодавством для первинного документу.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання відповідача, як на підставу нікчемності правочину позивача з контрагентом ПП «Кейторг», на акт від 20.07.2012р. №22/22/36144332 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Кейторг» щодо взаємовідносин із ПП «Фосстис» за вересень 2011 року, та як на підставу нікчемності правочину позивача з контрагентом TOB «Форс» на акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Форс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.08.2011 року по 31.08.2012 року, оскільки тільки ця обставина не може бути підставою для нікчемності укладених позивачем з його контрагентами договорів.

Крім того, юридична відповідальність має індивідуальний характер, а тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що можлива відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності у контрагентів позивача не може бути підставою для висновку про нікчемність укладених із ними договорів на підставі статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, оскільки зазначені норми законодавства не пов'язують нікчемність правочину із відсутністю умов для здійснення господарської діяльності.

Так, враховуючи зміст ст.ст. 202-204, 207-208, 215, 228 ЦК України, відсутність будь-яких доказів того, що правочини між позивачем та його контрагентами спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, а також беручи до уваги те, що факт здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (видатковими накладними, податковими накладними, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних, банківськими виписками, звітами виконання договорів доручень тощо), наявність доказів, що підтверджують дійсність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач при складанні акту перевірки та прийнятті на його підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою, визнав вищезазначені договори, укладені між позивачем - з одної сторони та зазначеними в акті перевірки контрагентами - з другої сторони, нікчемними.

Крім того, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій, а неможливість підтвердження сплати податку на додану вартість продавцем та/або іншими контрагентами в ланцюгу постачальників, а також виявлення податковим органом ознак фіктивності постачальників в розрізі контрагентів в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суму податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платників податку ПП «Кейторг» та ТОВ «Форс» встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарських операцій, наявності поставленого товару (виконаних робіт) та проведення оплати за них, використання придбаного товару (виконаних робіт) у господарській діяльності позивача, натомість, відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень - рішень від 21.01.2013 року № 0000571720 та від 21.01.2013 року № 0000581720, які є протиправними та підлягають скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст. 41, 160,198,200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 27.06. 2013 року.

Головуючий суддя: Ключкович В.Ю.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Федорова Г.Г.

.

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Федорова Г. Г.